Здравствуйте,у меня вопрос к знатокам боевых операций в Украине в ВОВ:кто знает какие части обороняли город во время наступления фрицев и когда он был освобожден? может об этом можно где-то прочитать(желательно в и-нете). и еще вопрос был ли в Украине город или может поселок Октябрьский? эта информация нужна для розыска безвести пропавшего деда. Заранее спасибо за ответы. господа модераторы прошу прощения если написал не в ту тему,если необходимо можно переместить куда нужно.
Ответ: Каменец-Подольский Ось будь-ласка по Кам’янцю: Світлий час визволення міста прийшов у кінці березня 1944 року. У напрямку Кам'янця-Подільського вели наступ частини 10-го гвардійського Уральського добровольчого танкового корпусу генерал - майора Є.О. Белова та 6-го гвардійського механізованого корпусу генерал - лейтенанта О.І. Акимова з 4-ї танкової армії генерал - лейтенанта Д.Д. Делюшенка. Ввечері 24 березня передові під. розділи 63-ї гвардійської Челябінської танкової бригади полковника М.Г. Фомичова, знищивши на околицях Довжка ворожий заслон, атакували колону німецьких автомашин біля спиртзаводу. В ніч на 25 березня танкові і механізовані бригади, оволодівши Зіньківцями, Татарисками і Кубачівкою, вийшли на річку Смотрич. Цієї ж ночі наші розвідники доповіли командуванню армії про чисельність ворожого гарнізону і розташування його вогневих засобів. Виявилось, що в Кам'янці-Подільському ворог зосередив частини, в яких налічувалось 5 тисяч солдатів і офіцерів, 84 танки і штурмові гармати, 80 польових гармат і близько 400 кулеметів. Перевага противника у живій силі над нашими частинами, що мали визволяти місто, була семикратною. Основні сили фашистів розташовувались у північній частині міста і поблизу фортеці. Штурм Кам'янця-Подільського розпочався о 5 годині вечора 25 березня. Після залпу "катюш" і короткої артилерійської підготовки в бій одночасно рушили стрілецькі і танкові підрозділи. 49-а механізована бригада полковника П.М. Туркіна, взаємодіючи з танковими полками, успішно форсувала Смотрич і прорвалась у місто з півдня, 63-я танкова бригада - з боку Руських фільварків. Завдання оволодіти фортецею і Старим містом одержали 29-а гвардійська Унечська мотострілецька і 61-а гвардійська Свердловська танкова бригади полковника М.С. Смирнова і полковника М.Г. Жукова. В бою за Замковий міст бойову майстерність і відвагу проявили артилеристи батареї Я.Д Хардикова. Супроводжуючи стрілецькі підрозділи, що атакували ворога біля фортеці, гармаші відкрили прицільний вогонь по фашистах, які засіли біля руїн старовинних міських воріт. Вони знищили ворожий танк "тигр", 4 гармати, 3 міномети і кілька десятків солдатів і офіцерів. Стрільці Унечської бригади використовуючи успіх наших артилеристів, навальною атакою оволоділи фортецею, мостом на плечах противника ввійшли у Старе місто. Після розмінування саперами Замкового мосту в бій ринули танки Свердловської бригади. Одним з перших досяг протилежного берега Сморича танк старшого лейтенанта Героя Радянського Союзу В. Зінченка. До 8 години вечора війська 4-ї танкової армії оволоділи Старим містом, Новим планом, Руськими і Польськими фільварками, а вранці 26 березня після знищення решток ворожого гарнізону біля залізничного вокзалу, оволоділи всім містом. Над старовинною ратушею в центрі Старого міста замайорів червоний прапор перемоги. Визволяючи Кам'янець-Подільський, радянські війська знищили близько 2 тисяч солдатів і офіцерів, противника, 50 танків і бронетранспортерів, 17 гармат, захопили 400 кулеметів, 4 тисячі автомашин, 500 мотоциклів. Командування Червоної Армії високо оцінило ратний подвиг військ, які штурмували Кам'янець-Подільський. 