Ситуація в Україні. Новини

Василь Нагорний

Сьогодні на митниці затримали чергового бйця 51 ОМБр. Вже знаємо як діяти, що робити, але....Цього разу ухвалу затримання виніс не Івано-Фраківський суд, а наш, Луцький місьрайонний суд, слідчий суддя Ясельський. В мене слів не має. Якщо франківські судді не знали, що відбувається щ 51 ОМБр на Волині, то наші добре обізнані. Ухвала на затоимання приймається тільки на підставі документів наданих військовою прокуратурою. Військова прокуратура в документах зазначила, що боєць в жовтні 2014 року з частини і досі не повернувся, а на виклики не з'являвся. То невже слідчому судді не спало на думку перш, ніж виносити таку ухвалу зобов'язати військову прокуратуру надати відомості з військового комісаріату, де є відомості про те, що боєць вже рік як демобілізувався, став на облік та отримав статус УБД? Чому не перевірили причини неявки і чи отримував боєць повістки з прокуратури? Чому слідчий суддя, який повинен слідкувати за дотриманням прав людини, вірить військовому прокурору на слово..... Паралелей по слідчому судді не хоч приводити, хоча вони сам інапрошуються. Хлопці до речі, і вас суддів там, на сході захищали, вмирали і за ваших діте, то невже так важко перевірити те, що подає прокуратура в клопотанні. Голова суду Михайло Квятковський, голова апеляційного суду Петро Філюк, напевно варто наголосити суддям про те, що особливу увагу треба приділити таким справам..... ви обіцяли бути справедливими....

 

Oleksandr Kravtsov
У суді, якому ніхто не вірить,
прокурори, на яких немає де ставити клейма,
звинувачують у навмисному вбивсті поліцейського,
який, будучи міліціонером, вчиняв злочини проти суспільства,
яке, в свою чергу, не вірить прокурорам і суддям, але любить нову поліцію

Цей парадокс - найкраще відображення кута в який ми зайшли за 2 роки недореформ

 

В Киеве митингующие разгромили офис Ахметова и отделение российского Альфа-банка на Хрещатике.

http://www.dsnews.ua/society/miting...skiy-alfa-bank-na-kreshchatike-20022016115300

 

Volodymyr Boyko
Вбивство поліцаєм Олійником неповнолітнього Михайла Медведєва призвело до нечуваної події: в Україну з Парижа, де вона постійно проживає, прилетіла перший заступник міністра внутрішніх справ Зґуладзе, виступила перед поліцаями в Чернігові й оголосила, що умисне вбивство Медведєва не є умисним вбивством. Після чого разом з відомим своєю чесністю міністром Аваковим стала готувати мітинг на підтримку арештованого судом вбивці в погонах та виступила з заявою, що «впєрвіє в історії паліції за паліцейскава, вах, заступілся народ».

Spoiler

Про те, скільки Аваков вкинув грошей у кампанію по відбілювання Олійника, свідчить те, що цей ушльопок оголошений символом «грузинських реформ» в Україні. Щоправда, цей «символ» вже майже два роки як розшукується за злочини, скоєні ним у січні-лютому 2014 року, коли він переслідував учасників акцій протесту на Майдані.

Народний депутат Ігор Луценко розповів про те, хто такий Олійник і за які «заслуги» Аваков і Деканоїдзе переховували його від прокуратури.

http://blogs.pravda.com.ua/authors/lutsenko/56c81e7f00400/

Я хочу трохи доповнити інформацію Ігоря й повідати ще кілька пікантних подробиць з біографії цього уособлення грузинсько-вірменських «реформ».

Закінчивши в червні 2010 року Національний університет державної податкової служби (сумновідома контора, розташована в м.Ірпінь), мешканець Бершадського району Вінницької області Сергій Олійник майже рік, до квітня 2011 року, сидів на шиї в батьків, доки не подався на військову службу. Демобілізовавшись у квітні 2012 року, Олійник знову не захотів йти працювати, аж доки в листопаді 2012 року не влаштувався в Києві інспектором патрульної служби Оболонського райуправління міліції. Втім, патрулював вулиці столиці Олійник недовго – 12 червня 2013 року він був призначений слідчим Слідчого відділу Оболонського РУ ГУ МВС України в м.Києві.

На цій посаді Олійник пропрацював до 31 березня 2014 року й був змушений звільнитись «за власним бажанням» через те, що прокуратура м.Києва розпочала розслідування злочинів, скоєних співробітниками міліції в ході акцій протесту. Зокрема, Олійник уславився фальсифікацією кримінального провадження №12014100050000506, відкритого відносно активістів «Автомайдану», незаконно затриманих і нещадно побитих «Беркутом» у Кріпосному провулку в ніч на 23 січня 2014 року.

