Альберт Газенбрукс - диктор из УПА )

Totenkopf · 10 бер 2008

Бельгієць Альберт Газенбрукс-"Західний" - диктор англійською і французькою мовою підпільної радіостанції "Вільна Україна", кодова назва "Афродита" від осені 1943 р., заарештований 7.04.1945 р. при розгромі радіостанції, вийшов на волю у 1953 р. після смерті Сталіна.

"...Як ми вертались до Галичини (я разом із Р.Шухевичем), то з нами їхав Альберт Газенбрукс, бельгієць, який був у якійсь німецькій допоміжній організації “ТОДТ” і звідтіля утік, та потрапив до наших рук. Дивляться – у німецькому мундирі – німак. А він давай кричати: “Бельгія! Бельгія!”. А то були прості волинські хлопці, що мали 3-4 класи освіти. Але зрозуміли, щось тут не те. “Ні, ми не маємо права трактувати його як німця-окупанта”. А.Газенбрукс потрапив до якогось нашого сотенного. Той сотенний трохи знав німецьку.

А.Газенбрукс носив окуляри (я його бачив і розмовляв з ним). Його зачислили до сотні УПА азербайджанців. Азербайджанець і бельгієць – європеєць і азіат. Причому той А.Газенбрукс був дуже веселий чоловік, його рідна мова французька, та він прекрасно володів німецькою і англійською мовами.

А.Газенбрукс оповідав: “Я з тими азербайджанцями йшов маршом. Була така балка чи рів й впало дерево, і воно стало такою кладкою, через яку можна було переходити. Тоді азіати бігли по ній, а я боявся, що впаду там десь у воду. І я сів посередині, а вони з мене лаха дерли...”

Подібне продовжувалось якийсь час. Та прийшов інший командир УПА і став бельгійцем цікавитись. Він знав добре німецьку мову і говорить, що А. Газенбрукс працює не там, де треба.

У нас, в українському підпіллі, були люди, які за допомогою радіоприймачів, записували, що говорять з Англії, що – з Швейцарії, що – з Москви. Збирали відомості і давали відповідні звіти. То були матеріали-сурогати для укладення періодичного видання, яке називалося “Інформатор”, декадник, що виходив через 10 днів на Волині, або інформативні матеріали про політичні події у світі та їхнє висвітлення американцями, французами, англійцями, большевиками, іншими. А.Газенбрукс, знаючи ті мови, працював у інформаційному центрі.

Будучи на Волині, ми з Романом Шухевичем вирішили взяти бельгійця до радіостанції “Вільна Україна” – “Афродита”.

Він приїхав. І ось що сталося. Ярослав Старух навчив Альберта Газенбрукса української мови, а Газенбрукс навчив Старуха французької. Ось яка цікава річ.

Я колись в інституті вивчав французьку. Коли про це довідався, приходжу до Я. Старуха і кажу: “Кома аллєву?” А він: “Тре бієн”. Я запитую: “Славку, де ж ви навчилися?” Відповідає: “Мене тієї мови навчив Альберт Газенбрукс, а я його – української”.

На 1944 р., після того, як Я. Старух був арештований ґестапо і звільнений, він не був членом Головного Проводу ОУН, але працював у секторі пропаґанди, а референтом пропаґанди ГП ОУН тоді був Мирослав Прокоп.

Радіостанція “Вільна Україна” за часів большевицької окупації була законсервована. Бо запеленгувати ту радіостанцію було доволі просто, і більшовики доклали б максимум сил, щоб її знищити. Частина персоналу “Афродити” залишилася там.

...

