"москаль теж має право на життя, яке сам собі обирає ..." А хто спорить ... ??? Нехай живе собі як хоче і де хоче ... але тільки не в Україні ... !!! "люди там теж є мудрі, просто права не мають на висловлювання, от коли їх стане більшість, а таке станеться, тоді і в них буде порядок" Е-е-а !!! У них вже є давно ПОВНИЙ ПОРЯДОК ... але такий який притаманний москалям ... між їхнім "порядком" і порядком у цивілізованому світі спільним є лише назва ... У москалів порядок - це коли у москві цар ... і чим той цар жорстокіший та нагліший, тим у них і більший порядок ... Адже коли їм впровадити європейську демократію, їхній москальський світ просто розвалиться ... там маса різних народів, котрих москалі зневажають та обзивають "чукчами", "чурками", "косоокими", "чорножопими, "хачиками" і так далі ... москалі їх автоматично вважають унтерменшинами ... і щоб утримувати такі різні кінці Росії як Чукотка, Карелія чи Чечня в однім державнім формуванні ... причому "королями життя" є лише жителі із московською припискою, усі реште - "ліміта", потрібно провадити лише ту політику котру провадить путін сьогодні та усі царі, генсекретарі та президенти до нього ... бо інакше при демократії увесь той Вавилон Великий розвалиться на окркмі держави, ханства та князівства ... У справжній Москальській Орді й порядок ОРДИНСЬКИЙ !!! ...
Цікаво, хто на портретах - авторитети чи предки вертухаїв. Надіслано від мого M2 Note, використовуючи Tapatalk
мдяяя... ото мацкальських дурагонів "глючить" це типу "вертухаям" скучновато стало, ото вони свій "підшефний" "паноптікум" і взбодрили ...
він же тіпутат йому можна як би таким йолопам товкли пики вони б сиділи дома.совок і постсовок єдине ціле клоунада і абсурд на додачу
Не.... не можу Я буть Бандеровцем , аж ни як .... Я 25 годков для родни в кацапстане - хвашизд и Власовец, предатель Донской Козак ... А Я их Хиви обзываю.. И чучелами путинскими А шо делать...
Интересно современную "за мужність" он на барахолке купил или таки в борьбе за квартиры мужество проявил?
Филипп Артуа "Чёрные камни. Долго думал, стоит ли писать это сегодня, но увидел на улице жизнерадостного идиота лет тридцати, садящегося в BMW с наклейками "Если надо - повторим" и " На Берлин" и понял - стоит. В середине восьмидесятых я служил в морской пехоте. Политическое Управление Северного Флота решило собрать ветеранов 12- ой и 63 - ей бригад, штурмовавших с с 1941-ого до 1945-ого хребет Муста -Тунтури, разделяющий полуостров Средний и материк, в Мотовском заливе. Ветеранов привезли в Североморск, туда же отправили сводную роту из нашей бригады. По задумке замполитов ветераны должны были погрузиться с нынешними морпехами на десантный корабль, высадиться в бухте Губы Кутовой и провести там нечто вроде митинга Памяти. А за сутки до их прибытия на место, начальнику штаба нашей бригады, полковнику Носкову (Человек - Легенда), пришла в голову мысль - а не выяснить ли, что там, на этом хребте сейчас происходит, всё ли там в порядке? Нас, разведку, подняли ночью по тревоге, форсированным маршем, на своей технике мы за несколько часов дошли до Муста - Тунтури. На скалы первым пошёл наш комбат, со своим нач. штаба, мы выгружались. Вернулись они с чёрными лицами, комбат залез в кунг со связью и начал кричать что нам нужны гробы и шанцевый инструмент. А через час мы поднялись на эти, чёрные скалы. Матросы, сержанты, офицеры морской пехоты Северного Флота, штурмовавшие укрепления нацистов на Муста -Тунтури в сорок пятом - лежали там, на камнях, пропитанных их кровью. Сотни и сотни скелетов, в касках, с ржавым оружием в руках. Убитые на подходах к ДОТам и в рукопашной, оставшись на годы с рядом с убитыми ими солдатами СС. В то время уже десятилетия коммунисты тратили миллионы на "увековечивание подвига", на фильмы и бесчисленные тиражи воспоминаний Жукова, про "Малую Землю" я вообще молчу. А морпехов, как миллионы других, отдавших свои жизни в той войне, давших нам возможность попытаться стать людьми, сохранить человечность - просто забыли, как использованный матерьял. Мы собирали их кости сколько могли. Наверное, сутки. Я не помню, нас всех трясло, зубы стучали, руки колотились. Когда подошел корабль с ветеранами - мы уже ничего не могли, не говорить, не плакать. Мы были чёрными, как камни, на которых стояли. И речей на этом "мероприятии" я не могу вспомнить. Помню, как старик с орденами сказал : "Не дай вам Бог, мальчики, узнать - что такое война. Не дай вам Бог!" А потом закрыл лицо руками и быстро ушёл. Помню совсем седого человека, упавшего на колени на этих камнях, помню как он рыдал, помню ужас в его глазах, помню как поднимали его такие же седые дядьки, как говорили: "Товарищ полковник, это не ваша вина, вы сделали всё, что могли..." Мы ещё потом целый день хоронили кости таких же молодых ребят, какими были сами, о которых сорок один год никто не вспомнил. Которых просто бросила эта страна, которых полностью похоронили только в девяностых. Сейчас там стоит небольшой памятник и водят экскурсии. Туристическое место. Вы вот это хотите повторить? Для меня девятое мая - День Памяти, День Скорби. Никак иначе. P.S. И да, никакой Бог нас не уберёг - мы узнали войну, будь она проклята. А сегодня моя страна несёт её в мир." (с)
Во время Великой Отечественной войны более трёх лет в этом месте проходила линия фронта. При этом по южным склонам хребта располагались немецкие войска, а по северным — советские. «…кто владеет Рыбачьим и Средним, тот держит Кольский залив. Без Кольского залива Северный флот существовать не может» — дневник адмирала А. Г. Головко Хребёт Муста-Тунтури был самым северным участком фронта в Великую Отечественную войну. Хребёт Муста-Тунтури — единственное место, где немецкие войска не смогли перейти сухопутную границу СССР П.С. Такое может написать тольго алиговрен и недоразвитый... """"""Если надо - повторим" и " На Берлин" """"""""""""" За такое уже и лечить в дурке бесполезно, .............
