Бои за Сумщину

Кролевецький рн. 1941р.

Бої радянських військ з німецько-фашистськими загарбниками на території району проходили з 1 по 6 вересня 1941 року та з 2 по 4 вересня 1943 року.
В 1941 році територію району захищали 293-я стрілецька дивізія (сформована в м.Сумах) та 10-а танкова дивізія з приданою їй 5-ю артилерійською протитанковою бригадою, що входили до складу 40-ї армії Південно-Західного фронту. Після тяжких боїв на рубежі сіл Вороніж - Собич 293-я стрілецька дивізія відійшла на рубіж річок Есмань, Реть, на якому протягом всього дня відбивала настійливі атаки піхоти і танків противника. В кінці дня, коли з'явилась загроза виходу противника з боку с.Грузьке через м.Кролевець в тил дивізії, частина її сил зайняла оборону на рубежі м.Кролевець - с.Поділове з завданням не допустити просування противника в цьому напрямі. 2 вересня рубіж сіл Алтинівка - Будьонівка (Чернігівська обл.) зайняла 10-а танкова дивізія, де вона протистояла 4-ій танковій дивізії противника, відбиваючи спроби прорватись в напрямі сіл Алтинівка - Пролетарське (Чернігівська обл.).
З вересня 293-я стрілецька дивізія під тиском переважаючих сил противника відійшла на рубіж х.Заруддя - с.Червоний Ранок, а 4 вересня - х.Заруддя - с.Мутин. 10-а танкова дивізія в ці дні відбивала настійливі атаки противника з великими для нього втратами, але вимушена була відійти на рубіж сіл Ленінське - Алтинівка, який обороняла 5 і 6 вересня. Межі району наші війська залишили 5 і 6 вересня. 293-я стрілецька дивізія не змогла стримати атаки двох батальйонів піхоти і 20 танків противника, і її залишки (400 чоловік) 5вересня відійшли на південний берег р.Сейм в районі с. Вовчик. 10-а танкова дивізія після дводенних боїв на рубежі сіл Ленінське -Алтинівка в ніч на 7 вересня відійшла на територію Чернігівської області.

 

Конотопський рн. 1941р.

Бойові дії на території району велися з 6 по 18 вересня 1941 р. і з 3 по 11 вересня 1943 р.
У бойових діях у вересні 1941 р. брали участь 3-й повітряно-десантний корпус, 293-я, 227-а стрілецькі дивізії, зве¬дена група у складі 791 -го стрілецького полку 295-ї стрілецької дивізії та 1042-го стрілецького полку, що входили до 40-ї армії Південно-Західного фронту.
Оборона по південному березі р.Сейм почала створюва¬тись 3 вересня, коли німецько-фашистські війська уже вели бої за м. Кролевець. Цього дня 40-й армії був підпорядкований 3-й повітряно-десантний корпус, який зайняв рубіж с. Хижки -с. Мутин - с. Лисогубівка із завданням утримати переправи че¬рез р.Сейм. 5 вересня 293-я стрілецька дивізія /400 чол./ відійшла на південний берег Сейму і зайняла оборону в районі с. Вовчик. Зведена група тримала оборону біля х. Таранського. В районі сіл Соснівка, Полівка, Шаповалівка заверталось зосе¬редження 227-і стрілецької дивізії.
Форсування р.Сейм противник розпочав 6 вересня. В 6.00 у районі с. Камінь 6 човнів з солдатами рушили до південного берега річки, але 3 з них були знищені вогнем, інші повернули назад. В 10.40 противник зробив спробу форсувати; р.Сейм в цьому ж місці вже на 16 човнах, з яких вогнем обо¬рони було знищено 13. Відбиті були спроби противника форсу¬вати р.Сейм біля с. Озаричі і залізничного мосту.Але 7 вересня біля с. Мельня, де оборонявся 1042-й стрілецький полк, противнику вдалося переправитись на південний берег річки, захопити х. Таранський і продовжувати наступ на с. Попівку.
Зранку 8 вересня 5-а повітряно-десантна бригада з 4-м батальйоном 212-ї бригади перейшла в наступ. На шосту годину їм вдалося вибити противника з х. Таранського і відтіснити його до берега річки. Але розвинути успіх не вдалося. Противник переправив на південний берег значні сили піхоти з 40 танками і в 13.15 знову зайняв Гаранський, продовжуючи відтісняти на південь підрозділи 5-ї повітряно-десантної бригади і 1042-го стрілецького полку. В бій вступила 227-а стрілецька дивізія, якій був підпорядкований 1042-й стрілецький полк. З настанням темряви їм вдалося затримати противника на і рубежі північно-західна околиця с. Вирівка - висоти на захід від с; Полівка.
9 вересня противник зайняв м. Конотоп. Цього ж дня в районі с. Мельня на південний берег р.Сейм переправилось до 150 ворожих танків. 10 вересня противник прорвав фронт на і дільниці м. Конотоп - с. Красне і великими силами повів наступі в напрямі на м. Ромни. 227-а стрілецька дивізія з 1042-м стрілецьким полком відійшла на рубіж с.Новоселівка - с. Совинка.
11 вересня противник форсував р.Сейм у районі м. Путивль, 15-го зайняв с.Буринь, відтіснивши загін особливого призначення Харківського військового округу і 293-ю стрілецьку дивізію на рубіж с.Михайлівна - с. Вікторинівка /Буринський район/. 227-а стрілецька дивізія відійшла на рубіж сіл Дубинка - Діброва - Тернівка, внаслідок чого 3-й повітряно-десантний корпус опинився в оточенні в районі сіл Анютине, Гвинтове, Мутин. З великими втратами 19 вересня йому вдалося пробитись із оточення через села Грузьке, Попова Слобода в район с. Дяківка. На цей час межі району залишила і 227-а стрілецька дивізія.
В окупації район перебував з 18 вересня 1941 р. по 11 вересня 1943 р.

