24 моторошні місця України, від яких застигає кров у жилах

Бійна гора
Де: поблизу Івано-Франківська



Вовчинецьку гору називають "Івано-франківський Голівуд". Але з давніх часів вона має назву — Бійна гора. Таку назву вона має нібито через страшний бій між козаками і польськими загонами Потоцького.

Однак про гору ходять чимало легенд. Одна з них про велетнів, які тут жили. Вони хотіли дістати до Бога і за це їх затопили. Після цього територію захопили біси, а коли їх прогнали, на горі постав монастир.

Але й монахи впали у гріх, і за це монастир пішов глибоко під землю. На Івана тут чути дзвони й співи гріховних монахів.

Також люди вірять, що вночі по горі ходить нечисть. Наприклад, вуж з людською головою, крилата змія і таємничий чорний пес.

Цвинтар з вампіром
Де: Івано-Франківськ



(Ілюстрація)

Це старовинне кладовище є справжньою Меккою для любителів вампірів. Ходять легенди, що тут колись був похований вампір.

У 1974 році в Івано-Франківську почали знаходити трупи з дивними слідами укусів на шиї. Звісно, радянська влада відстоювала думку, що ніяких вампірів не буває. Але… могилу "вампіра" було випалено військовим вогнеметом. Після цього випадки дивних смертей теж припинилися.

Тюрма на Лонцького
Де: Львів



Місце моторошне без будь-яких легенд. Тут у ХХ столітті були політичні в’язниці польського, радянського та нацистського режиму.

Найтрагічнішим періодом у в’язниці був період радянської влади. Стіни тюрми побачили скільки людських страждань, що важко уявити більш моторошне місце. Зараз тут музей-меморіал жертв окупаційних режимів.

Єврейський цвинтар
Де: Івано-Франківськ



Івано-франківський єврейський цвинтар став свідком масштабного і жахливого вбивства.

У жовтні 1941 року німці вантажівками привезли сюди тисячі євреїв. На кладовищі вирили яму завглибшки 5 м. Людей змусили стрибати у яму, а там їх розстрілювали з кулемета.

Жахлива страта тривала 5 годин. Тоді було вбито від 6 до 10 тисяч невинних людей.

Донецький аеропорт
Де: Донецьк



Летовище у Донецьку перетворилося на моторошне місце під час війни на Донбасі між українською армією та російсько-терористичними військами.

Бій за аеропорт тривав 242 дні. Під обломками аеропорту загинув не один український Герой.

Будинок з привидами
Де: Тернопіль



(Тернопіль, ілюстрація)

Тернопільський будинок з привидами розташований у приватному секторі у мікрорайоні "Дружба". Дім збудований на місці цвинтаря.

За розповідями, як тільки будинок збудували, в ньому поселилася нечисть. Звідти було чути моторошні крики, виття. А світло блимало ще тоді, коли електрика не була проведена. Власник будинку нібито не побоявся поселити туди свою родину, однак літаючі предмети і танцюючі меблі все ж вижили їх з дому. Після цього кам’яниця довго пустувала, а зараз там нібито живе жінка, яка знайшла спільну мову з духами.

Вінницька психіатрична лікарня
Де: Вінниця



У кінці 19 століття у Вінниці з’явилася психіатрична лікарня. Історія цієї лікарні багата не дуже приємними фактами, що робить це місце моторошним.

Найстрашнішими є методи, якими тут пробували лікувати хворих. Щодо них широко застосовували кровопускання, опіки, п'явки, проносні засоби, оцет, голодування, водолікування. Людей одягали у гамівні сорочки, зв’язували ременями, а іноді застосовували навіть кайдани. Від такого лікування смертність серед пацієнтів була просто вражаючою.

Пізніше, за радянської окупації, до психічної лікарні часто потрапляли здорові, але неугодні режиму люди. Над якими тут проводили жахливі експерименти.