на барахолке думаю.ему то депутату за квартиры бороться не приходилось.в конце 80-х начале 90-х все писали о так называемой номенклатуре так вот она никуда не делась просто перекрасились. если до сих пор кости находят это сколько же было котлов в начале войны?
Можем павтаріть: pasha_kiev_ua 14 мая 2017, 21:32:55 UTC СВЕРНУТЬ Українським вулицям - імена героїв Другої світової війни: Гітлера, Герінга, Бормана, Манштейна! Тим урядовцям на периферії, які саботують перейменування радянських топонімів, "патамушта ета наша історія" або займаються профанацією типу перейменування Фрунзенського району на Фрунзенський, а Дніпропетровська на честь Св. Петра, я пропоную наступне. Чи поважають вони ветеранів Другої світової війни? Авжеж, поважають. Так ось є низка героїв, незаслужено забутих і ніяк не увіковічнених: 1. Гітлер Семен Костянтинович - червоноармієць, уродженець Хмельницької обл., нагороджений медаллю "За відвагу". Із нагородного листа: "ГИТЛЕР Семен Константинович при обороне высоты 174,5 Тираспольского укреп. района огнем пулемета уничтожил более сотни военнослужащих Вермахта. Израсходовав боезапас, получив ранение и оказавшись впоследствии в окружении, красноармеец не бросив оружия, преодолев более 10 километров, вышел к своим". 2. Герінг Яків Соломонович - майор медичної служби Червоної армії, кавалер ордена Червоної Зірки. "Доктору ГЕРИНГУ Якову Соломоновичу, майору медицинской службы, благодарны 2900 раненных солдат и офицеров Красной армии. Правительство отметило работу врача орденом «Красной звезды»." 3. Герінг Шопшиль Матвійович - червоноармієць-телефоніст, який відзначився під час боїв за визволення Києва. Із нагородного листа: "Красноармеец Геринг Ш. М. достоин правительственной награды ордена "Отечественная война" 2 ст." 3. Гесс Никифор Степанович - лейтенант Червоної армії, кавалер ордена Червоної Зірки і медалі "За бойові заслуги". "Лейтенант ГЕСС Никифор Степанович, командуя взводом овладел высотой захватил знамя части противника и уничтожил 6 солдат и одного офицера за что был награжден орденом «Красной звезды» 4. Гесс Євген Павлович - гвардії лейтенант Червоної армії, старший технік. За час боїв полку його бригада відремонтувала 8 середніх і 10 легких танків. "За своевременный и качественный ремонт техники в условиях передовой, во время обороны Сталинграда ст.техник-лейтенант Гесс Евгений Павлович награжден медалью «За боевые заслуги»" 5. Борман Олександр Володимирович - генерал-майор авіації. За участь у Другій світовій війні нагороджений 2-ма орденами Леніна, 3 орденами Червоного Прапора, орденами Вітчизняної війни 1-го ст., Червоної Зірки та медалями. Детальніше: https://ru.wikipedia.org/wiki/Борман,_Александр_Владимирович 6. Манштейн Юрій Сергійович - капітан Червоної армії, військовий інженер, евакуював із поля бою 231 бойову машину. 7. Гот Микола В'ячеславович - бригвійськлікар, керував терапевтичним відділенням, через яке пройшло понад 4,5 тис хворих. Відважні герої-визволителі не повинні бути забутими! Льотчик Борман вартує бути увічненим не менше, ніж льотчик Тимур Фрунзе. Червоноармійці Семен Гітлер чи Шопшиль Герінг явно заслужили, щоб пам'ятали саме їх, а не диктатора Григорія Петровського чи екзекутора Фелікса Дзержинського. https://www.facebook.com/igor.bigun.33/posts/949404855125556
.... хто не стикався ("відкосив"/ не був, невідчув) з РЕАЛЬНИМИ "прєлєстями" воєнного часу, тому звичайно НІЧОГО не зрозуміти.. а "повторять" сп'яна і біснуватись - "удєл" темного ватного скотобидла.
Дивись Вкраїно, йде Орда, НЕ ВІР – НЕ МИРНА ТО ХОДА !!! Іде орда Кошлатий пил аж до хмарин, Ворони чубляться у зграях, Іде орда на Чигирин Та кров’ю шлях свій окропляє. Дорога витоптана вщерть, Поля сплюндровані просторі – Орда приносить тільки смерть Та роздає безплатно горе. Іще гармати не гули, Ще блискавиці шабель спали, А скільки чорної імли По світу щедро розілляли! Чи це прокляття, чи судьба, Що не століття – липнуть біди, Іде з ордою боротьба, Мовчать нелякані сусіди. Часи вже нібито не ті, І Чигирин вже не столиця, Але ще хочеться орді Чужої ласої землиці, Чужої доброї води, Рабинь у затишні гареми. Ну що ж, іди орда, іди, Нам знадобляться чорноземи.