 

http://krolevets.com/museum.php?zagin_poshuk_yakovenko#stattya

 

Глухівський рн 194 р.

Бойові дії на території району велись з 7 вересня по 2 жовтня 1941 р. і з 29 серпня по 1 вересня 1943 р. В бойових діях 1941 р. брали участь 2-а гвардійська, 160-а, 283-я стрілецькі, 52-а, 21-а кавалерійські дивізії, 123-я мотострілецька, 121-а та 150-а танкові бригади 13-ї армії Брянського фронту і батальйон загону особливого призначення Харківського військового ок¬ругу, що входив до складу 40-ї армії Південно-Західного фронту.
Після відступу з'єднань 40-ї армії з рубежу с. Вороніж-с. Собич на рубіж м. Кролевець - с.Алтинівка уже 3 вересня 1941 р. між суміжними флангами 13-ї армії Брянського та 40-ї армії Південно-Західного фронтів утворився великий розрив, і напрям на м. Глухів виявився відкритим. 4 вересня загін заго¬родження 40-ї армії /стрілецький батальйон і чотири саперні роти/ почав створювати смугу загороджень з переднім краєм по лінії с. Єсмань - с.Ярославець, для оборони якої від загону особливого призначення Харківського військового округу 5 ве¬ресня в район Глухова підійшов загін у складі стрілецької роти, саперного батальйону, десяти протитанкових та двох 76-мм гармат.
Скориставшись вищезгаданим розривом, противник вдерся в межі району і 7 вересня зайняв м. Глухів. Підрозділи загону особливого призначення відійшли на рубіж сіл Локоіь /Курська обл./- Старикове - Єлизаветівка. Після зайняття противником м. Путивля /10 вересня/ і відходу загону особливого призначення ХВО на південний берег Сейму /12 вересня/ розрив між флангами армій ще більше розширився. Для його прикриття були висунуті 2-а гвардійська, 160-а, 283-я стрілецькі, 52-а, 21-а кавалерійські дивізії, 123-я мотострілецька, 121-а та 150-а танкові бригади, які увійшли до складу 13-ї армії. У зв яз-ку з тим, що фронт 13-ї армії був дуже розтягнутий, з'єднання 16 вересня були зведені в дві оперативні групи: генерал-майора О.М. Єрмакова /283-я стрілецька, 21-а, 52-а ка¬валерійські дивізії, 123-я мотострілецька, 121-а та 150-а танком бригади/ та полковника А.З. Акименка/ 2-а гвардійська, 160-а стрілецькі дивізії/. Обидві ці оперативні групи взяли участь у наступі на м. Глухів, який був складовою частиною операції 13-ї армії по розгрому противника в районі міст Новгород-Сіверський, Кролевець, Глухів. Завдання опергрупи полягало в оточенні і розгромі противника в районі м. Глухова. Наступ на м. Глухів продовжувався з 17 по 25 вересня і розвивався дуже Повільно. На кінець дня 23 вересня 283-я стрілецька дивізія од¬ним полком при підтримці 150-ї танкової бригади вела бій на рубежі північно-західна околиця села Слоут - південна околиця села Береза, а двома полками з 121 -ю танковою бригадою - на Північній околиці м. Глухова. 2-а гвардійська стрілецька дивізія на цей же час досягла рубежу сіл Сліпород - Полошки, Некра-сове - Перемога, відбиваючи запеклі контратаки противника. 160-а стрілецька дивізія вийшла на рубіж ст.Баничі - с.Баничі -с.Софіївка. Операція по оточенню противника в районі м. Глу¬хова наближалась до завершення, але в зв'язку з переходом 13-ї армії до оборони 26-27 вересня наступ було припиненої Оперативні групи почали закріплюватись на рубежі сіл Княжичі-Червоне - Студенок - Шалигине - Ходине. Після переходу про¬тивника в наступ 30 вересня на м. Севськ, с. Середина-Буду і оточення значної частини сил 13-ї армії війська залишили територію району.