"Бугайський трикутник"
Де: хутір Мала Бугайка на Сумщині



Цей невеличкий хутір оповитий містикою. Очевидці розповідають про зупинки і пришвидшення часу. Також люди страждають тут галюцинаціями і бачать видіння.

Місцеві виїжджають з цього містичного селища і радять оминати його сотою дорогою.

Вчені кажуть, що годинники тут дають збої у роботі через магнітні поля. Але як пояснити дивні стукоти і стогони, які чують мешканці у своїх будинках?

Львівська Ратуша
Де: Львів



Коридорами львівської Ратуші вночі повільно зі скрипом і стогоном рухається привид у вигляді чорної труни.

Легенда з привидом пов’язана з нечесними суддями. Вони погано розібралися зі справою і засудили невинного на муки в катівні та смертну кару. Згодом помилка виявилася, але вже було пізно.

З того часу почала з'являтися чорна труна як вічна пересторога для суддів.

Придніпровська височина
Де: північно-східна частина Кіровоградської області



Місцевість не одне десятиліття привертає увагу дослідників через паранормальні явища, які тут постійно відбуваються.

На височині людям маряться примарні фігури, вогняні кулі тощо.

Мертве місто Прип’ять
Де: Київська область



Наймоторошнімиш місцем в Україні є мертве місто Прип’ять. Кілометри пустих вулиць, покинуті будинки і дитячі садочки… Важко уявити щось страшніше.

Місто стало мертвим після вибуху на Чорнобильській АЕС. Зараз у Прип’яті ніхто не живе, однак екстремали приїжджають сюди на

 

Підгорецький замок
Де: село Підгірці Бродівського району Львівської області



Замок має страшну таємницю. Усі, хто ночував тут з останніх років XVІІІ століття і до сьогодні, бачили вночі справжнісінького привида! Їм являлася жінка в білому з чорним обличчям.

Примару бачили пацієнти туберкульозного санаторію, який був тут за радянських часів, сторожі і працівники замку. Родина польських поміщиків, які жили у стінах замку, навіть записали свої спогади про примару.

За легендою, замком блукає душа вбитої молодої дружини Вацлава Жевуського Марії. Через ревнощі він власноруч вбив юну кохану, а її тіло замурував у стінах палацу.

Золочівський замок
Де: місто Золочів на Львівщині



Замок почав бути місцем горя і страждань з приходом австрійських військ на Галицькі землі. У приміщенні прекрасного палацу вони влаштували в’язницю.

Згодом у замку своїх полонених утримували енкаведисти. Те, що вони робили з людьми, просто не вкладається у голову… Стіни замку бачили кров, знущання над вагітними, вмурованих у стіни людей. На території були поховані тисячі замордованих, згодом їх перепоховали, однак жахлива енергетика нікуди не зникає.



Під час реставрації до замку привезли дивне каміння незрозумілого походження. На поверхні нанесені дивні знаки, розшифрувати які досі не вдалося. З появою каміння замком, нібито, почав блукати привид чоловіка. Примара носить довгий плащ, у руках тримає тростину, а на голові у нього капелюх.

Олеський замок
Де: смт Олесько, Буського району Львівської області



Під стінами цього замку час від часу з’являється дух монаха. Існує легенда, що за життя чернець полюбляв плотські розваги і нерідко навідувався до жінок з довколишніх сіл.

За це монаха покарали і замурували у стіні без їжі і води. У стінах, нібито, навіть знаходили його скелет.

Згідно з іншою версією, мандруючий монах Ян Каспер на очах тисяч прочан стрибнув у криницю. Інші монахи оголосили його божевільним, та все-таки поховали за християнським обрядом. Однак душа самогубці все одно не знає спокою.

