Суди над бійцями 51-ї ОМБр

Василь Нагорний

Сьогодні … Володимир…. Суди над бійцями 51 ОМБр…
1. Яльницький Василько - справа закрита, це його бажання і рішення. Він себе гарно зарекомендував на сході. Хай спокійно вчить тепер в школі дітей патріотизму
2. Саша Хвас - з 5 свідків обвинувачення прийшло до суду 2 свідки, офіцери Володимир-Волинської частини, які нічого про самовільне залишення частини бійцем не знають, окрім того, що в комп'ютері стоїть по бійцю СЗЧ. Були й два свідки захисту, два побратими цього бійця, які
разом з ним воювали. Вони розповіли, як їх кинув командир на сході і сержант Хвас, сам рятував і їх, і техніку - категорично заперечили відсутність бійця в частині. Суд витребував документи з в/ч, а саме: журнали нарядів та вечірніх повірок… сміх та й годі... чому сміх? бійці 51 мене зрозуміють…
3. Саша Корецький - ходить з тим осколком до суду, знущання триває, бо свідок обвинувачення знову не з’явився, прокуратура не може забезпечити явку…. Хоча, скоріш за все, офіцери просто не хочуть свідчити, це позорище...
Хочу подякувати цим двом останнім бійцям за вірність народу України, за мужність, за бажання відстояти свою честь … Побільше б таких бійців!
Також дуже дякую Dmutro Voevoda за підтримку, і за те, що виручив, завіз своєю машиною мене у Володимир і назад, бо моя трохи прихворіла))) Всім друзям дякую, за ради таких бійців разом і боремось!!!

 

Василь Нагорний

Ще раз щодо судів над бійцями 51 ОМБр.
Військова прокуратура має намір направити до суду близько 500 кримінальних проваджень. Щоправда по більшості проваджень змінилась риторика прокуратури - вона тепер не заперечує вже проти закриття справ по 47, 48 КК (зміна обстановки, поруки). Видно прийшла вказівка скоріше позбутися цих справ, щоб "сморід правової анархії" не ширився і 51 ОМБр забули". Для цього бійцю потрібно лише визнати вину та подати відповідне клопотання. Але це не реабілітовує вас, бійців! Тому, хто не збирається боротись - клопотання я підготую і йдіть до суду.

Ті, хто має себе відстоювати - звертайтесь. Шлях буде дуже важким і непростим. Крім того, ви знаєте, що виправдувальні вироки в Україні рідкість. Тому, хто йде до мене - думайте чи витримаєте... щоб на півдорозі не зупинялись... Шлях тернистий, але той з бійців, хто бореться - пам'ятайте: ви відстоюєте не тільки себе, а всю 51 ОМБр, честь кожного бійця, який чесно захищав свою землю. І чим більше таких воїнів буде - тим більше ми зможемо зробити ...

 

Василь Нагорний

Воїни 51 ОМБр! Дякую за сьогоднішній телефонний терор - дуже приємно, що довіряєте, але ви до психушки доведете. Типова розмова:
- Я 51, СЗЧ, хочу закрити справу за зміною обстановки або з передачею на поруки, допоможете?
- А ти, дійсно втік з частини?
- Ні, не тікав... (далі варіанти)
1. відпустили до дому, сказали чекати на телефоні, подзвонили-прийшов, про СЗЧ дізнався через рік після "дємбєля"
2. не дали направлення в госпіталь, то лікувався вдома самотужки, досі осколки "викулупую"...
3. після полону відпустили додому, сказали буду служити у воєнкоматі, але так і не найшли місця... та інші варіанти...
Далі питаю:
- А ти знаєш, що потрібно визнавати вину, щоб закрити справу? ТИ Ж НЕВИННИЙ!!!
Відповідь:
-Ой, аби відчепились, бо інакше ніяк...
Так от! Я, з поваги до бойових заслуг (якщо такі є) клопотання про закриття підготую, якщо переконаєте мене, чому "інакше ніяк", та, навіть, зроблю супровід в суді, якщо боїтесь.
Хто реально був в СЗЧ без поважних причин - працюю за гроші, які підуть тим, хто вину не визнає, має намір боротись, як боролись і вистояли в 2014 році на сході!
Тепер думайте - оговорювати себе чи ні...
Поки що "інакше ніяк" не багато - і це дуже добре! Сподіваюсь, більшість буде себе відстоювати!

 

Василь Нагорний

Сьогодні 2 зі списку були в мене - справи в суді, приблизно 15-20 хлопців звертались на цьому тижні, за останній місяць - не порахую, але 99% з них де жили там і живуть, реальні учасники бойових дій, поранені, полонені, демобілізовані, по багатьом справи вже в суді, багато вже були в слідчих. Он Руслан Шпота поки ти хорониш побратима - тебе знову розшукують((( То кому потрібний цей цирк. Волиняни, вперед, набирайте номери, закладайте своїх захисників! І пояснення мені прокурорське ": "З метою встановлення об"єктивних обставин....". Два роки пройшло , а ви все ще встановлюєте? А коли демобілізовували, то не могли встановити? І ніби ці обставини комусь невідомі: підставили пацанів, які дупи наші захищали. Спочатку кинули в пекло без амуніції і техніки, потім змусили платити за протигази, ложки, кружки, які згоріли в боях, відпустили до дому,бо не було навіть де спати бійцям в частині, а згодом, щоб бабло зекономити - виставили в СЗЧ.
Тут В0259 та В3839 - це все наша 51 ОМБр. Хлопці шукайте себе і кому щось не зрозуміло та хто себе буде відстоювати - дзвоніть, приходьте. Не бійтесь- все буде добре! http://www.vpzhr.gp.gov.ua/ua/actual_vpzhr.html?_m=publications&_c=view&_t=rec&id=169531

 

Суд звільнив усіх бійців 51-ої бригади, підозрюваних у дезертирстві

У Запоріжжі суд відпустив під особисті зобов'язання всіх військовослужбовців 51-ої окремої механізованої бригади, яких підозрюють у дезертирстві
Про це сьогодні на брифінгу в Києві заявив генеральний прокурор України Віталій Ярема, передає Еспресо.TV.

"Вчора відбувалося активне провадження по військовослужбовцях 51-ї бригади... прокурор у військовій сфері Південного регіону мені доповів про те, що вони пропонували суду обрати запобіжний захід військовослужбовцям у вигляді тримання під вартою. Але суд не підтримав цю пропозицію, і сьогодні військовослужбовці перебувають на волі", - заявив Ярема.

Нагадаємо, 27 липня Міноборони України розочало розслідування у зв'язку з інформацією про перехід групи українських військовослужбовців через кордон у бік Росії. Раніше сьогодні повідомлялося, що суд відпустив 6 із 16 підозрюваних у дезертирстві бійців.

 

Прокуратура обвинувачує півтори тисячі волинських бійців в самовільному залишенні військової частини



Військова прокуратура звинувачує понад 1000 волинських бійціву у самовільному залишенні військової частини.

8 квітня у Володимир-Волинському міському суді слухалось кілька таких справ. Одна з них – відносно гарматника 51-ї ОМБ Олександра Хваса. Сам обвинувачуваний каже, що військову частину справді залишав. Були сімейні проблеми і відлучався на день, отримавши усний дозвіл від керівництва.

На судове засідання запросили свідків. Серед них – бойовий побратим з очолюваного Хвасом відділення Віталій Штандер. Його теж звинувачують за аналогічною статтею Кримінального кодексу України. Він стверджує, що в заявлений в позові період Хвас був у військовій частині.

«Разом ходили в наряди. По КТП. Він був черговим, а я днювальним. Ми мінялися. Чернівецька прокуратура написала, що мене шукають. Як вони мене шукають? Я ж нікуди не ховаюсь! Наш командир ніколи нас не кидав і в зоні АТО він зарекомендував себе, як людина, на яку можна покластися. Були такі, які кидали, і я можу їх зараз назвати. Це – підполковник Пабченко і підполковник Роживець», – заявляє боєць.