 

Путивльський рн. 1941р.

Бойові дії на території району проходили з 8 по 28 вересня 1941 року та з 1 по 4 вересня 1943 року. У бойових діях 1941 року брали участь загін особливого призначення Харківсько¬го військового округу, 293-я стрілецька дивізія 40-ї армії Південно-Західного фронту та оперативна група полковника А.З.Акименка (160-а і 2-а гвардійська стрілецькі дивізії) 13-ї армії Брянського фронту.
З вересня вороже угруповання, що наступало на м.Конотоп, вийшло на рубіж м.Кролевець - с.Алтинівка, створивши загрозу прориву в напрямі м.Глухів - м.Путивль - ст.Ворожба. Для прикриття цього напряму 5 вересня в підпорядкуван¬ня 40-ї армії було передано загін особливого призначення Харківського військового округу, сформований з курсантів і офіцерів Сумського артилерійського та Харківських піхотного і артилерійського училищ (командир - генерал-майор артилерії О.С.Чеснов), з завданням створити тверду оборону на рубежі сіл Нова Слобода - Стрільники - Литвиновичі з переднім краєм по р.Клевень до її злиття з р.Сейм.
8 вересня ворог зіткнувся з підрозділами загону особли¬вого призначення біля с.Волокитине, де спробував форсувати р.Клевень і з ходу оволодіти м.Путивль. Атаки противника були відбиті підрозділами піхоти і артилерії, укомплектовани¬ми молодими курсантами.
10 вересня близько 50 танків противника з піхотою прорвали оборону загону особливого призначення і оволоділи м.Путивль, відтіснивши курсантські підрозділи на південні берег р.Сейм. Цього ж дня для оборони напряму м. Путивль-ст.Ворожба на рубіж с.Скуносове - с.Октябрське було пере, кинуто 293-ю стрілецьку дивізію, підсилену 760-м артилерійським протитанковим полком зі складу 3-го повітрянодесантна, го корпусу. 11 вересня противнику вдалося на цій дільниці форсувати р.Сейм і оволодіти плацдармом на її південному березі. З цього дня до 16 вересня 293-я стрілецька дивізія і частина сил загону особливого призначення намагались ліквідуй вати захоплений противником плацдарм, але успіху не доби¬лись. 17 вересня противник перейшов у наступ і відкинув наші частини до с.Михайлівна (Буринський район).
20 вересня оперативна группа полковника А.З.Акимеика зайняла с.Веселе, а загін особливого призначення - села Юр'єве і Манухівка, але 28 вересня противник перейшов у наступ і відтіснив наші війська за межі району.

 

Для справки.
Отряд особого назначения Харьковского военного округа.

