Російсько-Українська війна. Новини

Обстрелы в секторе "Мариуполь" продолжались с 9:30 до 23:50.

За прошедшие сутки в секторе "Мариуполь" по позициям сил АТО произведено 8 обстрелов.
По позициям ВСУ в районе Талаковки был открыт огонь из минометов калибром 82 мм. Позже в течение дня формирования "ДНР" произвели 7обстрелов из стрелкового оружия опорных пунктов ВСУ в районе Марьинки, Красногоровки и Староигнатовки. Применялись крупнокалиберные пулеметы, работали снайперы.

 

"КІБОРГ" ОЛЕГ КУЗЬМІНИХ: НА ТІЙ СТОРОНІ ЛІНІЇ ФРОНТУ ВСІ ЧУДОВО РОЗУМІЮТЬ, ЩО ЦЕ ЗАКІНЧИТЬСЯ І ТАМ БУДЕ УКРАЇНА

Заступник начальника 199-го навчального центру ВДВ ЗСУ, командир батальйону "кіборгів" Донецького аеропорту Олег Кузьміних у травні 2015 року був визволений з полону російських терористів. У програмі "Погляд" на "5 каналі" він розповів про свій батальйон і бійців-добровольців, ціну війни для України, зміни в армії під впливом війни, а також трансформацію у ставленні бойовиків до росіян та їхніх власних перспектив.

Spoiler: Полная версия интервью

ДЛЯ НАС БУЛА ВЕЛИКА ЧЕСТЬ, ЩО МИ ОТРИМАЛИ ЗАВДАННЯ ПО ОБОРОНІ ДОНЕЦЬКОГО АЕРОПОРТУ

– Ви провели в полоні більше ста днів, були звільнені півроку тому, трошки більше. Адаптувалися вже до нормального життя, мирного?

Звісно, адже життя йде, адаптуємося. Наслідки залишаються в будь-якому разі. Так іноді щось згадується, іноді нерви беруть своє. Але у процесі можна сказати – адаптуємося. Але хіба це головне? Як то кажуть: наша робота така. Були, повернулися, дякувати Богу, повернулися. Більше згадується сам батальйон. Адже вдумайтеся: у нас були оголошені хвилі мобілізації, і 90-й батальйон, який був сформований на базі Житомирського полігону – 90 відсотків добровольці. Тобто це не люди прийшли з військкомату, бо прийшла повістка і їх направили – це добровольці. Поважного віку, з сім'ями, з дітьми, які заявили вдома, що вони йдуть. А чи багато ви знаєте своїх знайомих, які...

– Знаю багато, якщо чесно. В силу кола спілкування…

– ...заявили вдома, що "я йду захищати країну".

– Багато хто з них залишився в армії?

– Ні, не дуже. Але я до іншого вів. Розумієте, коли підрозділ створюється, завдання підрозділу потім визначається ще морально-психологічним станом підрозділу. І коли був сформований 90-й батальйон,це навіть не всі можуть уявити, що люди там настільки переймаються ситуацією, наскільки вони самі через волонтерів шукали те, чого нам не могла видати держава на той момент: якусь екіпіровку, щось, скажімо, деякі допоміжні комплекти. Це все вони знаходили. Їх із стрільбища було забрати важко, їм потрібно відпрацювати одні моменти, інші. І це все не з-під примусу, люди готувалися, люди хотіли. Тож батальйон, який сформувався з суто добровольців, природно не міг не отримати завдання, складне завдання. Він не міг не отримати. І це завдання, як кажуть, з'явилося на горизонті – це завдання було з оборони ДАП, Донецького аеропорту. А якщо згадати, хто захищав Донецький аеропорт – 95-а бригада, 79-а бригада. Про що це свідчить уже? Це були найкращі підрозділи на той момент. Хто захоплював аеропорт, які підрозділи військового спецназу? На цій території виходить працювали, м'яко кажучи, морально-стійкі підрозділи, сильні духом. І тому для нас була велика честь, що ми отримали завдання теж по обороні Донецького аеропорту. Коли ми прийняли оборону, ситуація, звичайно, була вже, скажімо, не в нашу сторону. Але якраз через те, що люди готові були обороняти свою Державу до кінця, не боятися, тут виходить цікавий момент. З одного боку, ми маємо батальйон, який був готовий виконувати найскладніші завдання, хотів, не боявся, і внаслідок цього – найбільші втрати. Тому що виконувати завдання в тих умовах було дуже важко. Виходить якось дивно, так? Найкращі представники нашої держави, найсильніші духом, добровольці, виходить, залишаються там, на полі бою. Це не тільки по Донецькому аеропорту. Ми втрачаємо в цій війні кращих представників.