Ще дещо про Альберта Газенбрукса. Він вже на вічному спочинку. Та перебуваючи в українському підпіллі, працюючи при радіостанції “Афродита”, був заарештований большевиками. Був у таборах з нашими людьми. Як іноземець був звільнений у 1956 р. чи 1957 р. Вернувся до Бельгії. З українськими націоналістами тримав контакти. Після себе А.Газенбрукс залишив багато гарних спогадів.
Натисніть, щоб розгорнути...

http://www.plast.org.ua/?pageid=893

Про радіостанцію:

У 1942 році перед УПА постала потреба створити власну радіостанцію, яка мала протидіяти шкідливим впливам антиукраїнських сил і передавати в світ правдиві відомості про організовану національно-визвольну боротьбу українського народу під проводом ОУН проти німецьких та російських поневолювачів. У зв’язку з загрозою викриття трансляції мали тривати недовго, тому не могли містити великого обсягу інформації; та велике значення мав би вже сам факт використання підпіллям радіомовлення.

Наприкінці 1942 – на початку 1943 року у Львові відбувалися з цього приводу переговори між ОУН та польським підпіллям, яке спиралось на підтримку Британії. Значних результатів у переговорах досягнено не було. Тоді апаратуру закупили від польського підпілля за 45 тисяч злотих та складним шляхом переправили на Стрийщину, до села Ямельниця. Після модифікації та вдосконалення радіопередавача, налагодження регулярного постачання пального та олив для роботи генераторів, "Самостійна Україна" почала здійснювати пробні сеанси мовлення.

Восени 1943 року сформувався склад станційної редакції. До неї входили Ярослав Старух, Богдан Галайчук, Корнило Яворівський, Володимир Макар, Дмитро Лушпак, Кость Цмоць, Альберт Газенбрук.

Мовлення розпочалось у жовтні 1943 року. Передачі виходили на хвилях 41–43 метри три–чотири рази на день, тривали по 30 хвилин і велися чотирма мовами: українською, російською, англійською і французькою. Згодом режим роботи змінювався, також інколи велись передачі німецькою мовою.

Влітку 1944 року підпільна газета "Щоденні вісті Української інформаційної служби" подала таке оголошення про роботу радіостанції: "Радіовисильня Українського революційного самостійницького руху – "Самостійна Україна" висилає щоденно низку радіопередач українською, російською, французькою та англійською мовами. Відбір – на коротких хвилях у смузі 45–46 метрів. Години радіопередач українською мовою: 6.30, 12.30, 16.30 і 20.30, російською мовою: 21.00, французькою мовою: 22.00, англійською мовою: 22.30. Організуйте одиничне та групове слухання передач радіовисильні “Самостійна Україна” та поширюйте в масах її зміст".

У середині липня 1944 року чота добровольців сотні УПА "Бурлаки" (командир Іван Паньків-"Явір") ліквідувала спробу більшовицьких парашутистів демонтувати обладнання радіостанції на лісничівці між селами Ямельницею та Уричем. На початку серпня 1944 року Ямельниця перейшла до рук більшовиків, до кінця вересня фронт перемістився в гори на південь від села. Деякий час радіостанція не працювала, але наприкінці 1944 - на початку 1945 роботу було відновлено, при цьому змінився склад редакції, роботу радіостанції очолив полковник "Шпак".

7 квітня (за іншими свідченнями - ввечері 6 квітня) 1945 року, о 13:20, за два кілометри на схід від Ямельниці оперативна група Сколівського райвідділу НКВС та резервна рота 330-го полку військ НКВС виявили "Афродиту". "Шпак" і три охоронці загинули в бою, один поранений охоронець зумів урятуватись, а Альберт Газенбрукс потрапив у полон. Радіоапаратура була знищена, оскільки солдати НКВС закидали криївку гранатами.
Натисніть, щоб розгорнути...

Алюминиевая банка от 22.06.43г.

Thorwald · 11 бер 2008

Ответ: Альберт Газенбрукс - диктор из УПА )

дякую. цікаво

Увійти або зареєструватися

Альберт Газенбрукс - диктор из УПА )

Totenkopf Oberfeldwebel

Цікаві лоти

Thorwald Feldwebel