Сводный отряд особого назначения Харьковского военного округа был частично сформирован в Сумах для усиления войск 40-й армии Юго-Западного фронта и прикрытия направления «Глухов-Путивль-Ворожба-Сумы». В него вошли Сумское артиллерийское училище им.Фрунзе, Харьковское артиллерийское противотанковое училище (передислоцированное из Харькова в Сумы в апреле 1941 г.), Харьковское пехотное училище, Харьковский саперный батальон, Сумской коммунистический батальон и Сумской полуэскадрон конников, сформированный из добровольцев. Отряд насчитывал около 7 тысяч человек личного состава и 80 стволов артиллерии. Командир отряда - начальник Харьковского артиллерийского противотанкового училища генерал-майор артиллерии А.С.Чеснов, комиссар - М.С.Мангушев. Формирование было закончено в районе станции Ворожба. Первое боевое крещение курсанты получили 8 сентября 1941 года в районе села Волокитино. Ожесточенные бои развернулись также в районе Бурыни, Червоной Слободы, Михайловки. Ценой больших потерь курсанты сдерживали натиск врага. 3 ноября 1941 года приказом командующего 40-й армией отряд был расформирован, а оставшиеся в живых откомандированы в свои училища.

 

Роменський рн.

Бойові дії на території району тривали 10, 18, 19 вересня 1941 р.

Прорвавши оборону 40-ї армії на р. Сейм, 2-а німецька танкова група уже 10 вересня 1941 р. досягла м. Ромни і після короткого, але запеклого бою з 233-м полком НКВС зайняла його, відрізавши шляхи відступу головним силам Південно-Захід-ного фронту, які ще бились у районі м. Києва.
З метою надання допомоги оточеним військам командуван¬ня Південно-Західного напряму /Маршал Радянського Союзу Тимошенко С. К./ здійснило контрудар силами кінно-механізова¬ної групи в складі 2-го кавалерійського корпусу та 129-ї танкової бригади.
Висунута з рубежу сіл Вільшана - Берестівка, кінно-механізована група 18 вересня своїми передовими загонами у районі сіл Вовківці - Засулля зіткнулась з охоронними загонами ворога. 19 вересня в бій вступили головні сили групи із завданням оволодіти с. Засулля та м. Ромни і вийти на рубіж сіл Овлаші - Лозова - Піски. Прикрившись частиною сил у районах сіл Вовківці і Пустовійтівка, головні сили групи протягом дня наступали на рубежі сіл Герасимівка - Бобрик, але, зустрівшись з сильним вогневим опором противника і контратаками танків, були змушені відступити на межі району.

 

Кто-нибуть знает о взятии в плен под Краливцом русского генерала ( фамилии не помню ), который прибыл с Москвы руководить постройкой вост. вала на десне? Ехавши через Кролевец в Н.-Северский он и ставка даже не знали что Новгород уже 7 дней был под немцами! Слышал кто-нибуть про его судьбу?

 

В истории 3-й танковой дивизии Вермахта записано:
"В этот счастливый день (3 сентября) дивизия была поощрена еще раз. Это был кавалер ордена Ленина генерал-инженер Чистов (Tschistoff), арестованный в зоне действия дивизии. Этот высокопоставленный офицер, будучи главным уполномоченным Высшего Совета Обороны Советского Союза должен был с 1 миллионом рабочих строить оборонительный вал на Десне. Он как раз прибыл поездом из Москвы и не имел никакого представления о том, что Новгород-Северский был уже 8 дней в немецком владении. Другим важным пленником этого дня был капитан из оперативного отдела 45-го русского корпуса"
http://www.memo.ru/HISTORY/nkvd/kto/biogr/gb529.htm

 

По судьбе Чистова инф есть?

 

вот ещё информация http://www.ynik.info/2008/04/24/bukhgalter_smerti_po_obe_storony_koljuchejj_provoloki.html

 

ну это уже желтая пресса, странно memo с их "любовью" к нквд еще более менее лояльно отозвались, вообще по чистову интересный факт, спасибо, за нос нем. спецслужбы протягать всю войну

 

Да, тежелая судьба!

 

Большая просьба к участникам этой темы выложить имеющиеся материалы по действиям 27 армии после 27 августа 1943 года в направлении Котелевского района Полтавской области.Особенно интересуют действия 436 стрелкового полка 155 СД на период 5 сентября 1943г. В этот день был ранен /ориентировочно в р-не с.Саранчевка/ мой двоюродный дед -командир взвода 436СП Певницкий Виктор Иванович,который был направлен в ХППГ с неизвестным номером и пропал без вести.Все дальнейшие поиски нескольких поколений родственников ни к чему не привели.Особенно буду благодарен за картографические материалы.Есть большое желание посетить эти места с моими детьми.

