27 Волинська Дивізія Піхоти Армії Крайової

Діяльність цього військового угрупування, як на мене, є досить цікавою, особливо беручи до уваги той факт, що воно діяло в час та на теренах, де повставало УПА – Волинь 1943/1944.

Як зазначають польські джерела причиною створення 27 Волинської Дивізія Піхоти Армії Крайової (27 ВДП АК) була реакція на наростаюче протистояння між українцями та поляками на Волині в 1943 році.

Отож 20.07.1943 р. комендант Волинського округу АК видає наказ, метою якого є створення партизанських загонів поляків для захисту польського населення від українців (УПА). Створюється 9 партизанських загонів, які в майбутньому утворять кістяк дивізії, це загони: „Bomby” (найбільш чисельний: 500-700 бійців), „Drzazgi", „Gzymsa", „Jastrzębia", „Korda”, „Piotrusia”, „Ryszarda", „Sokoła" i „Strzemienia”, всього 1200 бійців.

Також в той час на Волині діяло багато загонів самооборони (сумарно біля 3600 бійців), які в сумі охороняли біля 100 сіл та містечок.

Діяльність тих 9 загонів та самооборони полягала в обороні польських сіл від УПА, а також в створенні та нагромадженні запасів зброї та амуніції. В період з липня 1943 року відбулося чимало сутичок загонів АК з УПА, один з найвідоміших – це бій біля села Мочулянка між загоном УПА під командуванням Курінного «Шавула» (біля 1000 бійців) та об’єднаними силами загонів „Bomby” та червоними партизанами загону «Шитова», де упівці понесли важкі втрати.

6 січня 1944 року комендант Волинського округу АК видає наказ про концентрацію сил АК в західній частині Волині. Штаб округу розквартирувався в селі Купичів, Гурійського району, а потім в селі Суши баба. Виконання наказу натикнулося на ряд труднощів. Частина членів самооборони не вирушило в місце призначення з приводу постійної загрози їх місцевості зі сторони УПА. На місце не прийшли також бійці з території, де вже точилися фронтові бої. В цій ситуації керівництво 28 січня 1944 року приймає рішення про організацію піхотної дивізії.
В рамках мобілізації в лави АК переходить частина поліції з 107 Поліцейського Батальйону, що локалізувалася в Мацеюві. Також було надіслано з Варшави диверсійно-саперську групу в к-сті 20 чоловік. В рамках дивізій утворено 2 полки: "Gromada", в околицях Ковеля та "Osnowa" в околицях Володимир-Волинсього. Разом біля 6500 бійців.

Дивізія, що організовувалась, в той чи інший спосіб контролювала територію розміром приблизно 80 на 40 кілометрів. На півночі «сусідами» були сильні відділи УПА. В період січнень-березень 1944 року проведено 16 боїв з загонами УПА, в тому числі спільно із червоними партизанами Вершигори. Також біли сутички з німцями.
15 січня 1944 року починається акція «Буря на Волині», спрямована на боротьбу проти Вермахта.

 

Склад 27 ВДП АК станом на зиму 1944 року:

2 полковники
1 підполковник
3 майори
5 капітанів
29 поручників (з них біля 20 професійних)
86 підпоручників та підхорунжих
Всього – 126 офіцерів

520 підофіцерів, з них біля 80 професіних

Рядових – 6650, з них біля 2000 після проходження військової служби до 1939 року, решта – добровольці, без будь-якого попереднього проходження військової служби.

 

