В травні цього року виповнюється 100 років перебування 7-мої винищувальної ескадрильї ім. Тадеуша Косцюшка (Костюшко) у Білій Церкві. Спробував відшукати на сайті REIBERT окрему тему присвячену цьому підрозділу. З’ясувалось, що такої теми немає. І як підказав один камрад: «Якщо немає теми, створи, в чому проблема!!!» Вирішив створити тему присвячену 7-мої винищувальної ескадрильї ім. Тадеуша Косцюшка (Костюшко), та періоду його перебування на Україні 1918-1921 р.р. Пропоную всім хто має якусь інформацію: фото, документи, спогади, ділитися в цій темі. Особливо цікавою була б інформація з таких населених пунктів як: Фастів, Козятин, Звягель (Новоград Волинський), Голоби, Устилуг, Корчо́ва (пол. Korczowa – напевно знаходиться у Підкарпатському воєводстві Польщі, або Корчів – село Сокальського району Львівської обл.), Тернопіль, Полонне, Мику́линці, Березівка, Рівне, Хмельни́цький, Житомир, Бердичів, Біла Церква (назви усіх населених пунктів взяті з англомовного джерела тому можуть бути надруковані трохи невірно - MarAlex). Може ще в якомусь населенном пункті 7-ма ескадрилья залишила слід, тоді пишіть… ФОТО-1 Емблема підрозділу ФОТО-2 Меріан Колдуелл Купер (англ. Merian C. Cooper)
«Кінг-Конг» (англ. King Kong) — художній фільм 1933, в якому вперше з'явився один з найпопулярніших персонажів масової культури XX століття. Кінострічка в якій Меріан Купер був автором ідеї, режисером, автором сценарію (разом зі своєю дружиною Рут Роуз), а також постановник повітряних трюків, в яких безпосередньо брав участь. За деякою інформацією на зйомки у повітряних трюках Купер запросив й своїх бойових друзів з 7-мої винищувальної ескадрильї ім. Тадеуша Косцюшка… ФОТО Кадр з фільму на якому можно розпізнати Меріана Купера ФОТО Меріан Купер у 1933 році.
Вітаю камради.... Викладую скановану статтю присвячену 7-мої винищувальної ескадрильї ім. Тадеуша Косцюшка під час перебування у м. Біла Церква та м. Київ. Стаття присвячена: 1. формуванню 7-мої винищувальної ескадрильї ім. Тадеуша Косцюшка; 2. коротка біографія кожного з американських льотчиків; 3. бойові дії ескадрильї під час базування у м. Біла Церква; 4. бойові дії частини підрозділу (ланки під командуванням Меріана Купера) у м. Київ; 5. «Купер - батько Кінг-Конга» - стаття-версія…
До 100–річчя перебування ескадрильї Косцюшко у Білій Церкві. Пройшло 100 років з того часу як в нашому місті базувалась 7–ма ескадрилья Косцюшко. Та здавалося б, про цей підрозділ все відомо: як створювався, хто були командирами, склад, бойовий шлях, але й досі не відомо де базувалась ескадрилья у нашому місті! Розпочати пошуки автора наштовхнули нові дані. Були знайдені три статті та оголошення, які тим чи іншим чином можуть мати відношення до подій травня 1920 року… Перше повідомлення було надруковано 5 вересня 1927 року: “На увагу спадкоємців – салдат американської армії. Громадяни СРСР, що є спадкоємці салдат армії півн.–Американських сполучених штатів, забитих під час Імперіялістичної війни 1914–1918 років можуть одержати страхові суми від Американського бюра страхування. Товариства Червоного Хреста УСРР приступили до видачі вс[і]м зацікавленим особам докладні довідки. Реченець дійсности страхування вчасників Імперіялістичної війни закінчується 1 січня 1928 року” Відразу ж виникає декілька питань. Це оголошення було надруковано тільки в місцевій газеті чи по всій території України? Можливо оголошення було надруковано у газетах по всій території тодішньої Радянської країни? Чи може інформація друкувалась тільки там, де дійсно було відомо що були американськи військові? Через 1,5 року 13 квітня 1929 року в місцевій газеті знову друкується оголошення: “УВАГА! Український Червоний Хрест всіяко допомагає радянським громадянам України в справах оформлення та задоволення їхніх різних претензій майн.-грошового характеру що-до закордону. Функції цієї роботи. 1. ДОПОМОГА громадянам в одержанні військових-страхових премії за родичів колишніх салдатів американської армії, що загинули в її лавах. 2. ДОПОМОГА утриманцям Американських салдат в одержанні грошових виплат, пенсій від уряду П.А.С.Ш. (Північно-Американські Сполучені Штати - колишня назва Сполучених Штатів Америки - MarAlex) 3. ДОПОМОГА утриманцям салдат Канадської армії та родичам вищезазначених салдат в одержанні пенсії від Канадського військового міністерства, а також Канадської Пенсійної Комісії. 4. ДОПОМОГА родичам в одержанні страхов. премії за смерть та втрату працездатності на роботі в підприємствах Америки та інших країнах. 5. ДОПОМОГА щодо реалізації рухомого та нерухомого майна що належить українським громадянам та знаходиться за кордоном. 