 

Если его и эвакуировали, то скорей всего в 148 МСБ, котрый находился в то время, судя по всему, в районе сел. Вязовое - Грунь.
По данным этого медсанбата некторые умершие раненные в тч служившие в 436 СП были похоронены

, но по другим данным есть и похороненные из этого же полка в д. Высокое.
Мог поступить в медсанбат в бессознательном состоянии и быть непопознаным( встречал по этому медсанбату такие записи, правда не за этот день).

 

А что нибудь слышал о взорваных Гудариановских складах под Н.-Северским? А то нашли место в лису где в радиусе 300 метров усеяно нем. фугасов по 41-му, по фрагментам видно что горели в ящиках, от 20мм до 280мм ?

 

Я не слышал. А почему именно Гудериановских, а не по 43-му?

 

После сокрушительного захвата 700-ти метрового моста, танки Моделя обрушились на левый берег и повели дальнейшее наступление. По данным местных: "В один день начало за десной бухкать, заприщали ходить нам туда целую неделю, горело долго, взрывы спать не давали".
Интетесно то, что гореть начало через 10-13 дней после взятия моста!

 

Липоводолинський рн.

Бойові дії на території району велись з 19 по 29 вересня 1941 р.
В бойових діях восени 1941 року брали участь підрозділи 1-ї гвардійської стрілецької дивізії, 5-ї кавалерійської дивізії 2-го кавалерійського корпусу та 1-ї танкової бригади, що ввійшли до складу знову сформованої 21-ї армії.
Перший бій на території району стався 19 вересня, коли 1-а танкова бригада під командуванням полковника А. М. Хасіна неподалік с. Липівка зустрілась з колоною піхоти і танків противни¬ка, з ходу атакувала її і завдала поразки.
21 вересня 3-й батальйон 4-го (Воронезького добровільного) полку 1-ї гвардійської стрілецької дивізії під командуванням капітана Г. Я. Хаустова виступив у бік с. Липівки з завданням зайняти шлях Ромни-Харків і прикрити лівий фланг дивізії. Виявивши, що Липівка зайнята противником, батальйон розгорнувся в бойовий порядок і атакував ворога. Німці відкрили вогонь із гармат і мінометів, викликали авіацію, розпочали контратаку піхотою і танками. На допомогу 3-му батальйону підійшли наші танки. Розгорнувся бій, який тривав протягом всього дня. На кінець дня батальйон був відрізаний піхотою і танками противника від основних сил полку, але йому вдалося, хоч із значними втратами, вийти в район м. Лебедина і з'єднатися з полком. На рубежі сіл Капустинці, Поділки, Синівка бої продовжувалися до 29 вересня.

 

Недригайлівський рн.

Бойові дії на території району проходили з 21 вересня по 8 жовтня 1941 року.
В оборонних боях 1941 року брали участь 227-а стрілецька дивізія 40-ї армії, 2-й кавалерійський корпус (командир генерал-майор П.О. Бєлов) та 4-й (Воронезький) полк 1-ї гвардійської (генерал-майор І.М.Руссіянов) стрілецької дивізії 21-ї армії.
Після того, як 10 вересня 1941 року фашисти захопили м.Ромни, шлях на Недригайлів виявився відкритим. Німецьке командування скористалося цим, і 18 вересня велике угрупування піхоти з танками розпочало наступ у напрямі Терни -Недригайлів.
Недопустити ворога до Недригайлова було наказано 4-му (Воронезькому) стрілецькому полку, який 21 вересня зайняв оборону на широкому фронті від Засулля до Липівки (Липо-водолинський р-н). На ділянці Засулля-Коровинці розгорнувся 2-й стрілецький батальон; Коровинці-Погожа Криниця -1-й батальон. Того ж дня 1-й стрілецький батальон відбив ата¬ку піхотної роти з трьома танками і мінометною батареєю.
В ході цього бою командир гармати з полкової батареї Олексій Шерстников і навідник Євгеній Валенев вогнем з відкритої позиції підбили танк і знищили автомашину. На кінець дня 22 вересня батальон відійшов на західну околицю села Саку, ниха, де протягом всього дня 23 вересня уперто оборонявся забезпечуючи відхід 2-го стрілецького батальону, який з великими втратами вийшов з оточення в районі с.Коровинці і приєднався до 1-го стрілецького батальону. В ніч на 24 вересня обидва батальони відійшли до Лебедина.
23 вересня ворог захопив Недригайлів. З відходом 4-го стрілецького полку, який зазнав величезних втрат, до основ¬них сил дивізії.рубіж від Вільшани до Василівки зайняли частини 2-го кавалерійського корпусу.
28 вересня о 9 годині ЗО хвилин противник перейшов у наступ, прорвав біля с.Вільшани оборону 2-го кавалерійсько¬го корпусу і вийшов до с.Штепівки. Дільницю фронту Терни-Деркачівка зайняла 227-а стрілецька дивізія 40-ї армії, яка відійшла з рубежу Черепівка-Терни. Межі району вона залишила 8 жовтня у зв'язку з відходом армії на новий рубіж оборони. 9 жовтня гітлерівці захопили с.Терни. Недригайлівщина була окупована ворогом.