Наприклад, слідчий Оболонського РУ Олійник замість того, щоби негайно звільнити незаконного затриманого Денис Сергиенко, якого катували «беркутівці» і якому знищили автомобіль, висунув йому підозру в скоєнні вигаданого злочину, затримав його вже як підозрюваного та вніс подання до суду про арешт ні в чому невинуватої людини.

Щоправда, Сергієнко провів у ув’язненні не 2 місяці, як про те прохав нинішній символ «оновленої поліції» України, а лише з 23 січня до 11 лютого 2014 року, оскільки Апеляційний суд м.Києва замінив йому тримання під вартою на домашній арешт. Ось ця ухвала, зверніть увагу на прізвище слідчого, який був ініціатором арешту:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37212348

Цікаво, мадам Зґуладзе, яка прилетіла в Україну спростовувати Кримінальний кодекс, та мадам Деканоїдзе, яка оголосила Олійника ледь не святим мучеником, не хочуть вибачитись перед потерпілим Сергієнком за те, що з ним коїв їх улюбленець? Чи совісті в цих міжнародних аферисток немає взагалі?..

Звільнившись з лав міліції, Олійник понад рік сумував по погонах і табельній зброї. Довідавшись, що оголошено набір у поліцію, він подав документи й був прийнятий попри те, що його розшукували активісти Майдану, які вимагали від Управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України знайти цього мерзотника та притягнути його до кримінальної відповідальності.

Ось повідомлення з реєстру Генеральної прокуратури України про розслідування кримінального провадження, відкритого за фактом побиття та притягнення до кримінальної відповідальності «автомайданівців»:

http://rrg.gp.gov.ua/…/peresliduvannya-uchasnykiv-ruhu-avto/

Але розшукати колишнього слідчого Олійника не вдавалось, оскільки підлеглі Авакова розпускали чутки, що він, начебто, зник у зоні АТО. Натомість Олійник був прийнятий до патрульної поліції.

Перешкодою для служби в поліції колишнього слідчого, якого розшукували активісти «Автомайдану», не стала навіть та обставина, що 5 квітня 2014 року відносно Олійника був складений адміністративний протокол АА 2 № 447156 у зв’язку з тим, що він керував автомобілем «Фолькцваген Поло» в стані алкогольного сп’яніння.

Щоправда, до адміністративної відповідальності за це Олійник так і не був притягнутий, оскільки адміністративні матеріали були направлені за місцем його реєстрації, де Олійник домовився з суддею Бершадського районного суду Вінницької області Рудь про повернення матеріалів «на доопрацювання». А коли матеріали надійшли в суд повторно, вже сплинув строк притягнення Олійника до відповідальності. Ось постанова:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/46241684

У зв’язку з цим хотілося б поцікавитись у видатних юристок сучасності Зґуладзе та Деканоїдзе. Якщо з їх точки зору Олійник правомірно вбив неповнолітнього Медведєва, оскільки той перебував у автомобілі, яким керував п’яний водій, то що треба зробити з самим Олійником, який сідає за кермо, заливши очі?

Якщо Зґуладзе та Деканоїдзе вважають, що Медведєв становив таку небезпеку для суспільства, що по ньому треба було стріляти, то що, у такому разі, слід зробити з Олійником – може, запровадити практику публічного спалювання живцем?

І, головне, що робити з двома аферистками та барижним міністром внутрішніх справ, які замість обіцяних реформ створили в Україні озброєну банду шпани, набрали туди кримінального бидла на кшталт того ж Олійника й назвали це «Національна поліція України»?

Я сподіваюсь, що прокуратура не піддасться на шантаж грузинсько-вірменських шахраїв, і попри організований ними мітинг на підтримку вбивці, Олійник не тільки не вийде з-під варти найближчі 10 років, але ще й буде притягнутий до відповідальності за фальсифікацію кримінального провадження відносно активістів «Автомайдану» та арешт завідомо невинуватого Дениса Сергієнка.

На фотографії, яка додана до цього допису – активіст «Автомайдану» Денис Сергієнко в Оболонському районному суді, куди його 25 січня 2014 року в наручниках доставив Олійник для подальшого арешту.

