Вот нашел статью, правда прошлогодняя ну на райберте не встречал. http://www.tovarish.com.ua/archive/1123/druhye_mat/Myslyvtsi_4429.html Мисливці за скарбами. З кожним роком пошуками скарбів захоплюється все більше українців. Для багатьох із них захоплення переростає у спосіб життя У "Товариші" 76 за 10 липня цього року в публікації "Мисливці за старожитностями" ми розповідали про чорних археологів, які нелегально ведуть розкопки в історико-культурних зонах, а потім продають знайдені артефакти колекціонерам і всім бажаючим. Сьогодні поговоримо про інше захоплення деяких громадян - пошуки скарбів, що також перебуває на межі, а то й по той бік українських законів. Сховане багатство - це завжди чиясь трагедія Народна мудрість свідчить: "Розумні скарби закопують, а дурні - шукають". Але чи то дурнів зараз стало значно більше, чи то інших способів зірвати відразу солідний куш стало менше, тільки пошук скарбів стає все більш поширеним хобі, а для деяких - і вельми прибутковою професією. Зараз в Україні пошуками скарбів постійно займаються не менш ніж 13-14 тисяч осіб. Зрозуміло, що це дані не офіційної статистики, а так вважають організатори іншого напівпідпільного бізнесу - виробники і продавці пошукової апаратури - металодетекторів, сканерів, що допомагають знаходити підземні пустоти, спеціальних щупів та іншого спорядження, без якого сучасним "ловцям успіху" просто не обійтися. Один із таких продавців має свою легальну точку на київському радіоринку, замасковану різним електронним начинням, розповів (звичайно, на умовах анонімності, а кореспондента "Товариша" тут же перевірив на наявність таємних мікрофонів та інших "жучків"): - Серед шукачів скарбів стало більше спеців-професіоналів. Вони ніде не працюють, взимку в бібліотеках сидять, архіви вивчають. А весна почалась - і на полювання за скарбами. Хоч під Чернігів, хоч до Криму. До речі, я теж раніше копав професійно, але це важко. З грошима то густо, то пусто. Зараз от торгую, а копаю рідко і тільки для душі. Чимало клієнтів - теж любителі, з хорошими зарплатами за основним місцем роботи, але одержимі мрією знайти чи то скарби кримських ханів, чи то гетьмана Сагайдачного, або хоча б глек із золотими монетами, заритий яким-небудь купцем у хвилину смертельної небезпеки. Справді: територія сучасної України має стародавню і трагічну історію. Тут багато торгували, а воювали ще більше. І у смутні часи люди завжди намагалися сховати кровно нажите багатство. Історики твердять: за кожним скарбом криється людська трагедія. Раз власник не повернувся за своїм добром, значить, з ним щось трапилось: вбито, забрано в рабство, страчено за зраду... Не випадково навколо скарбів існує сила-силенна страшних легенд. Прокляття, злі духи, що охороняють скарби, інша нечиста сила... Виявляється, скарб мало знайти. Потрібно ще знати, як з ним повестися. Інакше, кажуть знаючі люди, лиха не минути. Історія знає чимало випадків, коли того, хто знайшов скарб, спіткали невиліковні хвороби, божевілля або таємнича загибель. Втім, це вже зовсім інший аспект. Романтики міських горищ і підвалів Зовсім не обов'язково шукати скарби у чистому полі, розриваючи кургани та стародавні поселення. Скарб може виявитися і у дворі сусідньої багатоповерхівки. Наприклад, серед київських шукачів скарбів добре відомий так званий "список Лещинського", опублікований ще в далекому 1883 році у виданні "Киевская старина". У ньому 74 пункти - "Скарби Києва і околиць". Є, звичайно, й цілком незначущі пункти, на кшталт "на Хрещатику під черемхою заритий глек червонців". Але де росла та черемха - піди зараз знайди... А от більш конкретна адреса: "У Межигір'ї, на горі, проти церкви, поряд із Володимировим дубом, у старовинному саду чернечому був глибоким колодязь, а на дно оного опущені різні дорогоцінні речі церковні і