ТИП ЗАХИСТУ - М1, на 3 станкових кулемета, назовні фронтальної стіни передбачена ніша для встановлення бронеплити додаткового посилення захисту центральній амбразури (в 1941 році не встановлювалась!). По розповідям старожилів, МОЖЛИВО!, 128-а могла мати додаткову амбразуру захисту підходів з тилу, але серед руїн споруди ці фрагменти поки не виявлені! Особовий склад гарнізону споруди значиться в документах КиУР, як ЗНИКЛИЙ БЕЗВІСТІ - його доля достовірно невідома! При розкопках споруди в період 60-80-х років людські останки поряд з спорудою та в її руїнах не виявлені. Але НИНІ стала достовірно відома точна дата завершення робіт по бетонуванню верхньої части ДВС № 128!
На даху споруди над правою (західною) амбразурою - "26 травня 1931 року". Надпис роблено ще по свіжому підсихаючому бетонному розчині, скоріш за все, в той момент навколо споруди ще не зняли будівельні ліса. ТОЙ ХТО РОБИВ ЦЕЙ НАПИС (ГРАФІТІ) порушував таємничість робіт, але вказав нащадкам таке рарітетне уточнення з історії КиУР.
Для того, щоб зрозуміти - чи приймала участь 128-а споруда в бойових діях на початку серпня 41-го, треба детально розглянути її зовнішні стіни та амбразури. Для цього прийшлось пішака, разом з 11-річною колегинею, пройти в загальному рахунку 14 км, але це вже був не бувалий як колись "романтизм", а - ЦІЛЬ. З роками можна побачити в добре знайомому щось нове, на що раніше не приходилось зосереджувати свою увагу. І ось ТЕ, що довелось особисто побачити по-новому... Фото 1. Східна стіна від тильної частини споруди до східної амбразур - слідів пошкоджень не виявлено, крім незначного (одного) уламкового влучання при артобстрілі. Фото 2. Зовнішня частина стіни з лівою (східною) амбразурою - стіна зовсім чистесенька та не має будь яких пошкоджень (не рахуючи слідів підриву!). Фото 3. Розгортка лівої (східної) амбразури - слідів пошкоджень під час блокування або штурму споруди не виявлено. Внутрішня металева обшивка амбразури зовсім не пошкоджена та не має слідів зосередженного вогню супротивника на придушення. Накладні толові заряди вибухівки для підриву амбразури німецькими саперами під час блокування або штурму не використовувались. Фото 4. Зовнішня частина проміжної стіни між лівою (східною) та центральною (південною) амбразурами - слідів пошкодження не виявлено... чисто. Фото 5. Зовнішня частина фронтальної стіни центральної (південної) амбразури, яка повинна була бути посилена навісом бронеплити товщиною до 40-50 мм, - слідів пошкоджень від зосередженного обстрілу різнокаліберного артилерійсько-стрілецького вогню не має. АЛЕ... тут виявилось головне, на що треба буде звернути увагу в подальшому розгляді історії 128-ї.
