Матеріали про концтабір м. Славути були оголошені на Нюрнберзькому процесі, причому у доповіді радянських юристів, де звинувачувався фашизм в злочинах проти людства, цей табір займав значне місце [4]. Документальні свідчення, що звучали на процесі, були опубліковані у збірниках Повідомлень надзвичайної державної комісії по встановленню і розслідуванню злочинів німецько-фашистських загарбників у таборі [5]. Табір "Грос-лазарет" був створений для поранених і хворих радянських військовополонених восени 1941 р. і мав назву у німецьких документах "STAMMLAGER 357", що означало стаціонарний табір № 357. З жовтня 1942 р. до першої половини 1943 р., табір мав номер 301. Він розміщувався у двох кілометрах від м. Славута на території колишньої військової частини і займав десять триповерхових будинків, які були оточені огорожею із колючого дроту. Вздовж загорожі через кожні 10 м стояли вежі, на яких були встановлені кулемети, прожектори та охорона. Адміністрація табору складалася із офіцерів та німецьких лікарів. У блоках медичний персонал набирався із військовополонених: головний лікар блоку, старший лікар (начальник відділення), два лікарі та два фельдшери і кілька санітарів, які прибирали, доглядали лежачих хворих, розносили їжу. У "Грос-лазареті" одночасно перебувало 15-18 тисяч в’язнів. Хворих розміщували на багатоярусних дощатих нарах, що стояли у декілька рядів. Під час масового надходження хворих на кожному поверсі перебувало до 800 чоловік. Біля кожного блоку були побудовані сараї-морги для померлих в’язнів. Блоки не опалювались. Люди лежали на голих нарах. Води не вистачало, навіть для пиття. Санітарна обробка людей не проводилась. Полонені по кілька місяців знаходились в старій одежі. Такі антисанітарні умови були додатковим засобом винищення військовополонених. В’язні табору отримували абсолютно непридатне харчування і помирали від голоду. Харчовий раціон складався із 200-250 грамів ерзац-хліба та двох літрів баланди. На території "лазарета" не залишилося жодної травинки – усю поїли голодні люди. Таке "харчування" призводило до елементарної дистрофії, до виникнення тяжких кишково-шлункових захворювань, які найчастіше, закінчувалися смертю. "Грос-лазарет", створений нібито для лікування військовополонених, не мав для цього ні умов, ні засобів. В таборі проводили хірургічні операції примітивними інструментами, здійснювали перев’язки старими перевареними бинтами та шматками білизни померлих в’язнів. Із медикаментів були лише марганцівка, йод, камфора. Масовій смертності в’язнів всіляко сприяли німецькі лікарі та адміністрація табору, які навмисно розміщували поранених в одній кімнаті із хворими на дизентерію, тиф та туберкульоз, що сприяло розповсюдженню тяжких інфекційних захворювань. Періодично у таборі спалахували епідемії "парахолери". Це були "медичні" випробування нацистських ескулапів над полоненими. В такі дні помирало 60-80 % піддослідних в’язнів. Охорона "Грос-лазарету" всіляко знущалася над полоненими. В таборі існував карцер для непокірних, відділ ґестапо, систематично проводилися розстріли небажаних. Смертність військовополонених досягла небачених розмірів взимку 1942-1943 рр. В’язні візками цілодобово вивозили трупи у заздалегідь підготовлені ями. Згодом померлих просто не встигали ховати, для прискорення роботи їх викидали прямо із вікон бараків і вони лежали у дворі до потепління. Непоодинокими були випадки, коли ще живих людей закопували в могили. Книги реєстрації померлих у Славутському таборі таємно, з ризиком для життя, вели самі в’язні. Всього в них записано 20 тисяч прізвищ, представників різних національностей: росіяни, українці, чуваші, казахи, узбеки та інші. Записи лаконічні, страшні: табірний номер, блок, прізвище, ім’я, по батькові, національність, адреса, спеціальність, рік народження і дата смерті. 1131 чоловік, взагалі не мають ніяких даних, лише порядковий номер. Це їх останнє послання до рідних і близьких, повідомлення, що вони не згоріли безслідно у полум’ї війни. Так, у 2 книзі на аркуші 108 є такий запис: "За листопад 1942 року прибуло з транспортом 494 померлих людей", на аркуші 281: "У лютому 1943 р. прибуло з транспортом 195 чоловік вже мертвих". 662 особи, прізвища яких записані у книгах, взагалі не мають адрес або вони не повні. Всі, хто пройшов жахи "Грос-лазарету" і кому пощастило вижити, називають його пеклом, місцем найвитонченіших фашистських тортур. КИЇВ, 8 травня 2009р. /УКРІНФОРМ/. Президент України Віктор Ющенко у місті Славута Хмельницької області на міжнародному кладовищі "Поле пам'яті" взяв участь у церемонії перепоховання останків військовополонених, полеглих у Другій світовій війні - жертв фашистського концентраційного табору "Шталаг N329" і концентраційного табору "Грослазарет-301". Про це повідомила прес-служба глави держави. У заході взяли участь ветерани війни, міністр оборони Юрій Єхануров, заступник глави Секретаріату Президента Роман Безсмертний, начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України Сергій Кириченко, керівники Хмельницької та Вінницької облдержадміністрацій, військовослужбовці ЗСУ, представники громадських організацій, релігійних конфесій, місцеві мешканці. Глава держави і учасники заходу вшанували пам'ять загиблих хвилиною мовчання та поклали до центрального монументу меморіалу вінки та квіти. У рамках заходу за воїнами, загиблими у фашистських концтаборах, представниками різних релігійних конфесій була відслужена панахида. Після панахиди в братську могилу були опущені останні шість домовин з останками загиблих. Учасники церемонії віддали останні почесті загиблим воїнам і кинули до братської могили по жмені землі. Церемонія завершилася виконанням Державного Гімну України, військовим салютом та маршем воїнів почесної варти. Довідка. Протягом 1941-43 рр. на території військового містечка на околиці м.Славута існував центральний концтабір Правобережної України для поранених і хворих радянських військовополонених. За приблизними даними, в цей період у концтаборі було знищено майже 150 тисяч людей. Меморіал "Поле пам'яті" був створений у 2006 році на місці масових захоронень у "Грослазареті-301". За ініціативи В.Ющенка під гаслом "Єдина Європа - спільна пам'ять" 2 вересня 2007 року тут відбулося перепоховання останків 122 жертв нацистських концтаборів і 123 жертв таборів НКВС. 2 вересня 2008 року було перепоховано останки 993 радянських військовополонених, загиблих у німецькому концтаборі у Вінниці, та 226 військовополонених німців, померлих у таборі НКВС у селищі Пуща-Водиця.
Дякую за матеріал, все-таки історія міста. Хоча на сьогоднішній день ставиться під сумнів цифра у 150 тис. загиблих, але більш цікава тема це створення козацьких полків у м. Славута. Ніяких матеріальних доказів на місцевому рівні немає. При перезахороненні знайдено посуд та особисті речі увязнених, але ніяких речей, які б свідчили про наявність козаків.