Суддя Володимир-Волинського міського суду Олександр Лященко каже, що нині відкрито понад 1000 кримінальних проваджень відносно волинських бійців за частиною 3 статті 407 Кримінального кодексу (самовільне залишення військової частини на термін більше одного місяця). Переважна більшість цих справ розглядається за місцем знаходження 14-ої (51) ОМБ, у місті Володимирі-Волинському.

«Із реальних покарань були штрафи. І були справи, де призначались позбавлення волі з іспитовим терміном. В переважній більшості справ був винесений виправдальний вирок», – каже судяя.

На суд у справі Хваса не з’явилися свідки з військової частини. Прокурор Луцького гарнізонуОлександр Левчук пообіцяв забезпечити їх явку на наступне судове засідання, що відбудеться 29 квітня. Поки військова прокуратура шукає докази самовільного відлучення від військової частини, Олександр Хвас не занепадає духом. Він впевнений, що держава зацікавлена встановити істину.

«Не ховався ні від повістки в АТО, ні від Прокуратури і не буду ховатися від того, що вони мені інкримінують. Прокуратура пропонувала мені заплатити штраф 6 тисяч гривень. Я відмовився, бо в мене є сім’я і я не винен. Сказав, що буду боротися в суді. Думаю, це все завершиться добре і нас виправдають. Бо таких хлопців багато, а кого будуть мобілізовувати? Якщо буде нормальне командування, то я теж ще піду захищати Батьківщину!», – каже Хвас.

 

Замість лікувати, його судять. 23-річний боєць із Волині вже півроку доводить у суді, що він не злочинець. Та військові прокурори невблаганні. Хлопця, який зазнав поранення на Сході України, та кілька місяців намагався потрапити на лікування до кількох військових шпиталів, звинувачують у дезертирстві. Мовляв, був відсутній у лавах 4 місяці. Бойове поранення за поважну причину не мають. Тепер скаліченому бійцеві загрожує до 5 років ув’язнення.

 

Василь Нагорний

В Україні судять звільнених з полону заручників!
Такий заголовок до посту, схожий на «морок сивої кобили»? Ні, Ukrainian realities!
Визволення з полону наших бійців щоразу подавалось, як особлива подія. Урочисті зустрічі, квіти, сльози радості, Герої на рідній землі. То скажіть Адміністрація Президента України Президента, Міністерство оборони України чому цих хлопців тепер переслідує військова прокуратура?
А за що ж судять колишніх полонених? Зрадили? Нічого подібного - нашіхлопці не продаються! А судитимуть... судитимуть за самовільне залишення військової частини, по поверненню до дому. Військова прокуратура видно зовсім очуміла в гонитві за показниками. Ці хлопці досі лікуються, реабілітація буде тривати роками.
Вчора приходив Володя Козак. Після полону тривалий час лікувався в госпіталі, психлікарні, встановили 3 групу інвалідності. Ви тільки вдумайтесь, 24-річного інваліда війни (саме по «посттравмату») будуть судити. І слідчий військової прокуратури ще й пропонує цьому бійцю угоду про визнання вини з покаранням у вигляді штрафу,4000 грн.!!! Це теж саме, що підписати угоду з дияволом. В жовтні 2015 року Юрий Бутусов (Цензор) писав про цього бійця, сержанта Володимира Козака, який брав в полон російських десантників. http://censor.net.ua/…/serjant_vladimir_kozak_rossiyiskie_d…
Від сорому за таку державу хочеться провалитись крізь землю.
ПиСи: Прочитав новину, що сьогодні Мeцeнaти для сoлдaтa кличуть йти провідати бійців в госпіталь інвалідів війни, де хлопці відновлюють своє здоров’я. А я прошу провідувати хлопців в судах, де вони намагаються відновити свою честь і гідність бійців, яких військова прокуратура так старанно намагається втоптати в багнюку!

 

Василь Нагорний
Зранку отримав повідомлення, що по кримінальному провадження бійця 51 ОМБр Віктора Котика, яке Володимир-Волинський міський суд відмовився розглядати та повернув обвинувальний акт військовій прокуратурі подана апеляція. Дати ще не знаю (думаю, що після Паски), апеляцію ще не надіслали, але певен, що вона безпідставна.. Друзі, ви пам'ятаєте, що вже раз в апеляції ми Віктора Котика відстояли, думаю, що і цього разу ви підтримаєте нас, тим більше їхати нікуди не потрібно, апеляція в Луцьку. За Котика писав вже багато разів, до речі, він почав виправлятись- "виліз" зі свого внутрішнього світу, поспілкувався з психологом, оформляє документи на УБД, тому варто йому допомогти повернутись до нормального життя. Нагадаю, що Віктор Котик з 2-ої протитанкової артилерійської батареї 51 бригади,яка відзначилася в бою з передовим загоном противника на підступах до міста Іловайськ 26 серпня 2014 року. Маю відео наслідків їхнього бою з окупантами - вражає!