Фото 6,7, 8. На перший погляд, дивлячись на центральну амбразуру... звичайні РУЇНИ після підриву споруди, але тут яскраво виражені сліди зовсім іншого. Перед остаточним знищенням (підривом) 128-ї були попередні дії німецької штурмової группи, безпосередньо під час штурму споруди, які підтвержуються в підриві амбразури накладними зарядами вибухівки закладеними під нижню частину бронеплити (рос. бронезаслонки амбразуры) захисту скрізного отвору амбразури. Фото 9. Це міг бути заряд тротилу в масі більше 30 кг, який силою свого вибуху зруйнував край нижньої частини центральної амбразури та вирвав крайню горизонтальну балку верхнього перекриття амбразурного отвору. Тут буде доречним нагадування прикладу штурму німцями ДВС № 101 в 14-му БРО... "когда враг не сдайотся" та нехоче вилазити з бункеру назовні. Для чого німці це зробили... є думка, що гарнізон 128-ї зачинився в споруді з надією відсидітись всередині казематів за півтораметровими стінами залізо-бетону, з можливою думкою про допомогу своїх таваріщей ззовні... або, як пише в доповідях штаб німецької 95-ї піхотної дивізії, обложений гарнізон був ЗЗОВНІ зачинений політкомісарами на... стандартний навісний замок. Це був массовий приклад та відомий "комісарський метод" на теренах КиУР для несамовитої боротьби несгібаемих... "до последней каплі крові". Але бетонні стіни КиУРу, на привеликий жаль для фальсифікаторів історії, не змогли зберегли для нащадків такі відомі та палкі слова... "уміраю, но не сдаюсь, прощай родина", тому, що в 70-90-ті роки всім відомі "дослідники" евдокимово-ясево-крисюки не мали змоги щось подібне на них вишкрябати як "нововиявлення" при обстеженнях. Фото 10. На бетонній поверхні нижньої частини основи амбразури, впритул до бронеплити (рос. бронезаслонкой амбразуры) захисту скрізного отвору збереглась заглибина-вирва від вибуху накладного заряду вибухівки. Фото 11. Ліва частина металевої обшивки центральної амбразури повністю була зірвана під час вибуху, на правій частині граней вигинів обшивки залишились сліди від напрямку вибуху накладного заряду німецьких саперів. Та саме головне - на залишках внутрішної частини та металевої обшивки центральної амбразури немає слідів від попадання артилерійсько-стрілецького вогню противника на придушення фронтального кулемета 128-ї.
Вигляд внутрішньої частини центральної амбразури 128-ї з середини кулеметного каземату. Як видно вирва від виибуху накладного заряду саперів 95-ї ПД має достатню глибину, але... це не вплинуло на боездатність амбразури в цілому. Ну, утворилася дірка в бетонній стяжці під бронезаслонкою, правда, саму бронеплиту могло заклинити в кріпленні, але цього на вертикальних стояках не видно. Цей підрив амбразури мабуть був схожий... на умовний легкий стукіт в віконце «хати», коли вам щось хочуть запропонувати на вибір. « Russische Hunde... gib auf oder du bist fertig ».
Фото 12. Зовнішня частина стіни від центральної (південної) амбразури до правої (західної) амбразури - слідів пошкодження під час боїв або блокування споруди не виявлено, тільки руйнування в процесі внутрішнього підриву 128-ї. Фото 13. Зовнішня стіна навколо західної амбразури має тільки сліди після руйнування в процесі внутрішнього підриву споруди. Фото 14. Розгортка правої (західної) амбразури - слідів пошкоджень під час блокування або штурму споруди не виявлено. Внутрішня металева обшивка лівої частини амбразури зірвана під час внутрішнього підриву 128-ї, права частина амбраазури - зовсім не пошкоджена та не має слідів зосередженного вогню супротивника на придушення. Накладні заряди вибухівки для підриву амбразури німецькими саперами під час блокування або штурму не використовувались.
Фото 15. Зовнішня частина стіни навколо західної (правої) амбразури в повній своїй руйнівній «красі» - несамовита сила внутрішнього вибуху так і не змогла розірвати та розкидати осторонь півтораметрову товщу стін та даху 128-ї. Арматурно-балковий скелет споруди витримав цей страшенний удар зсередини, чому напевно допомогла вага утворених залізобетонних брил даху. Фото 16. Зовнішня частина стіни від західної (правої) амбразури до тильної частини споруди - слідів пошкоджень не виявлено, тілько збереглися наслідки руйнування після внутрішнього вибуху під час підриву споруди. Червоною стрілкою вказане місце знаходження графіті 31-го року на даху 128-ї.
