Ранок 20.07, небо затягнуте свинцевими хмарами, йде дощ... Рюкзаки давно зібрані, все зайве залишається в орендованому будиночку. З надією, що розпогодиться, ми вирушаємо в похід. Говерла і Петрос...
КПП на виході з Лазещини. Тут запишуть інформацію про Вашу групу і маршрут, яким Ви йдете. Крім того, потрібно буде заплатити символічну плату, щось біля 40грн. Прейскурант є на все: користування мангалом, ставлення намету, тощо. Дуже радив би поговорити з рятувальником про нюанси маршруту і погоду, яка очікується - можете дізнатися багато чого цікавого. Проінформований - значить підготовлений.
Як добре, пройшовши кілька кілометрів набираючи висоту, зупинитися біля джерела, напитися води і вмити обличчя...
Після тривалого підйому робимо перший привал. Кілька кроків від дороги і натрапляю на суниці - приємне доповнення до нашого не хитрого перекусу.
Підходимо до Козьмещика. Зустрічаємо перших туристів, які рухаються на спуск. Від них дізнаємось, що йдуть з Петроса, а погода там просто капець - "ледь не поздувало"...
Козьмещик. До полонини Головчеської залишається ще 8км, приблизно 4 години ходу. Десь після 2х годин ходу починаються круті підйоми. Йти дуже важко. Коли основний маршрут стає занадто крутим, від нього відходить дорога, щоб автомобілем можна було піднятися на полонину. Дорогою йти легше, проте довше.
Зупинитися на ніч вирішили не на самій полонині, де всі інші туристи, а нижче не далеко від будиночка вівчарів. Після тяжкого підйому, втома давалася взнаки, самопочуття було не дуже, навіть їсти не хотілося. Зі сторони Петроса сунули хмари, здавалось от-от піде дощ. Я на скору вибрав чисте рівне місце, де поставив свій намет і, на всякий випадок, відразу ж накрив тентом. Розкидав одяг, рюкзак і пояс - щоб просушилися. Так приємно, пролазивши ввесь день в кросівках, нарешті зняти взуття і ходити босоніж. Потім було підготовлене місце під багаття: натягав каміння і виклав його у формі кола, зробивши таку собі стіну від вітру. Друзі наносили дров. До джерела йти не більше 100 метрів, але так важко змусити себе сходити по воду. Вигляд багаття підняв настрій. Перекусили гаряченького і заварили справжнього карпатського чаю (Шрі-Ланка відпочиває! ). Друзі пішли спати, а я ще трішки посидів біля вогню. Дощ, на щастя, так і не пішов. Все, пора спати - завтра знову важкий день...
Ніч пройшла спокійно, лише під ранок прокидався від холоду. Спальник армії Великобританії для теплої погоди підвів, довелось вдягнути шкарпетки і накинути поверх фліс - стало тепліше. Прокинувся десь о 08:00, вдягнувся і скоріше на полонину... Неймовірно красиво.
Свідчення перебування тут Homo Porcus. Цей вид доволі рідко зустрічається у важкодоступних районах Карпат. Проте там, куди можна дістатися автомобілем, людиноподібну свиню можна зустріти часто.
Полонина Головчеська, висота 1540м. Звідси до вершини приблизно півтори години крутого підйому. Такого крутого, що більшість часу доводиться допомагати собі руками, а іноді і просто дертися на колінах. Краще підніматися короткими проміжками і часто робити привали. В багатьох місцях не можна не те щоб нормально стояти, а навіть сісти. Тому варто розраховувати сили, і завчасно планувати кожен наступний проміжок підйому. Каміння дуже підступне, якщо є можливість, то його краще обминати. За безліч років, по маршруту туристи натоптали багато стежок, тому варіанти є. Палиця іноді дуже виручає, це річ взагалі багатофункціональна (чи казанок підвісити, чи зняти його з вогнища, чи намет підперти, чи тент натягнути, чи собак відігнати тощо), але в потрібний момент, вона стає чи не єдиною надійною опорою. Коли йдеш, краще дивитися собі під ноги: висота - уууухх!!!, може і в голові запаморочитись. А так, просто потрібно бути уважним і обережним. Навіть діти піднімаються і спускаються цим маршрутом, правда з батьками, підв'язані мотузкою і без рюкзаків...
Отличный обзор! Жаль, нет времени досконально всё почитать. Вижу, у некоторых ребят обувь вовсе не для похода или это переобувка? Буду через несколько дней и выложу наш поход на Марморошский массив.
Дякую! Та, огляд - так собі))) Це все природа, наші Українські Карпати. Краса, яку не можливо передати ні словами, ні на фото. Це потрібно побачити власними очима... Друзі просто були кому в чому зручно. Я собі взуття підбирав спеціально, і не пошкодував. Буду чекати Вашого огляду!
До вершини вже не так далеко. Розминулися з кількома групами туристів, які рухалися на спуск. Приємно, коли люди щиро відповідають на твоє вітання і побажання щасливої дороги. ...