 

Volodymyr Boyko
Для того, щоби навіть обмежено розумові люди на кшталт народних депутатів України зрозуміли, чому 18 лютого 2016 року суд арештував поліцая Сергія Олійника, наводжу розшифровку розмови між Олійником, який вбив неповнолітнього Медведєва, та його спільниками по злочинній діяльності Фещенком і Никитюком під час переслідування автомобіля BMW 7 лютого 2016 року. Оцініть лексикон і правосвідомість того бидла, яке зараз служить у так званій «оновленій поліції»:

Spoiler

Олійник: Там чотири человека, ну давай будем стрелять, а шо дєлать?
Фещенко: А шо дєлать?
Олійник: Ну скільки можна, ти бачиш, він і по зустрічній. Застрєлім нахуй, я тобі отвічаю.
Фещенко: Я йому їбало розірву.

(Лунають два постріли, за секунду – ще два. Дія відбувається на проспекті Перемоги в центрі Києва. Ще постріл – поліцай поцілює в дорожній знак. За секунду – ще шість пострілів)

Олійник: Блядь
Фещенко (у гучномовець): Водій, прийміть праворуч, я вас попереджаю!
Олійник: Я його постріляв трохи.
Фещенко (Олійнику): Стріляй, сука.

(Лунають чотири постріли)

Фещенко: Колеса, по колесах стріляй!
Олійник: Дивись, дивись. Акуратно, акуратно.
Фещенко: Пошол, пошол. О, заєбісь. Давай, вискакуй.
Олійник (виходячи з машини): Руки за голову!

(4 постріли в упор по автомобілю. Перший був у переднє бокове скло разом з водієм. Ще п’ять – у лобове скло, коли машина від’їжджала задом. Далі лунають постріли в бік пасажира. Никитюк, третій поліцай, стріляє ще 4 рази й машина зупиняється)

Никитюк: Стоять, стоять, блядь!

(Олійник стріляє в задню праву частину автомобіля)

Никитюк: Їбануться, я там стікло прострілив. Ти єму скажи, шо я в зеркало случайно попал. (сміх). Ми тут прижимаем, я вихожу з машини, давай его доставать с машини, Жека подбегаєт, по нам тупо доганяєт, ну вся эта братія, виходіт и опять начинает шмалять, по нам, дядя, по нам.

Никитюк (звертаючись до затриманого): Тебе, Вася, повезло, шо я тебе в голову не попал, серйозно говорю.

***
А тепер читаємо Конституцію України, Закон України «Про національну поліцію» та відомчу інструкцію, яка передбачає порядок переслідування автомобілів-правопорушників, і порівнюємо з тим, що коїли поліцаї.

Частина 2 статті 19 Конституції України:

«Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Частина 4 статті 46 Закону України «Про національну поліцію»:

«Поліцейський уповноважений у ВИНЯТКОВИХ випадках застосовувати вогнепальну зброю: … для зупинки транспортного засобу ШЛЯХОМ ЙОГО ПОШКОДЖЕННЯ (а зовсім не шляхом вбивства водія чи, тим більше, пасажирів – В.Бойко), якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров’ю людей та/або поліцейського (загрозу життю та здоров’ю людей створювали якраз поліцаї – В.Бойко)».

Частина 7 статті 46 Закону України «Про національну поліцію».

«Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки з метою заподіяння особі такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в такій обстановці, для негайного відвернення чи припинення збройного нападу».

Частина 9 статті 46 Закону України «Про національну поліцію».

«Поліцейському заборонено застосовувати вогнепальну зброю в місцях, де може бути завдано шкоди іншим особам, а також у вогненебезпечних та вибухонебезпечних місцях, крім випадків необхідності відбиття нападу або крайньої необхідності».

Відповідно до ЗУ «Про національну поліцію», до 7 листопада 2015 року мала бути розроблена нормативно-правова база, яка регулюватиме діяльність поліцейських, зокрема – в частині переслідування автомобілів. Розробляти таку базу взялась мадам Зґуладзе, яка отримала в посольстві США грант і, не виконавши зобов’язань, збігла з України у Францію. Через це нормативна база поліції наразі відсутня, а поліцейські досі застосовують старі нормативно-правові акти. Зокрема – Інструкцію з питань діяльності дорожньо-патрульної служби, затверджену наказом МВС України від 27.03.2009 №111. Розділ 16 цієї інструкції передбачає порядок переслідування автомобілів-порушників. Цитую.

Патрульний повинен:

16.3.4. Обирати безпечну швидкість руху автомобіля (мотоцикла) виходячи з конкретних умов, з урахуванням забезпечення максимальної безпеки інших учасників дорожнього руху.

16.3.5. Бути максимально уважним до дій водія та пасажирів переслідуваного транспортного засобу та інших учасників дорожнього руху, запобігати створенню аварійних обстановок.