Spoiler

Історія капітана з Волині, який змінив перебіг війни
«Цей офіцер, я переконаний, по-справжньому змінив перебіг роько-української війни. Він просто виконував бойові завдання, він просто не піддався паніці, його бійці просто виконали свою бойову роботу. Результати їхніх грамотних дій стали відомі всьому світу. Про відважних воїнів та їхнього командира повинна знати вся Україна. У результаті сміливих і рішучих дій 2-ої протитанкової батареї 51-ї механізованої бригади 24 і 26 серпня було знищено не менше 5 одиниць російської бронетехніки, значна кількість окупантів вбито, але найголовніше ‒ 11 російських військовослужбовців взято в полон. Вперше взяті в полон російські агресори! Хто ж зробив цей подвиг? Скільки місяців ми дивилися репортажі про «зелених чоловічків», і вони здавалися невразливими. Так, ось ці всім відомі через прес-конференції в СБУ і репортажі «Еспресо.ТВ» російські десантники, всі до одного ‒ потрапили в полон завдяки бійцям однієї батареї. Завдяки воїнам Україна отримала найважливіші козирі на міжнародній арені ‒ були вперше пред’явлені докази російської агресії, ціла група російських військових. Для сучасної інформаційної війни це мало неоціненне значення. Це дозволило Україні домогтися активного втручання міжнародного співтовариства і докорінно змінити зовнішньополітичну обстановку. Факт полону російських військових мав колосальне значення для бойового духу української армії та українського народу, оскільки показав, що ворога можна бити, що наші воїни мають достатній професійний рівень.
Сотні офіцерів і генералів отримують ордени і медалі, отримують зорепад на погони і нові посади. Але народ України повинен знати, що за півтора року війни Генштаб не провів жодної операції, щоб полонити хоча б одного російського військового.
А найбільші заслуги перед Батьківщиною і найбільша кількість російських полонених було захоплено вперше в цій війні завдяки діям капітана Костянтина Коваля і його мобілізованих бійців ‒ простих чоловіків із Західної України. Більшість з них нічим не нагороджені. Сам капітан залишається в тому ж невисокому званні і при посаді комбата, за свої дії він нагороджений скромним орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня – хоча те, що зробив цей скромний артилерист, не зробив ніхто.
Але народ України і дві маленькі дочки Костянтина, 2011-го і 2014-го років народження, повинні знати, що цей тихий, неймовірно скромний 32-річний хлопець, сім’я якого живе в маленькій орендованій квартирі, ‒ справжній герой України, який разом зі своїми волинськими хлопцями з 51-ї бригади по-справжньому змінив хід війни.
Ось розповідь капітана Костянтина Коваля про найважливіші для української історії події, які займуть чільне місце в підручниках і хрестоматіях:
«Моя 2 батарея протитанкового артилерійського дивізіону 51-ї механізованої бригади була повністю укомплектована мобілізованими бійцями. Я ‒ кадровий офіцер. Я просто намагався робити свою роботу. У АТО ми прибули тільки в серпні, активної участі в бойових діях не брали. Нашу зброю розставляли як посилення на блок-пости. Контактів з бронетехнікою супротивника не було.
Вранці 24 серпня батарея в повному складі ‒ 5 гармат, базувалася на комбікормовому комбінаті в Кутейникове. Був святковий день. До нас вже не перший день долинав гул розривів артилерії, вечорами комбінат і околиці накривали «Гради». Але на комбінаті ми були надійно укриті. А до вибухів звикаєш швидко.
Приблизно о 8:00 я отримав наказ командира дивізіону виїхати на бойове завдання у повному складі. «Комдив» повідомив нам обстановку ‒ російські танкові і механізовані підрозділи перейшли кордон, нам слід було розвернутися для відбиття ймовірної російської атаки на Кутейникове. Детальної інформації про спрямування удару противника не було, взаємодії з іншими підрозділами теж не було. Ми самі повинні були вибрати підходящий рубіж для прикриття району Кутейникового.
Чи налякало мене російське вторгнення? Хорошого нічого в цьому не було, але мені дали наказ, значить треба їхати. Це ж моя робота. Ми виїхали приблизно в 11:30 і від’їхали недалеко. Поруч було скошене поле, яке було для нас найзручнішим кордоном, оскільки дозволяло контролювати дорогу в наш тил на село Дзеркальне. Поруч у лісосмузі стояла розвідка 28-ї мехнізірованной бригади, яка повідомила нам, що з півдня на Кутейникове направляється колона російської бронетехніки. Як тільки ми розвернулись, то побачили дивну картину ‒ вся техніка 28-ї бригади по тривозі завелася і … вся ця частина вийшла з лісопосадки і поїхала на Кутейникове.
Більше тут не було наших підрозділів. Піхота пішла і нас вже ніхто не прикривав. За цим було дуже дивно спостерігати. Передчуття склалося недобре.
Незабаром на великій швидкості повз нас промчав джип батальйону «Донбас». Боєць з машини розповів, що бачив рух в нашу сторону колони бронетехніки без розпізнавальних знаків, але з російськими прапорами: «Вони йдуть прямо на вас!»
Багато моїх хлопці нервували ‒ адже це був наш перший бій. Відхід підрозділів 28-ї бригади залишав нас самих, а наші гармати НЕ маневрені, зайде противник з флангу і крім автоматів ми нічим відбиватися не зможемо.
Але я вирішив, що паніки ми не допустимо. Без бою Кутейникове не здамо.
Було приблизно 12:15, коли з лісопосадки до перехрестя між Кутейниковим і Дзеркальним на дистанцію 1100-1200 метрів виїхало три бойові машини без білих розпізнавальних смуг. Більше нікого з наших в цьому районі не було. Це міг бути тільки ворог. На полі біля перехрестя 28-а бригада залишила свою БМП під українським прапором. Російські бронемашини підʼїхали до перехрестя і зупинилися для оцінки обстановки.
Дистанція була приблизно 1100-1200 метрів. Навідники внесли поправку, розподілили цілі. Як тільки бронемашини супротивника зупинилися, я негайно дав команду «вогонь!»
Перший залп ‒ переліт. Я вніс поправку ‒ «дистанція +1200!». Другий залп ‒ «вогонь!»
Прямі влучення по двох бронемашинам. Третя машина супротивника розвернулася і пішла в посадку. Від розбитих машин екіпажі побігли в лісопосадку. Одна з бронемашин загорілася і вибухнула. Я сказав зарядити осколковими і ми накрили лісопосадку.
Бій закінчився. Минуло приблизно півгодини, противник, очевидно, доповів обстановку і по нашому району відкрила вогонь артилерія. Вони били не зовсім точно, розриви лягали досить близько. Стало зрозуміло, що супротивник не знає наших точних позицій і просто прочісує квадрат артвогнем. Але через якийсь час противник підтягне додаткові сили, проведе дорозвідку та скоригує вогонь. Ми стояли просто в полі, і закопатися в нас часу не буде. Крім того, нас ніхто не прикривав, фланги були відкриті. Ситуація була небезпечною.
Тому я прийняв рішення згорнутися і відійти до головних сил нашої батальйонно-тактичної групи в район Іловайська. Не маючи інформації про супротивника і не маючи прикриття, я прийняв рішення відходити по залізничних коліях з Кутейникового, там, де противник нас явно не очікував. На жаль, під час відходу довелося залишити дві гармати. Їх можна було б евакуювати тільки в спокійній обстановці. Але в цих умовах я не міг ризикувати всім особовим складом та залишилася з технікою. Російські підрозділи могли з’явитися в будь-який момент, а батареї на марші нічим було б їх зустріти, крім ручної стрілецької зброї ».
А ось як розповідає про це на допиті російський військовослужбовець ‒ молодший сержант Володимир Савостеєв ‒ учасник бою з іншого боку. Савостеєв ‒ командир відділення 331-го парашутно-десантного полку 98-ї повітряно-десантної дивізії, який командував БМД-2 з номером 334 ‒ тієї самої, яка вибухнула в результаті вогню батареї Коваля:
«Ми доїхали до перехрестя .. з чого взагалі все почалося ‒ колона зупинилася, командир роти наказав повернутися за відсталою машиною. Я командир бойової машини. Мені і командиру взводу було наказано повернутися за відсталою машиною. Я виконав його наказ. З командиром взводу розгорнули дві бойові машини, повернулися до жд переїзду, де нам потрібно було забрати машину ‒ таку ж БМД з особовим складом. Ми забрали, повернулися на вказану точку, де стояла колона. Колони вже не було. Колона пішла. Проїхавши десь метрів п’ятсот ми піднялися на гірку. Командир постійно виходив на зв’язок, але зв’язку ні з ким не було. Намагалися зорово знайти колону, але теж не вдалося. Тому що і вітер, і кругом горіли поля ‒ побачити не можна було. Ми повернули спочатку наліво, проїхавши деякий час, розвернулися. Командир весь цей час сидів на зв’язку, але ніхто не відповідав. Ми розвернулися у зворотному напрямку, повернулися до цього перехрестя, повернули направо, тобто в зворотному шляху, звідки ми приїхали. Думали, може колона сама розвернулася і кудись поїхала. Але теж саме ‒ колони не було. Тоді командир наказав розвернути машини і, доїхавши до перехрестя, повернути праворуч. Проїхавши метрів 200-300, командир намагався весь цей час вийти на зв’язок. 3 машини стало, він почав виходити на зв’язок, тому що думав, може через гул машин йому не чутно. І в цей момент був перший вибух. Але снаряд просто вибухнув поруч, нікого не зачепив. Ми всі позіскакували з машин і зайняли кругову оборону. Половина особового складу ‒ також як і я ‒ зайняли біля бойових машин. І відразу ж за ним пролунав другий вибух. Снаряд потрапив прямо в танк (мається на увазі ‒ в БМД, свою машину на жаргоні десантники називали «танком» ‒ Ю.Б.). Куди точно ‒ я не можу сказати, не визначив. Всіх від цієї бойової машини розкидало я не знаю на яку відстань. Пролежавши, я не знаю скільки часу (ну, хвилин 10), опритомнівши я просто поповз. Куди повз .. перше ‒ це подалі від бойової машини, тому що в моєї машини почав спрацьовувати боєкомплект. Проповз метрів 100-150-200, я побачив, що зі мною поруч ще кілька людей. Ми почали разом вибиратися. За нами відразу почав працювати кулемет. Тому що ми повзли по полю з соняшниками і якщо починали піднімати голову, відразу ж було видно, що черги йшли і соняшники падали. У цей час працювала артилерія і з якого боку вона била .. зрозумійте в той момент не дивишся з якого боку в тебе летять снаряди. Ти розумієш, що тобі потрібно вижити і просто повзеш. Там було поле. Воно було наполовину скошене. І був перелісок. Ми почали перебігати через цей перелісок і побачили, що по краю дороги біжать теж наші військовослужбовці. Ми почали рухатися всі до цього перехрестя. Прибігши туди, ми побачили, що там були окопи, зроблено щось на зразок бліндажа. Мені відразу сказали, що механік-водій бойової машини, яка вибухнула, живий. Навідник отут сидить. Але механік дуже сильно обгорів. Підбігши до нього, я побачив, що навідник встиг надати йому першу медичну допомогу. У нього був шоковий стан, обличчя обпалене, на руки страшно дивитися. Всі були налякані, розгублені ‒ що робити, куди далі, які дії і що відбувається. Ніхто не міг зрозуміти. У нас повинні були бути навчання і такого ні на одних навчаннях не було. Я подивився, що офіцерів немає і прийняв командування на себе. Наказав піти у глибину метрів на 200 і зайняти кругову оборону. І надати допомогу пораненому до кінця. А сам з сержантом Генераловим (заступник командира взводу, старший сержант Олексій Генераллв також був узятий в полон 24 серпня‒- Ю.Б.) залишилися на перехресті почекати решту особового складу, який залишився там. Може, хтось живий є, щоб повернутися і забрати. Повз нас проїхало дві бойові машини в сторону танка, що горів. Вони подавали сигнал збору і кілька разів зупинялися. Ми зрозуміли, що вони забирали тих, хто залишився там. Бойові машини ще трохи часу покружлявши там повернулися на перехрестя і проїхали повз нас, може вони не побачили нас. Але в певний момент один механік-водій побачив нас. Ми йому махнули, що потрібно проїхати трохи далі, щоб нас забрати, що в глибині лісу особовий склад. Але може він недозрозумів мене, швидше за все теж був наляканий. Тому що у нас ніхто не брав участі в жодних бойових діях .. ми почали рухатися, повернулися до особового складу і прийняли рішення, оскільки механіку ставало дуже погано, треба було просто його рятувати. Ми почали вибиратися звідти. Тому що хтось із нас може розумів, що відбувається щось не те. Не за законом навчань. Ні на одних навчаннях такого не було. Дійшовши до мосту, ми побачили кілька військовослужбовців. Людей у військовій формі зі зброєю. Побачивши нашого пораненого, вони відразу ж підійшли до нас і запропонували надати допомогу пораненому. Ми погодилися тому що він вже почав втрачати свідомість і шок почав проходити. А біль у нього був швидше за все страшний. Запитали хто старший. Я сказав ‒ я. Мене проводили в їхній штаб. На подобу чи то сараю, чи то ферми. Там були військовослужбовці вже з нашивками, з усім .. нашивки не наші. І там мені пояснили, що ми знаходимося на українській території і перебуваємо в полоні».