– Вам тоді віддали наказ, я маю на увазі про цю операцію - йти туди в туман, коли вас захопили в полон? Чи це була ваша ініціатива?

– На це запитання є вже відповідь в інтернеті: одна з відповідей Бутусова. Я вважаю, що він відповів, мені здається, на всі запитання. Природно, що в нас в армії є жорстка ієрархія, у нас є накази, але суть не в цьому. Знаєте, я не шукаю винних, тому що це не моя компетенція. Я офіцер України, я завжди буду виконувати накази нашої держави, бо я офіцер України і інакше не буде.



БАГАТО РЕЧЕЙ ВЖЕ ПОРА РОБИТИ НЕ ВОЛОНТЕРАМ, А КОМУСЬ ІНШОМУ

– Знаєте, на цій війні армія стала справою всієї країни. Не держави як влади, а кожного громадянина, кожного, який перераховував якихось 5 гривень, не маючи іншої можливості, кожного, хто став волонтером…

– Так було спочатку, помітьте. Спочатку, коли вся країна стала поруч з міністерством оборони. Так було?

– Так було. Тому що тоді вся країна мала надію закінчити цю війну.

– Тут не те що закінчити цю війну, тут…

– Перемогти в цій війні. Відстояти державу.

– Так, відстояти. Зараз, звісно, ви можете побачити в інтернеті, як волонтери говорять про те, що "я відмовляюся від волонтерства, тому що"... і пішли причини. Багато речей вже пора б робити не волонтерам, пора б комусь іншому робити. І люди, звісно, починають думати... мабуть про корупцію думають. Тому що пора б уже за такого ВВП, за того відсотка на це... Природно, зрозуміти логіку людей можна.



МИ ВЖЕ МАЄМО ХОРОШИЙ КОРПУС ОФІЦЕРІВ З БОЙОВИМ ДОСВІДОМ, РОЗУМІЄМО НЕ В ТЕОРІЇ, А НА ПРАКТИЦІ, ЯК ЦЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ І ЩО ПОТРІБНО

– Ми щодня з екранів телевізорів чуємо про те, що наша армія вже не така, як вчора.

– Я вам скажу. Так. Зрозумійте, вона вже не така, як була до війни, за кількома показниками. По-перше, ми маємо вже хороший корпус офіцерів з бойовим досвідом – це дуже важливо. Потім, ми вже розуміємо не в теорії, а на практиці, як це відбувається і що потрібно. У Міністерстві оборони відбуваються реформи, і до речі, ці реформи проходять – поки я їх оцінюю позитивно. Під час війни в нас з'явився рід військ – високомобільні десантні війська. Раніше ми належали до сухопутних військ. Зараз ми розвиваємося як окремий рід військ. Це дає нам багато переваг. Реформи йдуть – реформи йдуть у логістиці, у забезпеченні, в підході до бойової підготовки. Це все йде, повірте.



ВСІ НА ТІЙ СТОРОНІ ЧУДОВО РОЗУМІЮТЬ, ЩО В БУДЬ-ЯКОМУ ВИПАДКУ ЦЕ ЗАКІНЧИТЬСЯ, ЩО В БУДЬ-ЯКОМУ РАЗІ ТАМ БУДЕ УКРАЇНА

– Але ж і ворог не стоїть на місці, там теж відбудовується і ієрархізується армія, там теж налагоджується постачання.