 

Карта

 

Білопільський рн.

Бойові дії на території району проходили з 20 вересня по 8 жовтня 1941 року.

В оборонних боях 1941 року брали участь 227-а, 293-я стрі¬лецькі та 1-а гвардійська Московська мотострілецька дивізії, 3-й повітрянодесантний корпус та загін особливого призначення Харківського військового округу, що входили до складу 40-ї армії Південно-Західного фронту.
20 вересня противник прорвав оборону на стику 293-ї та 227-ї стрілецьких дивізій і з території Буринського району через села Бошівка, Сергіївка повів наступ на с-ще Ворожба і м. Білопілля. В прорив була введена танкова група із 48 танків з мотопіхотою, яка уже на 18 годину після жорстокого бою на околицях оволоділа селищем Ворожба та західною частиною м. Білопілля /до ріки Вир/.Одночасно з боку с.Клепали в на-прямі на с-ще Ворожба наступала друга група танків з піхотою, якій протистояли загін особливого призначення ХВО і 3-й повітрянодесантний корпус. Війська армії чинили противнику впертий опір. У бій було кинуто все, аж до управління армії, але стримати натиск противника не вдалося, і згідно з директивою головнокомандуючого військами Південно-Західного напряму армія в ніч на 21 вересня відійшла на рубіж східний берег р. Вир- с.Москаленки- с.Новоолександрівка- с.Супрунївка-с.Терни, на якому оборону вдалося стабілізувати. 22 вересня 227-а стрілецька дивізія з рубежа с. Новоандріївка- с.Суп-рунівка перейшла в наступ на с.Сергіївка і далі з метою перерізати комунікації групи противника, що прорвалась до Білопілля. їй вдалося зайняти хутір Ганнівський, але розвинути наступ далі вона не змогла. 23 вересня загін особливого призначення
ХВО і 3-й повітрянодесантний корпус вибили противника з с.Нові Бирки, с-ща Ворожба і зав 'я дали бій за с.Бабанівку. 28 вересня загін особливого призначення зайняв східну половину цього села, знищивши майже роту піхоти противника. Цього ж дня вступила в бій 1-а гвардійська Московська мото-стрілецька дивізія (командир полковник О і. Лизюкова), яка зосереджувалась в районі сіл Улянівка, Чорний, Миноптішкш, Бутовщина.

В 14.30 28 вересня загін противника (9 танків, 13 протитанкових гармат і 60 чол. мотопіхоти) із с.Штепівка прорвався до с.Миколаївка. Для ліквідації цієї групи була виділена рота танків 5-ї танкової бригади 1-ї гвардійської Московської мото-стрілецької дивізії, якій вдалося підбити 5 танків противника відкинути його від Миколаївки. 29 вересня в бій вступили головні сили дивізії. Зайнявши того ж дня села Луцкчівку і Марківку, дивізія 30 вересня розпочала наступ на с.Штепівку, щоб у взаємодії з 2-м кавалерійським корпусом 21 -ї -армії розгромити штепівське угруповання противника. В ході цього наступу дивізія вийшла за межі району.
Рубіж с.Тьоткіне - с-ще Ворожба - м.Білопілля - с Кальченки - с.Сергіівка - с.Терчи війська 40-ї армії обороняли до 7 жовтня, 8 жовтня, у відповідності до директиви командуючого Південно-Західним фронтом, вони відійшли на новий рубіж за межами району.

