Учасник Першої світової війни, за бойові заслуги відзначений численними нагородами. В квітні 1919 року вступив у фрайкор «Везель». В жовтні 1919 року поступив на службу в рейхсвер. В 1931 році пройшов річний курс командира роти у Форт Беннінг (США). В 1936 році переведений в ОКВ, в 1938 році — в ОКГ начальником відділу озброєнь бронетанкових військ, кавалерії та моторизації армії. З листопада 1938 року — також помічник статс-секретаря імперського міністерства транспорту. Розробив так званий «план Шелля», згідно якого мали відбутись перетворення в автомобільній промисловості з метою раціоналізації, підвищення продуктивності та зниження виробничих витрат. У вересня 1942 року переведений в резерв фюрера. З 1 січня по 15 листопада 1943 року — командир 25-ї танкової дивізії, після чого знову переведений в резерв у зв'язку з серйозним захворюванням очей. В кінці грудня 1944 року вийшов на пенсію. Після закінчення Другої світової війни взятий у полон, звільнений в 1947 році.
Адольф фон Шелль (Adolf von Schell). 50-летний генерал возглавил соединение в 1943 году и успел до первой встречи с противником довести его до вполне приличного состояния. Минусом ситуации было то, что Адольф фон Шелль до этого никогда и ничем не командовал в боевых условиях. В 1938–1942 гг. он был комиссаром по транспорту в ведомстве четырёхлетнего плана, а затем до своего назначения командиром 25-й тд являлся инспектором моторизации сухопутных войск. Злые языки утверждали, что фон Шелль слетел с тёплой должности из-за каких-то политических интриг, однако генерал-инспектор танковых войск Гейнц Гудериан (Heinz Wilhelm Guderian) решил дать шанс старому другу. Только протекцией можно объяснить новую должность фон Шелля, которому доверили вести в бой свежую дивизию, которая к концу мая 1943 года получила 5000 новобранцев 1925 года рождения. Видимо, где-то в душе Гудериан ещё жил воспоминаниями о своих победах 1941 года. Его не смутило даже то, что в 25-ю тд попал один из его сыновей, которому пришлось идти в первый бой под командованием бывшего транспортного чиновника. Впрочем, при изучении списка офицеров 25-й тд поневоле возникает впечатление, что дивизия изначально была тёплым местечком для представителей многих аристократических и высокопоставленных фамилий Третьего рейха, и никто изначально не планировал снимать её с тихого и безопасного западного направления и бросать в горнило восточного фронта.