16.3.7. Після зупинки транспортного засобу, що переслідувався, дотримуватись вимог розділу 23 цієї Інструкції, а також: негайно доповісти черговому по підрозділу (командиру) про місце, де закінчено переслідування, та одночасно визначитись з необхідністю надання допомоги іншими нарядами ДПС для затримання підозрюваних; зупиняти патрульний автомобіль лише позаду транспортного засобу, який переслідувався, на відстані не менше 10 метрів;

16.3.8. У разі якщо кількість підозрюваних осіб в транспортному засобі який переслідувався, більше трьох осіб,затримання останніх здійснюється лише після прибуття на місце додаткового наряду ДПС або територіального підрозділу ОВС для надання допомоги. До прибуття такого наряду працівниками підрозділів ДПС підозрюваним особам забороняється залишати свій транспортний засіб. При цьому подається команда голосом: "Не рухатись! Руки тримати за головою!"

***
Зверніть увагу – в Законі України «Про національні поліцію» ані словом не сказано про повноваження патрульної поліції. Там перераховані повноваження центрального органу виконавчої влади. А вже якому підрозділу поліції надати які повноваження, вирішується нормативно-правовими актами, оскільки в Національній поліції є не тільки патрульна поліція. Там є й бухгалетрія, і слідство, і господарська частина, і спеціальні підрозділи й багато чого ще. Якщо в законі сказано, що поліція має повноваження примусово зупиняти автомобілі, то це не означає, що цим може займатись патрульний, слідчий, експерт-криміналіст чи співробітник бухгалтерії.

У відомчій інструкції патрульних також не передбачено порядок примусової зупинки патрульними автотранспорту. Тому що це – не їх повноваження, оскільки примусова зупинка здійснюється, коли в автомобілі знаходяться терористи, інші озброєні злочинці й тому примусовою зупинкою мають займатись спецпідрозділи. А якщо водій чи пасажири автомобіля не становить ніякої небезпеки, то такий автомобіль просто блокується. Це – звичайна практика, операцією з блокування автомобіля керує оперативний черговий по управлінню без будь-якої стрілянини та ще й у населеному пункті.

Але оскільки поліцаїв набирали не для роботи, а для селфі з перехожими, а Деканоїдзе постійно переконує своїх підлеглих, що вони можуть коїти все, що їм заманеться й їм нічого за це не буде, то вбивця неповнолітнього тепер вийде на волю дуже не скоро. Будемо сподіватись, що інші поліцаї зроблять висновок і замість того, щоби слухати Деканоїдзе чи Антона Геращенка, читатимуть закони й Конституцію України.

 

Пылып Духлий

Уважно прочитайте список вимог неореволюціонерів.

- Відміна Мінських домовленостей.
- Введення воєнного стану
- Відставка уряду
- Імпічмент президенту.

А теперь уявіть, що буде коли країна буде у стані війни без головнокомандувача та уряду.

Це все, що вам треба знати про цих "революціонерів" на Майдані.

 

Віталій Капранов
Громити банки - це погано. Але якщо влада нічого не робить для обмеження бізнесу окупантів, банки будуть громити.
Блокувати фури - погано, але якщо влада веде бізнес із окупантами, будуть блокувати, а потім і палити. Забороняти аудіо-відео продукти недобре, але якщо влада цього не зробить, почнуть громити радіо та телеканали.
Пасивність влади веде до радикальних дій громадян

 

Этот мент открыто сдавал Мариуполь россиянам - есть видеозаписи и многочисленные свидетельства.

http://pauluskp.com/news/69584c010

 

На Майдані сталася перша сутичка між активістами і правоохоронцями 20.02.2016 18:58 У Києві на Майдані Незалежності почалась штовханина між активістами та правоохоронцями, передає кореспондент УНН. За словами активістів, правоохоронці не пропускали їх з наметами на Майдан. Спецпризначенці стали кордоном, активісти у камуфляжі почали їх відтісняти. Штовханина тривала кілька хвилин. Силовики відступили і від коментарів для ЗМІ відмовились. Активісти скандують "Ганьба!". Нагадаємо, одягнені в камуфляж люди, які називають себе членами організації "Радикальні праві сили", закрилися в актовому залі готелю "Козацький" у центрі Києві на Майдані Незалежності.
Читайте більше тут: http://expres.ua/news/2016/02/20/17...ha-sutychka-mizh-aktyvistamy-pravoohoroncyamy

 

В российском Каменске «всплыл» украденный завод из Луганска


В 2014 году ООО «Луганский электромашиностроительный завод» был вывезен российскими военными.

Уникальное оборудование перевезли по частям «гумконвоями» в Каменск-Шахтинский Ростовской области РФ. Сегодня луганское предприятие носит новое название «Каменский завод транспортного машиностроения», на мощностях которого намерены производить вагоны для московского метрополитена. Директором завода назначен Владимир Чучин, который во время работы завода в Луганске находился в должности заместителя руководителя предприятия, и теперь имеет российское гражданство. Об этом сообщает российское издание «Rg.ru».

