Фото часів Визвольних змагань

Кам'янецька юнацька школа. 1920р.

 

Підрозділ кінноти Галицької армії демонструє відбиття атаки ворожого літака. 1919р.

 

Сотник 6-ї стрілецької Січової дивізії Армії УНР Василь Соломонівський, розстріляний в Базарі.

 

Офіцери Генштабу Української Держави з німецькими офіцерами в Києві. 1918р.

 

Команда панцерника «Січовий Стрілець» після здобуття Києва, кінець 1918 — початок 1919 року. Панцирний потяг «Січовий Стрілець» — колишній російський панцирний потяг №4 конструкції інженера Балля. З грудня 1917 року перебував на ремонті в Одесі. У 1918 році перебував на озброєнні армії Української Держави. Наприкінці листопада того ж року під Фастовим захоплений військами Директорії в офіцерських дружин, які боронили владу гетьмана. Потому потяг було передано командуванню Осадного корпусу та названо «Січовий Стрілець». Як згадував очевидець, у той час панцирний потяг був озброєний однією гарматою та «десятком кулеметів». Його команду складали гарматники з Гарматної бригади Січових Стрільців. Командиром став хорунжий О. Вудкевич, командирами кулеметних відділень — чотарі В. Глова та Грицюк. На початку січня 1919 р. панцирний потяг змінив назву на «Стрілець» — у зв’язку із появою в складі Осадного корпусу панцерника «Січовий».

 

Представники Армії УНР серед старшин УГА на Святі Злуки в Коломиї, січень 1919 року. Сидять від ліва: галичанин сотник Іван Цяпка і надніпрянець полковник Борис Ревуцький. Стоять: невідомий старшина, полковник Микола Чеботарів (полтавчанин) і четар д-р Ілько Цьокан (галичанин).

 

Старшина Січових Стрільців з портретом С. Петлюри на грудях. Фото орієнтовно другої половини листопада 1918 року.

 

Військовослужбовець Дієвої Армії УНР, з кольоровими петлцями на комірі відповідно до наказу Ч. 276 від 24.04.1919 р. та круглою кокардою з тризубом на кашкеті. На звороті зберігся напис: "петлюровец, служил в 3-й сотне милиции. Доставлена из дела матери Ивана Бойко". До початку 1990-х років фото зберігалося в одній з архівно-слідчих справ КГБ-СБУ, потім було викрадене й продане колекціонерові, у якого в свою чергу — вилучено на митниці. Нині — у збірці Національного музею історії України.

 

Українська делегація на переговорах з поляками у Львові в оточенні польських офіцерів, 31 липня 1919р. Сидять: сотник УГА Роман Гузар, старшини генерального штабу УНР — осаул Петро Левчук та полковник Петро Ліпко, сотник УГА Семен Магаляс, держ. інспектор Армії УНР сотник П. Мшанецький; Стоять: 2-й — сотник Руцький (Рутський), 4-й — сотник УГА Остап Луцький. Фото з «Літопису Червоної Калини».

 

Табір в Каліші, Польща, осінь 1921 року.

Лицарі Залізного Хреста "За похід та бої" (на грудях у кожного) зі складу 3-ї Залізної дивізії з керівниками 2-ї Волинської дивізії.

1-й ряд: 1. Володимир Лаврик, 2. підхорунжий Іван Назаренко, 3.полковник Григорій Чижевський, 4. генерал Олександр Загродський, 5. підполковник Олександр Недзвецький, 6. Микола Чижевський, 7. хорунжий Іван Шура-Бура (розстріляний під Базаром).
2-й ряд: 1.чотовий Дмитро Рябінін, 2. чотовий Павло Кузенський, 3. чотовий Савко Стасюк, 4. гуртковий Михайло Дяченко.
3-й ряд: 1. ройовий Прокіп Баснюк, 2. чотовий Тимко Михальчук, 3. чотовий Петро Демченко, 4. ройовий Вадим Околовський, 5. чотовий Семен Антонів, 6. ройовий Сергій Полонський, 7. козак Максим Викторів.
(фото з родинного альбому Роберта Чижевського, онука полковника Григорія Чижевського).

Більшість з них візьме незабаром участь у ІІ-му Зимовому поході.

