19.08.18 Холодний ранок змусив швидко зібратись та йти. До язика Троля лишалося 8 км. Світ був приголомшливим.Ми тремтіли вже не від холоду, а від щастя. Гори, льодовики, сніги, гірські бездонні озера, наполегливий підйом вгору і наші улюблені ніштяки- знахідки. На шляху були знайдені : металева кружка, пляшка, два рейнкавери, дві надувні подушки . Так, кілометр за кілометром, і ми сидимо, звісивши ноги у прірву 700 м на краю напевно найвідомішого кам'яного виступу. Насправді, це було вражаюче. Хочеться мовчки дивитись і глибоко дихати. А проте, не слід забувати про натовп, що чекає на свою можливість зробити фото. Спуск був швидшим, ніж підйом, тож невдовзі ми вже знову рухались автостопом в сторону Осло. Нас підвезли на 100 км сім'я українських американців, яким ми запам'ятались ще на Trolltunga завдяки нашим шапкам-тиграм. Пригостили американськими чипсами і шоколадом. Їх доброзичливість нас безмежно втішила. Здавалося нічого не могло нас відірвати від смакування американськими ласощами, але раптовий гуркіт водоспаду примусив відкласти чіпси на потім. За вікном відкрилась захоплююча панорама велитенського водоспаду. Кемпінгом на цей день стало місце біля заправки. Автор: Рубаха Ніна Фото: Danny Jer, Андрій Торган