Замок Паланок
Де: місто Мукачево Закарпатської області



Легенда цього замку пов’язана з свекрухою і невісткою Софією Баторі та Ілоною Зріні. Жінки, правлячи замком, ворогували між собою. Про Софію Баторі ходить страшна слава. Жінка, нібито, мала пристрасть до людської крові. Для кров’яних ванн Софія наказували приносити у жертву 13-річних цнотливих дівчат.

Імовірно, ця історія є перебільшенням. Однак жорстокість Софії доводять історики: у її часи в стінах Мукачівського замку були катівні, в яких мордували людей.

Ще одна легенда про замок пов’язана з колодязем і чортом. На території замку копали криницю і все ніяк не могли досягнути води. Тоді чорт запропонував воду в обмін на мішок золота, але князь Корятович обманув сатану і підсунув йому малесенький мішечок з двома монетами. Від того часу темна сила щовечора виє на дні колодязя через те, що його обдурили.

Гора Бона
Де: місто Кременець Тернопільської області



На горі Бона у волинському містечку досі стоять руїни колишньої князівської фортеці. Назва гори пов’язана з вродливою італійкою королевою Боною Сфорцою. Їй через надмірну жорстокість приписують демонічні вчинки.

Згідно з легендою, красуня уклала угоду з дияволом. Сатана за це пообіцяв їй вічну молодість. Королева для вічної краси приносила у жертву незайманок. Їх скидали з вершини замку на гострі палі. У крові дівчат Бона приймала охолоджуючі ванни. За іншою версією, купіль для королеви робили з крові немовлят.

Село Заїзд
Де: Селище Заїзд в Прилуцькому районі Чернігівської області



Село на самому в’їзді до Прилук пов’язують з так званими геопатогенними зонами.

Тут часто ламаються автомобілі. Годинники перестають показувати правильний час. Дивні речі кояться і з людьми: вони відчувають слабкість та запаморочення.

Є кілька версій, що ж коїться у селищі. Одна з них прозаїчна: тут накладаються різні за силою магнітні поля, через це й стаються "містичні" речі. За іншою версією, такий вплив на людей мають якісь таємні випробовування на військових об’єктах. Що ж насправді робиться у Заїзді — невідомо…

Соминське озеро
Де: село Сомин Волинської області



селі Сомин Волинської області.

Взято з сайту Україна - це ми! http://we.org.ua/mistychna-ukrayina/ukrayinskyj-loh-ness/
Озеро посеред лісу за 2 кілометри від села. Люди бояться купатися в ньому, тут нібито не клює риба і не співають птахи.

А все тому, що в озері живе чудовисько. Востаннє тварюку зі зміїною головою і тулубом крокодила бачили 30 років тому.

За однією з легенд, в озері живе велетенський древній сом. За іншою версією, в озері живе доісторична акула. Екстремали щоліта приїжджають, аби побачити потвору.

Галявина Громовище
Де: село Купище у Коростенському районі Житомирської області



Невеличка галявина в лісі просто притягує до себе блискавки під час грози. Під час дощу люди десятою дорогою минають закляту місцину. Блискавки на галявині Громовище вбили близько десятка людей.

Також вночі галявина дивно світиться, а після цього у небо піднімається яскравий промінь світла. Навіть вдень люди, які потрапляють сюди, починають себе погано почувати і в них псується настрій.

На галявині археологи також виявили древнє капище.

Лиса гора
Де: Київ



Лиса гора — місце, де збирається нечиста сила. Лису гору пов’язують з легендою про змію, яка обвиває землю і сама себе кусає. Місце, де вона себе кусає, стає Лисою горою.

На місці київської Лисої гори був язичницький жертовник та капище. Після насадження християнства на Русі тут збиралися прихильники язичництва.

Наприкінці ХІХ століття Лисогірський форт перетворили на гарнізонну в’язницю, в якій проводили страти.

Кияни оминають цю лісопаркову зону. Ті, хто все ж гуляють тут, розповідають про відчуття дискомфорту. У людей складається враження, що за ними стежать. Вояки, які проходили тут службу, часто стикалися з паранормальними явищами: деякі з них втрачали розум або покінчували з життям.

