Загиблі захисники України

Сегодня утром, в бою под Волновахой героически погиб боец ДУКа Виталий Тилиженко. Виталий был горячим патриотом Украины и замечательным человеком. Виталий погиб при отражении танковой атаки.
Вечная память героям!
Слава Украине!!!
Шоб ты сука шиколадная со своим шоблом подох, миротворец хуев...........

 

Жаль, что так оборвалась жизнь умного человека.

 

Завтра 12.08.15 у Харкові о 5:45, зранку, з вул. Дмитрівська будуть везти хлопців на Башкіровку. Два розвідника із 92 бригади 07.08.15 потрапили в полон, у хлопців із собою були заховані гранати. Коли ворог наблизився вони підірвали себе разом із ними. Хто бажає проститися із хлопцями підїзжайте на Дмитрівську.

 

Вічна Память Героям !!!
Слава Україні !!!

Шоколадно рошенівську тварюку на брухт .

 

У Бердичеві сьогодні прощалися з одинадцятим загиблим учасником АТО Вітківськіи Валеріи.

 

.............................................

 

Вечная память Героям.

 

............................................

 

..............................

 

24 сучасних герої України: вчинки варті поваги.


Україна – країна героїв. За довгу історію у нас були і великі князі, і хоробрі козаки, і відчайдушні захисники. Щоб перерахувати усіх наших героїв, нам би не вистачило і стометрового аркуша паперу.

Ми вибрали для вас наших сучасних героїв: тих, хто увійшов у лави Небесної сотні та Небесної армії.

Максимов Дмитро


Киянин Максимов Дмитро на Майдані під час вибуху бойової гранати 18 лютого собою закрив двох хлопців. Сам він не вижив. Помер на місці. Хлопець мав вроджену ваду слуху, і, не зважаючи на це, займався дзюдо, був срібним та бронзовим призером Дефлімпійських ігор зі дзюдо в Софії.

Топій Володимир


Топій Володимир колись служив у ракетних військах у Бресті. На Майдан він приїхав 25 грудня, з того дня пан Володимир вступив до лав сотні "Самооборони". Він гасив пожежу у Будинку профспілок, тоді ж зник. Тіло Топія Володимира знайшли обгорілим. До того ж на чоловікові були численні пошкодження.

Пагор Дмитро


Пагор Дмитро не дожив до своїх 22-х років. 19 лютого Дмитро собою закрив дівчину, кулі вбили юнака. Це сталося під час стрілянини з боку СБУ.

Бондарчук Сергій


Викладач фізики та астрономії у місцевій гімназії, голова міської організації ВО "Свобода", Бондарчук Сергій загинув 20 лютого. Він виносив молодого пораненого хлопця з Шепетівки з-під обстрілу. Саме в цей час снайпер підступно влучив у спину панові Сергію. Куля вбила чоловіка.

Паращук Юрій


18 лютого він допомагав виносити поранених, тоді доля його вберегла, щоб дати прожити ще 2 дні. Паращук Юрій загинув від кульового поранення під час відступу силовиків на Інститутській. Юрій залишив дружину, двох дочок і стареньку матір.

Кемський Сергій


Кемський Сергій загинув на Інститутській, намагаючись допомогти виносити тіла загиблих. На Майдані Сергій належав до "Чорної сотні".

Войтович Назар


Йому не було 18. Войтович Назар – наймолодша жертва кривавої битви на Інститутській. Снайпер поцілив хлопцю в око, від чого він помер на місці.

Чміленко Віктор


Ще один відчайдушний український патріот – Чміленко Віктор. Він намагався допомогти пораненому поруч хлопцю, у цей момент Віктора наздогнала куля.

Балюк Олександр


Балюк Олександр 20 лютого, не зважаючи на своє поранення, відчайдушно намагався винести з небезпечної зони побратима. Від цього і загинув, не отримавши вчасно потрібної допомоги.

Паньків Микола-Олег


Паньків Микола-Олег був активістом "Правого сектору". На Майдан він їздив регулярно, допомагав революціонерам як міг. У ніч, коли його застрелили, він теж допомагав – виносив загиблих і поранених з вулиці Інститутської. Без батька лишилося двоє дітей.

Опанасюк Валерій


Опанасюк Валерій лишив четверо діточок: найменшому сину на той час було всього 2 роки, а старшій донечці – 12. Пан Валерій загинув героїчно – він намагався винести поранених у безпечне місце. Саме тоді його і наздогнала куля снайпера.

Дигдалович Андрій


Дигдалович Андрій помер при трагічних обставинах: під час того, як виносив пораненого, снайпер поцілив Андрію в груди. У чоловіка залишилося двоє доньок.

