ПІд вищезгадане визначення у мене підходять: Підрозділ «Цепелін» З'єднання «Фриденталь» Винищувальні з'єднання СС Бригада СС «Дружина» З'єднання СС «Варяг» Волинський легіон СД Легіон СД Муравйова З'єднання «Дальвітц» бригада Боровця «Білі Маки» Команда Арайса (Латвійське СД) північноафриканський легіон Бретонське з'єднання «Безен Перрот» 105-а танкова бригада бригада Зіглінг Бригада українських вільних козаків Терещенка
Тут слід пояснити, що я розумію під цим поняттям. З одного боку, на відміну від звичайних частин Військ СС ці частини підпорядковуються РСХА. А з іншого, на відміну від звичайних підрозділів СД/РСХА ці частини є збройними фронтовими, а не поліційними, розвідувальними тощо.
Для військових формувань РСХА наприкінці війни було сформовано окреме військове відділення РСХА, яке мав очолити сам Скорцені. АЛе оскільки сам Скорцені був зайнятий на фронті, то фактично управлінням керував голова 6-го управління РСХА - СД-Аусланд, бригадефюрер СС Шелленберг. Взагалі Військове управління та Управління СД-Аусланд були практично однією сруктурою, тим більше, що і до утворення Військового управління РСХА, фронтовими підрозділами завідувало саме СД-Аусланд (в т.ч. і тим самим Цеппеліном, з якого виріс і сам Скорцені)
Тут слід зауважити , що наприкінці війни Шелленберг провадив самостійну гру незаежно від свого шефа - керівника РСХА Кальтенбруннера. Так само і КАльтенбруннер провадив незалежну гру від свого шефа - рейхсфюрера СС Гіммлера. І нарешті, сам Гіммлер наприкінці війни вів незалежну гру поза спиною свого шефа - самого фюрера Адольфа Гітлера.
Також тимчасово під контролем РСХА знаходилися 1 та 2 піхотні бригади СС та кавалерійска бригада СС. Пізніше з них виросли 18, 19 та 8 дивізії СС, але це вже проходило поза межами РСХА, у рамках звичайних Військ СС
Крім того, існувало білоруське з'єднання СД на основі 13 поліційного батальйону. У свої найкращі часи воно налічувало близько 1000 чоловік, тобто значно перевищуючи розміри батальйону. Однак офіційно воно ніколи не отримувало підвищення з батальйонного статусу. ЗДається, тому що німці їм не досить довіряли. Це і зрозуміло, адже це з'єднання воювало на італійському фронті, зокрема у знаменитій битві при Монте-Кассіно, коли більшість білорусів здалася у полон і перейшла у лави т.зв. Армії Андерса (польске з'єднання на боці англо-американських союзників). Оскільки більшість з них були західними білорусами, тобто колишніми польськими громадянами, то Андерс радо прийняв їх. Це в подальшому врятувало білорусів від видачі Совєтам. PS За однією з версій Андерс також долучився до спасіння від видачі Совєтам і дивізійників "Галичини", яку наприкінці очолював Шандрук - давній знайомий Андерса по службі. Андерс підтвердив, що Шандрук і Ко. до 1939 були польськими громадянами, а тому не підлягають ніякій совецькій юрисдикції.