Алімова балка
Де: Качинський каньйон, Крим



В Алімовій балці вчені виявили стоянку людини епохи середньокам’яного віку. Тут же були знайдені ритуальні наскельні малюнки.

Балка має дурну славу. Попри нескладну місцевість, тут постійно губляться люди. Ті, кому таки вдалося знайти дорогу, розповідають, що невідома сила змушувала їх годинами блукати навколо одного місця.

За легендою, в одній із печер мешкає дух кримськотатарського Робін Гуда Аліма. У цій печері також зникали люди, тож вхід до неї закрили.

Сюди часто приїжджають прибічники різних езотеричних вчень через скупчення потужної енергії.

Долина привидів
Де: неподалік Алушти, схил мальовничого гірського масиву Демерджі



Гірський масив Демерджі окрім вапняку (з якого утворені більшість Кримських гір) має вкраплення твердих порід. Саме це спричинило дивну структуру. Долина привидів складається з великої кількості природних скульптур, які нагадають людей, тварин та химер.

Не раз дивні обриси лякали навіть дорослих. Крім того, люди тут часто стають жертвами галюцинацій. Вчені пояснюють це рослинами, які тут ростуть. Вони виділять речовини, що спричиняють тимчасові розлади психіки.

Дослідники паранормальних явищ запевняють, що Долина привидів – це аномальна зона. Тут часто збираються екстрасенси та інші прихильники езотеричних вчень.

Також Долину привидів пов’язують з легендою про злого коваля, який залишив село без води. За це земля розкрила свої надри і проковтнула коваля і його прибічників. А кам’яні фігури це й є покарані за свій ганебний вчинок.

Ставка Гітлера "Вервольф"
Де: на Вінниччині



Ця ставка Адольфа Гітлера була зменшеною копією головної ставки "Вольфшанце" у Східній Пруссії. Будували комплекс 5 тисяч радянських військовополонених. Усіх до одного вбили. За загадкових обставин загинули й німецькі інженери, які будували ставку. Їхній літак вибухнув у повітрі.

У перекладі з німецької "Вервольф" означає перевертень. За даними вчених, обираючи місце для ставки, Гітлер консультувався з 400 магами, екстрасенсами і астрологами з Інституту окультних наук у Берліні.

"Вервольф" мав стати магічним центром. Навколо нього мали об’єднатися розрізнені країни Європи і початися завоювання світу. Про ставку говорила і відома віщунка Ванга.

Дослідники паранормальних явищ не радять відвідувати цю територію, оскільки вона випромінює смертельну ауру.

Зелений театр
Де: Київ



Зелений театр — це величезна споруда з підземними ходами і тунелями в горі. Під час своєї історії в театр то блискавка потрапляла, то він горів. Та й постійно притягував "неблагонадійних" представників суспільства.

За часів будівництва комплексу неподалік був цвинтар самогубців і померлих немовлят. А за радянських часів злочинці часто залишали тут трупи вбитих.

Ходять історії, що зелений театр — це центр підземних комунікацій ще з часів заснування Києва. Розповідають також про жіночий монастир, який відлучили від церкви через страшні речі, які там коїлися. Також існує думка, що тут любив гуляти Булгаков. Одним словом, місце містичне і легенд має чимало.

 

Дякую за цікаву підбірку !

 

Гарна добірка.

 

Вибачте, але це є маячня Ніхто Лиску не оминає, там досить непогані лижні траси, взимку на них повно народу, влітку - різні шашличники і їм подібні. Дискомфорт в основному від кинутого людиносвинями сміття З містики можна натрапити лише на малоліток, що "диявола викликають", або ж на всмерть упитого відпочивальника. Скільки раз там був - жодних неприємних вражень, хоча місце і не рядове. Про "Зелений Театр" - те ж саме.