Характеристика частин

Піхота. Організація піхоти була на зразок довоєнного Війська Польського (ВП). В зв’язку з браком бійців та зброї, а також офіцерів, структура відділів однак різнилася від структури повноцінної дивізії ВП. Отож рота (kompania) складала 80-100 бійців, батальйн – 300-350 бійців.
Кавалерія. Дивізійну кавалерію складали: ескадрон уланів полку "Osnowa" та ескадрон уланів в полку "Gromada", натомість батальйони та зв’язкові роти мали власні кінні відділи.
Сідла, окрім кількох десятків, які збереглися по селах з передвоєнних часів, польської армії та кількох здобутих німецьких, виготовлялися своїми силами по селах. Загальна к-сть кавалерії складала біля 500 вершників. Кавалерії дивізії була добре озброєна, мала важку автоматичну зброю, тачанки. Шаблі мало біля 50% вершників.
Зв'язок. В обовязки роти звязку входило забезпеченя звязку між полками та окремими відділами. В період з січня до травня 1944 року прокладено разом 68 км телефонних ліній.
Сапери. В основному роль саперів виконував відділ диверсійно-саперської групу в к-сті 20 чоловік, присланий з Варшави, яка однак не була дуже ефективною з приводу нестачі обладнання. Натомість роти «піонерів» в кожному полку, які були краще еквіповані – були набагато ефективніші.

 

Озброєння. Бійці мали зброю різних типів та армій. Дуже відчувався брак важкої автоматичної зброї, протитанкової, мінометів та артилерії. Те саме було з амуніцією. Стан речей часто не був контрольований командирами, оскільки часто кожний боєць мав свої власні джерела поповнення боєкомплекту – міняючи чи купуючи амуніцію на власний кошт. Лише в пізнішій фазі, коли дивізія розпочала боротьбу з німцями, такий стан речей змінився на краще. Дивізія почала здобувати більше зброї та амуніції, гранат та навіть протитанкову зброю.

Стан озброєння дивізії в період від березня до середини квітня 1944 року:
- 75 мм польова гармата – 2 шт., після закінчення снарядів були покинуті.
- протитанкова гармата – 5 шт.
- тачанка – 1 шт.
- протитанкова гвинтівка – 1 шт.
- 81 мм міномет – 4 шт
- 55 мм гранатомет – 13 шт.
- важкі кулемети (різного типу) – більше 40 шт.
- легкі (ручні) кулемети (різного типу) – 130 шт.
- автомати (різного типу) – біля 190 шт.
- СВТ 40 – біля 200 шт.
- Карабіни та гвинтівки – біля 4900 шт.
- Пістолети (різного типу та калібру) – 1200 шт.
- верхові коні - 550 голів (500 - кавалерія, 50 – командування)
- тягові коні – біля 600 голів та 300 возів

Обмундирування. Стан обмундирування був дуже різний в кожному окремому відділі. Біля 25% дивізії були одягнені в мундири ВП з 1939 року, частина носила німецьку чи мадярську форму. Решта, тобто десь 50% була одягнена комбіновано, тобто частково військове, часткове цивільне, або повністю цивільне. Головні убори в переважній більшості становили польські рогативки або пілотки, польові головні убори німецькі чи мадярські, берети чи цивільні головні убори.
На мундирах цивільних чи військових всі бійці, починаючи з 14 лютого 1944 року, носили відзнаки ступеня (звання), а починаючи з 21 березня – на лівій руці біло-червону повязку з написом “WP”.
Шоломи різного типу мали близько 10% особового складу.
Найбільшою проблемою було взуття. Часто бійці ходили босі або в лаптях. Тільки після боїв з німцями стан речей поправився. Дуже різноманітним було спорядження бійців, як наплічники (ранці), сухарки, підсумки, казанки та ін. Більшість спорядження було добуто особисто на власний кошт та манер, ще до формування дивізії.

 

Відзнака та хоругва (прапорець) 27 ВДП АК

 

Фото, зроблені в період з 1943 року до початку весни 1944 року:

 

Какова судьба этого формирования после 1945 года?
Можно поподробнее о боях с немцами...

 

Продовження буде, слідкуйте за оновленням.

 

Реалізація плану “Буря на Волині» розпочалася 15 січня 1944 року. В цей день розпочалася мобілізація сил округу. Перші бої з Вермахтом розпочалися 19 січня 1944 року. В цей день зі сторони Ковеля через с. Рокит ницю підійшов до с. Засмики німецький відділ в к-сті 100 вояків з наміром знищення партизанів, на краю села цей відділ наткнувся на опір самооборони. Під час бою цивільне населення встигло евакуюватися. Німці почали штурм села. Тим часом на допомогу самообороні підійшла рота поруччика «Prawdzicza” та взвод (pluton) підпоруччика “Burasa”, після години бою на підмогу прийшли ще два взводи поляків з с. Іванівка і с. Станіславівна. В результаті кількагодинного бою, німці, уникаючи оточення, відступили. Втрати німців: 5 вбитих та кілька поранених. Втрати поляків: 1 вбитий та 1 поранений (M. Fijalka, 27 WDP AK, Warszawa, 1986 r.)