Ми бачимо повний збіг в описі деталей бою з двох сторін.

Величезну і неоціненну роботу зі встановлення обставин бою провели працівники Національного військово-історичного музею Міноборони України, які у вересні 2014-го побували на місці бою, і провели точну прив’язку до місцевості ‒ саме військові історики виявили і сфотографували залишки БМД-2 №334. Це точка на трасі Осикове ‒ Кутейникове поблизу позначки 182,0. І можемо зробити ще один важливий висновок з показів полонених російських десантників ‒ в результаті точного вогню батареї Коваля, і подальшого обстрілу осколковими снарядами лісопосадки, куди побігли рятуватися екіпажі двох розбитих БМД, старший лейтенант Михайло Міленко ‒ командир третього взводу 1-ї парашутно-десантної роти 331-го полку, злякався і втратив керування своїми бійцями. В результаті втрати зв’язку з командуванням, 10 російських десантників на чолі зі старшим сержантом Олексієм Генераловим і з молодшим сержантом Савостеєвим пішли в напрямку села Дзеркальне, де їх без бою взяло в полон відділення розвідників 51-ї механізованої бригади під командуванням сержанта Володимира Козака:

«О 17:00 я вивів бійців в секрет в посадці біля дороги неподалік села. І незабаром ми побачили, як по дорозі з боку Кутейникового на нас йдуть 10 солдатів. Вони йшли, як «телятка на пасовищі». Вони пересувалися не в бойовому порядку, і не були готові до бою.

Ми взяли їх без будь-якого опору. Вони були вражені тим, що відбувається. Ми говорили з ними по-російськи. Вони розповіли відразу, що є російськими військовослужбовцями з 98-ї повітряно-десантної дивізії. Їх направили на маневри в Ростовську область. Вночі з 23 на 24 серпня вони перетнули кордон України. Вранці їх підрозділ у посадці за три кілометри від Кутейникового потрапив під обстріл. Була знищена бойова машина десанту, один з них був легко поранений. Двоє їхніх товаришів були вбиті. Втративши техніку і зв’язок, десантники пішли кудись у пошуках медичної допомоги. Вони були шоковані тим, що потрапили в Україну і що тут справжня війна.

Вони нас не очікували зустріти. І здалися без опору».

Так потрапили в полон російські десантники 98-ї дивізії:

Архипов Сергій, Генералов Олексій, Горяшин Андрій, Кузьмін Артем (механік-водій БМД-2 №334, поранений в результаті прямого попадання снаряда) Мельчаков Іван, Митрофанов Артем, Почтоєв Єгор, Романцев Іван, Савостеєв Володимир, Селезньов Сергій, Смирнов Сергій.

Після прибуття зброї батареї Костянтина Коваля під Іловайськ він негайно отримав нове завдання прикрити від подальших атак противника дорогу з Кутейникова на Іловайськ. І 26 серпня під керівництвом капітана відбувся другий відомий бій, в результаті якого було захоплено ще як мінімум одного російського військовослужбовця.

Коваль зайняв зручну позицію. І замаскував зброю батареї прямо на дорозі. Навідником гармати був солдат Лукашук. Ось як розповідає про дії артилеристів учасник бою начальник бронетанкового озброєння ОК «Південь» полковникЄвген Сидоренко:

«26 серпня в 15:00 по дорозі від Кутейникового на Іловайськ була виявлена колона російської бронетехніки ‒ 16 одиниць, серед яких ‒ танки, яка рухалася прямо на наші позиції, які зазнали артобстрілу. З радіостанції я почув про рух колони. Я був один поруч з російським танком, екіпаж не був сформований. Знаючи, що на позиції, що прикривала дорогу, стоїть лише наша протитанкова гармата «Рапіра» зі складу 2 протитанкової батареї 51-ї механізованої бригади, я сів на місце механіка-водія, і поїхав на загрозливий напрямок. Біля озброєння стояв сам комбат Костянтин Коваль. Він прорвався з оточення в Іловайську, тому із задоволенням називаю його ім’я. Навідника знаряддя я також записав ім’я, але він поки не значиться в списках тих, хто вийшов із «котла», тому говорити зараз про цього героїчного воїна не буду. Хлопці проявили себе просто блискуче і професійно. Першим же пострілом була знищена головна машина, ‒ це була МТЛБ-6М, яка перебуває на озброєнні тільки російської армії.

У цей момент я зрозумів, що треба прикрити наше озброєння під час перезарядки і відвернути увагу від нашої засідки, і різко виїхав вперед на дорогу, перебрався в крісло командира і відкрив вогонь із великокаліберного кулемета по ворожій колоні і солдатах, що розбігалися. Було трохи тривожно, звичайно, я ж не знав, хто там за моєю спиною ‒ раптом їх зараз накриють вогнем, або вони побіжать, а я тут один залишуся, на відкритій місцевості взагалі без шансів. Але хлопці виявилися справжніми героями і професіоналами. Вони підбили дві наступні машини супротивника. Росіяни відкрили безладний вогонь і під прикриттям диму і пожежі трьох передових бронемашин втекли, кинувши своїх убитих і одного тяжкопораненого солдата зі складу 31-ї десантно-штурмової бригади».

Завдяки професіоналізму та особистій мужності знімальної групи «Еспресо.ТВ», зокрема Єгора Воробйова і Ростислава Шапошникова, про цю подію дізналася вся Україна:
Ймовірно, з того ж підрозділу могли бути і взяті в полон пізніше солдати Руслан Ахмедов і старший сержант Арсеній Ільмітов зі складу 31-ї десантно-штурмової бригади. Обставини їхнього полону уточнюються. Можливо вони і були в інших машинах з тієї розбитої колони.

