Пропоную все таки детально розібрати фото і зрозуміти що відбувається. Фото були надруковані в журналі Тризуб, здається це був журнал УВВ, за Квітень, 1945. Можливо тому фото видавалися в журналі як "відвідини добровольцої частини", хоча по присутності Дяченка можна здогадатися що перед нами є протипанцерна бригада "Вільна Україна", майбутня 2-га див. УНА. Але як тоді розуміти "Відвідини курсів культурно-політичних інструкторів"? Чи це те саме що курси пропагандистів (на них доречі були члени УВВ), чи просто відділ пропаганди при штабі бригади?
Як бачимо по фото - на стандартний однострій Вермахту, саме так була одягнена бригада Цікаво хто комнадував пропагандою? Керівник штабу? Підпис "Командир відділу пропаганди" підтверджує що перед нами є дійсно відділ пропаганди а не якась солянка з добровольців. По мемуарах є згадка що "28 березня 1945, бриґаду відвідав ген. Шандрук, який від нас прийняв присягу на вірність Україні" - можливо саме ця подія і є задокументована.
Невідомі старшини. На першомо видно окуляри і якийсь білий хрест - які думки на рахунок цієї відзнаки? Костя колись викладав фото якогось білоемігранта з подібних хрестом. Це не є одна і та сама відзнака? Інший варіант - хорватська хрест короля Живоміра. Усі троє офіцерів також мають стрічки від КВК. Можливо Шандрук їх ними нагороджував? Якщо ні, то беручи до уваги коротке існування Бригади, це нагороди по розгрому дивізії Костюшки / операцію на Одрі. Тоді Дяченко отримав Залізного Хреста і також його просили надати список старшин длна нагород. Імовірно це якраз ті старшини і є. Зліва Дяченко, два невідомих офіцера і Шандрук. В офіцера з окулярами видно стрічку від КВК і планку з медалями, на голові - офіцерський варіант пілотки, в другого офіцера також стрічка з КВК. Усі три офіцера одягнуті в стандартну форму німецького Вермахту.
В цьому фото вдалося ідентифікувати усіх: Ліворуч - ген-лей. Шандрук, по центрі командир бригади Дяченко, праворуч - голова Штабу УНА, підполковник Аркадій Валійський. Цікаво що Шандрук і Дяченко чимось один на одного схожі - обоє високі з орлиними носами. На Дяченку видно стрічку від ЕК. Генерал-лейтенант УНА Павло Шандрук. Цікаво що до штабу ще не прибули нові кокарди з тризубами - тому на цьому фото бачимо що на Шандруку є типічний кашкет генералу Вермахту, золота "капуста" і кругла кокарда з тризубом. Пізніший вигляд Шандрука буде значно скромнішим, він буде носити стандартну кокарду УНА. Голова Штабу - чітко видно петлиці і погони для офіцерського складу УНА Керівник Штабу УНА в 1945 р.підполковник Аркадій Валійський. Народився 23 січня 1894 у місті Чернігові. Після закінчення Чернігівської гімназії був мобілізований до Російської Імператорської армії. Офіцерський чин поручника отримав на фронті під час Першої світової війни. В 1917 році на чолі свого піхотного батальйону перейшов до Української армії. У війні з військами Червоної Росії поручник А. Валійський відзначився в боях під Житомиром. Закінчивши викладацькі курси, став інструктором у Школі підхорунжих у Житомирі. У 1919 році як командир сотні курсантів брав участь у бойових діях Волинської групи Армії УНР. Після передислокації Житомирської школи підхорунжих до Кам’янця-Подільського й перепрофілювання її в Юнацьку (Юнкерську) школу очолював курсантський курінь. Після катастрофи Армії УНР у кінці листопада – на початку грудня 1919 року перебував з Юнацькою школою в м. Ясло на території Підкарпатського воєводства Польщі. Від серпня 1920 року воював проти Червоної Росії з курсантським куренем у складі відродженої Армії УНР під командою генерала Михайла Омеляновича-Павленка. Досяг звання підполковника. Після відступу в кінці листопада 1921 за ріку Збруч на територію Польщі перебував із своїми курсантами в концентраційних таборах інтернованих вояків Армії УНР у Ланьчуті, Вадовицях і Каліші. В Калішському концтаборі № 10 закінчив однорічні Академічні курси Генштабу Армії УНР. Після звільнення вояків Армії УНР з концтаборів у 1924 році працював у Польщі. В 1926 році записався на контракту службу у Війську Польському. Служив в 81-му піхотному полку в м. Гродно (Західна Білорусія) в званні майора. У 1931 році А. Валійський успішно закінчив дворічну Вищу Військову Школу у Варшаві (Академію Генштабу Війська Польського). У вересні 1939 року в складі частин Війська Польського обороняв Варшаву від німців. У кінці вересня після здачі Варшави пораненим попав у німецький полон й перебував у офлагу «А» для офіцерів Війська Польського в Лукенвальді під Берліном. У 1940 році ротмістр Абверу й колишній хорунжий Галицької Армії Олександр-Іван Пулюй звільнив полковника А. Валійського з полону й доставив до Варшави. У Варшаві полковник А. Валійський співпрацював під час німецької окупації з Головним Отаманом Армії УНР Андрієм Лівицьким і Військовим міністром Володимиром Сальським. У березні 1945 року Головний Отаман А. Лівицький підвищив підполковника Аркадія Валійського до рангу генерала-хорунжого, а організатор Української Національної Армії в Збройних силах Німеччини генерал-поручник Павло Шандрук призначив його керівником Штабу УНА. Разом з генералом П. Шандруком вони прийняли у Південній Австрії присягу 1-ї Української дивізії УНА (колишньої 14-ї Гренадирської дивізії Зброї СС «Галичина») на вірність Україні, вийшовши з підпорядкування Зброї СС. Разом з 1-ю Українською дивізією і Штабом УНА генерал А. Валійський здався 9 травня 1945 року в полон Британській армії. Перебував разом з вояками Дивізії в концтаборі в м. Ріміні в Італії. Після звільнення в 1948 році з британського полону опікувався ветеранськими організаціями у Військовому міністерстві УНР на еміграції. Помер Аркадій Валійський 16 вересня 1976 року в Нью-Йорку (США). Автор спогадів з історії Визвольних змагань українського народу в 1917-1921 роках, а також з періоду праці на посту керівника Генштабу Армії УНР у Варшаві напередодні Другої світової війни.