Зубенко Владислав


Зубенко Владислав – розпрощався із життям у 23 роки. До останнього бою він належав до сотні "Самооборони". 20 лютого Владислав намагався прикрити щитом поранених, через що і отримав смертельну кулю.

Наконечний Іван


У молодості він був офіцером ВМС СРСР. А в часи Революції Гідності, у свої 83, Наконечний Іван пожертвував своїм життям заради України. 19 лютого на Інститутський пан Іван отримав важкі травми голови і хребта. Очевидці повідомляють, що він увесь час активно допомагав майданівцям.

Про наших героїв "кіборгів" знає вся Україна і далеко за її межами. В останній бій хлопці йшли, співаючи гімн України. Саме тому список "24 сучасних героїв України" ми продовжимо прізвищами "кіборгів", які загинули у Донецькому аеропорту.

Юрій Дацюк


Рідні 27-річного чоловіка довго думали, що він потрапив у полон. Але... На початку квітня по тесту ДНК його розпізнали серед загиблих.

Тіло Героя доправили у рідне село Глинськ Здолбунівського районоу, що на Рівненщині. 15 квітня його провели в останню путь.

Олександр Данильченко


Народився на Донеччині, але останні десятиліття проживав у Закарпатській області, у селі Ільниця. У свої 55 він пішов в АТО добровольцем. А повернувся Героєм, щоправда мертвим.

З "кіборгом" Олександром прощались усім селом. Труну із тілом героя несли живим коридором. Він залишив трьох дітей, і чекав на шосту онуку, якій так і не доведеться побачити свого дідуся, Героя України.

В'ячеслав Мельник (Анчоус)


В’ячеслав Мельник служив у 80 аеромобільній бригаді. Спочатку він отримав важке поранення руки. Коли ж його везли до госпіталю, то машину обстріляли з "Граду". З усіх пасажирів автомобіля вижив тільки один боєць, це був не В’ячеслав Мельник.

З "кіборгом" попрощалися у селі Жолоби, що на Тернопільщині.

Юрій Кушнір


В одному із найзапекліших боїв поблизу Донецького аеропорту отримав смертельну травму голови від розриву міни ще один Герой України "кіборг" Юрій Кушнір. Він помер по дорозі до лікарні.

Тіло загиблого привезли автомайданівці у рідне місто Хотин, де і поховали Героя України.

Терещук Ігор


Народився і жив у Кривому Розі, поїхав в АТО старшиною. Загинув, боронячи Донецький аеропорт.

24 січня рідні та жителі Кривого Рогу попрощалися з Героєм України, "кіборгом" Терещуком Ігорем.

Касьянов Сергій


До початку бойових дій в АТО "кіборг" Сергій жив у Нікополі Дніпропетровської області. Під час бойової операції у Донецькому аеропорту загинув.

Вже посмертно Героя нагородили орденом "За мужність" ІІІ ступеню.

Рідний брат Сергія служить у 93-й бригаді в АТО.

Сергій Парубець


"Кіборг" Сергій Парубець загинув у Донецькому аеропорту 18 січня.

Сергій проживав у селі Дрімайлівка Куликівського району Чернігівської області. На час смерті йому було всього 19 років.

Лисенко В’ячеслав


"Кіборг" В’ячеслав був жителем Полтавської області. У зоні АТО він служив у званні молодший сержант, загинув під Донецьким аеропортом, після бою з російськими бойовиками.

Він зміг врятуватися із Іловайського котла, але не вижив, боронячи Донецький аеропорт.

Береза Олександр


Береза Олександр залишив дружину та двох донечок на Херсонщині і відправився в АТО. "Кіборг" обіцяв повернутися, але... доля вирішила по-іншому. Герой Олександр загинув у Донецькому аеропорту під час артобстрілу.

Буйлук Анатолій


"Кіборг" Анатолій пропав безвісті під час виконання прориву у Донецькому аеропорту для евакуації поранених. Вже пізніше його тіло впізнали за експертизою ДНК.

Героя України поховали у рідному селі Кацмазів Жмеринського району Вінницької області. Посмертно його нагородили орденом "За мужність" III ступеню.

"Кіборги" співають гімн України перед останнім боєм у Донецькому аеропорту.

Дорогі читачі, доповнюйте цей список справжніх українських героїв у коментарях. Герої не вмирають!

 

39-річний Віктор Кумановський загинув під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з’єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби.

Чоловік був мобілізований. Спочатку його відправили до міста Черкас на навчання, а потім у зону проведення АТО. Останній місяць провів у Луганській області. На початку серпня 2014 року Черкащину сколихнула звістка про те, що чоловік – загинув. Проте тіло знайти не вдалося. Тільки через рік його опізнали за допомогою аналізу ДНК.