27 березня столиця нашої Вітчизни Москва на відзнаку здобутої перемоги салютувала 20 артилерійськими залпами з 224 гармат. За успішне виконання бойового завдання 49-ій механізованій і 6-ій понтонно-мостовій бригадам, 56-у танковому полку, 88-у окремому інженерному батальйону і восьми авіаційним частинам присвоєно почесне найменування "Кам'янець-Подільських", Свердловська танкова бригада удостоєна ордена Червоного Прапора. Орденами і медалями нагороджені сотні бійців і офіцерів, а груди гвардії лейтенанта Я.Д. Хардикова прикрасила Золота Зірка Героя Радянського Союзу. Ворог не примирився з втратою Кам'янця-Подільського - важливого вузла шосейних магістралей. Шукаючи виходу з кільця, що все тугіше затягувалось над 21 ворожою дивізією, фашистське командування наказало відвести ці дивізії на правий берег Дністра. З метою звільнення єдиного шосе, що вело з Проскурова до цієї ріки, командуючий німецькою групою армії "Південь" Е.Манштейн наказав знову захопити Кам'янець-Подільський. 28 березня до міста підійшли ворожі дві танкові і дві піхотні дивізії, і зразу ж були кинуті в бій. П'ять днів і ночей фашисти люто атакували оборонні рубежі Кам'янець-Подільського гарнізону із заходу, півночі і сходу. Але гвардійці з Уралу, воїни прославленої 121-ї Рильсько-Київської Червонопрапорної стрілецької дивізії генерал-майора І.І. Ладигіна, яка прорвалась через німецький фронт до Кам'янця-Подільського, 88-го окремого інженерного батальйону та інших частин, а також кам'янець-подільські ополченці стояли на смерть. Рубежі, на яких щоразу захлинались атаки знавіснілих від страху потрапити в черговий котел фашистів, стали рубежами вічної слави захисників нашого міста. У важких оборонних боях знову відзначились бійці артилерійської батареї 29-ї Унечської бригади Я.Д. Хардикова. Вони знищили 11 ворожих танків, 13 гармат, 8 бронетранспортерів, вбили 177 і взяли в полон 149 гітлерівців. У цих боях багато визволителів Кам'янця-Подільського віддали своє життя. Смертю хоробрих загинули командир кулеметної роти з 121-І стрілецької дивізії Герой Радянського Союзу С.Г. Киргизов, боєць 29-ї Унечської мотострілецької бригади І.М. Долгов, який кинувся з протитанковими мінами під "тигр", що прорвався в місто, кам'янчанин Г.П. Толольський, який разом з бійцями - захисниками фортеці пробрався в тил фашистів на Довжок і знищив ворожу батарею. Гарнага І. Визволення // Прапор Жовтня, 1984. - 21 березня. Матеріал взятий із сайта http://www.tovtry.km.ua/
Ответ: Каменец-Подольский большое спасибо за ответ,хотя для меня больших трудов стоило прочесть и понять смысл,но получилось.если вам не трудно не могли бы вы дать информацию по это му же городу но по 1941г.по нашим войскам,какие части там были во время отступления?большое спасибо.
Ответ: Каменец-Подольский 990 днів і ночей знемагало місто над Смотричем у фашистському ярмі. Війська 4-ої танкової армії внаслідок Проскурівсько-Чернівецької операції 25 березня 1944р. о 17.00 розпочали штурм Кам'янця. Весь тягар по його визволенню в основному ліг на два корпуси: 10-й Уральський добровольчий танковий і 6-й механізований. Після залпу 12 легендарних "катюш" стрілецькі підрозділи 29-ої Унечської бригади полковника М.С. Смирнова, при підтримці артилеристів і танкістів 61-ої Свердловської танкової бригади полковника М.Г. Жукова захопили плацдарм на Польських фільварках і зав'язали бої за Старе місто. На Руські фільварки увірвалися автоматники батальйону капітана Ф.Приходька з 63-ї Челябінської бригади. Одночасно сапери 88-го окремого інженерного батальйону, очистивши від мін брід біля гідроелектростанції, дали можливість танкам старших лейтенантів К.Вахніна і М.Акиньшина йти в атаку з південного боку. Звідси також наступала 49-а механізована бригада полковника М.П. Туркіна. У бою за Замковий міст справжній героїзм проявили артилеристи лейтенанта Я.Д. Хардікова. Вони знешкодили вогневі позиції ворога біля древніх міських воріт, тим самим сприяли розмінуванню Замкового мосту саперами молодшого лейтенанта Соколова. Першими через міст пішли танки роти старшого лейтенанта В.