Будні і побут копаря

Один гриби.другий мак.Так незабаром макоїдами станемо.чи грибоїдами.Мені *гербарій* до вподоби.А комусь до маку.ще й оковита

 

А отакі у Вас є ?

 

не кажіть "гопп" ...

 

Хфранцуз то таке... тут мій камрад гишпанського хреста підняв. Навіть знаю місце де. Антанта?

 

https://reibert.info/threads/carskij-znak.878308/#post-9682447

 

Це Ананербе ....(Гєбільс з Гімлєром і Розенбергом), на цій монетто малювали зворотню сторону Місяця.

 

Так це татарка.місяць їхня тема.

 

давай і кресало.

 

І нічого не Татарка !
Знаючі камради кажуть що Ананербе!!!!
І ніяк інакше

 

от і добре а то вона мене вже геть обкурила))))
готуйте папіроси та будиночок))

 

Кресало Вам не потрібне. Краще зверніться в СоБез і попросіть щоб виділили москаля (раба)
Вийдете отако в квітневу чи травневу зоряну ніч на ґанок, візьмете цигарку в зуби, а тут раб із запальничкою: ....рраааазз, і підкурив! І втік десь назад в буду до Хомньячька спати назад на коврику блохастому і їсти собачих корм

 

недопалками перебється. а жити буде в сусіда на горищі. мо нарешті вижеве його і тоді матиме надію що я їй окрему хатинку на дереві збудую, шпаківня зветься

 

ви погано про мене думаєте! хомячок в мене у хаті живе бо то хатня собачка, як то кажуть кімнатна. отакоєот

 

Ні гудзик Великої армії. На війну 1812 р.

 

Де я цього босяка бачив?

 

Він тоді без шподних був та з папірою )))

 

я теж, ось

 

Не він.точняк.

 

То Ви ще той!!!!
Хом'чьок повинен жити в дворі в буді
чи воль'єрі , навіть зимою на морозі, їздити на літо до Пана Опришка чи АртБорсука в гори вівці пасти. А Ви його в квартирі мордує ?

 

А якщо серйозно?

 

Правда схожі?

 

він змерзне на дворі і йому буде там сумно саменькому. він як схоче на двір то просе щоб його випустили а потім знов заходе у хату коли схоче

 

звісно, тут в шльомі а там без))) на дворі стріляють а в хаті можна розслабитись

 

Ясно.... Ото я чув десь краєм вуха, що в Ліксандрополі зимою москалі босими ногами по снігу в мороз бігали. Чесно сказати не повірив,... Виявляється то не Ви, то Хомнячок москалів роззув

 

Історія їжі в Європі (коротка і спрощена)

Спойлер

Початок нашої ери.


Жителі Римської імперії:

– Ну і дурні ці германські варвари! Як можна жерти свинину з пивом, коли всі порядні люди споживають хліб, овочі і вино ?!

Германські варвари:

– Ну і дурні ці жителі Римської імперії! Як можна жерти хліб, овочі і вино, коли всі порядні люди споживають свинину з пивом ?!
Кілька століть тому:

Германські варвари:

– А хлібець так нічого, якщо розкуштувати … І винце – штука міцненька …

Жителі Римської імперії (вже розпадається):

– А свинина – все-таки річ … Але пиво – погань!
Минає ще кілька століть, Римська імперія розпадається остаточно, починається безлад, моровиця та голод.


Середньовічні селяни (колишні жителі Римської імперії + германські та інші варвари):

– Жерти нічого, жерти нічого, жерти нічого … Зернові не родять, свині дохнуть, високі римські технології просрали – скоро, напевно, ноги протягнемо … О, каштанчик росте! А ну, спробуємо змолоти його і щось спекти!

Християнська церква:

– Хлопці, ви там меліть собі чого хочете, тільки не забувайте вирощувати виноград! Нам для причастя винця не вистачає.

Середньовічні селяни Північної Європи:

– Так у нас холодно – ніфіга не визріває і суцільна кислятина виходить!

Християнська церква:

– Наплювати. Все одно вирощуйте.

Селяни (пожертвувавши частиною землі під виноградники):

– Жерти нічого, жерти нічого, жерти нічого … Піти чи що в общинні ліси пополювати?


Зароджується феодалізм:

– А хрін вам! Було общинне – стало наше, так що пішли геть із наших лісів!

Селяни:

– Бл…дь !!!

Християнська церква:

– І взагалі, м’ясо – шкідливе. У кожному разі, щосереди, щоп’ятниці, щосуботи, у Різдвяний піст, у Великий піст … коротше, дві третини року жерти його ми вам забороняємо.

Селяни і феодали:

– Бл…дь !!!

Церква (західна):

– Зате в піст можна їсти яйця!

Церква (східна):

– Ні, не можна!


