А я зараз відловлюю снігурєй,і ставлю на відкорм,бо на волі після польотів в качапію вони якісь дрібні і хилі
Може й спецом...Я коли був без роботи,то займався кролями і було їх 3 сотні.Спочатку нічого потім почали хворіти я їх порізав,збув.Завів по новой проколов вакцинами,так подохли ще швидше,після того більше не колю нічим і тьфу тьфу,живуть і здравствують.Отак от...
Та незнаєш,а коли починає приходити то починаєш панікувати... І ось лишились такі невеличкі ,десь по 1 кг і незнаю чи всіх дорізати чи шо.....
Сразу кирдык всем делать, иначе похороны через день-два. У кума отец держал, пока мор не начался. Потом и дизинфекция клеток не помогла.
от тут ви в точку.нажаль були пішки і тягти діжку небуло на чому а то б забрав би її. гарна діжечка, німецька
Нутрії то дуже культурні та охайні тваринки , їдять лапками як рибу так і овочі , їм потрібна чистота , вода та залізні клітки - що на той час було також не дуже просто , адже кліток потрібно було десь до сорока штук капітально зварених з тамбурцем , кублом та баком для води ( коли не дотримуватись технології то можна втратити на якості хутра ) . М'ясо дуже смачне та корисне ( дієтичне ) , але треба побороти психологічний бар'єр шоби його скуштувати , адже неправильно вважається шо то щури . Яїх довго не їв , але колись сестра приготувала в печі та зі спеціями і я прибіг з ковзанки , почув що пахне й скуштував - то було дійсно найсмачніше що я на той час куштував з м'ясопродуктів . Потім їв і смажені і копчені і тушковані нутрії і не вередував .. Але мої батьки їх розводили ще й на хутро бо тоді дуже цінувалися шапки та шуби з нутрій . Тим всим займалась майже весь час тільки мама , навіть мала свій невеликий бізнес на продажу обробленого хутра . Ну так шоби було зрозуміліше - за рік на близько сотні дорослих нутрій ( не враховуючи молодняка ) можна було заробити близько трьох тисяч карбованців ( арифметика проста - на якісну шапку йшло хутро з трьох нутрій і майже самі спинки бо тоді така шапка швидко продавалась за 150-180 крб ) - це два роки й новесеньке авто "москвич 2140" . Правда в нас був свій город , гарбузи , буряки , кукурудза , морква , картопля - тобто майже замкнутий цикл виробництва , сіно заготовляли також не все підряд а тільки люцернове , суданка , в холодну пору року купували гранули з сінного борошна та пшеничного комбікорму , також періодично купували свіжу рибу ( дрібна ставкова та річкова риба тоді коштувала копійки ) ... Зараз хутро , на скільки мені відомо , не вартує майже нічого , а заради лише м'яса вирощувати цих тварин не рентабельно .
Коли так - то хай буде , але принципово ніколи дармового не беру та не вживаю . То ж мушу Вам буду теж зробити якийся подарунок .
індик теж цікава птиця,колись зимою повилітали до сусіда на хату і поопускали хвости в димар гріти так він тичкою їх спихав а жінка з дочкою рядном як пожежники гадів ловили
ну то почнемо. вставши раненько і незважаючи на невеличку мрячку згреблись до місця сбору де завантажились у автобус і рушили. прибувши до точки Z ми завітали до одного дуже шановного пана де перевдягнулись та сьорбнувши троха кави рушили до лісу пішки, 20 хвилинна прогулянка по туману який почав бути все густіший і перетворився майже у молоко. прийшовши до лісу ми розклали глючки і тілько почали пошук як тарпили на двох мисливців з собачкою, які привітались чемно та запитали чи не бачили ми зайців, нащо отимали відповідь що ні не бачили та той час. потім вже на шляху до баиз ми зустріли зайця але він хутко зник між голих дерев, мисливці запитали що шукаємо і почвши відповідь що манетки були троха здивовані, але один сказав іншому що в кожного совє захоплення, вони шукають в таку погоду манетки а ми лазимо з дупельтівками на полювання. далі все пішло як завжди. шмурдячок у більшій кількості, знахідки у меншій. в лісу було вогко, а з верху ще мрячило але то не стало на заваді нам у пошуці. потім взагалі почався ливень і було прийнято рішення вертатись додому але не припиняючи пошук. що ми і зробили але поки те-се ливень знов перейшов в мряку. тому і світлин небагато. прибувши знов на базу та підобідавши та трохи погомонивши про те-се та вирішивши деякі питання двинули в зворотню путь , але не все так просто як казалось, автобус на який ми чекали не прийшов і ми чекали на інший, останій автобус. в обшій сумі ми чекали 2,5 години. під час чекання знов дощ почав всилюватись а потім перейшов у сніг але хоч той сніг і був лопатий та густий але відразу танув падаючи на землю а з часом і взагалі припинився. дочекавшись автобуса та погрузившись в нього ми рушили домів, заморені, мокрі холодні троха зголоднілі але задоволені.
Оце так новина . Знімаю кіпу перед тобою сусіда . Ну і шо накопав , знову якогось мотлоху і вивецькався у чорнозем як останній замазура