Зінченка, а за ними -увесь танковий батальйон. На Замковому мосту танк Зінченка розчавив три ворожих зенітки, але зіткнувся з німецькою самохідкою. Екіпаж героя-танкіста згорів у полум'ї. Славний подвиг гідний вічної пам'яті. На десяту годину ранку 26 березня 1944р. місто було звільнено повністю. 27 березня Москва салютувала на честь визволення міста 20 артилерійськими залпами. Але німецьке командування не могло примиритися з втратою Кам'янця. Маючи велику перевагу у живій силі і техніці, воно намагається будь-якою ціною оволодіти містом. На долю кам'янчан випало нове випробування. У напрямку до міста рухалось велике німецьке угруповання "Південь", що вирвалося з Проскурівського котла: 21 дивізія, з них 10 танкових і одна моторизована. Командуючий 1-м Українським фронтом маршал Г.К. Жуков у своїх спогадах пише: "На знищення угруповання рухалась зі сходу 18-а і 38-а армії, частина з'єднань Першої гвардійської армії, 4-а і 1-а танкові армії вийшли на Дністер, відрізавши шляхи ворогу на південь до відступу". Наші війська на той час були вкрай виснажені, не мали необхідної кількості артилерії, боєприпасів, які не підвозились вчасно через бездоріжжя. 4-а танкова армія мала всього 67 танків і дуже обмежені артилерійські засоби. Сильний удар крупного ворожого угруповання був спрямований на позиції в районі Кам'янця-Подільського. З 28 березня до 2 квітня 1944р. точилися жорстокі бої не на життя, а на смерть. 16 атак відбили гвардійці. Штаб оборони на чолі з генералом Е. Бєловим вміло керував боями. Місто було розділено на 4 сектори, де закріпились уральці і захищали кожний шматок землі. Виняткову стійкість і бойову майстерність виявили при захисті командири танкових бригад: 61 -ї - полковник Жуков, 63-ї - полковник Фомічов; механізованих бригад: 16-ї гвардійської -полковник В.Е. Ривж, 49-ї -полковник П.Н. Туркін, командир 121-ї стрілецької дивізії генерал-майор Ладигін. Німецькі загарбники намагалися повернути втрачені позиції і прорватися із західної сторони. Але на їх шляху стала Стара фортеця. 18 бійців на чолі з командиром ст.лейтенантом І.Я. Стецюком розташувались в різних куточках замку. У вежі "Кармалюковій" знаходився гв.рядовий Сафонов, у "Тенчинській" - ст.сержант Соколов, у "Ковпаку" - кулеметник Моргунов, а в "Лядській" - 16-річний уралець Діма Безруков. Енергійний, синьоокий юнак мріяв вчитися і стати інженером, але не судилося. Війна перекреслила всі його плани. Він ходив в атаку, не знаючи страху, своєю мужністю запалював інших. За проявлену хоробрість під час оборони Старої фортеці Діма був нагороджений орденом Слави. У башті "Чорній" знаходилась рація і телефон, у башті "Рожанка" - протитанковий пост, де тримали оборону бійці 49-ї механізованої бригади М.М. Криловський і В.І. Ноженко (загинули 29 березня 1944р. і поховані у фортеці). Лейтенант Копєйкін з танком "Суворов" розташувався при вході у фортецю. Це був тихий і спокійний хлопець, але в бою бив без промаху, точно в ціль. У нього було сім урядових нагород, його називали справжнім асом танкового бою. Невеличкий гарнізон 6 днів мужньо відбивав атаки фашистів. І хоч німці підтягнули свої гармати майже до самих стін і били по баштах прямою наводкою, вони так і не змогли здійснити прориву. Місцевий житель Г.І. Топольський пробрався у фортецю і розповів про місце розташування вогневих точок ворога. Лейтенант Стецюк провів успішну операцію з ліквідації ворожих батарей. Німці змушені були відступити. Терплячи поразку за поразкою в інших секторах, фашисти залишили Кам'янець. Третього квітня, згідно із наказом командування 4-ї танкової армії, частини Кам'янець-Подільського гарнізону здали свої бойові позиції воїнам 101-ого стрілецького корпусу. Війна продовжувалась... На знімках: руїни Кам'янця-Подільського у перші дні війни. Кам'янець-Подільський вісник, 22 жовтня 1999 р.
Ответ: Каменец-Подольский Ось Вам ссилка: http://www.tovtry.km.ua/ua/history/statti/index_vijna.html Там є все, або майже все! Успіхів!