 

Вечная память Герою.

 

Хмельничани прощались із 33-річним бійцем, який отримав смертельно поранення в АТО.



Роман Якобчук служив у 93-ї окремій механізованій бригаді. Військовий отримав поранення у селищі Опитному, але серце його зупинилось у військовому шпиталі в Красноармійську.



Провести в останню путь військовослужбовця зібралось не надто багато хмельничан. Можливо, втрати для когось сприймаються вже не так болісно. А перебування в стані війни стало звичним. На майдан прийшли найближчі загиблого – його названі батьки, знайомі, друзі та бойові товариші.


Один із побратимів Романа, головний сержант роти Андрій Гасюк згадує військового, не приховуючи сліз.

- Роман прийшов до нас у роту в червні. За цей час він показав себе як надійний воїн, був справжнім героєм, не боявся ні війни, ні снарядів, - каже чоловік. - 19 серпня був обстріл. Роман в цей час знаходився на посту. Снаряд розірвався за кілька метрів від нього. Він не був побратимом, він був братом для всіх нас. Ми втратила члена нашої родини, - говорить Андрій Гасюк.

- Ми всі повинні розуміти, якщо б не такі хлопці як Роман Іванович, ворог був би вже тут. Ми повинні дякувати всім родинам та сім’ям, які виховали таких патріотів, - зазначив голова Хмельницької обласної ради Іван Гончар.
На Майдані провели панахиду за військовим. Опісля хмельничани зі сльозами на очах та вигуками «Герої не вмирають!» та «Слава гідним синам України!» попрощались із бійцем. Романа Якобчука поховали на Алеї Слави у Раковому.

 

На Хмельниччині попрощаються із ще одним бійцем АТО.


Вчора, 26 серпня, на Сході України загинув військовослужбовець із Славутського району.



Про це інформує Славута NEWS з посиланням на повідомлення активістки Людмили Васильєвої.
36-річний Олександр Гуменюк народився у селі Крупець Славутського району. Наразі його тіло знаходиться у Волновасі. Усі подробиці та інформація щодо поховання з’являться пізніше.
Нагадаємо, два дні тому Хмельницький прощався із 33-річним Романом Якобчуком, який отримав смертельне поранення в Опитному.

 

З Іваном Віхтюком, який загинув в АТО, хмельничани прощатимуться 1 вересня.

На майдані Незалежності об 12:00 відбудеться церемонія прощання із 35-річним військовим, який загинув сьогодні, 29 серпня.



Нагадаємо, стало відомо про смерть командира роти саперів 72 окремої механізованої бригади Івана Васильовича Віхтюка. Чоловік загинув о 3-й годині ночі під час виконання бойового завдання в зоні проведення антитерористичної операції на сході України в селищі Гранітному.

Прес-служба Хмельницької міської ради повідомляє, що попередньо церемонія прощання відбудеться у вівторок 01 вересня.

Нагадаємо, днями у зоні АТО загинули ще один наш земляк - 36-річний Олександр Гуменюк Славутського району.У Івана Віхтюка залишилась дружина Наталя та двоє діток Аліна, 4 роки, Дмитрик 10 років.

 

Сегодня ровно год.

 

Это надо помнить
.................................................................

 

http://www.volynnews.com/news/vidsi...y-pishov-na-viynu-odrazu-z-robochoho-mistsia/
Сьогодні Луцьк вкотре оплакував Героя. Так, громадська панахида за загиблим на війні айдарівцем Віктором Кумецькимвідбулася сьогодні, 23 вересня, на Театральному майдані обласного центру. До цього воїна відспівували у Свято-Троєцькому кафедральному Соборі.


Віктор Володимирович Кумецький загинув ще 5 вересня 2014 року біля села Металіст Старобельського району Луганської області. Військового поховали як невідомого солдата у селі Чмирівка Луганської області. Віктор Кумецький народився 11 лютого 1973 року. Навчався у Луцькій спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів № 1. Був одруженим. У зону АТО пішов добровольцем й ніс службу у складі батальйону “Айдар”. Пізніше його призвали на військову службу по мобілізації Сватівським районним військовим комісаріатом Луганської області.

 

можливо оф топ але ця пісня має тут бути на кожній сторінці

 

В АТО погиб представитель ультрас «Днепра» Артём "Белый".

13 октября, несмотря на перемирие в АТО погиб украинский боец – один из участников футбольного фанатского движения в Днепропетровске.

http://gorod.dp.ua/news/109635

 

...........................................