 

Знакомый договорился со сторожем одного из этих "страшных" замков и арендовал его на ночь за 50 гривен. Пригласил девушку, расставил свечи, засыпал каминный зал лепестками роз... Дальше рассказывать?
Не знаю ни одного замка без привидений, но все индивидуально. Меня по ощущениям больше всего напрягала одна лесная корчма и опорник на Лтж плцдрм, где всегда сходил с ума gps и водил кругами.
Товарищ госслужащий рассказывал о страшных подвалах в Кабмине на Грушевского. Ужасная атмосфера. И священника приглашали несколько раз, а все равно не помогает. Люди узнали, что изначально это здание строили для НКВД, а значит - там расстреливали людей, и не могут теперь нормально работать. Другое дело, что на самом деле НКВД заехало не туда, а в здание неподалеку - в Институт благородных девиц, он же Октябрьский дворец. А там ничего, всегда весело - кино, концерты, никаких привидений...

 

Почти все интересные места на Западной Украине. В основном, так сказать. Совпадение? Не думаю.
Просто люди радушные и умеют завлечь. Даже легендами. Молодцы.

 

Скорее тут то, что в остальной Украине с замками как-то не сложилось, а привидения любят именно замки по своей потусторонней сущности Ну и много чего за уши притянуто - та же Припять. Знакомый там почти полгода работал (не безвылазно, конечно), еще в 1990-м, город тогда еще не был разграбленным. Никакого ужаса не было, да и от "самоходчиков" чего-то ужжжасного не слышал. А пуганая ворона боится даже куста. Про Приднепровскую возвышенность - вообще песня. Огромная территория нескольких областей - и шо, прямо везде страх и ужас ?

 

Интересно посмотреть,почетать.

 

да,дійсно цікаво,особисто я знав половину з описаного. в деяких місцях побував.

 

Круто Под в самый раз побаяЦЦа

 

Спасибо,познавательно.

 

Спасибо,познавательно.

 

вервольф - то брєд - як казала моя хімічка Ольга Яківна - брєд сивої кобили.. - ви помістите 5 тис.поленених на 2 двох квадратних кілометрах? а охорона не репне сракою...

 

Шо ви страдаєте панове фігнею.. і ніяких там привидів нема - приїдете я покаже де є..

 

король джулиан, спасибо огромное, познавательно

 

Спасибо за материал! Не знаю, что там на остальных местах но на Лыске с аномалиями встречался. Редкие выходные там не проводил лет эдак с 14 и почти до 25. Исходил да излазил... Действительно - есть там места силы - но они индивидуальны и для каждого разны. Может разве что чаще чем на обычной местности. Есть места, где лучше не ночевать - утром поднимешься полутрупом. Причем этому есть и геопатогенная теория и более приземленные - например в 8 потерне в самом низу лучше было на ночлег не устраиваться в конце 90-х - много огнегасящего порошка в ней рассыпано было Это уж потом все разнесли и проветрили А так - все места на 90% создаем мы своими ожиданиями. А вот оставшиеся 10% иногда могут дать неожиданные и иногда очень неприятные сюрпризы.

 

Тут эта, каменюки возле возле Подгорецкого замка вроде как тамплиерские, найдены в лесу на месте евойного замка и никто не смог расшифровать пока. А ещё страшненькое место - Хустский замок. По преданиям один из замков Влада который Цепеш. Фоток не представляю по причине отсутствия гаджета для заморозки прекрасных и ужасных моментов, но по стараюсь восполнить.


Пы.Сы . А давайте в этой ветке постить страшилки ?

 

https://reibert.info/threads/pro-poltergejst.10552/

 

Привид Ратуші
Одного разу годинник Ратуші, що мав здатність сповіщати про себе кожні п'ятнадцять хвилин, зламався, и на його ремонт потрібно було витрати декілька років. Як не дивно, владі міста вдалося зробити так, аби львів’яни не дізнались про те, що «серце Львова» застигло.