У бою 26 серпня вогонь по ворогу прямою наводкою вів старший навідник рядовий Віталій Лукашук, який також гідний найвищої нагороди ‒ подивіться, з якої короткої дистанції він відкрив вогонь! 200 метрів ‒ це для гармат практично в упор! Ось це нерви у наших артилеристів! Його озброєння було просто на дорозі, під вогнем ворога, але він не припиняв бій, поки не знищив одну за одною три машини супротивника.

Список особового складу
2-ої протитанкової артилерійської батареї
51-ої окремої гвардійської механізованої бригади,
яка відзначилася в бою з передовим загоном противника
на підступах до міста Іловайськ
26 серпня 2014 року

1. Капітан Коваль К. В.
2. Лейтенант Полюхович П. П.
3. Лейтенант Шванк О. М.
4. Молодший сержант Радь Ю. С.
5. Старший солдат Бодейчук В. М.
6. Старший солдат Голіней М. І.
7. Старший солдат Калюжний Ю. В.
8. Старший солдат Ковальчук Я. П.
9. Старший солдат Котик В. В.
10. Старший солдат Лаврішин Б. І.
11. Старший солдат Лящук М. М.
12. Старший солдат Пятківскький Р. М.
13. Старший солдат Самчук Т. О.
14. Старший матрос Карпюк А. М.
15. Рядовий Абраменко Д. В.
16. Солдат Ахметов О. С.
17. Солдат Жук А. О.
18. Солдат Криворучко Н. С.
19. Рядовий Лукащук В. О.
20. Рядовий Педченко М. С.
21. Солдат Руссов О. А.
22. Рядовий Франчук З. В.
23. Солдат Цалай Д. С.
24. Старший солдат Касянчук С. Я. (прикомандирований).

Склад гарматного розрахунку,
який знищив в бою 26 серпня 2014 року
три ворожі бойові машини МТ-ЛБ

1. Старший навідник рядовий Лукащук В. О.
2. Номер розрахунку солдат Руссов О. А.
3. Номер розрахунку старший солдат Касянчук С. Я.
4. Механік-водій старший солдат Ковальчук Я. П.


Капітан Коваль брав участь у прориві оточення з Іловайська. Він пройшов через пекло, але в полон не здався, і зумів вийти з оточення з групою бійців і зі зброєю в руках.

Співробітник Національного військово-історичного музею додав:

«У боях 24 і 26 серпня батарея втрат в людях не мала. При виході з оточення 29 серпня пропав безвісти лейтенант Шванк О. М., доля якого досі невідома. Крім командира і навідника, ніхто з особового складу батареї державними нагородами НЕ відзначений. Батарея капітана Коваля К. В. повністю складалася з військовослужбовців, призваних із запасу з мобілізації і навчених в найкоротші терміни командиром батареї».

Зараз капітан Коваль продовжує службу ‒ його батарея знову в АТО, в рядах 14-ї бригади, в готовності відбити удар ворога. У тому ж званні, в тій же посаді, в тій же орендованій квартирі … Не краще становище і інших героїв батареї Коваля. Вся їхня 51-а бригада після серпневих подій була звинувачена у невиконанні наказів і … розформована! Тому героями їм не стати ‒ якщо тільки народ України не вирішить по-іншому і не допоможе відновити справедливість.

Наш обов’язок віддати найбільшу данину поваги цьому герою і воїнам 51-ї бригади, які в ті страшні місяці 2014-го зробили неможливе. Вони показали що ворога можна бити. Спасибі, хлопці, низький уклін…»




російські десантники, з екіпажів БМД, знищених капітаном Ковалем, взяті в полон відділенням сержанта Володимира Козака в селі Дзеркальне 24 серпня 2014-го, на прес-конференції в Києві після захоплення в полон

розбиті МТЛБ 31-ї десантно-штурмової бригади РФ ‒ вид з боку Кутейникового. Озброєння Коваля стояло трохи вище на самому повороті дороги ‒ прямо перед нами в 200 метрах. Оцініть, які нерви у Коваля і Лукашука ‒ вони підпустили російську колону з 16 одиниць бронетехніки на 200 метрів!

Список особового складу
2-ої протитанкової артилерійської батареї
51-ої окремої гвардійської механізованої бригади,
яка відзначилася в бою з передовим загоном противника
на підступах до міста Іловайськ
26 серпня 2014 року

1. Капітан Коваль К. В.
2. Лейтенант Полюхович П. П.
3. Лейтенант Шванк О. М.
4. Молодший сержант Радь Ю. С.
5. Старший солдат Бодейчук В. М.
6. Старший солдат Голіней М. І.
7. Старший солдат Калюжний Ю. В.
8. Старший солдат Ковальчук Я. П.
9. Старший солдат Котик В. В.
10. Старший солдат Лаврішин Б. І.
11. Старший солдат Лящук М. М.
12. Старший солдат Пятківскький Р. М.
13. Старший солдат Самчук Т. О.
14. Старший матрос Карпюк А. М.
15. Рядовий Абраменко Д. В.
16. Солдат Ахметов О. С.
17. Солдат Жук А. О.
18. Солдат Криворучко Н. С.
19. Рядовий Лукащук В. О.
20. Рядовий Педченко М. С.
21. Солдат Руссов О. А.
22. Рядовий Франчук З. В.
23. Солдат Цалай Д. С.
24. Старший солдат Касянчук С. Я. (прикомандирований).

 

Ряд зауважень до роботи військової прокуратури озвучив голова Волинської ОДА Володимир Гунчик.

Про це повідомила прес-служба ОДА.

На думку Гунчика, відомство безсистемно працює з військовими, проти яких порушено справи. А все тому, що досі не притягнуто до відповідальності жодного з командирів, тоді як рядовий склад зазнає митарств.

«Я постійно спілкуюся з атовцями, з тими, хто був на Сході, і не можу відповісти на їхні цілком справедливі запитання: чому жодного разу не порушили справу проти командирів? Тому моя позиція: реально підходити до речей. Так, є дезертири, які самовільно залишили військову частину. Їх – до відповідальності, як і передбачено законом. Але є хлопці, які повернулися і їм сказано було: їдьте по домівках і чекайте сигналу. Нехай усно, але ж сказано. То чого їх тягати? Таких, що двічі поранені?… Як голова ради оборони вимагаю змінити підходи», – шпетив прокурорів Гунчик.

Голова ОДА додав, що така ситуація вкрай негативно позначається на авторитеті та іміджі українського військового.

«Усі знають про синдром 51-ї бригади, але так мало говорять, що 14-та – одне з кращих військових з’єднань в Україні. Маємо докласти максимум зусиль, аби синдром 51 бригади трансформувався у визнання 14-ї», -заявив Володимир Гунчик.

 

Василь Нагорний·

Маємо Страсний тиждень, тиждень посту в думках і вчинках, а суди по бійцям 51 ОМБр тривають, коли ж то до сповіді(
27.04.2016 - 5 бійців 51 ОМБр. По всім будуть клопотання на закриття справ. В когось робочий контракт горить за кордоном,треба сім'ю годувати, хтось після місяця полону, як Михайло С., який взагалі мало розуміє, що відбувається і який не витримає численних засідань. Хоча Михайло і не заперечує, що був в СЗЧ і в дикому запої... Питання тільки чому командирам було байдуже і чому не лікували бійця?
29.04.2016, в Страсну п'ятницю, дві справи по бійцям, яких дуже поважаю і які "йдуть на судову Голхофу" за ради справедливості по всій 51 ОМБр, два Олександра, Корецький та Хвас...