«Переезд завода длился несколько месяцев и запомнился каждому как день свадьбы, до самых мелочей. Первые два месяца ушли на демонтаж оборудования и его разборку. Новенькие немецкие «НАЙЛЗы» разбирали сами. Отличные умные станки, аналогов, к сожалению, нет. Потом грузили на 20-тонные «КамАЗы». Шесть человек катили на роликах к машине части станков. Чтобы перевезти один станок весом до двадцати тонн каждый, требовалось три грузовика. А всего разных станков не менее двух десятков», – говорится в сообщении.

Informator.lg.ua
Фото с сайта test.mediametrics.ru

 

Слава Україні:
Доброго вечора всі !

Сьогодні сумний день, день пам’яті жертв масового вбивства на Майдані. Досі, коли буваю в місцях загибелі Небесної Сотні сльози на очі навертаються та відчуваю холодок по спині. Ми ще довго будемо переживати ті події, задаватися різним питаннями. І от саме сьогодні я вирішив відповісти на питання, чого ми досягли своїм Майданом, яке часто ставлять вам ватники та кацапи. Я було взявся писати велике есе, про протиріччя, досягнення, знаки і ті історичні події, але зрозумів, що мало хто наважиться читати все, та і не все варто казати, не час, тому скорочу свою розповідь, а може навіть розіб’ю на дві частини. Буде багато тексту. Пробачте великодушно, писав пів дня.

Spoiler

Ітак, критичний аналіз подій Майдану і його наслідки для нас і України.

Перш за все, з самого початку хочу висказати свою думку стосовно розстрілу і останньої фази Майдану. Взагалі приступаючи до аналізу варто дивитися на крок або два вперед, як в шаховій грі, щоб розуміти які наслідки визве твій хід. Для цього варто розглядати весь ланцюжок подій, які сталися: відмова від асоціації ЄС — Майдан — розстріл людей – втеча хама – окупація Криму – окупація сходу. Дві невеличкі ремарки: 1)під час Майдану «брати» постачали набої, гранати і… особливий склад, 2) інформаційний привід про події в України, які розповсюджував ворог — громадянська війна.

