ґер @Бек!ніхтсобімайстерня!трудіться вправно до/............/.мовчу. бо мої сонце прочитаї і.......взагал -вона в мене одна,і чемна.трохине ревнива!за шо я її і люблю./маї мої паролі ,коди,сторінки.но!чемна./
може пан сусід правий, але в мене інший досвід відносно школи, все залежить від керівника, тобто дирехтура, завуча чи то вчітеля сьогодні допитаю своїх хлопаків на рахунок "шкільної зради" та доповім шановному пансвту десь увечорі ...
Вітаю, шановні. А чи хтось пробував такий спосіб відновлення якоря? http://icark.narod.ru/autoelectr/collgalv.html
Попрацював, але в майстерні а не на майстерні вивіз мусор, їхав назаправитись то колона військових в кількості N. машин поїхала, був в камуфляжі бундес , вийшов честь відав, отакоєот.
якби я мав 51 газона то нікомуб його не відав, сам би їздив. трохиб доробив би і мав би джипа неширокого. отакоєот
а що поліцаї вже з села потікали? якщо ні то хтож свиників боронити буде поки ви скарби копаєте. гаявасуважнопитаю
Та я рядом по городикам в себе та сусідським. А ментів повне село і то надовго, общавсь сьогодні з ними.
а хельми німакової на голові не було ? якщо ні, то марна справа, бо ми нацисько-хфашаська хунта, чи як ???
Ось надибав цікаву прозу про губернію : "Все та сама Кущівка. Осінь вбрала дерева в пишні, золоті шати. Але сміттєзвалище смерділо, надворі було холодно а Семену Івановичу сумно, він сидів на кухні і замріяно дививсь в вікно. Був вдітий по погоді - тепло ще не дали, отож на ньому був поїдений часом та міллю светр, тєлогрейка з цигейки та флісові штани. На столі стояла пляшка, першого прогону, в глибокій тарілці самотньо лежали три помідори і шматочок сала. Поруч біля стола стояв і страшенно гудів як трансформатор холодильник "Витязь". Зненацька стало чутно як скрипнула хвіртка, гримнули двері а в коридорі пролунало човгання старих калош. Це прийшов Микола Петрович. С.І. - Злякав, старий чорт! вже зайшов, як до себе до хати. А шо це ти сяєш, як нова копійка? Розповідай, з чим прийшов. Микола Петрович сів на стільчик. Вид в нього був таємничий, очиці хитро блищали. М.П. - В мене єсть презент, племінник з Польщі привіз - і викладає на стіл кільце краковської ковбаси. Кімната наповнилась дивними пахощами. С.І. - То він привіз, чи в ятрані купив? М.П. - Ото ще. Він спеціально для дядька двоє діб в автобусі віз, три злотих віддав, а ти оце починаєш - і крадькома заховав в кишеню драпового пальто білий пакет з зеленими хатками. - він і більше б привіз, але довелося з прикордонними собаками ділитись. Усюди відкати, сам понімаєш. С.І. - Ну нехай, а шо це він туди їздив, тут роботи нема? М.П. - Тут? Робота? Боронь боже. Щоб він, з дипломом педагога та й тут на стройці робив? Таке вже кажеш. Не для того він п'ять років в нашому педі вчився. С.І. - А шо, там краще? М.П. - В рази. Там він спочатку полуницю збирав, потім яблука. Навіть спіймав россійського діверсанта, щоб ти розумів. С.І. - Інтіллігенція! Я і думав, чого ми в Європу йдемо? Ач шо воно, на пана працювать. І шо там робив у ляхів цей москальский діверсант? М.П. - От ти смієшся, а цей діверсант повадився яблука надкусювать. Йому в радість - а хлопцям штраф. Так і не думали шо то кацап, все серед своїх дивились.А як його спіймали він до них відразу "Рєбятушки, не бейте!". Бач яке хитре! С.І. - Я тобі зараз ще не те розповім - переходить на шепіт - ти чув історію про Пшека-примару? Микола Петрович, злякано: - Ні, не чув. Семен Іванович наливає в пластмасовий келих, випиває, витирає вуса: - Слухай тоді. Діло було ще при союзі, коли хлібчик шістнадцять копійок стоїв і Кіров на площі пальцем показував. Одного разу в наше місто завітав його панство Пшек. Весь день ходив по місту, всіх пригощав вином, одній дамі навіть подарував колготки з лайкри. Все було добре, аж поки не звечоріло. Вирішив Пшек заселитись, нарешті, в готель. Казали йому добрі люди - не поселяйся в "Туріст", там люди зникають, але він не повірив. Прийшов в "Туріст", зняв собі найкращий номер, розпакував валізи. Нічого не предвіщало біди. Аж раптом по всьому поверху здійнялись несамовиті крики.. Микола Петрович так злякавсь, шо аж зблід. М.П. - І шо, це він кричав? С.І. - Так, він. Але вся обслуга страшенно злякалася, ніхто не кинувся йому на поміч. Лиш одна покоївка змогла викликати міліцію. Але коли міліціонери приїхали, в номері були тільки валізи і більш нічого. М.П. - Так і не дізнались, хто його вбив? С.І. - Його ніхто і не вбивав. Клопи з'їли. Заживо! І тепер, рівно опівночі, в готелі з'являється та ходить по довгим коридорам його примара, щипає покоївок, вимикає світло й лякає усіх. Серед кімнати стрімко поширювався запах страху. Микола Петрович взявся ззаду за штани, й тихесенько промовив - Я цей, піду.. мені додому треба. Прочовгали калоші.Гримнули двері. Скрипнула хвіртка. Забрехали собаки.Семен Іванович продовжив дивитись в вікно."
вітаю панство! нарешті вдома, мабудь с арбайтеном на вулиці застудив нерва, так лівий бік пики гуде, ное, жах одним словом.... вже і колеса не беруть! старість нагадує про себе, щоб її у дупу жаба цілувала.
в мене є гарний рецепт щоб вилікувати тую хворобу. тре щоб сусідо наприкляд впстив тобі на ногу щось дуже важке. але обовязково це робити зненацка та нога повина бути правою, тобто протилежною від того де в тебе щось там болить. допомагає митево. я перевіряв на другові. правда в нього голова боліла після вчорашнього але все єдно допомогло. біг та матюкався так наче з вечора і не пив та на ногу нічого не падало.
я так і важав що у тебе скрита садюжна схильність! аби закатувати! )) таке, і шо потім буду робити з однією ластою та перекошеним хрокалом? під сіногогом жебракувати?