 

Василь Нагорний

І ще раз про сержанта Володю Козака. Його історія- показник того, як держава відноситься до своїх захисників. Слава Богу, для Володі суди завершились іі він відстояв свою честь. А для інших захисників з 51 ОМБр суди тривають... Тільки цей тиждень - 7 справ у Володимирі-Волинському

 

Василь Нагорний

Володимир.... Сьогодні... 6 бійців 51 ОМБр, 6 кримінальних проваджень.... Всі хлопці не судимі, всі задоволені, хоча присмак образи в декого залишився, через сам факт цих судилищ. Спокійно поїхав на рівненщину доліковуватись Михайло, боєць 3 бату,колишній полонений, спокійно можуть їхати на роботу в Польщу ще троє бійців, яких затримали в свій час на митниці, ще одному бійцю, який навіть пару днів перебував в Івано-Франківському СІЗО повернули заставу 27000 грн.
Хлопці хочуть і готові битись за себе, але фінансова нужда і період сезонного заробітку в Польщі не дають повноцінно боротись. Але, як я писав у попередньому пості - "боротьба за 51 тільки починається!"Да, сьогодні держобвинувач був з Івано-Франківська, не можу сказати про що говорили, але думки наші про ці справи багато в чому сходяться.
Ще раз дякую всім небайдужим, хто підтримує мене і бійців, окрема дяка Dmutro Voevoda, який вчергове завіз мене у Володимир своєю машиною. Колись він стане прокурором, але не буде падлюкою - це точно!!!

 

Василь Нагорний

1. Щодо інформації по відкриттю кримінального провадження по командуванню 51 ОМБр.
Якщо завтра хтось напише на мене заяву, що я вбив Кенеді або зґвалтував Гонтарєву, то ці відомості прокуратура чи поліція повинна внести в ЄРДР та розпочати досудове розслідування, але це не значить, що мені оголосять підозру та направлять справу до суду. Та й якщо навіть встановлять, що бійців відпустили до дому, а виставили в СЗЧ та знайдуть «стрілочників», то це ще не кінець. Вчора прокурор так і не зміг відповісти на питання чи буде військова прокуратура ініціювати в такому випадку перегляд всіх справ.
Скоріше за все військова прокуратура таким чином хоче зупинити наростаючий негатив громадськості та резонанс у справах бійців 51 ОМБр. Але все ж дуже добре, що є хоч такий результат!
2. Так і не зрозуміло, скільки бійців виставили в СЗЧ, скільки судили, скільки будуть судити, куди зникло решта матеріалів, де взагалі матеріали по 51 ОМБр.. А це дуже важливо!

 

Василь Нагорний

Сьогодні слухання резонансних справ по бійцям 51 ОМБр Олександрам Хвасу і Корецькому – відкладені. Прокурор дійсно не зміг приїхати. Слухання перенесені на 25 травня 2016 року. Тепер, розумієте, чому хлопці не хочуть боротись - їм треба працювати, а суди тривають місяцями. І суддям нічого не пред’явиш, бо у Володимирі залишилось з 7 суддів лише двоє!!!
ПО САШІІ ХВАСУ ШУКАЮ СВІДКІВ!!! ХТО ВОЮВАВ З САШОЮ (1 ДИВІЗІОН,2 БАТАРЕЯ), ХТО МОЖЕ ПІДТВЕРДИТИ ФАКТ, ЩО ВІН ЗАМІСТЬ КОМАНДИРА,ЯКИЙ КУДИСЬ ЗНИК, ВИВОДИВ ТЕХНІКУ ПІД ІЛОВАЙСЬКОМ, ХТО БАЧИВ ЙОГО У ВІЙСЬКОВІЙ ЧАСТИНІ ВОЛОДИМИРА-ВОЛИНСЬКОГО, В ПЕРІОД З 01.11. 2014 ПО 16.02. 2015 РОКУ – ЗГОЛОШУЙТЕСЬ!
ТЕЖ САМЕ ПО САШІ КОРЕЦЬКОМУ, ХТО БАЧИВ, ЩО ВІН ПОРАНЕНИЙ «ПОВЗАВ» ПО ЧАСТИНІ ТА ПРИЇЖДЖАВ У ГОСПІТАЛЬ ДАЙТЕ ЗНАТИ (ПЕРІОД ЧАСУ З 15.11.2014 ПО 19.03.2015)
Ці дві справи знакові для 51 ОМБр та можуть стати переломними у «війні» з військовою прокуратурою» !!!
Всім спокійної, без втрат, Паски!!!

 

Василь Нагорний

Трошки проаналізував статистику по судам 51 ОМБр. (Занудні цифри з реєстру судових рішень, але це долі наших бійців)
Отже за період з листопада 2014 року по 09 травня 2016 року у Володимир-Волинському міському суді розглянуто 240 кримінальних проваджень по так званому самовільному залишенню частини (СЗЧ) ст. 407 КК України. З них:
- 0 - вироків, з реальним відбуттям покарання
- 152 вироки – бійці, які засудженні з іспитовими термінами («условка»)
- 42 вироки - бійці, яким присуджено штрафи
- 48 – ухвали про закриття справ по ст. 48, 47 КК (зміна обстановки, поруки)
З 192 вироків, якими засуджено бійців лише в 20 (!) справах проводилось судовий розгляд, решта 172 вироки- це затверджені судом угоди про визнання вини бійцями.
З 192 засуджених бійців – лише 70 мали адвокатів (не я- інші).
Отже, 122 бійцям, які з переляку підписували угоди про визнання вини, не було надано правової допомоги. Якщо держава, вносячи в Закон зміни про обов’язкову реабілітацію, визнає, що всі учасники бойових дій мають посттравматичний синдром, тобто захворювання, то чому не забезпечує їх адвокатами.
Тенденція, яка прослідковується:
1.Кінець 2014 – березень 2015 року – військова прокуратура вимагає тільки реальних покарань, але всіх бійців відстояли.
2.Квітень 2015 року – жовтень 2015 року – «жнива» по угодам про визнання вини, укладеним між бійцями і військовою прокуратурою про так звану «условку»
3.Жовтень 2015 року – лютий 2016 року – риторика прокуратури міняється…. Бійці підписують тіж угоди, але не «условку», а штрафи (спочатку близько 6000 грн. далі близько 1000)
4.На початку 2016 року – бійці починають прозрівати, що їх дурять і масово посилають військових прокурорів подалі, використовуючи ст.63 Конституції, не визнають вину. Щоб якось погасити вал не ивизнання вини, прокуратура Західного регіону розкидає декілька сотень кримінальнихх проваджень в Франківську, Чернівецьку, Тернопільську області… Знову починається паніка серед бійців, особливо по Івано-Франківську, де судді помилково сприйнявши бійців за дезертирів виносять ухвали про затримання. Розібравшись, всім сатє соромно і ця ганебна практика припиняється!
5. З лютого, березня – йде масове закриття кримінальних проваджень як за клопотаннями бійців. Спочатку прокуратура такі закриття з піною біля рота оскаржувала в апеляційному суді, тепер вже не оскаржує, а навіть сама починає звертатись з такими клопотаннями.
Квітень 2016 р – військова прокуратура розпочинає розслідування по командуванню частини, щодо величезної кількості СЗЧ.
6. Тернистим був шлях, певен, що прийшла черга і до чистих виправдувальних вироків… «Проломимо» першу справу- далі піде легше, так само було з закриттям кримінальних проваджень. Далі амбітні плани по перегляду вироків та повній реабілітації бійців 51 ОМБр.
Єдине не можу зрозуміти, чим бійці по справа 2015 року, які зараз, як ті злочинці ходять на відмітки в міліціополіцію, відрізняються від тих по яким зараз військова прокуратура дає згоду на закриття справ. Такий самий бойовий шлях, тіж нагороди, заслуги на сході… Мізки закипають, бо логіки не має….
Підсумоки:
1.ЖОДНОЇ СПРАВИ ПО ДЕЗЕРТИРСТВУ БІЙЦІВ 51 ОМБр ЗІ СХОДУ – НЕ МАЄ!!! Всі справи це так зване самовільне залишення частини по прибуттю зі сходу, коли бійців командири відпустили з частини додому.
2.В принципі військово-прокурорську лавину з енкеведиським спраямуванням ми зупинили. З 1760 бійців, які були внесені в списки СЗЧ 51 ОМБр - засуджено 192 особи (10%). Загалом по Україні, згідно Реєстру – 3347 чоловік.
3.Найгірше, що тепер загрожує бійцям – це закриття кримінального провадження в суді, але це статус не судимого. Три бійця вже розпочали боротьбу за чистий виправдувальний (там вже відбулось 5-6 засідань) Від їхньої сили волі залежить доля інших бійців, бо ще в провадження військових прокуратур перебуває приблизно 400 провадженнь. Куди ділась решта, не відомо!
Хлопці боріться, бо ви того варті!