Ось вже протягом шести століть на вежу Ратуші аби перевірити, чи не зламався розташований на ній годинник, щоночі піднімається монах Григорій. Якщо все добре, він йде геть, а як ні, б’є на сполох та піднімає годинникарів, змушуючи їх ремонтувати механізм. Через це дзиґар, що вважається одним із символів міста Лева, досі зберігся у чудовому стані та наразі являється єдиним у Європі працюючим механічним годинником, що прикрашає мерію міста.



Чернець Григорій мешкає у вежі з тих часів, як одного разу механічний годинник Ратуші, зроблений австрійськими майстрами, зламався. Поломка виявилася настільки серйозною, що на ремонт потрібно було витратити у найліпшому випадку декілька років.



Повідомити про таку подію містянам, що вважали дзиґар серцем Львова, міська влада не наважилася. Та й приховати подію було непросто: годинник мав властивість сповіщати про себе кожні п'ятнадцять хвилин. Тому чиновникам треба було якнайшвидше знайти людину, яка би протягом ремонтних робіт дзвонила в дзвін з тим самим інтервалом, що й дзиґар, а отже, була би згідна постійно знаходитися поруч із годинником.



При цьому чиновники мали бути впевненими в тому, що ця особа нікому про це не розповість. А отже, сімейна людина не годилася: дружина обов’язково довідалася б, куди подівся її чоловік. Тому потрібно було би знайти або самотню людину, або монаха, якого б ніхто не розшукав.

Як не дивно, нового годинникаря було знайдено досить швидко: чернець Григорій одразу погодився на незвичну пропозицію. Протягом декількох років він сумлінно виконував своє завдання, а маленька кімнатка біля дзвону перетворилася на келію: за межі Ратуші чернець майже не виходив.



Коли годинник за кілька років був відремонтований й чернець мав покинути нову домівку, серце його не витримало. Й хоча тіло його поховали, дух монаха з того часу щоночі стежить за роботою годинникового механізму, а коли надходить потреба замінити дзиґар на новий, ретельно стежить за усіма роботами.




P.S.

Перші згадки про годинник на Ратуші датуються 1404 роком. У 1491 році на вежі був розміщений дзвін, у який монахи (а саме вони опікувалися годинником міста до XVI ст., аби не дати можливість «нечистій силі» посилитися усередині пристрою) дзвонили кожні п'ятнадцять хвилин. Так було доти, доки чернець Григорій не зробив та не встановив на вежі автоматичного годинника. Сталося це у 1504 році.

 

У давні часи, років чотириста тому, у львівській ратуші з'явився привид. Приходив він опівночі у вигляді чорної труни, яка літала залами і сходами, а луна розносила її страшний стогін. Ніхто не міг пояснити появу чорної труни, та ось один із лавників, а так називалися у давньому Львові судді, що провадили кримінальні справи, розгадав таємницю. Одного разу колегія лавників не досить ретельно розглянула судову справу і засудила невинного чоловіка на кару смерті. Згодом знайшли справжнього винуватця злочину, але було вже пізно -- невинний постраждав. Після цього у ратуші почала з'являтися чорна труна, як грізна пересторога для неправдивих суддів.

Наступні леґенди, які ми розповімо, були записані львівським письменником Стефаном Грабинським, твори якого вперше для сучасників запрезентував Юрій Винничук. 1861 року було запущено в дію залізничний маршрут Львів--Перемишль. Він був першим в Галичині і в Україні загалом. І ось через декілька років після цієї події на львівських коліях стали виникати загадкові і чудернацькі трафунки. Налякане колійове начальство хотіло усіляко приховати їх, але про ці дива вже почали патякати бульварні часописи.

На львівських коліях з'явився якийсь загадковий потяг. Він з нечуваною швидкістю несподівано виникав у найнеочікуваніших місцях і зі сатанинським гуркотом так само несподівано зникав у невідомому напрямку, однак, не спричиняючи жодного зіткнення і жодних аварій.