 

Повноважний представник Української Народної Республіки в Румунії генерал С. Дельвіг (сидить) та його помічник — полковник О. Ковальський. Обидва одягнуті в уніформу з відзнаками по посадах (на рукавах) та родах зброї (червоні петлиці зі знаками гармат) відповідно до наказу Ч. 276 від 24.04.1919 р. На полковнику — «шинель сірого сукна покрою чумарки». Фото з альбому «Geroiska Ukraina», виданого в Канаді в 1920р.

 

Сотник Корпусу Січових Стрільців Лесь Долинський в уніформі з відзнаками відповідно до наказу Ч. 276 від 24.04.1919 р.

 

Сотник Дієвої Армії УНР Шевчук з відзнаками по посадах на рукавах та кольоровими петлицями на комірі згідно до наказу Ч. 276 від 24.04.1919 р., на кашкетці — кругла кокарда з тризубом. Вірогідно, попри широкий позумент, у старшини відзнаки сотника (а не полковника або кошового отамана). На звороті зберігся напис: «На добрую память дорогой сестре Ире и свояку Афанасию Лапшиным от И. В. и М. А. Шевчуковых, 11.01.1920 р.» До початку 1990-х років фото зберігалося в одній з архівно-слідчих справ КГБ-СБУ, потім було викрадене й продане колекціонерові, у якого в свою чергу — вилучено на митниці. Нині — у збірці Національного музею історії України.

 

Група хорунжих Армії УНР. Другий ліворуч — Цвид Макар, уродженець с. Світязь Володимир-Волинського повіту. Фото 1920-1921 рр., м. Каліш, Польща.

Цвид Макар Омелянович (1899-1941 рр.) - військовий Армії УНР з листопада 1918 до листопада 1920 р. Службу проходив у 4 Холмському полку, перейменованому на 53-й Холмський полк, який діяв в напрямку Коростеня. В міжвоєнний період за участь в ліворадикальних партіях та організаціях на Волині засуджений польською владою двічі: у 1924 році (відбував покарання у Ковельській тюрмі) та 1931 році (ув'язнення відбував у Луцькій тюрмі та Березі Картузькій). 1 листопада 1940 року заарештований органами держбезпеки СРСР, звинувачений за зв'язки з націоналістичним підпіллям. На час слідчих дій перебував в ув'язненні у тюрмах Ковеля, згодом переведений у Луцьку тюрму. Розстріляний органами НКВС у Луцькій тюрмі 23 червня 1941 року.

 

Вояки Житомирської юнацької школи Армії УНР на вишиковані в Кам'янці-Подільському, 31 липня 1919 року.

 

1-й Український італійський курінь. Старшини та підстаршини куреня з представниками місії УНР у м. Кошиці. Листопад 1919р.

 

Воєнна нарада на ринку в Ярмолинцях на шляху Проскурів — Кам'янець-Подільський. Осінь 1919 року. На світлині: Петро Дяченко (з голеною головою), в центрі — Симон Петлюра, за ним ад'ютант Олександр Доценко, праворуч від Петлюри генерали Михайло Омелянович-Павленко і Олександр Удовиченко

 

Епіфаній Камінський, поранений у обидві ноги під Сквирою. Прийшов на присягу на вірність УНР в Кам'янці-Подільському 14 жовтня 1919 р. з допомогою сестри-жалібниці Олени Шенькаржевської, чим звернув на себе увагу С. Петлюри, який його поцілував у чоло.

 

Армія У.Н.Р. в поході на Київ, серпень 1919р. Міст на Бузі.

 

Бійці військ УНР під командуванням сотника Олександра Єрощука під час боїв за Угнів на початку 1919р.

 

Зустріч Симона Петлюри на станції Вапнярка. Серпень 1919 р. Фото з видання ''Le monde illustre''. Paris 01.11.1919 р. №3228.

 

Відвідини Симоном Петлюрою бригади УСС, літо 1919 року. Зліва направ: перші три особи невідомі, Рубіш-Ляришенко (адьютант Вишиваного), В. Вишиваний, С. Петлюра, О. Букшований.

 

Відділ придніпрянців на Святі з’єдинення в Стрию, 5 січня 1919р. Очевидно, це вояки Окремої пішої Козятинської Бригади.