Доброго Всем. Интересует происхождение и цель медной наплавки на ресивере. Неужели ремонт и если да, то зачем и какова эффективность? Всем небайдужим, спасибо! P.S. Похоже клеймо ставили после пайки.
Я читав, якщо пайка витримана вірно, то міцність не гірше за залізо. Виходить їх після такого ремонту повертали у стрій? Клеймо ставили потім.
Цілком можливо. Якщо трищина свіжа і в середині непоіржавіла. То за умови використання відповідного припою та флюсу, під час пайки припой за рахунок поверхневого натягу або іншими словами капілярного ефекту, затікає глибоко у тріщину та робе дуже міцне з'єднання. У цьому випадку не важливо що мідний сплав м'якше за сталь, бо його шар у тріщині дуже тонкий. Доречі є мідні припої які за твердістю не сильно поступаються конструкційній сталі, наприклад найпоширеніший то фосфориста мідь. Пайка має свої переваги над зварюванням, бо деталь прогрівається по більшій площі та рівномірно, відповідно не утворюється локальних зон швидкого вистигання та небажаного гартування з утворюванням внутрішніх напруг які призводять до викривлення геометрії зварюваних деталей та повторного тріщиноутворення. Ну а номер набили знову, бо мабуть десь по документам він проходив.
Це легко перевірити, шар тоненький має у таких відкладень. Якщо швидко знімається до сталі від пошкрябати пару разів якоюсь залізякою то це точно просто гальванічне відкладення з кислотного розчину.
Походу ресівер попал под хороший єлектрофорез, бо шар дебелий, але ніде не наскрізь, як у тріщині. Мід знайшлась аж під різьбой ствола. Точно хімія. Чи лудільщик підбухнув.