Цей потяг було неможливо ні наздогнати, ні затримати. Залізничники були у люті і розпачі, тому що пасажири, налякані чутками, все менше і менше користувалися потягами. Містичний потяг одного вечора з'явився і на львівському двірці. Люди чекали на поїзд із Відня, який прибував із західного напрямку точно секунда в секунду. Вже було видно з вікон веселі обличчя пасажирів, коли зовсім з протилежного, східного напрямку гігантська сіра маса потяга-привида, як шалений вихор, летіла тією самою колією назустріч Віденському. Жах охопив усіх. Зіткнення не оминути!

Але скажений потяг, замість того, аби вщент розтрощити свого товариша миттєвим зіткненням лоб в лоб, з блискавичним шалом пролітає, як імла, наскрізь через усі вагони потяга Відень--Львів і зникає у пітьмі. На пероні спокійно стоїть неушкоджений пасажирський, і лише дуже налякані застиглі обличчя пасажирів, повернуті у західному керунку, свідчать, що щось страшне і містичне відбулося на львівському пероні.

Шалений потяг не дуже часто, але ще декілька місяців тероризував залізничників і пасажирів різних потягів, а потім зник так само безслідно, як і з'явився.

Ще одна леґенда початку ХХ століття була пов'язана з осібняком на Погулянці. Близько 1910 року молодий блискучий львівський адвокат закохався у жінку, власницю вілли "Півонія" на Погулянці, і близько двох років мешкав тут із нею. Відомий психіатр, з яким товаришував адвокат, помітив важкі розлади у поведінці свого колеги. Той, у свою чергу, поскаржився лікареві на фатальну, майже патологічну сексуальну залежність від цієї жінки. На вигляд жінці було не більше тридцяти років. Психіатр серйозно замислився над цим неординарним випадком і ним оволоділо велике бажання врятувати товариша. Лікар переглянув усі старі історії хвороби і нарешті, натрапивши на картку пані з Погулянки, не повірив своїм очам: ця жінка з діагнозом психопатичної схибленості на сексуальному ґрунті зверталася до психопатолога 1875 року у віці 45 років, отже на той момент їй мало бути не менше вісімдесяти.

У психіатра з'явилося нестримне бажання познайомитися з Сарою Брага, так називалася ця пані, предки якої були іспанськими дворянами. І ось він побачив молоду, дуже привабливу жінку, яка зовсім не користувалася косметикою. На цей час адвокат помер від невідомої хвороби, а лікар довідався, що Сара до нього мала ще шістьох чоловіків, доля яких була невідомою. Усвідомлюючи всю небезпеку задуманого, лікар все-таки оселився на Погулянці у домі Сари. Неймовірних зусиль коштувало йому не піддаватися на спокусливі принади цієї демонічної жінки і жодного разу в них справа не доходила до ліжка. І ось Сара, відчуваючи своє безсилля, почала старіти, на її молодому обличчі з'явилися зморшки, а на голові -- срібні волосинки. Не допомагали ні благання, ні істерики -- лікар залишався незламним. А тим часом він, якось читаючи Біблію, цілком випадково нарешті відкрив таємницю Сари у Книзі Товіта. Там ішлося про Сару з Мідії, котра мала сімох чоловіків, які потім були віддані демонові Асмодею. Нарешті одного вечора, коли вони разом сиділи на дивані у вітальні, лікар прочитав їй це місце зі Старого Заповіту. Сара зі страшним зойком вибігла з кімнати. Коли психіатр вибіг за нею -- побачив її тіло, розпластане на сходах. Сара була вже мертвою.

 

Львів - казкове місто з таким різнобарвним минулим...і таке місто просто не може не мати чогось містичного в своїй історії.