Фото 17. Ракурс на тилову (вхідну) частину з північно-західної сторони 128-ї - крім наслідків внутрішнього підриву ніяких слідів штурму споруди не виявлено. Проміжню стіну між двома дверними отворами вхідного приміщення продуху (рос. сквозника) силою вибуху геть винесло в невідомому напрямку... Фото 18. Ракурс на тилову (вхідну) частину з північно-східної сторони 128-ї - ті ж самі наслідки обстеження, але... Зі спогадів одного з старожилів с. Хотів кінця 80-х років, якому в повоєнний час було років 15, з його слів саме десь в цьому районі... «... мабуть вже в окупацію, німці увзірвали якийсь з дзотів біля ходосівського озера, то воно так уїбенило, то казали, що у бабів в Лісниках аж трусиля зі страху з срак поспадали». Дуже... ну дуже цікаве уточнення свідка історичних подій, але... до відома - в ті часи селянки жіночої статі різного віку навіть гадки не мали, що таке спідня білизна. На таких невеличких уточнюючих деталях завжди можна спіймати свідка в перебільшенні та фантазіях його «спогадів». Фото 19. Силою внутрішнього вибуху вхідні бронедвері товщиною сталевого листа в 10-мм вирвало з завіс дверної рами... в скобоподібному стані згинання сотні кілограмів бронезаліза здійсними свій єдиний та останній шарудливий в небесній височині політ в напрямку масово лежачого на землі... жіночого спіднього. Фото 20. Верхня частина об'ємного барельєфу емблеми КиУР, на жаль, нижня частина «фірмового» знаку УР № 1 сили вибуху не витримала. Бути «ОБЗВЄЗДОВАНИМИ» серед тринадцяти (13) ДВС 8-го БРО така честь випала тільки двом (2) спорудам - № 128 та № 129.
Бувше приміщення продуху (рос. сквозник) перед бронедверима 128-ї, фото справа - над амбразурою захисту входу в споруду сірою масляною фарбою, можливо, при будівництві 30-х, нанесені таємничі цифри "739", які мали щось визначати, а що.... (?) Це число було добре видне крізь вхідний отвір при бувшій цілестності споруди, навіть не заходячи всередину 128-ї. Стиль напису шрифту фарбою відповідає дуже розповсюдженому стилю, яким користувалися в період 20-40-х років ХХ-го століття.
...вештався там колись - поодинокі загублені рад. гвинтівкові набої, (відносно) багато розірваної латуні з 76-мм арт.гільз... З.ЬІ. ...все цікаве - майже у воді озера (т.т. - попереду), кИнуте/скинуте...
Тоді все цікаве лежало на дні траншей, яке добували тяжкою працею тільки за допомогою металевих прутів на глибині... десь по-груди а то і більше. Такі високоміцні прути до 2 метрів довжиною, місце трималось в таємниці, можна було вирубати тільки на заготпункті ЖБК мостобуду в Вета Литовській. Що тоді дивувало, сільські "слідопити" мали свій власний метод заволодіння залізяками - штикові лопати, якими вони повністю відновлювалися ділянки оборони під "0". Фізичних сил у них хватало, а от практичної логіки пошуку в глибинах грунту не вистачало. Їхня впертість до цілі, бувало таки дивувала - "... на другій лінії викопали пулімйот на одному дерев"яному колесі" (це в районі літнього піонертабору - Примітка), питали - "... а як земелька?", у відповідь - "... та там не земля, там... жовта глина була". Впертість - шаленна та несамовита. Місцеві хлйопці завжди відчували патронний голод або їх повну відсутність, Боженько "цинкачі" їм не давав, зрідка непридатні - відкриті в 41-му, а от розсипи боеприпасів на дні розкопів, вже на той час, плин ЧАСУ починав утилізувати. Можна було виміняти у них ну дуже цікаві предмети, які здебільш "... Микола під стріхою ховав", в раритетності яких селяни були на той час ну ні бум-бум.
Тобто можна припустити, грунтуючись на знахідках, що польове заповнення, яке повинно було підтримувати дот, відійшло без серйозного бою і шансів у гарнізону доту протриматися не було ?