Історія Майдану почалась ще у 1991 році, коли розпався срср, а кдбшне кубло не хотіло і не могло існувати інакше, ніж в постійно розповзаючійся імперії. Взагалі імперії існують доти, допоки можуть розширюватися, інакше розпадаються. Так от, в той час кдбшники вирішили, що всі ці страни, бувші республіки срср, це все не серйозно, срср2 має відбутися в найближче десятиріччя, тобто до 2000 року. Тим більше, що всі кадрові кдбшники залишилися при владі чи біля неї, а бувші республіканські відділи стали місцевими СБУ чи МВС. Перша, майже забута спроба захопити Крим була у 1993-1994 роках, в час коли створили автономію Криму і загасили сепаратизм та бандітизм, в якому приймав участь гоблін. Але не до кінця погашене полум’я рано чи пізно дасть новий сполох, тому варто було приділяти увагу Криму з 1993 року, давити всіх сепарів і всі рухи націлені на сепаратизм і кацапію. Це розуміли патріоти але ігнорували бувші комсомольці, партійні шістки і сексоти, які стали владою в Україні. Згадайте з якими гаслами потрапив кучма до булави… з гаслами про другу державну мову, про любов і дружбу з кацапами і всі два своїх строки вошкався навколо кацапні. Народ вимагав до Європи, він їхав туди і обіцяв, коли виїзджав до кремля обіцяв там.
Маю особисту думку, що кучма був в курсі справ і не дуже наполегливо але дещо робив для відбудови срср-2. Саме за його часів з’явилися клани, «сім’я» так звана, олігархат, яким дали картбланш на пограбунок країни. Могло це відбутися задля двох можливих цілей – або всі, хто знав мав набити кишені та втекти за кордон, не заважаючи, або саме вони мали стати стовпами, новими феодалами срср-2. Але кучма був не надійний і дуже слизький, і коли проявляв свій гонор, його опускали. Історія з ліквідацією Гонгадзе – це спецоперація кремля. Саме для того, щоб кучму поставити на місце і не дати відірватися від кацапії його пов’язали кров’ю. Наслідки — кучма став не бажаний в Європі, проти нього обурилися в середині країни, а кдбшне оточення отримало вплив «сірих кардиналів» на ключові рішення. Як наслідок, мали тоді просування єнакієвського злочинця на пост прем’єра та фнормаційну хвилю про традицію прем’єрів ставати президентами. Це та двоходовочка, яку і досі крутять на разєє. Де є відомий та ведучій, які час від часу замінюють один одного на посту президента. Саме цю схему готували кдбшники і нам, це ставало запорукою швидкого об’єднання країн в новий союз та заспокоєння населення. У нас це повинні були бути кучма-янукович. Зволікати не можна було, час, гроші, ресурси, все скінчалось. Всі республіки срср дивилися на відносини України та кацапії, і кдбшник ставили на карту Україну. Але почали з Білорусі, де бувший кдбшник правив залізною рукою і знищив всі паростки свободи. Саме він, за сценарієм кремля, проголосив про новоє сайузноє гасударство, і в інтерв’ю розповідав, що до нього в майбутньому можуть доєднатися і Україна і інші бувші республіки. Насправді, він оголошував кдбшний план стосовно нас. Внутрішній стан в Україні не дав можливості щоб це проголошення звучало з вуст українського президента, бо в нас на відміну від їхніх суспільств, паростки свободи збереглись і розвивались, а план був саме такий, мовляв побавились і досить. В останнє кдбшники опустили кучму, коли х**ло зустрічалося з ним навіть не в кремлі, а біля клозету во внуково… це опускало не тільки його, а рівень нашої країни, це показувало слабкість та нікчемність України всім на заході. Тим часом нагле, брутальне проштовхування невігласа вітьки хама на пост президента визивало обурення народу, останньою краплею для якого стали чисельні фальсифікації на виборах. Майдан сказав своє слово, і ми пішли на переголосування. Було обрано Ющенка, який, до речі, перший свій візит призначив до кремля, щоб заспокоїти кдбшників… але він наївно вірив, що вони це так просто залишать. Те, що він не буде підконтрольним кремляді розуміли ще з часу до виборів, коли і намагалися позбутися його, як конкурента парі чучма-хам. На кону стояло дуже забагато, і все це зніс народ України та уособив свої надії в одній постаті. Саме знищення цієї постаті — народної надії, маніпулювання і повернення хама в політичну гру, це було завдання кремля. Якщо пригадаєте, відразу після поразки, хам змився до кацапстану, де ніби лікував коліна, чучму на декілька місяців вислано до Кіпру, звідки він пару раз на ТБ з’явився в м’ятій бейсболці і мав жалюгідний вигляд побитої собаки. Насправді, йшла розробка нової спецоперації по поверненню хама. Операція мала дві мети: 1)знищити Ющенка, як постать за 2-3 роки, щоб він не міг бути достойним кандидатом на наступних виборах, очорнити та висміяти його, щоб народ відвернувся від своєї надії, 2) активізувати маргиналів та «закріпачених» народженого чучмою олігархату, щоб набрати голосів на чергових виборах. В разі, якщо не вдасться проштовхнути хама – розпочати війну.
Ющенка валили всіма можливими засобами як в середині країни так і за її межами. Він, оточений, сексотами та зрадниками втрачав все просто на очах. Тролінг, бруд, промивка мізків, відверті маніпуляції зробили свою справу, за два роки від довіри до нього не залишилося і сліда. Потім газова війна, активізування маргиналів на чолі з комуняками та вітренчихою, проштовхування до Ради маргиналів на кшталт царьова. Результат – обрання урки президентом України. Моє розчарування не мало меж, я три місяці не міг прийти в себе, розумів що все закінчиться кров’ю, казав про це всім оточуючим, але ніхто мені не вірив. В кращому випадку посміхалися і казали, щоб я не переймався. Дуже тяжке відчуття, ніби лише ти бачиш щось, що не бачать інші і не можеш цього довести до них. Весь свій строк хам руйнував всі державні інструменти, все кинуто було на поталу місцевих «смотрящіх», які мали зробити те, що зробив лука мудіщєв в Біларусі, подавити народ, знищити віру в себе, викосити все, що пов’язано зі свободою і інакомисленням. Всі ключові посади в країні займали кдбшники, фсбшники, сексоти чи шістки, які немов саран руйнували все, починаючи від економіки, закінчуючи армією. Закони були кальками кацапських та біларуських, і це навмисно робилося для того щоб було легше відновлювати срср. Ви мабуть будете дуже сміятися але на посаду наступного президента готували кровосісю-азірова.

