Все що під руку попаде використовую. Та батарейка вже здихала (7 вольт максимум) зате сила струму невелика - монетки не порвало)
Видовище гарне. Але уподоблятися ватанам я не хочу. Тим більше, ми ж хочемо жити в Європі, бути білими людьми, а не азіатами.
до чого тут використані тампакси? якби ми не воювали з ними то мені було б глибоко насрати що та як там сконало, чи ще щось але зараз ми маємо стан війни з кацапами, тому і радіємо з смерті кожного ворога. бо чим більш їх сконає хоч від чого хоч від турецької ракети хоч від неякісного стєкламоя тим легше буде нашим хлопцям на фронті та і нас усім теж.
Вітаю. - 1, сніг. Один із погодних сайтів показує потепління на наступному тижні. З якого це дива рюсскіє до Вас через Карпати літати мають?
Доброго всім, сонячно, +, - 1 С, четвер рибний день, купив кулиметика, продав манЕтко, дам напочитать Майн кампф,
Вже два дні війна за небіжчиків іде, то скажу і свою думку: льотчик, якого збили був кадровим військовим, а не якимось призивником чи "чорносвитником", якого силоміць загнали воювати за "скрєпи". Кадрові військові мали вибір - іти чи не йти на службу. Тим більше, що кожна велика держава використвує свою армію не тільки і не скільки для оборони. Тому приводу жаліти його не бачу. Чи радіти з його смерті? Можна б і порадіти, що він вже точно нас не буде бомбити, якби не було як в старому анекдоті: Початок 1960-х. Карпати, полонина, вівці, спокій... Раптом старий ватаг бачить як з долини на полонину щосили біжить його кум, і щось кричить... Добігає ближче і кричить: - Куме чуєш, москалі в космом полетіли!!!! Ватаг схопився на ноги і: - УСІ!!!!????? - Та ні, лиш оден.. - То чого ти репетуєш???
Доброго ранку, хунто! Щастя, що не усі такі як ви. Інакше ви б вже давно трясли своєю бранзулєткою десь біля Трансільванських Альп. ...а в тих, не таких як ви, те ж діти були. Вони те ж хотіли їх любити. Коли подивитись назад. На тих, наших предків, які жили 100-200 років тому, то можна побачити, що смерть усіх урівняла. І тих, що з бразулєткою, і тих, що без. В землі, перед хробаками- вони усі рівні. Хробаку все одно, як ти жив, і як пішов з того життя, а головне- скільки ти прожив. Та і тим кісткам все одно, де вони лежать, хто по них повзає і хто їх гризе. Але десь там, десь високо-високо, де зараз колишні власники тих кісток- зовсім не все одно. ...інакше, життя просто втрачає свій сенс. На жаль, багато людей над цим задумується, в останні миті свого життя, лежачи на ліжку і від безсилля- ходячи під себе і плаваючи у власному лайні.