– Ви під словом "ворог" кого розумієте?

– А кого ви розумієте під словом "ворог"? Я розумію тих, хто зараз займає нашу територію в Донецькій, Луганській областях.

– Я б тоді не сказав, що там йдуть зараз якісь реформи на окупованій території. Я б не сказав, що там армія готується якось по-новому, з підходами. Я вам скажу: перебуваючи в полоні, я дізнався, як, скажімо, сепаратисти воювали в Донецькому аеропорту проти нас. Дізнався цікаві подробиці. Сказати, що вони вміло воювали – я б не сказав. Їхні втрати були несумірні з нашими, але їх дуже сильно приховували. Командир "Спарти" з позивним "Моторола", який по російському телебаченню проходить, як найбільш ефективний польовий командир, у якого найменше втрат – насправді виявилося, що він один із командирів, у якого найбільші втрати. І це через бої на ДАП, Донецькому аеропорту. Тож казати, що в них проходить якась реформа і щось ще – я б сказав, що в них більше йде справа до занепаду. Тому що всі чудово розуміють на тій стороні, повірте, я знаю точно, що в будь-якому випадку це закінчиться. І у них ставлення і до росіян, до речі, дуже змінилося, коли сім'ї їхні почали повертатися з Росії – це інформація у мене не зі ЗМІ. Це вже коли я перебував четвертий місяць у полоні і вже за тижня два до виходу, мене перевели до камери, де були затримані донецькі "казаки".



– За мародерство, так?

– Не тільки за мародерство, але суть не в цьому. Історія цікава про сім'ї, які вони відправили до Росії. Ось вони повертаються і кажуть, що ми для них все одно "хохли", вони нас не сприймають. Все одно повертаються. І всі чудово розуміють, що в будь-якому разі там буде Україна, тому що щодо Росії питання там теж зрозуміле. І вже тоді було зрозуміло, коли я бачив це все. Шанси свої вони прекрасно зважують. Тому, як ви думаєте, який може бути настрій там, у підрозділах, коли, у принципі, підсумок буде зрозумілий? Якщо ти виживеш, то потім тобі доведеться ховатися від правоохоронних органів. Або потім бути на території Росії, а там, до речі, коли вони проходять кордон із Росією, коли повертаються назад, у них не просто перетинають кордон. З кожним розмовляє "особіст" Російської Федерації. Беруть дані і відпускають – будь ласка, йди. Адже виходить, до нього потім цей же "особіст" може завжди прийти і сказати, що за Кримінальним кодексом Російської Федерації за участь у бойових діях, як найманець – 10 років. Або запропонувати службу у приватній військовій компанії на території Сирії тощо. Тобто виходить, що люди завжди "на гачку". Вони теж це розуміють. Так що говорити, що вони готуються, як там, і бойовий дух їхній піднімається – я б не сказав. У нас є перспектива, у нас великі перспективи. Ви подивіться навіть, як у нас просто люди реагують на ситуацію, ви подивіться, з яким поглядом, вже усвідомленим люди України дивляться на події. Навіть так для порівняння, якщо ми так далеко підемо в історію, то 90-ті роки, як ми дивилися на те, що відбувається? Минув час, як ми дивимося – свідомо, ми розуміємо, що ми вже держава. Адже в 90-х роках ми розуміли державу? Є Росія і їхні якісь усі придатки. Нам сказали, що скрута, люди на завод 6 місяців без зарплати ходять. Було? Було. Як зараз люди дивляться реально на все: розуміють, що потрібна держава. Навіть, пам'ятаєте, років п'ять тому заяву: ми європейська держава, у принципі, XXIстоліття, нам армія непотрібна. Про що розмова? Адже хоч би як люди звинувачували владу, що вона знищувала армію в ті роки, але ж хай собі самі теж зізнаються, що депутати повторюють ті гасла, які люди хочуть чути. А люди заявляли: нам така армія ні до чого, що на неї грошей йде дуже багато, давайте її скорочувати, давайте зробимо 80 тисяч, давайте 70 тисяч зробимо, цього буде достатньо, он там у Швейцарії, там взагалі і т.ін. Так люди говорили? Говорили. Зараз люди дивляться на події таким чином – свою країну, свою незалежність треба відстоювати.