І от настали події 2013, які стали каталізатором для суспільства. Для кдбшників час неминуче спливав, було зрозуміло, чи зараз вдасться зломити Україну, чи інакше Україну буде втрачено. Вони вирішили грати на упередження. Тим більше, що свою армію з 2008 року вони більш-менш підготували, озброїли та навчили, грошей вистачало, розкладення України майже закінчено, на містах п’ята колона рапортує про готовність маргиналів та бойовиків. Перед поїздкою хама проінструктували, щоб робив пику цеглою і грав роль дурника. Це потрібно було, щоб ЄС та США відвернулися від України, як за часів чучми, і махнули рукою на внутрішні події, як би вони не розгорталися. І знов зібрався Майдан. Це був сигнал для кдбшного кубла, час настав і треба задіяти операцію придушення. СБУшники, МВСники, розвідка, адміністрація президента, всі отримували вказівки з кремля. Навіть розігнання молоді було калькою з кацапських подій. Почались арешти в кращих традиціях кремля, які вже втілилися в Біларусі, Азербайджані, Казахстані, Таджикистані і інших краях. Після місяцю протистояння і неможливості зломити Майдан, в кремлі було прийняте рішення про військову агресію проти України. Це був грудень 2013 року. Наголошую, прийняття про окупацію України було прийняте на прикінці листопаду-на початку грудня 2013 року.

Саме в грудні 2013 року в Київ прилетіли кремлівські фахівці, спецпризначенці і кдбшники, які готували криваву бійню на Майдані. Починалася остання фаза кремлівської п’єси, де хам не відігравав вже ніякої ролі, його списали але лишили в кріслі, щоб їм прикриватися. Було два сценарії захоплення України: 1) придушити Майдан і під приводом боротьби з тероризмом насадити всіх керівників по областям, районам, містам, МВС очільників з разєї (саме так, як зараз зроблено в Криму) та підкрипити їх поліцією чи військами, 2) якщо не вдасться таким чином приборкати Україну, то захопити військовим шляхом.

Події розгорталися не по плану, народ вперто не хотів здаватися. І хоч час від часу здавалося що все, більше шансів нема, Майдан показував свій характер. Ні тітушки, ні антимайдан, ні беркутня, ні показові побиття, каліцтва, вбивства не могли переломити хід подій. В сам Майдан були інтегровані кроти, про яких ми ще довго і знати не будемо, і можемо не узнати ніколи. Надій у кремля на наших вже не було, тому вирішено було зробити справу руками інших. Щонайменше три снайперські групи з кацапстану, рота спецпризначення приймали участь в знищенні людей на Майдані. Вони були перевдягнені і зовні походили на наших беркутів та мусорів. Особливість беркутні і ментів що тоді вони стояли і не знали хто стоїть поруч. Поява чорної роти різко вирізняла їх від інших беркутів. Їх відзнакою була не лише чорна форма, а ще і відзнаки на руках, які зазвичай використовують для позанчки своїх. Але хто ще був на Майдані в чорній формі? Нікого. Бо така форма у нас використовувалася лише Альфою. І мабуть ці думали, що Альфа буде протистояти їм. Видно було, що це якісь спецпризначенці які не рахуються ні з чим та мають досвід використання таких позначок. Нагадаю, в Україні такі позначки ніколи не використовували, бо навіть і близько не було таких протистоянь де варто було розрізняти сторони в одній формі. Такі позначки використали на кацапстані, починаючі з війни в Чечні. «Чорна рота» була таким собі відволікаючим маневром, який в психології називають «зайчиком». Це як світловий зайчик за яким женеться кішка та не розуміє, що то віддзеркалення світла. Головну роботу робили снайпери, про яких навіть в чорній роті могли не знати.
Події розгорталися як на Донбасі, постріли в обидва боки. Перші поранені появилися серед беркутів, які обурювалися тим, що по них стріляють. Про це швидко почали писати і казати на кацапському ТБ, та про що тролі розганяли хвилі в Інтернеті, формуючи групи в підтримку Беркуту. Беркутня почала відстріл у відповідь. Спочатку це була гума але з кожним разом градус підвищувався. Спочатку з’вилися гранати, які заборонені всюди в Світі і лише використовуються на разєє, потім були кулі від снайперів. Зараз я скажу одну сенсаційну річ, яка може в декого визвати шок. Справа в тім, що працювали армійські снайпери. Видно це було по їх відстрілу, вони намагалися поранити першого, а коли йому на допомогу прийде інший, його відразу застрелити. Такий характер стрільби не може використовуватися у служб правопорядку чи Альфі. Це інший характер спецоперацій.

