Два варіанта- 1) - "хлібне". 2) - потягну інтригу (+ потрідне фото отворів бойків. Там брантрубки є?) Трохи не зрозумів питання. Для дозвільників тут взагалі немає проблеми. Якщо рушниця була зареєстрована, то модель переписуються з попереднього дозволу. Якщо рушниця не була зареєстрована і легалізується в "місячник", то рушниця відправляється на експертизу і в дозволі пишеться та назва, яка написана в заключенні експерта. В мене була рушниця , яка в дозволі була названа "іномарка №...". Модель і приналежність не завжди можно визначити, навіть якщо повно клейм. Наприклад, майстер з Бельгії закупив стволи зроблені в Австрії, німецьку зауривську колодку... і зробив рушницю, яку відправив на випробувальний відстріл у Францію. І чия рушниця за наявністю німецьких, бельгійських, австрійських, французських клейм?
Кажуть що раніше було записано як іномарка ))) Записана іномарка сімсон в дозвільній були Дозвільній потрібно марку і модель ))))
Десятки тисяч рушниць , виготовлених в сотнях майстерень майстрами штучниками в одиничних екземплярах не мають ні марки, ні моделі.
Ще одна версія. Рушниця виявилась бракована. Тому її не відправляли на випробувальний відстріл і не били інші клейма. Наприклад, відстіляли, а стволи "хрестили", або навпаки, "розкидали", або щось з чоками напартачили, або замовнику в плече не лягла і він відмовився, або....... І не викидати ж готовий виріб, комусь по дешевці продали. В ті часи, коли не було реєстрації зброї, наявність клейм не завжди цікавила власника. Приклад бракованої зброї, яку не можно продавати, а потрібно було б в мусорку - російська, особливо ІЖевська. Рушниці, які кулі на 30 метрів кладуть з двох стволів на відстані метр одна від іншої і т.д. Прикладів повно. ............... Отже, можливі три варіанти - 1) Хлібна 2) Бракована 3)Робота учня. (Учень майстра міг зробити, але не будучи кваліфікованим майстром, його робота на мала право бути бита клеймами). Такі приклади зустрічались з тульського ПТУ.