6. ДОПОМОГА громадянам, що перебувають на території України ї одержання ними належної спадщини, що залишилась на їх користь за кордоном та інших претензій. Всю вищезазначену роботу організації Червоного Хреста проводять БЕЗКОШТОВНО. Всі громадяни, коли Ви маєте будь-яку майново-грошову претензію до чужоземних країн, звертатись до Білоцерківської філії Черв. Хреста. Білоцерківська окружна філія Українського Черв. Хреста.” Заява не тільки не пояснює друк попередньої, а додає ще більше запитань… Чому прибрані часові рамки участі Американських солдатів у локальних війнах? Чому зараз розшукуються не тільки нащадки американських, але й канадських солдатів? Чому тепер пошук нащадків локалізовано – мова йде тільки про територію України? Крім цього, в оголошенні подається роз’яснення кому, яка та за яких обставин надається “допомога”. Виходить, що результати щодо пошуку за першим оголошенням не дали бажаного ефекту. Крім цього, виникає безліч інших запитань: Хто був ініціатором розшуку родичів та нащадків, як з американської сторони так й з української? Чому саме таким способом? Чи друкувалися тоді подібні оголошення у сусідніх регіонах України? Чи ініціатором розшуку стало Американське керівництво країни, чи впливовий високопосадовець, який таким чином переслідував власні цілі? Але ж відомо, що повноцінні дипломатичні відносини з Радянським союзом США розпочнуть у 1933 році. Питання, питання, питання…! Здавалося б легше було надрукувати оголошення з розшуку безпосередніх осіб? Що й було зроблено через 5 місяців – 8 вересня 1929 року: “ОГОЛОШЕННЯ! Білоцерківський окркомітет [окружний комітет - МarAlex] т-ва Червоного Хреста розшукує жінку Американського ветерана КОНА Соломона, Кон Бесію та його матір Кон Симу та сестру ветерана МОНАС СЕ – Гершман Розу по справі одержання ними грошових сум з Америки за участь ветеранів в Американській армії. ОКРКОМІТЕТ УЧХ [Український Червоний Хрест]” Але скоріш всього це те ж не дало бажаного результату. Минає ще п’ять років й 11 листопада 1934 року в місцевій пресі знов з’являється стаття – А. Блондера “”Грузія” теперішня”. І знов виникають питання… Так як ця стаття дуже велика то я не буду її всю подавати, але коротко передам її зміст: “До нашого міста приїжджає якийсь відомий американський письменник. Якому ще в Києві розповідали про наш район, так званих нетрів, що отримали назву “Грузія”[“Грузія” – район міста, де мешкали родини робітників заводу Менцеля, та інші жебрацькі верстви населення. З півночі на південь охоплював територію від сучасного проспекту Грушевського до стадіону. Та з заходу на схід від вулиці Ярослава Мудрого до вулиці Павліченко. - MarAlex] й він дуже прагне його побачити. Цьому письменнику показують, яке у нас в місті будівництво, наші підприємства, ну звісно ж “Грузію”!!! Всюди він спілкується зі звичайними мешканцями, працівниками. Де все детально … фотографує!!!” Але ж знову безліч питань! Чому наше місто? Чому саме “Грузія”? Та головне – хто такий А. Блондер? І найцікавіше, що цей загадковий чоловік шукав у Білій Церкві? Що ж ми маємо у підсумку, після аналізу трьох оголошень та однієї статті? Складається враження, що хтось наполегливо щось або когось шукає змінюючи формат, зміст, звернення до мешканців нашого міста. Як відомо, США ніколи просто так не витрачають грошей, а тому можливо ця людина приїхала до нашого міста з якоюсь іншою місією. Можливо, навіть таємною… Відомо ж, що більшість журналістів, які були акредитовані до тієї чи іншої іноземної амбасади могли виконувати роль таємних розвідників… Вони збирали інформацію економічного, етнічного, політичного, а тим більше військового характеру. Я вже писав про історію базування 7–ї винищувальної ескадрильї ім. Косцюшко. Де я зазначив, як швидко підрозділ залишив Білу Церкву. Все, що можливо було вивезти – вивозили. Те, що не можливо було вивезти, як то: пошкоджені літаки, обладнання, ангари – знищували. Вірогідно, що були й такі речі, які неможливо було ні вивезти, ні знищити. Тоді залишався один вихід – сховати. Та у місті залишити людину, яка наглядала б за цим “скарбом”, та у визначений час готова була передати це. Напевно, “журналіст” відвідував усі місця, де перебувала ескадрилья. “Грузія” була оточена з півдня заводом с/г машин, зі сходу – залізницею, з півдня – бувшим іподромом та казармами 9-го Бугського уланського полку. Можливо саме в тому районі й базувався підрозділ? Як на це відреагували спецслужби тодішньої радянської країни, невідомо. Вже в роки незалежності була знайдена інформація що у 1920–30-х роках у місті працювало “підприємство швейно-промислової кооперації” під цікавою назвою – “Американка”. Та 8 січня 1936 року з лав компартії за троцькізм було виключено кравця Сквирчака Якова Хаїмовича. Його було засуджено двічі – 29.06.1936; 25.12.1948 рр. Хто дозволив відкрити та працювати підприємству з такою назвою – невідомо. Але після 1934 року такі статті та оголошення перестали друкуватись. Минуло вже багато років, а ми й досі не знаємо де була розташована 7-ма винищувальна ескадрилья ім. Косцюшко. Немає ані згадок, ані свідків, навіть у топонімах назва не збереглася, ніби й не було цього 100 років тому. ФОТО-1 Меріан-Кодуєл Купер у 1930-х роках ФОТО-2 Гаазе О. Ф., зав. кафедрою фізики Білоцерківського аграрного університету ФОТО-3,4,5 – оголошення у місцевій газеті.