Польове заповнення між 127-ю та 128-ю трималося дуже добре тому, що попереду позицій були загородження з колючого дроту, протитанковий рів та заболочена рівнина заплави р. Вета, кращого і не побажати для оборони та ще з посиленням флангового вогню з двох ДВС в 6 станкових кулеметів. Стріляних гільз на дні польових укріплень було багато, а от "індикатор" використання тут обороняючими РГД-33 на дуже і дуже низькому показнику. Сосновий ліс, пісчаний пагорбок не сприяли збереженню слідів бойових дій між та поза земляними укріпленнями - засипки всякого воєнного залізяччя не було, тому його тут поступово визбірали під час та після війни - трофейщики, сапери та "слідопити-збирачі". Прорив оборони на цій ділянці 8-го БРО німці здійснили вибивши декількома прямими влучаннями 130-ту, до-речі, таким же методом як і 127-му, та зайшовши до 128-ї з західного флангу та тилу. Передчуваючи масову "пазорную гібєль" польове заповнення організовано відійшло на північ (не кинули не одного загиблого), а гарнізон 128-ї, скоріш за все, комісари закрили на навісний замок... з твердою наказною пропозицією "умирать до последней капли". Німецькі сапери злегка "постукали" накладним зарядом в центральне броневіконце 128-ї, на що зачинені всередині споруди "таварищи" з великим задоволенням відгукнулись на наполегливу та безвибіркову пропозицію "кровавих детоубивць". Зовнішня частина стін та внутрішня металева обшивка всіх амбразур слідів від піхотного бою або штурму з використанням стрілецької зброї, НЕ МАЄ зовсім!
Тилова (північна) частина 128-ї дуже низько посаджена в схил пісчаного пагорба, що здавалось би, можливо німецьке фото (справа) могло б відповідати захопленню саме цієї споруди в серпні 41-го. На німецькому фото добре видно, що захоплена ними споруда відноситься до типу "М1" або "Б", на що вказують два різні по ширині отвори продуху (рос. сквозника) які притаманні саме цьому типу довгочасних споруд, а ДВС № 128 - це тип "М1". На даху захопленої німцями ДВС лежить обламана соснова гілка, а навколо 128-ї під час бойових дій теж росли сосни різного віку. Але свіже сучасне фото (зліва) показало дуже велику різницю в можливому співпадінні з німецьким фото - це підтвержено іншим розташуванням "фірмового" барельєфа КиУР. На 128-й вершина кола зірки розташована вище до першого горизонтального схилу дошки опалубки, яка робить поступовий нахил до даху споруди. На мій погляд, відбитки дошок вертикальної опалубки стіни виглядають більш примітивно складеними при порівнянні зі стіною ДВС на німецькому фото. На вершині кола зірки вліво залишився прямолінійний горизонтальний слід, який практично під прямим кутом іде далі вертикально вниз, можливо, це недбалий відбиток пресформи знака під час заливки бетону. Треба не забувати ще одне, що ДВС № 128 - сама крайня споруда південного сектора КиУР, яка має "фірмовий" знак-барельєф. Кулеметний капонір № 129, який розташований практично поряд з 128-ю на захід, та будувався в один і той же час, зовсім має виворотний БРАКОВАНИЙ ЗНАК. Ці дві помилки в відливці емблем можуть вказувати на недосвідченність бригади будівельників, які тільки набивали руку в цій роботі. Може ще щось пан Олександр Крещанов додасть або виправить помилки в цьому роздумо-писальничистві. Насправді зараз важкувато переходити з болотної на українську, та ще з будівельно-фортифікаційним нахилом зв"язки думок та перекладом одночасно. В 8-му БРО претендентами на ЦЕ німецьке фото можуть бути тільки 130-а або 133-я, якщо брати до уваги соснову гілку, 160-а - пролітає, бо стояла на полі. Нажаль, що у 130-ї, що і в 133-ї тилові частини споруд знищені на глиби та щебінь. Хоча 130-а та 133-я відносяться до типу "Б", та не мають тильної амбразури захисту входу, а це вже вагомий плюс в сучасній киурології. Наступна споруда з зіркою КиУР в цій частині південного сектора - це "М1" № 153, але в неї ну дуже... дуже яскраво виражена амбразура захисту тилу між отворами продуху, хоча там є і сосни.