Селяни і феодали:

– Так ви вже якось розберіться між собою, чи що!

Церкви (західна і східна):

– Нам ніколи, у нас розкол. Втім, можете наминати рибу – на це ми обидві згодні.

Феодали:

– О, клас! Так, до речі, селяни: ставки-озера-ріки тепер теж наші.


Селяни:

– Бл…дь! І що нам тепер жерти?

Феодали і церква:

– Як що? Он, ріпа в городі, капуста, боби… До речі, тут хтось, здається, придумав каштани в борошно молоти? Ну ось, саме те, що треба для вашого черева!
Селяни похмуро жеруть каштановий хліб, заїдаючи овочами з городу: спочатку плюють, потім звикають. У протоколах інквізиційного допиту жителів Окситанська села Монтайю починають фіксувати ласкаве звертання до коханої жінки: «капустонька моя».

Феодали і молоде купецтво:

– А ми натомість жеремо м’ясо, а ми натомість жеремо м’ясо! Ой, блін, а що це так в нозі кольнуло?

Медики майбутнього (злорадно):

– А це, хлопці, подагра! Розвивається при надмірному вживанні м’яса і недостатньому вживанні овочів. «Королівська хвороба» ще називається.


Феодали і купецтво (втішено):

– А-а, ну раз королівська, тоді добре. Все одно смердам гірше, ніж нам!

Медики майбутнього:

– Ще б пак, у них у кожного першого дефіцит тваринного білка в раціоні. І неврожаї по сім разів за двадцять років … А втім, все одно вам всім це скоро буде по барабану.

Селяни, феодали і купецтво:

– Чому?


Генуезці, що везуть на своїх кораблях з Криму палочку чуми:

– А ось чому !!!
Чума приймається косити безбілкову бідноту і подагричних авітамінозних багатіїв.

Ті, що вижили (дві третини населення):

– О, а ресурсів якось більше стало …

Селяни та інша біднота:

– А робочих рук менше! Так, хлопці, слухайте сюди: хочемо підвищену зарплату і землю в оренду на пільгових умовах!

Феодали і купецтво:

– А ху-ху не хо-хо?


Селяни і біднота:

– А серпом і молотом по голові?
Починаються повстання майотенів, тюшенів і інших чомпі. Повстання, звичайно, придушують, але жити стає все-таки трошки легше. Особливо на Півдні.

Сицилійці:

– Мужики, дивіться, яку ми штуку придумали – «макарони» називається! Щось типу пасти, тільки зберігати можна дуже довго!

Вся інша Італія:

– Тьху, гидота сушена!

Сицилійці:

– Нічого-нічого, це ви просто ще не розсмакували!


Іспанці (повертаючись з щойно відкритого Нового Світу):

– А ми тут вам картопельки з помідорами привезли.

Вся решта Європи:

– І на хріна вони нам?

Іспанці:

– Ну, не знаємо, індіанці ж якось жеруть …

Європа (намагаючись прожувати картопляні ягоди):

– Бл…дь !!! Так це ж отрута !!!


Іспанці:

– Нічого-нічого, це ви ще просто не розсмакували … А, втім, не хочете – не треба. Ось вам тоді кукурудза.

Селяни Північної Італії:

– А ну, а ну, дайте сюди, може, нам підійде … Ух ти! Підійшла! І вродить в десять разів більше, ніж пшениця! Тепер ми тільки її жерти і будем !!!

Медики майбутнього:

– Ой, хлопці, не треба тільки її! У ній же нікотинової кислоти немає! Ви б хоч зелені якоїсь до неї додали …


Селяни:

– Та ну нафіг.
У підсумку по Північній Італії прокочується епідемія пелагри, спровокованої відсутністю в раціоні нікотинової кислоти.
Тим часом в німецькому Віттенберзі:

Мартін Лютер (прибиваючи молотком 95 тез до дверей Замкової церкви):

– Тук-тук … Нафіг Рим … Тук-тук … Нафіг Папу … Тук-тук … Нафіг взагалі все це ідолопоклонство …

Німеччина (пожвавішавши):

– Що, і пости без м’яса теж нафіг?

Мартін Лютер:

– Тук-тук … Угу. І їх теж.


Німеччина:

– Ура !!!
Починаються релігійні війни. В результаті половина Європи пориває з католицизмом, викорчовує виноградники в Північних районах і дозволяє собі наминати м’ясо цілий рік. М’ясо, правда, по кишені далеко не всім, тому жебракам-протестантам доводиться жерти в основному ті ж зернові, що і вбогим католикам. Зернові родять, як і раніше, хріново (раза-два або навіть раз-один – коротше, скільки посадили, стільки і зібрали), і живеться народу, м’яко кажучи, голоднувато, до тих пір, поки у вісімнадцятому столітті у Франції …

Фармацевт і агроном Антуан Огюст Пармантьє:

– Європо !!! Слухай мене!!! Я зробив велике відкриття !!!

