Запросто,через дорогу два кабаки,якраз постійні посєтітєлі тільки на холодець і згодяться,якшо тре то пару штук в льохові притримаю
- Куме, а що це у вас кабанчик на милицях ходе, га? - Кумцю, а Ви думали що із-за тарілки холодцю я буду колоти кабанчика?
Якщо Кац-Нерватору відсотки у вигляді "бальшова чілавєчєского спасіба", то ділити на двох: Вам і мені (с)
От жеш продавець , продає і не знає шо продає . Речовина в тій баночці для запобігання запотівання окулярів так званий антифог .
ого скільки народу на екскурсію, почнемо з входу в одну із пищер. Виноградский (Ирдынский) Свято-Успенский мужской монастырь с комплексом пещер расположен среди лесов и болот неподалеку от с. Малое Староселье к западу от Смелы. Основан предположительно в XVI в., но в документах впервые упоминается в 1656 г., когда гетман Б. Хмельницкий выдал универсал на строительство нового монастырского комплекса. В этом монастыре скрывался и принял монашество под именем монаха Гедеона сын Хмельницкого Юрий. Также в монастырских пещерах скрывались гайдамаки. 15 га обширной территории обители первым исследовал граф А. Бобринский в кон. XIX в. Составленная им схема подземных ходов свидетельствует о том, что они пролегали на сотни метров. Однако дойти до конца и выяснить, куда вели прорытые монахами тоннели, не удалось ни графу, ни современным краеведам.
ще хочу до партизанської бази дійти, там по ходу теж один вхід був, якщо дід ненафантазував. а так місцинки знатні. з того краю небув, тільки з іншої сторони дививсь.
То шо там у вас гобіти живуть ? "...У норі під землею жив собі гобіт. Не в бридкій загидженій мокрій норі, де повно дохлих червів і тхне багном, але й не в сухій та голій піщаній печері-вигрібанці, де ані сісти, ані попоїсти — нічогісінько немає. Була то гобітівська нора, а де гобіти, там і затишок. До нори вели двері: круглі-круглісінькі, мов ілюмінатор на кораблі, ще й пофарбовані в зелений колір. Якраз посередині на тих дверях сяяла кругла ручка з жовтої міді. Відчинялися вони до передпокою, схожого на невеличкий — і дуже вигідний — тунель: ніякого тобі диму й чаду, кахляна підлога вистелена килимками, скрізь поліровані стільці, а в обшитих панелями стінах безліч кілочків для капелюхів та плащів — цей гобіт полюбляв вітати гостей. Тунелик звивався далі й далі, заглиблюючись, але не дуже, в гору, що її всі в окрузі називали просто Горою. В самому тунелику чи то передпокої теж були двері, чимало маленьких круглих дверей. Спочатку, як увійти, вони траплялися лише з лівого боку, проте трохи далі гість бачив двері вже обабіч. Нашому гобітові не доводилося пихкати, чалапаючи сходами на другий поверх, бо все у нього: спальні, ванні кімнати, льохи, комірчини (безліч комірчин), гардероби (цілі кімнати призначалися під саму одежу), кухні, їдальні — було розташоване на одному поверсі, власне, при тому самому тунелику-передпокої. Найкращі кімнати були, звісно, ті, котрі з лівого боку (як увійдеш), адже тільки вони мали вікна, глибоко посаджені круглі вікна, які дивилися на гобітів садочок та на луки, що потроху спускалися ген аж до самої річки..."
Козарлюги, гайда до мене в гості на Рівненщину на початок червня! 3 червня в Рівному-Здолбунові зустрічаю, їдемо в Берестечко.... Відпочиваємо, копаємо....
Бував я в ці місцині))),давненько правда, недалечко від того камінця я Кащея тестував)))) десь 1999-2000.
А вони шо туди копати їдуть ? Будуть пити горілку потім горлатимуть пісні , танцюватимуть навколо багаття та стрілятимуть в небо і так кілька днів .
Не в курсі я там тількі один раз був з знайомим зі Сміли. Він мене туда і возив якраз після покупки МД, в Черкасіках.