На деякий час вийшов СТУПОР в висновках по 128-й споруді... а для цього треба зовсім по-новому всесторонньо КОМУСЬ ретельніше обмацати таємничі кучугури глиб залізобетону, що зовсім раніше не було передбачено на сторінках "хроніки-казок КиУРівського лісу", а саме - це руїни 130-ї. Ключик падіння 1-ї лінії 8-го БРО лежить в прориві німцями дірки оборони в районі 130-ї, а вже потім вони пішли по флангу ланцюжком - знищуючи 129-у та 128-у. Так що, можливо, КОМУСЬ знову доведеться... тьопать, як колись, до 15 км... по старих забутих стежках... в новому навколішньому середовищі, яке вже зараз легко впізнанне. Так що... ДАЛІ БУДЕ... але далі все це залежить від багатьох АЛЕ або ЯКОСЬ.
...шось прогавив... колись 130-й був ретельно обІйдений (мною) там бУв двіж (як мінімум) 2-х кулеметів ДП-27. 130-й давИвся арт.вогнем - там по амбразурах видно... не знАю, як по флАнгу, а німці ще пішли вперед (тобто від 130-го на Пн-Пн-Сх. на Лісники) ...там зара просіка/дорога...
...навздогін про №130. на фото вИдно потрапляння важкого (10,5 см ?) снаряда у південно-західну стіну... прямі попадання у (південну) амбразуру, як на мене - або німецька 37-мм або якась трофейна 76-мм гарматка на прямій наводці... (див фото.) ...я б подивився, але тією дорогою зараз не їжджу... І від того місця де (як я гадаю) стоЯла нім батарея 10,5 см Le.F.H.18 до нього рівно 3,5 км...) З.ЬІ. ...німці також використовували (там) 7,92-мм ПТР Panzerbüchse 39 (?) (деякі пробоїни дуже схожі... у мене були докази... там, неподалік...)
Правельно міркуєш, Карп, але... міркую, щоб змусити красножопих закрити на амбразурах заслонки звитяги 105-мм кувалди буде малувато. По 1-й лінії споруд з товщиною стін в півтора метри залізобетону, як і по сусідній 127-й, німці гепали по стінах не меньш як 150-мм кувалдами - так буде більш дохідливіше для тих, хто зачаївся та притих всередині бункеру чогось підло вичікуючи. Але ось про щось більш інше нагадує маловідома східна амбазура 130-ї. Треба знову все ретельніше роздивлятися там... навколо. Навколо амбразури стіни чистенькі і тут раптом такий снайперський артпоцілунок (щось від 37 до 50 мм) всередину святої щілини. Стіну навколо центральної амбразури німці накернили та подзьобали неодноразовими 150-мм попаданнями, вже після підриву саперами зсередини, все це розлетілось на щебінь. Треба ще раз роздивлятися на верхню частину стін над західною та центральною амбразурами 128-ї, якісь смутні сумніви мене теребенять в передчутті, що там були теж гарячі поцілунки 150-мм колібру... але мабуть одноразові.
Тільки зараз стало помітно, що при будівництві амбразур 130-ї був допущений БРАК, а саме в східній (лівій) "святій щілині". Здається, що це було допущено через непередбачений виворіт сектору обстрілу амбразури під час будівництва, яке не відповідало вже затвердженному кресленню споруди. Металевий лист внутрішньої обшивки бокових граней центральної амбразури (зліва) повністю закриває поверхню отвору до бронезаслонки, а от в східній амбразурі (фото справа) цього немає - видно бетонну стяжку... листи не доходять до потрібного місця. Схоже на те, що листи внутрішньої обшивки східної "щілини" виставлялися саме під час будівництва 31-го року, коли будівельники з"ясували, що сектор обстрілу не відповідає рельєфу місцевості, але заготовки обшивки вже були вирубані по довжині затвердженного креслення. В обидвох амбразурах, а це видно дуже добре, вертикальні стояки-стопори бронезаслонки не мають ніяких пошкоджень.