 

Лебединський район.

Бойові дії на території району велись з 23 вересня по 11 жовтня 1941 р.
У бойових діях 1941 р. брали участь 1-а гвардійська стрілецька дивізія, 2-й кавалерійський корпус, 1 -а і 129-а танкові бригади знову
сформованої 21-і армії та 1-а гвардійська Московська мотострілецька дивізія 40-ї армії Південно-Західного фронту.
З 23 вересня біля с. Василівки вела запеклі бої частина сил 1-ї гвардійської стрілецької дивізії, головні сили якої обороняли рубіж сіл АЛихайлівка - Курган - Червлене - Пристайлове і далі на південь по західному березі р. Псел.
28 вересня противник крупними силами мотопіхоти прорвав фронт 2-го кавалерійського корпусу біля с. Вільшана (Недригай-лівський район), зайняв с. Штепівку, звідки повів наступ на села Луциківкз і Марківка (Білопільський район), створивши загрозу виходу на тили 40-ї армії та просування у напрямі м. Суми.
Щоб ліквідувати цю загрозу, командуючий Південно-Західним фронтом віддав наказ 21-й та 40-й арміям розгромити штепівське угруповання противника. Виконання цього наказу було здійснене в ході наступу, який одержав назву контрудару під Штепівкою (30 вересня - 4 жовтня 1941 р.). В контрударі взяли участь 2-й кавалерійський копус (командир генерал-майор П. О. Бєлов), 1-а гвардійська Московська мотострілецька дивізія (полковник О. І. Лизюков) з приданим їй 1042-м стрілецьким полком, 1-а та 129-а танкові бригади.
Наступ почався 30 вересня. 1-а гвардійська Московська мотострілецька дивізія наступала з рубежу сіл Луциківка - Марківка, 9-а кавалерійська з 1-ю танковою бригадою - з рубежу Маньки -Філонівщина, а 5-а кавалерійська з 129-ю танковою бригадою - від c. Межиріч. Під вечір нашими військами були зайняті всі населені населенні пунки на підступах до Штепівки з півночі, сходу та південного-сходу.
О 14 годині 1 жовтня вони увірвались увірвалися до Штепівки і після запеклого бою оволоділи нею. 2-4 жовтня наступаючі війська досягли сіл Мирне – Онолонівка-Галанівка, на якому і закріпилися, Частити 9-ї танкової та 254моторизованої німецьких дивізій зазнали втрат
і були відкинуті від Штепівки,
7 жовтня противник перейшов у наступ з південо-західних околиць с. Василівка у напрямку на с. Олексвидрівка, де йому протистояла частини сил 1- ї гвардійської срілецької дивізії . 8 –го жовтня противнику вдалося оволодіти селами Василівка, Катеринівка, і великими силами
Піхоти та танків повів наступ у напрямку сілПавленкове , Межиріч , примусивши частину сил гвардійської дивізії в ніч на 9 жовтня відійти ні східний берег р, Псел. Не кінець дня 9 жовтня обороняла рубіж с. Ворожба- західна околиця м, Лобедин- Московський бобрик. 2-й кавалерійський корпус 7 жовтня оборонявся на рубежі сіл Жідьків - Рудка - Дігтярі - Кищики – Грамине.
8-го відбив атаку на с, Штепівка, в в ніч на 9 жовтня залишив межі району.
У зв'язку з тим, що противнику вдалося просунутись по території І Полтавської області далеко на схід і 3 жовтня зайняти с. Куземин (Охтирський район), 1-а гвардійська стрілецька дивізія одержала наказ відійти ні новий рубіж оборони по лінії сіл Великий Висторол -Стеблянки, 10 жовтня дивізія залишила м, Лебедин, відбивала безперервні атаки противника і зосереджувалась на рубежі сіл : Великий Висторол - Ревки Курилівка. 11 жовтня вона відійшла за межі району.

 

Охтирський район.

