Вітаю камрадів.Сокиру знайшов ще весною,коли не було трави.По сокирі питань нема - Київська Русь,бойова сокира,скандинавський стиль.Вважав що це потєряшка.Але на днях вище на бугрі,метрах в 150 знайшов щось схоже на сучасну сапку.Був трохи здивований - що вона тут робить,суцільний пісок,пісчані дюни,зараз сосновий ліс.Ніяких поселень чи полів в історичні часи тут не було.Тепер думаю,чи можна "привязати" цю сапку до сокири,можливо тут було невелике поселення часів Київської Русі?Нічого кольорового,окрім патронів і гільз від ППШ не знайшов.Тоді зняв маску с заліза на Квазарі і почав копати чернину.Пішли осколки і цвяхи ковані з великими шляпками,на кшталт мебельних,тільки більші.Корозія зїла,ломаються пальцями.Води зараз ніякої нема,але є круглий і глибокий яр.У 2СВ тут була мінометна батарея.Можливо колись тут був ставок.І ще - спереду тієї сапки вибита літера "Г",щоб воно значило?
Цє за 5 км від цього місця. 1952–54 експедиція Ленінгр. відділ. Інституту матеріал. культури АН СРСР (нині С.-Петербург) під керівництвом І. Ляпушкіна досліджувала тут сіверян. городище Озак (8–10 ст.). Воно розташовувалося за 1 км від сучас. села на пагорбі, уверх за течією Псла. З пд.-зх. боку поселення оточували дугоподібні рів і вал з частоколом із колод, на Пн. і Пд. були важкодоступні яри, на Сх. – круті схили, які омивав Псел. Жит. займалися землеробством, скотарством, мисливством і рибальством. У 10 ст. кочівники (ймовірно, печеніги) зруйнували городище, а його насел. убили (археологи знайшли численні людські рештки). 1103 тут загинув половец. князь Асу (Асак–Азак–Озак). За твердженням Черніг. і Ніжин. архієпископа Філарета (Д. Гумілевського), пізніше упродовж століть у цій місцевості діяли численні загони грабіжників («Историко-статистическое описание Харьковской губернии», Москва, 1857–59).