Європа:

– Га?

Пармантьє:

– Пам’ятаєте, іспанці з Америки картоплю привозили?


Європа:

– Ага. Отрута рідкісна. Свині, правда, бульбу добре жеруть – так для свиней з тих пір і вирощуємо.

Пармантьє:

– Я тут в пруському полоні побував – їсти не було чого, так я цими бульбами разом зі свинями харчувався. І знаєте, доволі таки нічого на смак!

Європа (недовірливо):

– Та ну?

Пармантьє:

– Приходьте до мене на обід, спробуєте!
Пармантьє влаштовує картопляні звані обіди, на які запрошує всяких знаменитостей на кшталт Лавуазьє і Бенджаміна Франкліна.


Європа (переконавшись, що знаменитості не здохли):

– Диви, а в цьому і справді щось є … Нумо сіяти картоплю чи як?

Ірландці:

– Нумо! У нас кляті англійці всі поля під пасовища віджали – так хоч картоплею ситі будемо. Місця їй багато не треба, родить вона класно – тільки її і будемо тепер сіяти!

Агрономи майбутнього (стривожено):

– Ні, ні, тільки не монокультура! Ви що, забули, що в Північній Італії було?

Ірландці (похмуро):

– Яка нахрін різниця? У нас все одно вибору немає – жерти більше нічого!
В середині дев’ятнадцятого століття по Ірландії прокочується епіфітотія фітофторозу і знищує всі посіви картоплі. Починається Ірландський картопляний голод, в результаті якого гине як мінімум чверть населення Ірландії.

Трішки раніше (знову) у Франції …

Кухар Ніколя Франсуа Аппер:

– Панове! А ви знаєте, що якщо їжу запаяти в бляшані банки і прокип’ятити, то вона буде зберігатися дууууже довго ?!

Наполеон Бонапарт:

– Хм, хм … А це вирішує проблему постачання припасами моїх переможних військ в тій сраці світу, куди я збираюся їх повести … У виробництво, негайно !!!
І ось тут відбувається натуральна революція в світі жратви. До винаходу Аппером консервів продукти вміли зберігати або солоними, або копченими / в’яленими (ну ще сир з молока вміли робити і варення – теж, по суті, спосіб консервації). Тепер же можна було зберігати практично будь-яку жрачку роками – а значить, можна возити і продавати її на будь-яку відстань.
В результаті жратва передбачувано дешевшає – особливо якщо врахувати, що на той час селекціонери нарешті дали раду з домашньою худобою (зокрема, з худих і борзих свиней Середньовіччя вивели нормальних товстих хрюх) і сільськогосподарські культури (та ж пшениця – ура! – почала родити як мінімум разів десять). Широкі маси населення чи не вперше в історії перестають регулярно голодувати, тим більше що далі прогрес пре зі страшною силою …

Американець Джон Горі (1850 рік):

– Хлопці, я винайшов ХОЛОДИЛЬНИК !!!


Американські залізничні компанії:

– А що якщо поставити його на колеса … Ух ти, вийшов вагон-рефрижератор! Виробники жратви, налітай! Пропонуємо залізничні перевезення!

Виробники:

– Кльово! А можна ще швидше перевозити? Літаком, там, наприклад …

Авіабудівники:

– Ні, поки не можна … І зараз поки не можна … І зараз теж ще не можна … О, вже можна! Тільки дорогувато вийде.

Виробники:

– Нічого, кому треба – куплять.

Населення, що за останні 150 років виросло на цілу голову і відгодувалося в середньому кілограмів на 20, дивлячись на себе в дзеркало:

– Ух ти ж чорт, здається, пора худнути …


Глянцеві журнали:

– Жерти не модно! Жерти не модно! Модно не жерти!

Виробники (журналам, тихо):

– Та ви що оху…ли ???

Журнали (виправдовуючись):

– Модно жерти тільки дієтичне! Тільки рослинне! Ні, тільки білкове! Ні, тільки без ГМО! Ні, тільки спеціально розроблене в лабораторіях провідних британських вчених! Тільки сире! Тільки варене! Тільки смажене на оливковій, ні, на обліпиховій, ні, на кокосовій олії! Тільки вранці! Тільки опівдні! Тільки після заходу сонця! ..

Населення (поглинаючи одночасно сире, варене і смажене відразу на всіх маслах з ранку до вечора):

– Ага, ага, ага … Я ось вже відчуваю, як худну прямо на очах … Кілограми прямо відлітають! .. Ой, а чого це на мені ремінь тріс ?


Середньовічні селяни (дивлячись з того світу на своїх нащадків):

– НУ ВИ, БЛ…ДЬ, І ПОЗАЖИРАЛИСЯ!!!

Джерело: Чорний гумор. Українською