Бойові дії на території району проходили з 8 по 16 жовтня 1941 року, 22, 23 лютого, 11 березня та з 11 по 27 серпня 1943 року.
У бойових діях 1941 року брали участь 1-а гвардійська, 295-а стрілецькі дивізії і оперативна група генерал-майора С.І.Недвигі-на (81-а, 297-а стрілецькі дивізії, кавалерійська група генерал-майора М.П.Сидельникова - 32-а, 43-я, 47-а кавалерійські дивізії, 34-а мотострілецька та 129-а танкова бригади 21-ї армії Півден-но-Західного фронту).
8 жовтня противник, що наступав з території Полтавської об¬ласті, зайняв с.Куземин, відтіснивши 81-у стрілецьку дивізію до с.Хухра. 9 жовтня бої йшли на рубежі сіл Грінченкове - Чупахівка -Мала Павлівка - Грунь - В'язове - Хухра. На кінець дня 10 жовтня німцям вдалося відтіснити наші війська на рубіж Стара Іванівка -Охтирка - Кардашівка - Хухра, який вони утримували до 14 жовт¬ня. 12 жовтня противник зайняв с.Бугрувате і відкинув 297-у стрілецьку дивізію на рубіж сіл Веселе - Яблучне, створивши заг¬розу тилу військ, що обороняли Охтирку. 14 жовтня фашисти повели наступ на дільниці Охтирка - Хухра, примусивши наші війська залишити райцентр. Спроби 295-ї стрілецької дивізії в ніч на 15 жовтня вибити ворога з міста успіху не мали, в ніч на 16жовтня вона відійшла за межі району.

 

Сумський район.

Бойові дії на території району проходили з 9 по 18 жовтня 1941 р.

Оборонні бої у жовтні 1941 р. вели 3-й повітрянодесантний корпус, 227-а, 293-я стрілецькі дивізії та 1042-й стрілецький полк 40-ї армії Південно-Західного фронту. У зв'язку з глибоким обхо¬дом противником обох флангів 40-ї армії (праворуч він-3 жовтня-зайняв м. Орел, а ліворуч - 7 жовтня - вийшов на підступи до м. Охтирки з півдня), за наказом командуючого фронтом з 7 по 10 жовтня вона відходила з рубежу с. Юр'єве (Путивльський р-н)-м. Ворожба - с. Прокопчуків - с. Ганнівський (Білопільський р-н)-с-ще Терни - с. Деркачівка (Недригайлівський р-н), котрий утримувала з 20 вересня, на новий - с. Дарїно (Курська обл.) -с. Писарівка - східний берег р. Псел - с. Великий Вистороп (Лебединський р-н). Виконуючи цей наказ, війська армії на 8 годину 10 жовтня відійшли на рубіж с. Снаготь (Курська обл.)-с. Володимирівка - с. Писарівка - с. Стецьківка - с. Піщане -с. Баранівка - східний берег р. Псел - с-ще Низи - с. Пашкине. Але утриматись на цьому рубежі нашим військам не вдалося. Уже о 10.45 цього ж дня після короткого бою противник зайняв м. Суми і повів наступ на ст. Баси, с. Верхня Сироватка. На лівому фланзі 227-ї стрілецької дивізії (на південь від с-ща Низи) йому вдалося двома ротами піхоти з шістьма танками форсувати розвинути наступ на с. Нижня Сироватка.
З 11 жовтня з'єднання армії вели бої на рубежі сіл Володимир
- Писарівка - Токарі - ст. Баси - східна частина с. Нижня Сироватка і а 227-а стрілецька дивізія стримувала наступ ворожого полку піхоти, що наступав уздовж Харківського шосе, і батальйону піхотним із 10 танками від с. Нижня Сироватка уздовж залізниці в напрямку ст. Гребениківка.
Проте 12 жовтня противнику вдалося зайняти с. Верхня Сироватка і розвинути наступ у напрямі ст. Золотницька, де разом із 794-м стрілецьким полком 227-ї стрілецької дивізії вела бій збірна група добровольців з м. Сум кількістю до 250 чоловік. Цього ж дня 227-а стрілецька дивізія відійшла за межі району. З 15 жовтня противник перейшов у наступ в районі розташування 293-ї стрілецької дивізії, зайняв села Велика Чернеччина, Вільшанка і просувався у напрямі с. Барилівка. Противник, прорвавшись 17 жовтня до с-ща Краснопілля, змусив відійти 3-й повітрянодесантний корпус і 293-ю стрілецьку дивізію на рубіж с. Басівка - Юнаківка - Могриці, а 18 - за межі району.