 

Василь Нагорний

Бійця 51 ОМБр Віктора Котика - відстояли! Апеляційний суд Волинської області вже вдруге підтримав рішення Володимир-Волинського міського суду, який вдруге відмовився розглядати кримінальне провадження та повертає обвинувальний акт військовій прокуратурі Луцького гарнізону через численні процесуальні порушення, в тому числі порушення права на захист.
Хочу тільки нагадати слова судді першої інстанції адресовані військовим прокурорам: - дайте спокій хлопцеві. Дійсно це вже схоже на терор зі сторони військової прокуратури, яка майже рік намагається «запхати» кримінальне провадження до суду. Краще б військові прокурори допомогли реабілітувати бійця, який дуже потребує медичної, психологічної допомоги, та який своїми вчинками на сході заслужив на це!!! Нагадаю, що Віктор Котик нагороджений медаллю за знищену його підрозділом колону на підступах під Іловайськом, коли командування тікало, вони дали бій ворогу, далі отримав контузію, був в полоні (відео розбитої колони кидаю в коменти)
Дуже дякую всім, хто прийшов в суд підтримати цього бійця. Прибули навіть ковельські "головорізи" з 51 ОМБр )))

 

Алексей Мочанов

Сегодня вторая годовщина кровавой резни под Волновахой, в которую попали ребята 51 Владимир-Волынской бригады. Для многих реальная война, с кровью и болью началась именно 22 мая 2014 года, с Волновахи. Крымские события по сравнению с этой бойней были похожи на хулиганство.
С грабежом.
А эта дата - уже откровенный разбой.
Не буду озвучивать своё мнение о том, кто там виноват и как так получилось. Просто...
Помяните ребят. Добрым словом и тихой грустью без тоски.
Не горюйте, что Они ушли. А радуйтесь тому, что Они - были.
Помните о Них.
И пусть наша жизнь будет достойна их смерти. На войне. Зажгите свечи.
Мир их Праху.
Мира всем нам.
С уважением.
Становлюсь на одно колено перед Вами, Парни.
Мужики.
Честь.

 

Василь Нагорний

Про що домовились на зустрічі з Генеральним прокурором України
Спілкувався з нами, як з рівними, без зверхності і давав виговоритись. Відчувається, що він хоче «розрулити» ситуацію, адже знає з власного досвіду що таке каральна прокурорська система. (Офіційна частина буде в сюжеті на телеканалі «Аверс»)
Отже, про що домовились:
1.Всім бійцям 51 ОМБр, які зараховані в СЗЧ потрібно з’явитись у військову прокуратуру Луцького гарнізону та дати пояснення щодо звинувачень в СЗЧ і що головне (!) щодо дій їхніх командирів, які зарахували їх в списки СЗЧ! Це особисте прохання Генпрокурора і моє також! Крім пояснень, ніяких інших процесуальних рішень приймати поки не будуть! Пообіцяв, що слідчі не будуть керуватись одним лише рапортом командирів при оцінці доказів, а будуть брати до уваги та перевіряти інформацію про те, хто відпускав бійців до дому, хто не надавав направлень на лікування тощо. Ні про які затримання, взяття під варту, домашні арешти, угоди про визнання вини– не може бути й мови!
Увага!!! В кого справи по іншим областям( Івано-Франківськ, Хмельницький, Черкаси) туди їхати не потрібно – достатньо з’явитись в прокуратуру Луцького гарнізону і дати пояснення.
2.Всі кримінальні провадження будуть закриватись:
- Частина за зміною обстановки (наприклад, для тих, хто відбувся Дачним і тут, користуючись вакханалією командування покинув частину ) (зразок клопотання про закриття я дам)
- Частина за відсутністю складу злочину. Не може йти мова про притягнення до кримінальної відповідальності, тих, хто проявив себе на сході як герой, як той же Віктора Котика, а також тих, хто втратив там своє здоров’я…Тобто, Генпрокурор пообіцяв, що відносно кожного бійця буде проводитись справжнє розслідування. .
«Не може держава карати своїх синів, які її захищали» (с) Юрій Луценко
Хлопці, якщо військова прокуратура примушує до визнання вини, або перекручує ваші покази, або відображає їх не повно – дзвоніть до мене, я буду інформувати Генпрокурора про те, що саботуються дані ним доручення і рішення.
@Валерій Курстак , щодо бійця, який був під Волновахою поранений і з яким не підписуют контракт , бо він в списках СЗЧ. Я розповів Генпрокурору про нього – хай йде не боячись у військову прокуратуру, треба швиденько справу закрити і хай йде служити за контрактом.
3. По кримінальному провадженню «22 бійців із Запоріжжя». Інформацією Генпрокурор по даній справі вже володіє в повній мірі і розуміє цих бійців. На жаль, більше не можу сказати, так як справа перебуває в суді, щоб не сказали, що я тисну на головуючого в справі. Тому більше розповім приватно.
4. Підняли наші «атошники» й питання про ревізію «липових» убедешників та «нагороджень».
5. Решта питань, які обговорювали, Юрій Луценко попросив не розголошувати, але певен, якщо він реалізує свої плани, якими поділився, то скоро відчуємо зміни, в тому числі кадрові.
6. Ну і на останок, Генпрокурор запевнив, що ніяких переслідувань ініціативної групи по захисту 51 ОМБр не буде, а то чото Матіос запрошував мене на роботу слідчим )))
Можливо, щось забув, то буду дописувати!

Щодо зустрічі з головним військовим прокурором Анатолієм Матіосом.
Дійсно розмова не склалась. Він іронічно представився нам «катом ЗСУ і добровольчих загонів», а ми, в принципі, не дуже й заперечували))). Сказав, що «мене не любить», на що Юрій Дмитрук відповів - зате ми, атошники, його любимо))) Поцікавився у Вадима Ваврищука, чому інші підрозділи, в тому числі Кіборги «вписується» за 51 ОМБр… Риторику передавати не буду, раз Матіос вважає мене своїм ворогом най буде так, я не відповідатиму. Бог нам суддя!
З конструктиву (не цитати, але суть передаю):
-дійсно відкрито кримінальне провадження по факту масового зачислення бійців 51 ОМБр в СЗЧ, якщо доведуть до логічного завершення, то багато вже засуджених будуть мати шанс на перегляд справ за нововиявленими...
-військова прокуратура, так само як і я шукає документи по 51 ОМБр (книги, журнали повірок, нарядів, чергувань на КПП), яких судячи з усього ніколи й не було
- дійсно в частині робився бардак, командири мінялись по три рази на тиждень, збудуна зараховували бійців в СЗЧ…
Пообіцяв вирішити питання по бійцю тербатальйону «Волинь» Саші Ковальчуку, який був поранений на сході і поки перебував у госпіталі, то підробили контракт (доведено в суді), а зараз відкрили справу по СЗЧ…

 

Василь Нагорний

Поки військова прокуратура ще розбереться з дорученнями Генерального прокурора України- завтра, 25 травня, маємо два резонансних судових засідання по бійцям 51 ОМБр - Олександру Хвасу та Олександру Корецькому, які категорично не визнають свою вину і заперечують перебування в СЗЧ
Володимир-Волинський міський суд... 11 год.