Після цієї акції активувалася німецька повітряна розвідка, а також бомбардування. В тій ситуації командування дивізії приймає рішення вдарити більшістю сил полку "Gromada" на об’єкти, що лежали на ж. д. лінії Ковель-Володимир-Волинський, також заплановано захоплення бази УПА в с. Свинарин, що і було зроблено 31 січня 1944 року спільно з червоними партизанами Федорова.
До 24 березня захоплено Турійськ та Туропин, заблоковано колію.

 

3 квітня вдаряють на німців, що стояли в с. Машів та захоплюють село. Втрати німців: 16 вбитих. В ніч з 3 на 4 квітня бій за с. Штунь з відділом 1 бригади гірських стрільців. Село захоплюють. Втрати німців: 52 вбитих, здобуто 7 кулеметів, 4 міномети, 60 гвинтівок, 26 возів з амуніцією та спорядженням, включаючи польову кухню.

Бої за утримання зайнятих сіл тривали до 10 квітня, далі поляки залишили ці села. 9 квітня німці задіяли до атак частини дивізії СС «Вікінг» та 214 ДП, які і вибили поляків.

12 квітня силами південного групування невдало нападає на гарнізон Володимира-Волинського.

15 квітня в районі Руда-Замости зустрілися авангардні відділи моторизованих німецьких згруповань, що діяли в напрямку Любомля і Володимир-Волинського. Таким чином 27 ВДП АК та загін червоних партизан Федорова потрапляє в оточення. 20 квітня приймається рішення про вихід з оточення і в ніч з 20 на 21 квітня дивізія (7000 чол. та 500 коней) в районі с. Теребейки пробує прорвати оточення. Однак прорватися вдається лише частині дивізії (5 батальйонів). Чергова спроба робиться наступної ночі в районі між Старим та Новим Ягодином. Проривається кілька батальйонів. В оточенні залишається біля 1600 чоловік, які розпорошуються на менші групи і пробують лісами самостійно прорватися. Частина тих відділів була вбита чи взята в полон, частина прорвалася на Лююбельшчизну (територію сучасного Люблінського воєводства Польщі). Наприклад, відділ «Яструба» понад 2 місяці блукав лісами, уникаючи німецьких облав і аж 21 червня 1944 року форсував Буг і перейшов на Лююбельшчизну.

В рамках ковельської операції 27 ВДП АК понад 3 тижні воює та несе важкі втрати: 350 вбитими, 160 поранено, біля 1600 розпорошено. Після виходу з оточення к-сть особового складу дивізії зменшилася до 3600 бійців.

 

21 травня німці силами піхоти, артилерії та авіації почало наступ. Ввечері того ж дня керівництво дивізії не маючи наказу покидати Волинь, та боячись бути розбитою, приймає рішення перейти фронт на радянську сторону.

Після виходу з оточення завданням дивізії була подальша боротьба з німцями. Тим разом -реалізація плану «Буря» на схід від Бугу. В лісах швацьких дивізія, зважаючи на втрати особового складу, реорганізується і відпочиває. Точаться дрібні сутички стеж поляків зі стежами німців та мадяр. Від середини травня 1944 року німці починають оточувати дивізію та загін червоних партизан полковника Іванова, що налічував 1200 бійців. Поділившись на 3 самостійні колони в ніч з 21 на 22 травня болотами виходять в північно-східному напрямку. Тим часом командир дивізії отримав наказ перейти за Буг. Одна колона в т. ч. штаб виконали цей наказ і пішли на захід і 29 травня 1944 року перейшла річку в районі Дурич. Наказ цей не дійшов до 2 інших колон, які вже розпочали марш в сторону річки Припяті. Група „Gardy” в к-сті 600 бійців спробувала форсувати Прип’ять 27 травня, несучи важкі втрати. Від вогню з обох сторін (німецької та радянської) загинуло біля 120 чол, а 114 було поранено. На звістку про невдалу переправу колони, інша колона повернула на захід до Бугу. В районі Мєдна (сучасна Білорусь) зустрілась з штабною колоною. В ніч з 9 на 10 червня ці дві колони перейшли Буг одночасно в 4 пунктах і подалися в напрямку парчевських лісів.