домашні, і колодязь заритий землею доверху". Напевно вже не одне покоління "ловців успіху" шукало ці скарби, озброївшись "списком Лещинського". Коли ж у середині 90-х років минулого століття в українських мегаполісах почали зносити або реконструювати будинки дореволюційної забудови, у шукачів скарбів виникла ще одна спеціалізація. Зайдіть у будь-який старий будинок, обгороджений будівельним парканом, і відразу виявите сліди шукачів скарбів: підлоги піднято, розкриті ніші та пустоти у стінах, знято вентиляційні решітки і підвіконня. Ще один різновид міських шукачів скарбів - "чердачники", що таємно проникають під дахи старих будинків, в яких ще живуть люди. Не гребують і підвалами. Адже у цих приміщеннях концентрується так званий "потрібний непотріб". І якщо в кінці XIX століття непарний бронзовий свічник у стилі ампір відставляли у найтемніший закуток, то тепер це дорогий антикваріат. До того ж у великих містах горище і підвал вважалися найзручнішим місцем для переховування цінностей, документів, зброї... А ще тут традиційно багато старих винних пляшок, аптекарських пляшечок незвичайної форми, посуду, грамплатівок - усе це добро дуже цінують колекціонери. Правда, чердачники та підвальники, спіймані на гарячому, вступають ще й у конфлікт з Кримінальним кодексом за статтями про привласнення або крадіжку чужого майна. Але на практиці ні правоохоронці, ні власники "потрібного непотребу", як правило, принциповості не виявляють, якщо у них дійсно не стибрили щось цінне. На кону - мільйон. Або кілька мідних монеток... За даними ООН, пошуки скарбів і пов'язана з цим торгівля предметами старовини входять до десятки найприбутковіших видів діяльності. Щороку у світі знаходять скарбів на 1-1,5 мільярда доларів. На Заході пошуками скарбів офіційно займаються спеціалізовані фірми. В Україні цей бізнес тримається у глибокій тіні. Хоча історики твердять, що Україна просто-таки засипана золотом і коштовностями, які оцінюються у десятки мільярдів доларів! А надбанням держави вони не стають лише тому, що зараз, крім чорних слідопитів, їх ніхто не шукає. Ось думка Дениса Козака, заступника директора Інституту археології НАНУ: - У жодній країні Європи немає стільки цінностей, як у нас! Але на їх пошуки держава за роки незалежності не виділила ні копійки. Тому країну грабують чорні мисливці за старожитностями. Треба на найвищому рівні вирішувати проблему: вивчити територію України і позначити "золоті" місця, охороняти їх, купувати техніку для розкопок і фінансувати їх. Результат, я впевнений, окупить ці витрати сторицею - якщо не завжди у вигляді знайдених скарбів, то вже з наукової точки зору неодмінно. Не дивно, що вчені дуже несхвально (як, до речі, й церква) ставляться до приватного шукання скарбів. Нічого, крім жадоби, вони в цьому захопленні громадян не бачать. У держави до "ловців успіху" становлення теж неласкаве. Тому шукачам-новачкам скарбів буде спочатку корисно ознайомитися з юридичною стороною справи (до речі, на сайті htpp://www.uspex.kiev.ua/dop_ukraina.htm можна знайти огляд законодавчої бази України на тему пошуку скарбів). Скажемо лише про основні параметри: 75% знайденого скарбу належить, згідно із законом, державі і лише 25% - тому, хто його знайшов. А якщо скарб пролежав у землі або на горищі понад 300 років, то держава має право забрати усе без залишку. І взагалі: пошук скарбів - заняття невдячне. Старі карти, туманні легенди, архівні "наведення" географічною і фактичною точністю не славляться. 99% шукачів скарбів за все життя так і не знаходять більше кількох старих монет або кількох кілограмів глиняних черепків. Але романтика і мрія почути глухий удар лопати по кришці старої скрині або знайти на горищі справжню картину Айвазовського приваблюють під прапори армії шукачів скарбів все нових і нових "ловців успіху".