P.S/ Бійці 51 ОМБр, хто перебуває в СЗЧ, в розшуку, ще раз наголошую і передайте один одному - НЕ БІЙТЕСЬ, ІДІТЬ ДАВАТИ ПОЯСНЕННЯ у військову прокуратуру Луцького гарнізону!!! Пояснення і про СЗЧ і про дії ваших командирів!

 

Василь Нагорний

ПРОШУ МАКСИМАЛЬНОГО РЕПОСТУ!!! ЗВЕРТАЮСЬ ДО ЗМІ, ГОЛІВ СІЛЬСЬКИХ РАД, ГОЛІВ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЙ, РАЙРАД, ВОЛОНТЕРІВ, ГОЛІВ СПІЛОК ВЕТЕРАНІВ АТО, РОДИЧІВ БІЙЦІВ 51ОМБР!
Щойно мав зустріч з військовим прокурором Луцького гарнізону Євгеном Давидовим та заступником прокурора Західного регіону Євгеном Білоусовим. Обговорили питання по 51 ОМБр. Своє слово Генеральний прокурор України Юрій Луценко дотримав! Кримінальні провадження "йдуть" на закриття!
ПРОХАННЯ ДО ВСІХ БІЙЦІВ 51 ОМБр - НЕ ВІДКЛАДАЮЧИ ПРИЇХАТИ В ПРОКУРАТУРУ ЛУЦЬКОГО ГАРНІЗОНУ! ПРОКУРАТУРА ПРАЦЮВАТИМЕ І У ВИХІДНІ ДНІ (СУБОТУ, НЕДІЛЮ). В ПРОКУРАТУРУ ПРИБУЛИ СЛІДЧІ З УСІХ ОБЛАСТЕЙ, КУДИ БУЛИ ПЕРЕДАНІ ВАШІ СПРАВИ. ДАЮ СЛОВО, ЩО НІКОГО ЗАТРИМУВАТИ, БРАТИ ПІД ВАРТУ, ПРИМУШУВАТИ ВИЗНАВАТИ ВИНУ І Т.Д. НЕ БУДУТЬ! Треба дати показання та написати заяву по факту так званого СЗЧ. ПРОШУ НЕ ПРИХОВУВАТИ ІНФОРМАЦІЮ ПРО ТИХ ОСІБ, ЯКІ УСНО ВІДПУСТИЛИ ВАС ДО ДОМУ, АБО НЕ ДАВАЛИ НАПРАВЛЕННЯ НА ГОСПІТАЛЬ, АБО ВИМАГАЛИ КОШТИ І Т.П.
Сподіваюсь на розуміння, з повагою до Вас, реальних Воїнів, Василь Нагорний!

 

Василь Нагорний

Сьогодні мав зустріч бійцем 51, який приїхав до Луцька, але попри всі мої доводи, так і не пішов у військову прокуратуру. Приблизно задав такі питання:
- Де прокурори були: коли я на сході збирав рештки своїх друзів, коли мене зарахували в «дезертири», коли я рік викидав гроші на бабок,щоб не зійти з розуму ночами, коли ці п…си в частині вимагали з мене гроші за втрачені під час обстрілів кружку, ложку, протигаз і бронік, який мені купили всім селом??? Може б вони спочатку вибачилися, навіть не перед мною, а перед моєю дружиною та дітьми, які все зараз терплять, перед моєю мамою, яка плаче ночами, коли я вию…
Переконую його: - отак і напишеш в показах, розберемось, підемо разом…
Усміхнувся: - якщо приїдуть за мною, то підніметься все село, поліція теж на моїй стороні, а якщо по-тихому спробують мене привезти – буде велика біда…
Цьому Воїну, треба час… принаймні я домовився про ще одну зустріч… А тому, прислухайтесь, військові прокурори, щоб не було, як той боєць каже біди:
-Пам»ятайте, це ми їм винні, а не вони нам. Ці бійці зі сходу не втікали!!! Ви маєте справу в більшості випадків з реальними учасниками бойових дій, тому прояв поваги, хай і удаваної - не завадить. Не робіть поспішних висновків – говоріть нормально з бійцем, як мужик з мужиком. Вчора, хтось зі слідчих ляпнув, що, мовляв, вас все одно ще можуть судити . … вашу … – не лякайте їх! Рівень довіри до вас нульовий, то не руште те, що зміг зробити замість вас Генпрокурор і «атошники». Хлопці їдуть в села, діляться з іншими інформацією та враженнями від спілкування з вами…
А хлопцям раджу згадати, що вони Воїни і не боятись! Фіксуйте для себе прізвища тих слідчих, кому даєте показання!

 

Василь Нагорний

Щойно приїхав з військової прокуратури Луцького гарнізону, куди водив Віктора Котика. Все, епопея з бійцем Котиком завершилась, підозри з цього героя 51 ОМБр зняті! Шкода, що не було прокурора Балакунця, який тероризував бійця більше року, Віктор просто хотів йому просто подивитись в очі!
Taras Samchuc до речі, Котик сказав, якщо ти станеш невдовзі офіцером, то він не проти бути твоїм підлеглим
Хочу також подякувати, водієві маршрутки (чи Львів-Луцьк, чи Львів- Любешів). Машина , якою друзі Везли Котика поламалась в дорозі і він пересів на маршрутку. Посвідчення УБД цього бійця тільки в процесі виготовлення, а тому Котик заплатив повну вартість за проїзд. Хтось з пасажирів впізнав Віктора і підійшов до водія розповів, що цей хлопчина зі своїм підрозділом розбив ворожу колону під Іловайськом. Водій на зупинці підійшов до Котика і повернув йому сплачені кошти. Myrka Ivanвперше тобі не маю на що поскаржитись

 

Василь Нагорний

Сьогодні... Володимир... Суд... Резонансні справи бійців 51ОМБр Саши Хваса і Саши Корецького....
По Хвасу не з'явились в черговий раз свідки обвинувачення та проігноровано вимогу суду надати журнали ранкових , вечірніх повірок та інше.. Думаю свідчення одного зі свідків захисту, про те, що все відмічалось на листочках або в зошитах відповідає дійсності і документів ніхто не надасть.
По Саші Корецькому. Так само не з'явились свідки обвинувачення (мені б теж соромно було свідчити). А троє свідків захисту розповіли правду. Цікаво, що один зі свідків, який не є військовослужбовцем розповів, як Саша після невдалого хірургічного втручання у госпіталі сам робив перев'язки, а потім знайомі хлопці знімали йому шви у Нововолинську, де Корецький два тижні ночував у знайомих, бо в частині не було де спати. Цей свідок абсолютно спокійно (не будучи військовослужбовцем) проходив через пусте КПП і ходив по пустих казармах разом з Корецьким, а тому незаангажовано розповів про те, що робилось у військовій частині.
Як на мене то з цими справами все зрозуміло, питання тільки в доцільності витрачання коштів, як моїх так і державних, часу , нервів для продовження процесу. Сподіваюсь, що до 12 липня прокуратура зможе прийняти, хай і не дуже прийнятне для них в рамках системи прокуратури, але єдине вірне рішення!
Щиро дякую своїм друзям, атошникам Dmutro Voevoda Andrey Kutuzov , які підтримали мене і бійців в суді, а також комфортно мене доставили у Володимир і назад. Ольга Жигунова, не переживай, бійця твого Дмитро Воєвода довіз в цілості під самі двері госпіталю інвалідів війни Вже віддзвонився- вже в палаті!

 

Василь Нагорний

Йшов другий рік слухання кримінальної справи по 22 бійцям 51 ОМБр так звана справа "22 запорожців "... офіцери, які чомусь йдуть як свідки, хоча вчиняли тіж самі дії, що й бійці закупили попкорн і чекають продовження видовища...
П'ятниця, 17 червня 2016р., 11 год., Володимир-Волинський міський суд... Театр абсурду та витрат державних коштів запорізькою військовою прокуратурою...
Кому цікаво, приходьте подивитись черговий акт трагікомедії!