Дякую камради за допомогу у визначенні полторака.Допоможіть у визначенні,ще цей монетки. Знайдена недалеко від полторака.Всім подяка.
Мідний шеляг періоду правління Яна ІІ Казимира, також відомий як "боратинка". У Вас литовський шеляг, які випускали з 1660 по 1668 рік. Якщо почистити монету, то можна буде сказати точніше.
Доброго вечора. В каталозі шановного Цезаря Вольськи є боратинки лише до 1666 року. Розумію, що за даними Фортресса (каталог Копіцьки) є боратинки 67 і 68 років. Але в нумізматичних джерелах є дані про те, що королівським указом було припинено чеканку боратинок у 1666 році.
Вітаю! Чесно кажучи, дані я брав не з Фортресс. Я орієнтувався на досить відомий свого часу білоруський сайт "Барацінка" - його вже не існує, але я колись завбачливо скопіював собі усі матеріали. Виставлені там зображення (не фото) шелягів 1667 та 1668 років взяті з Kopicki і аналогічні тим, що на Фортрессі. Я читав про те, що немає жодних документальних підтверджень офіційних емісій боратинок в даних роках. Монети 1667-1668 рр називають "нетиповими" шелягами, а їх існування пояснюють рядом причин: - підробки; - брак при карбуванні; - нетипове карбування дати. Вважають, що монети 1667р з Уяздова -підробки, а на монетах з Вільно перевернута цифра 5 на кінці дати імітує сімку. В шелягах 1668р цифру 8 нібито імітує цифра 5, перечеканена з четвірки. Дані версії звучать дуже правдоподібно, особливо щодо 1668 року. Щодо 1667 року бентежить те, що брак дати розгляжався на прикладі боратинок, карбованих у Вільно, тоді як на Фортрессі представлені екземпляри з Уяздова та Бреста, а на них він щось не спостерігається.
Доброго вечора. Класний був ресурс. Щодо чеканки боратинок у 67-му, колись зустрічав версію, що поки указ про заборону дійшов до мондворів (а він датований груднем), то з початку 1667 якась частина боратинок "побачила світ". Тим паче, що фальшування монет було поширене і на мон. дворах (маю на увазі, що економили на міді і відчеканювали більше монет ніж було потрібно)
Добрий вечір, мені теж ця ідея в голову прийшла. Якщо не помиляюсь, то Ян Казимир видав свій указ про закриття "менніц" 28 грудня 1666 року, а якщо врахувати те, що тоді не було мобільних телефонів та автомобілів, а монетні двори виконали контракти на карбування мідних шелягів менш ніж на половину, то вони просто зобов´язані були штампувати боратинчики до останнього. Не зовсім зрозуміла ситуація з 1668 роком, бо заборона карбування вже мала бути офіційно доведена до відлома всіх. Для шелягів з Вільно запропонували логічне пояснення щодо нетипової дати 1668. Але на Фортрессі виставлене зображення шеляга 1668 року, карбованого в Бресті. Навіть якщо доведено, що у Вільно партачили з датами, то звідки взялись шеляги з інших монетних дворів? З монетним двором Бреста теж не все ясно: на Фортрессі є зразки шелягів 1667 та 1668 рр карбованих там, тоді як у Рябцевича "Нумизматика Беларуси" зазначено, що він функціонував з 4 грудня 1665 до 16 грудня 1666 року. Виходить, що в 1667 р шеляги могли випускати деякий час на офіційній основі за інерцією, а в 1668 р хтось займався цим уже нелегально.
Цілком ймовірно, що після офіційної заборони випуску боратинок, обладнання з менниць перекочувало до якогось підприємливого хлопа, який продовжив їх штампувати вдома, проставляючи інші дати. Зважаючи на кількість різновидів фальшивих боратинок (окремі з яких дуже пристойної якості), їх випуск був досить прибутковим. Тримав в руках фальшачок білонного дитовського шеляга Яна Казимира з датою 61 - якби не дата, складається враження, що монетка 100% офіційного карбування. Знову ж, не слід відкидати версію (досить неоднозначну) Нечитайла щодо карбування монет козаками (маю на увазі його каталог).
Добрий вечір! Мені вдалося накопати ще деяку інформацію. До кінця 1666 року були закриті всі монетні двори, які випускали литовські шеляги, за виключенням менніци в Ковно, яка протрималась до 15 січня 1667 року. Я зустрічав інформацію, що вона продовжувала чеканити боратинки в 1667 р, але з датою 1666. Отже, фактично офіційні емісії закінчились все таки в 1667 р. Цезар Вольський, який, напевно, є найбільшим фахівцем по боратинкам, стверджує, що абсолютно всі литовські шеляги 1667-68 рр є фальшаками. Я проглядав каталог Нечитайла і бачив опис шелягів, нібито карбованих гетьманом Дорошенком в Лисянці. На жаль, я не займався детально його гіпотезою, а з самого каталогу так і не збагнув, яким чином він відокремив монети гетьмана Дорошенка від фальшаків з Сучави, це вже не кажучи про те, що тоді фальшиві боратинки штампували всі, кому не лінь. Як Ви й сказали, заняття це в той час було дуже популярне та прибуткове, а підробки приймалися на ринку нарівні з продукцією офіційних мондворів, а подекуди були навіть якіснішими за них (зокрема, що стосується ваги). Вольський пише, що фальшаки 1667-68 рр прийняли за оригінали та помилково включили до каталогу Гуттен-Чапського, а звідти вони вже помандрували по іншим каталогам. Уже цей факт свідчить про те, що їх карбували професіонали на якісному обладнанні (чи не з закритих мондворів часом?), адже для основної маси фальшаків були характерні грубі помилки в легенді або зображенні (для прикладу, ті ж шеляги з каталогу Нечитайла), за якими їх досить легко було ідентифікувати знаючій людині. В даному ж випадку на фальшак вказує лише неправильна дата та нетипові комбінації гербів та ініціалів, які сьогодні не підтверджуються згідно наявних історичних документів, але тоді таких тонкощів, природно, ніхто не знав. І от мене мучить питання: як за такої якості підробки можна було так проколотися з датою або який сенс був ставити пізні роки, якщо можна було обмежитись роками офіційних емісій з правильними гербами/монограмами?
Наприклад, ці хлопаки не заморочувалися датами при карбуванні, хоча якість монет була дуже пристойною - http://monederomanesti.cimec.ro/falsuri.htm