Ось одна з них:

Потяг привид. (історія для початку екскурсії ще з залізничного вокзалу)

В 1861 році було введено в експлуатацію залізничний маршрут Львів - Перемишль. Через якийсь час на львівських коліях, стали виникати загадкові випадки.

Одного вечора містичний потяг з'явився на львівському вокзалі. На перон львівського вокзалу прибував поїзд із Відня. Зустрічаючі вже бачили веселі обличчя пасажирів у вагонах, коли раптом з протилежного напряму гігантська маса потяга - привида шаленим вихором летіла тією самою колією назустріч прибуваючому потягу. Людей охопив невимовний жах. Зіткнення поїздів було неминучим. Але потяг-привид блискавкою пролітає, як туман, через усі вагони Віденського поїзда, і зникає у пітьмі. Поїзд, що прибув із Відня, стоїть неушкоджений на пероні вокзалу, лише налякані обличчя зустрічаючих говорили про те, що щось жахливе і містичне відбулося на пероні вокзалу.

 

Подорожні, які зупинялися у старій будівлі готелю "Жорж", нарікали на кімнату № 11, в якій траплялися дивні речі. Їм уночі з'являвся якийсь старший пан у довгому обтріпаному халаті й нічному ковпаку на голові. Він міг сидіти собі в кріслі і попихкували люлькою, а міг ворушити кочергою вогонь у коминку або ходити з кутка в куток, голосно зітхаючи і нарікаючи. Однак при першій же реакції обурення він з риданнями зникав і більше тієї ночі не турбував. Хоча слід сказати, що рідко хто після цього міг спокійно заснути.

Слава про цю кімнату швидко поширилася всією Галичиною, і настала нарешті така пора, що ніхто вже не бажав у ній поселятися. А проте це не означає, що кімната пустувала. Привид чоловіка у халаті товкся там щоночі, а його стогони чути було у сусідніх покоях. Тому вже три кімнати перестали приносити прибуток власникові готелю. І це незважаючи на те, що готель "Жорж" був улюбленим місцем постою для українського духовенства.

Та привидові чоловіка у халаті однієї кімнати виявилося замало, і він почав провідувати обидві сусідні, викликаючи нічні дрижаки у суміжних покоях. Постала реальна загроза, що скільки б кімнат не пустувало, а привидові усе буде мало і він продовжить захоплювати нові території.

Врешті старий готель зруйнували і під підвалом відкопали скелет невідомого в зотлілому халаті і нічному ковпаку. На шиї він мав міцно затягнутий шнурок, який свідчив про те, що його задушили. Невідомого поховали і розпочали розслідування. Для початку поліція виписала з готельного журналу імена усіх чоловіків, які зупинялися в 11 кімнаті до того, як там почало страшити. Список виявився досить поважний, але поволі вдалося виявити, кому належав скелет: поміщикові з Чорткова. А задушив його зять. У новому готелі, який перейняв стару назву, духи вже не турбували.

 

Тривалий час жив привид у львівській Ратуші. З'являвся він опівночі у вигляді чорної труни, рухався поволі залами і сходами й скрипів та стогнав. Нічна сторожа перелякано хрестилася.

Привид мав свою історію. Колись львівські судді засудили невинного на муки в катівні, а потім до смертної кари. Згодом помилку виявили, але вже було пізно. Відтоді й почала чорна труна з'являтися як вічна осторога для суддів. А щоб завше про той випадок пам'ятали, розглядаючи нову справу, то на обкладинці лавничої книги, де містилися судові рішення, виписали великими літерами: "ПАМ'ЯТАЙ ПРО ТРУНУ, ЩО ПО СХОДАХ І ЗАЛАХ ХОДИЛА".

Кожен, хто брав до рук лавничу книгу, відразу чув, як йому мороз попід шкіру йде. І добре думав, перш ніж приректи когось на важку кару. Коли Ратуша понад півтора сотні літ назад завалилася, то й дух зник.