Це німецкі офіцери, які командували "курсом культурно-політичних інструкторів", до якого завітав Шандрук.
Це не протипанцирна бригада, бо її відвидини відбулись 28.4.45, а ці світлини датовані 12.4.45 (чи швидше за все це дата примірника газети, де їх опублікували).
Які тоді варіанти? Може перед нами два репортажі - один з відвідин невідомого вишколу (якщо так, то чиї це солдати що є на вишколі?) і другий репортаж - Шандрук з Дяченком.
Відповідь вже знайшов - добровольці подаються як частина УНА і це інший репортаж. Під Тризубом В маленькому містечку, що роз містилось у горах понад шумною рікою, на майдані майорить наш Жовто-блакитний прапор. Хлопці слухачі курсів інструкторів культурно-політичної роботи солдати І офіцери Української На ціональної Армії вишикувались у колону. Ось-ось має приїхати генерал лейтенант Павло Шандрук, який стоїть на чолі Українського Націо нального Комітету. Чекання... Раптом наше напру ження ще більше підносить звук автомобільної сирени і легкий шум, ЩО' лунає з крутого шляху до нашого майдану. їде! радісно вирвалось у когось з нас. Маленьке фронтове авто під’ї хало до майдану. Начальник До бровільного Відділу Пропаганди дає команду «Струнко!», і бійці за вмирають в строю.. Генерал-лейтенант Шандрук, відповівши на привітання офіце рів, іде до своїх вояків. І кожен з нас очей не зводить з високої й стрункої постаті нашого генерала. Фото з Дяченком є з іншого номеру Тризуба, так як вказано вище - на 12 Квітня, 1945. Але на них є стовідсотково Дяченко і ця формація складає присягу. Може число відвідин поплутано, zвідки дата 28 Квітня?
. Ще фото. Прапор - дизайн ідентичний прапору Юнаків / частин УВВ при Люфтваффе. Виглядає що дизайн юнацького прапору взяли за прототим прапору для інших добровольчих частин.
А ось і згадка про саму подію з курсами: Прапороносці великої правди Школа культурно-політичних Інструкторів відкрита Цими днями в урочистій обста новці відбулося відкриття занять нового контингенту курсів ін структорів культурно -ПОЛІТИЧНОЇ роботи Української Національної Армії. Начальник Добровільного Відділу в своїй промові, виголошеній ним на відкритті курсів, відзначив дальші успіхи в справі розгортан ня Українського Визвольного Ру ху та побудови його збройних сил і підкреслив важливі завдання, що покладаються на пропаганди стів борців ідейного фронту в національно-визвольній боротьбі. Знову в аудиторії курсів зібра лися люди, які мають нести в ши рокі маси українського вояцтва полум’яне слово правди і патріо тичний заклик. Серед курсантів вояки різних родів зброї, різного віку. Є серед них і учасники дав ніших визвольних змагань нашого народу, антибольшевицькі пов станці з часу громадянської війни, випробувані фронтовики. Ветера ни визвольного руху ніби наочно зв’язують наше молоде покоління борців за Україну з старшою гене рацією. Програма курсів досить різно манітна й широка. Вона розрахо вана на те, щоб всебічно озброї ти пропагандиста в його ідейній боротьбі проти кремлівських де магогів і насильників. Курсанти грунтовно ознайомляться з мето дикою роз’яснювальної роботи, з критикою большевицької лженау ки «марксизму-ленінізму», з жи дівським питанням. Вони прослу хають також курс економічної і політичної географії світу. Особ ливе місце в програмі займає оз найомлення з національно-соція лістичним світоглядом і держав но-економічним ладом союзної нам Німеччини. Широко поставлено насамперед викладання українознавства, географії і історії нашого народу, його фольклору та історії україн ської культури. Одночасно кур санти проходитимуть і військове навчання, щоб і в цій ділянці бути зразком для своїх товаришів, та знайомитимуться з засадами побу дови Української Національної Армії. Курси забезпечені першорядни ми лекторськими силами, запро шено відомих професорів, публі цистів та викладачів.
Хто вже має нову книгу - по 2ДУНА О.Панченка, І.Буртика - поділіться враженнями. Свій примірник отримав, читаю.
Спробуйте скачати: Буртик І. Тернистий шлях Другої Дивізії УНА http://diasporiana.org.ua/istoriya/56-burtik-i-ternistiy-shlyah-drugoyi-diviziyi-una/