– Кілька днів тому Президент заявив про те, що він планує закінчити війну в 2016 році. Ви вірите в таке?

– Давайте, я не буду обговорювати слова Президента. І я не є аналітиком і політологом, щоб обговорювати і робити прогнози. Якщо так буде, то це буде дуже добре.

– Ви готові повернутися на фронт?

– Так.

– Чого ви чекаєте від держави?

– Є програма-мінімум, є програма-максимум. Програма-мінімум: я б хотів, щоб наша держава сім'ям загиблих та інвалідам, які залишилися внаслідок бойових дій, віддало шану не лише словами. А програма-максимум не відрізняється від того, що хочуть люди. Ось і все.

Тетяна Даниленко, "5 канал".

 

Под Волновахой боевики атаковали позиции сил АТО и получили «по зубам»

Вследствие последовавшего боестолкновения у Широкой Балки, после открытия ответного огня украинскими войсками, боевики отошли в глубину своих порядков.
Об этом говорится в сегодняшней фронтовой сводке группы военных экспертов Информационное сопротивление, сообщает charter97.org.
В районе Широкой Балки пехотная группа пророссийских боевиков попыталась под прикрытием плотного огня автоматических гранатометов АГС-17 и крупнокалиберных пулеметов выйти на позиции близ передовых наблюдательных и опорных пунктов сил АТО северо-восточнее Новоселовки и обстрелять их из стрелкового оружия и ручных противотанковых гранатометов.

В результате последовавшего боестолкновения, после открытия ответного огня, террористы отошли в глубину своих боевых порядков. В целом, гибридная армия РФ в Донбассе несколько снизила активность за последние сутки, но боевые действия на востоке страны продолжаются.

 

Рассказы рашиста-поребрика. https://vk.com/id315385000

 

Капитан Прайс

12.00 Сообщили, что скоро будет работать ОБСЕ 14.00 обстреляли наши позиции с ДШК. 14.40 снова обстреляли. Провоцировали нас перед ОБСЕ.

 

Дневник прокурора-киборга, год назад сражавшегося на метеостанции возле ДАП
http://antikor.com.ua/articles/83024-shchodennik_kiborga

 

На Луганщині СБУ викрила схованку з гранатометами та пострілами до гранатометів.

 

АН-70 ВПС ЗС України в Києві, вчора, 20 січня.

 

Командно-штабная машина (КШМ) «Свитязь» (К-1450), на базе БТР-70Ді – колесная, плавающая, бронированная машина, со всеми ведущими колесами, оборудована двумя мощными дизельными двигателями FPT “IVECO” (Евро-3). Владеет высокими динамическими качествами, повышенной проходимостью и плавностью хода. Оборудована фильтро - вентиляционной установкой, кондиционером, обогревателем, системами освещения.

 

Беспилотники обнаружены на направлении населенных пунктов Широкино - Мариуполь.

Об этом сообщает пресс-служба пограничников.
"В пределах Донецкой области пограничным нарядом зафиксирован полет двух беспилотных летательных аппаратов. Их обнаружили на направлении населенных пунктов Широкино - Мариуполь.
Проинформированы подразделения ВСУ".
Также пограничники сообщают, что на контрольных пунктах въезда-выезда «Марьинка» и «Новотроицкое» пограничниками совместно с представителями фискальной службы остановлены 5 автомобилей, которые пытались попасть на неконтролируемую территорию с товарами без соответствующих документов. Машины перевозили продукты питания,мобильные телефоны, планшеты и интернет-оборудование общей стоимостью более 160000 гривен.