З подякою до Андрє Швачко, за колись надану ним німецьку мапу 41-го року по штурму КиУР Вермахтом, бо без неї... А що з нею... херня якась виходить, коли читаєш пожовклі папірці зведень більшовиків від опервідділу штабу КиУР. Німецька сторона пише своє - більшовики все гнуть в своє традиційне побєдобесіє, в загальному рахунку... практично факти сторін виходять занадто суперечливими. Якась бєліберда в розумінні тих подій, але саперна лопатка 70-80-х р.р., в свій час, показувала інше... там, на полі бою, "героїзмом" ледь попахувало, що з одної, що з іншої сторони. Кожна людина боролася за своє особисте життя в тих екстримальних умовах дійсності. Здихати за якісь примарні ідеї вождів, лишатися єдиного періоду життєдіяльності в існуючому світі, простій людині, по законам природи, дуже не властиво. Щось ХТОСЬ занадто розчулився... хвілосовствувати. По німецькій мапі дуже багато запитань, хоча вони - німці, як кажуть, були дуже педантичними та прискіпливими до найменших деталей. І що,... а то виходить, що бачимо дуже чітко на німецькій мапі відображені більшовицькі протитанкові рови перед обороною 8-го БРО, а от чому не позначений П/Т РІВ в проміжку ділянки оборони між 127-ю та 128 - це ПИТАННЯ (а може після якогось пройденого часу - чи не один хер для тодішнього командування жаб, що там... чи де було вирито в дійсності?). Але рів там був... та є й донині. Саме в цьому місці, де НОВА ПОЗНАЧКА, повинна була стояти німецька позначка бункера № 100, який лежача піхота 279-го ПП 95-ї ПД з опівдня 5 серпня, нарешті взяла штурмом в 13.00. ПИТАННЯ - чому придурковаті німці, бувши поряд з 127-ю ще з ранку 2 серпня, силами роти піхоти з "танками", первинно підірвавши споруду вже потрощену фронтально 150-мм артою, залишили в живих "героїв" за пулемйотами НА ЦІЛИХ ТРИ ДОБИ... літнього Мишу Карповича, високого Татарчука, пуща-водицького Данька та смоленьського Шумілова? Ідіотизм - видутий для полудурків, вибачайте,... з сраки. ТА ОСТАННЄ, саме в цьому місці, де саме на німецькій мапі червона трикутна позначка, ДОНИНІ стоїть бункер № 100 - він же ДВС № 128. До речі, скоріш за все на німецький мапі бункер № 99 - це, можливо, роздовбана артою та штурмгрупою ДВС № 130 з евдокимівською фантазією - "камісара сафронова".
Колаж з світлин тильної частини ДВС № 130, на яких маємо змогу візуально побачити товщину залізобетонного даху двоповерхової типової споруди КиУР типу "Б". Цей шматок брили колись був дахом над продухом вхідної частини споруди, навіть не можливо уявити, яка ж повинна була бути сила внутрішнього вибуху всередені споруди, щоб цей багатотонний шматок бетону відокремився від суцільного моноліту армованої форми 130-ї, підлетів вгору на якусь височину, перекрутився в повітрі та... та... з тихим шарудінням... гепнувся об землю, зависнувши стирчком поряд з отвором входу.
Дуже схожа глибина посадки тильної частини 130-ї з німецькою світлиною з ебею (може є у когось більш чітке це фото в більшому розрішенні?). Соснова гілка, а в 41-му поряд з 130-ю був сосняк... і ось цей "камінчик" стирчащий з бетону (?)... але це лише легесеньке припущення... щось схоже... можливо. Про киурівську "зіроньку" теж треба згадати, якщо 128-а удостоїлася бути "звізданутою", а вона "М1", то типовий слабачок як 129-й капонір тип М2, теж має на собі "звязду", хоча і браковану. А чому б не бути "звізданутій" і 130-й, яка поряд з ними, та найсильніша по типу захисту серед них?