Продолжение: Жарке дихання скарбів Уми українських шукачів скарбів вже багато століть розбурхують незнайдені скарби, що належали сильним світу . Ось лише деякі з них: Трофеї гетьмана Сагайдачного. На початку XVII ст. при здобутті Варни, Очакова, Феодосії та Ізмаїла Сагайдачний захопив близько 10 тонн золота і заховав його на території стародавній Ольвії. За легендою, про тайники знали троє козаків і передавали таємницю лише своїм спадкоємцям. У 1920 р. 50 козаків хотіли вирити скарб, але їх розстріляли чекісти на березі Бузького лиману. Заначка зрадника Мазепи. Після поразки разом із шведами у Полтавській битві (1709 р.) гетьман змушений був тікати з України. За легендами, більшу частину своєї казни він устиг заховати в одному з підземель між двома церквами, побудованими раніше за його вказівкою у Переяславі-Хмельницькому. Скарби гайдамаків. У самому центрі Умані на місці колишньої фортеці нібито є підземелля, де зберігаються старовинні ікони, 12 казанів із золотом та сріблом. Деякі документи вказують, що найбільший скарб нібито міститься під пам'ятником Леніну. Схрони батька Махна. Є дані про багато тайників отамана. Махно ховав гроші і золото на території не тільки Запорізької, але й Дніпропетровської, Харківської областей. Скарби можуть критися у засипаних бліндажах, підвалах садиб і просто в полях. І це далеко не повний перелік українських скарбів. Відомо (а скільки ще невідомо?) про Скарби Павла Полуботка, заховані у Глухові та Любечі Чернігівської області (хоча більше чомусь говорять лише про те золото, що було переправлене до Англії); про Скарби Данила Апостола - найбагатшої людини в Україні на початку XVIII ст., закопані у підземеллях Сорочинського монастиря (Миргородський район Полтавської обл.); Трофеї Богдана Хмельницького, здобуті в боях з турками і поляками і заховані на території нинішнього національного заповідника Чигирин; Діаманти Кубанської Республіки, частина яких захована в районі Новоазовська Донецької області тощо. Ну а всі шукачі скарбів світу мріють знайти найдорожчий скарб в історії людства - Золото інків, приблизна ціна якого - 10 млрд. доларів. Недавно професійні шукачі скарбів повідомили, що знають, де копати - на острові Робінзона Крузо архіпелагу Хуан Фернандес (Чилі). За їхніми словами, "Золото інків" - це 600 бочок з монетами і коштовностями загальною вагою 800 тонн. НАЙБІЛЬШІ СКАРБИ, ЗНАЙДЕНІ В УКРАЇНІ ТА У СВІТІ Влітку минулого року в Криму знайшли найбільший скарб в історії України - 10 168 монет часів кримського ханства. Директор Феодосійського музею грошей Олександр Облещук твердив, що скарб знайшли випадково в лісі на горі Тепе-Оба. Але, з чуток, знайшов цей скарб якийсь відомий чиновник, який будував собі дачу. Близько трьох тижнів він ховав монети у себе вдома. Та коли все ж таки наважився віддати їх музею, побажав залишитися невідомим. Того-таки минулого року американські шукачі скарбів виявили корабель, який затонув ще в Середньовіччі в Атлантичному океані, на борту якого було 17 тонн срібла початку колумбової епохи і 500 тис. золотих монет, кожна з яких оцінюється в 1 тис. доларів. Загальна вартість скарбу - близько півмільярда доларів. На сьогодні це найбільший із знайдених скарбів на планеті. Підготував Віктор СМИРНОВ
ДУМКА Дениса Козака БРЕД сивой кобылы:государство на НАШИ деньги от налогов накупит техники,наймет людей и гайда в поля и замки.А потом:"Звыняйтэ,ничого нэ знайшлы!"А можно и проще-деньги по карманах;принять закон не про"ПОНАД 300 рокив", а ,например "50 рокив"-и ВАШИ не пляшут. И опять же все по карманам СЕБЕ, а КОПАЧАМ сроки...Лучше бы не воду в ступе толкли, а попробовали бы из аглицкого банка забрать ЗАПОРОЖСКИЙ общак.