 

Помянем мужиков.

Вспомните о солдате 90 батальона, 81 отдельной аэромобильной бригады, который отдал свою жизнь за слова «Я воюю за СВОЮ землю»!
http://politolog.net/hot/ukraincy-v...-godovshhina-gibeli-geroya-kiborga-volontyor/

 

Украинцы, вспомните Игоря Брановицкого! Сегодня годовщина гибели героя-«киборга».

Синяя куртка, черная шапка, замерзшие руки и отрешенный взгляд.
Таким был Игорь Брановицкий на последнем видео боевиков, снятом 21 января 2015 года.
Таким был Игорь Брановицкий на последнем видео боевиков, снятом 21 января 2015 года на руинах нового терминала Донецкого аэропорта. Всю ночь перед встречей с врагом Игорь перематывал раны раненым товарищам, давал закурить их последнюю в жизни сигарету, держал их за руки, когда они издавали последний вздох. Успокаивал их, когда они просили пристрелить их, мучаясь от боли.
В ту ночь, после второго подрыва терминала раненых было девять. Утром половина умерла. Игорь же после подрыва получил лишь осколок в бронежилет и контузию. Он должен был жить. Но вышло по-другому.
Боевики «Спарты» зашли в то, что осталось от терминала, пленили Игоря и еще пару ребят, повели их в «КаМаЗ» и увезли в Донецк. Игорь еще не знал, что эта поездка последняя и ему оставалось жить всего лишь семь часов. Их привезли в подвал какого-то помещения, начали допрашивать. Там Игорь сказал, что он пулеметчик и пришел воевать за СВОЮ страну. Таким пощады у врага не нашлось. Его избивали несколько часов. Ногами, арматурой, заставляли становиться на колени. А когда он отказывался, стреляли из травматического пистолета по ногам. Пули так и остались в теле, когда мать его получила в конце марта прошлого года. Когда тело Игоря Брановицкого превратилось просто в кровавую массу, «облегчить» его страдания пришел «Моторола». Он выстрелил Игорю в голову. Что тут говорить о какой-то Женевской конвенции, в которой предписано обращение с военнопленными. На этих дикареВспомните о солдате 90 батальона, 81 отдельной аэромобильной бригады, который отдал свою жизнь за слова «Я воюю за СВОЮ землю»!й, которые так поступили с Игорем, это не распространяется. Им не знакомо понятие Чести.
Дело Игоря Брановицкого лежит в кабинетах СБУ. Его пытаются расследовать за статьей 115 Криминального кодекса Украины «преднамеренное убийство». Уже год. Именно столько времени мама Игоря ждет наказание для палачей своего сына. Именно столько времени носит цветы на его могилу на Берковецком кладбище Киева.

Вспомните Игоря Брановицкого в эти дни. Дни конца Донецкого аэропорта 15.01–21.01
Вспомните о солдате 90 батальона, 81 отдельной аэромобильной бригады, который отдал свою жизнь за слова «Я воюю за СВОЮ землю»!
http://politolog.net/hot/ukraincy-vspomnite-igorya-branovickogo-segodnya-godovshhina-gibeli-geroya-kiborga-volontyor/

Стаття в україномовній версії Вікіпедії про нашого Героя - Ігоря Брановицького
https://uk.wikipedia.org/wiki/Брановицький_Ігор_Євгенович
Вічна йому пам'ять! Герої не вмирають!

 

Вечная Память и Слава Герою...

 

Всix вiдомстимо нiкого не забудемо, Ви завжди будете в наших серцях!!!

 

В продолжение Дня памяти защитников Донецкого аэропорта, вспомнились наши Герои, которые в полном окружении удерживали Луганский аэропорт ещё более длительный период... Без подземных укрытий, в небольшом терминале, в надежде только на прорвавшиеся конвои с боеприпасами и продовольствием... Отчаянно, смело, героически стояв до конца за погибших друзей, за десантников сбитого у них на глазах Ил-76, за нас с вами... Слава Героям!