 

В парчевських лісах сили дівізії вичерпані довгим переходом та боями було знову реорганізовані та доповнені кількома офіцерами та біля 100 добровольцями, а також вояками, які пробивалися до Польщі з Волині. Станом на липень 1944 року особовий склад дивізії налічував 3260 бійців.

Після форсування Буга Червоною Армією керівництво АК розпочало приготування захоплення Любліна. 23 липня до Любартова ввійшли відділи 3 Корпусу Червної Армії (1-й Білоруський) та відділи Армії Людової. Почалися переговори з командуванням ЧА. 25 липня 1944 року в Скробові відбулася зустріч офіцерів дивізії з керівництвом Червоної Армії (генерал Баканов). Здивованим полякам запропоновано скласти зброю. Тим часом дивізія була оточена червоноармійцями. Вимушене складання зброї відбулося того самого дня в Скробові. Розформування дивізії відбулося 26 липня 1944 року.
Між іншим, багато бійців дивізії було пізніше розстріляно НКВД в спеціальному таборі фільтраційному в Скробові в листопаді 1944 року.

 

1 фото. Група офіцерів 27 ВДП АК, березень 1944 р
2, 3 та 4 фото. Урочисте вручення прапорця для 3 батальйону 50 полку піхоти.
На фото 2 - вручає Марія Маркевич - представник громади Ковельського району, приймає - командир дивізії майор Jan Wojciech Kiwerski "Oliwa", березень 1944 року.

 

Фото зроблені в 1944 році (без уточнення дати)

 

ще фото:

 

і ще...

 

липень 1944 року. Один з батальойнів дивізії пошикований для складанням зброї.

 

Ось тут ще можна почитати:
http://forum.milua.org/viewtopic.php?t=8406#p141530
http://yarovenkosp.ucoz.ru/publ/boj...tna_zima_sichnevi_boji_prodovzhennja/8-1-0-36
http://www.ww2.pl/«Буря»,153.html
http://obyavleniidoska.ru/politika/...Krayova---polskoe-antinemetskoe-soprotivlenie

 

Ще трошки фотографій:

Перше фото - лютий 1944 року
Друге фото - липень 1944 року

 

Фото, без вказання дати, але скоріше за все весна 1944 року:

 

Перша знимка останнього повідомлення - хлоп із Стеном. Це напевно з тих, що британці скидали полякам над територією України. Дякую за фотку. Іще одне підтвердження, що ця зброя була присутня в регіоні.

 

Є ще такий цікавий спомин колишноьго АК-овця:

W czterech lipcowych zrzutach (1944) w rejonie Winnik (łącznie z Biłką Szlachecką) Armia Krajowa otrzymała (В чотирьох липневих "скидах" в районі Винник (біля с. Верхні Білки) Армія Крайова отримала:
- 141 pistoletów maszynowych typy Sten, Thompson,
- 100 tys. szt. amunicji
- 14 niemieckich karabinów maszynowych typu MG 42,
- 33 tys. pocisków do MG 42,
- 8 rusznic p.panc typu Piat z 12 pociskami do każdego,
- 205 pistoletów z 5 tys. szt amunicji,
- obronne granaty ręczne, sprzęt radiowy, wyposażenie szpitala polowego, mundury, itp.

http://www.kresykedzierzynkozle.home.pl/page116.php

 

Ще дві знимки без зазначення дати:

 

Цікава листівка.

 

Не зрозумів - листівка надрукована на бланку перепустки?
Коротко зміст листівки переклади, будь-ласка, бо ми, наддніпрядці, польску не розуміємо. Щось про майбутню війну Англії проти СРСР?