Армійські снайпери, точніше снайперські групи, зазвичай працюють в парах, а то і трійках. Повинні бути корегувальник вогню, снайпер і той, хто прикриває відхід. В таких важких умовах пагорбів, забудівель, барикад, корегувальник вогню повинен бути на полі бою, в 15-30 градусному куту від пострілу снайперу, це означає лише те, що корегувальники снайперів були на Майдані. І були вони на Майдані давно, бо мали побачити барикади з іншого боку, щоб вибудувати де і як краще робити відстріл. При чому, вони мали не вирізнятися, бути своїми, мати довіру, а в необхідний час виходити з поля зору, корегувати вогонь і фіксувати результати.

І от коли вбивства 5, 10, 50, 100 людей не зупинили протистояння, було прийняте рішення про військову операцію і евакуацію хама. Не вірте, коли вам кажуть, що він сам не знав куди бігти, це була спецоперація кремля. Перша зупинка Харків. Насправді роль Донецька у сучасній кацапсько-українській війні була відведена Харкову. Але Харків виявився не надійним, вони не могли швидко захопити місто, хоча намагалися його розхитати. Потім відбулася втеча до Криму. Питання окупації Криму було вже давно вирішене, а всі механізми вже запущено, він мав там пересидіти і на танках окупантів увійти в Київ, щоб підмахувати договори та ставити печатки. Зрадники в кримському сбу тоді прикрили відхід хама, але кремлядів злякала наполегливість і вони його витягли до себе під повний контроль, щоб раптом він не зник. Легітимний, саме так він себе називав, потрібен їм був для узаконення анексії, підписання нового сайузнага договору, знищення кордонів і суверенітету України. В такому випадку Захід би мовчав. Крим захопили, а от на сході спіткнулися. Далі ви все знаєте самі. Тому впевнено влітку можемо відзначати 25 років гібрідно-інформаційній війні з кацапами.

Так от про наслідки Майдану. Коли ви спілкуєтесь з кацапами чи ватниками, варто брати до уваги, що дехто з них діє як кремлівський фаховий троль, а інші підхоплюють те, що десь прочитали, і тим самим діють в рамках методичек з кремля. Вас часто запитують, що, мовляв, ви достигли тим Майданом? Чого досягли?… Далі я розкажу вам про нейролінгвістичне програмування, по яким будується робота тролів. Коли кажуть про методички, це не жарт, є так звані скрипти розмов, де вибудовується дерево рішень, відтворюються наступні питання, в залежності від вашої відповіді на попередньому рівні, ціль одна – довести вашу неправоту. Такі питання, зазвичай, це так звані якорі. Це якісь кульмінаційні питання, навколо яких вибудовується схема розмови. Далі діє так званий рефреймінг, це коли акценти з питання виводяться в іншу площину, де ви слабкіші або не розбираєтесь, щоб прив’язати вашу відповідь до якоря і тим самим показати хибність ваших думок чи ввести вас в слабкішу позицію, де ваші доводи буде розгромлено простими і очевидними фактами. Так от, ніколи не піддавайтесь омані, не давайте маніпулювати собою. На це питання завжди відповідайте в такій послідовності: Які цілі перед собою ставив Майдан? Ціль раз – ассоціація з ЄС, ціль два – дострокові вибори президента, і вже наприкінці, після розстрілу Небесної Сотні, остання ціль – покарання вбивць. Україна підписала асоціацію, провела дострокові вибори і поки що не наказала вбивць. Нажаль, мені здається, всіх вбивць ми не зможемо поки що покарати, тому що вони не українці і звісно ж працювали під прикриттям. Але маю надію, що цей злочин не буде мати строку давнини і рано чи пізно ми цих хворих вбивць все ж притягнемо до відповідальності або знищимо.

Всі інші питання про економіку, гривню, падіння добробуту це вже питання про інше, про те, як майже зруйнована кацапами Україна досі виживає. А в досягнення Майдану можу ще додати збереження державності України, пробудження і єднання народу, про те що ми показали свій характер всьому Світу. Сьогодні прапор України став символом боротьби, протистояння народу узурпаторам влади, і подекуди піднімається протестувальниками, як символ такої боротьби. То ж ми приречені на перемогу, бо ми вже пройшли такий шлях, на якому інші вже б давно впали. За нас сьогодні весь Світ, всі цивілізовані країни, тому перемога це лише питання часу, і кожен день, зазвичай, наближає нас до перемоги та до деокупації Криму. Тримайтеся, все буде Україна!

 

Доречі про покарання снайперів з майдану. По Обривкам інформації мені відомо що двох з них точно покарано. Одного згодували рибам в Дніпрі . Ще один хвалився в Словянську що вбивав людей на Майдані пробував воювати деякий час, але то не по безбройним пуляти і знайшов там відплату від наших хлопців в снайперскій дуелі. Кому відома яка інфа про інших, будьласка діліться. Нехай інші знають чим мае закінчитись їх собача доля.