Російсько-Українська війна. Новини

Юрий Бирюков

Кто-то где-то когда-то кому-то рассказывал о том, что если кто-то кого-то где-то ловит на контрабанде, то подразделение вжжжжик - и расформировывают. Да? Ну, типа власть крышует потоки, все дела. Очень может быть, ага. Но какая-то другая власть. Ибо 10 дней назад бригады ВДВ получили приказ на начало "специфических" рейдовых действий. Скажем так, на первую серию.

От 79й бригады в рейд пошел Легендарный Майк с первым батальоном. Волноваха, Курахово, Марьинка. Каждая ночь - новая точка, каждая ночь - новый маршрут. Дошло до того, что знакомые из 28 и 72 бригад меня в личке спрашивали: "Тут такой вопрос. Всю ночь натыкался бойцов с первого бата 79 бригады. Волноваха, Новотроицкое, Польное. Не в курсе что это за маневры??". В курсе конечно.

Найдены склады, найдены стоянки автотранспорта. Потрясающие схемы: мама с папом живут в Донецке, а дочка с мужем - в Волновахе. И организовывают бесперебойный караван фур.

А дальше... Дальше пошли непрерывные попытки "договориться". Это ведь так просто предложить взятку командиру батальона, живущему в однокомнатной служебной квартирке с женой и ребенком - у них раньше это наверное всегда срабатывало. Ставки росли, цены на контрабанду росли, нервы накалялись. Предлагали "порешать на месте", "а вон посмотри какой джип у нас есть", "ДА ЧТО ВЫ, НЕ ЛЮДИ ЧТО ЛИ???".

Лучшие из людей!

ВДВ и тут показало себя, а Майк просто объяснил: брать деньги у тех, кто таскает грузы в ТУ зону - это просто предать всех наших погибших. Пафос, эпика, все такое? Да нет, это такая вот жизненная позиция.

Скоро начинается вторая серия этого балета, со спецэффектами и самовозгоранием автотранспорта. Такое...

 

Су-25 ВВС Украины.

 

Тернистый путь Л-39 в Николаев.

 

204 бригада тактической авиации.

 

Су-24. Борт "41" прошёл капитальный ремонт на НАРП. Сдан в декабре прошлого года.

 

Наші герої не вмирають. Вони стають вогнем та залізом, і повертаються в стрій.

Офіційно: Згідно наказу підполковника В’ячеслава Вікторовича Власенка (позивний «Філін»), командира 46 окремого батальйону спеціального призначення ЗС України "Донбас-Україна" від 1 липня 2015 року (№ 88), наймогутнішому підрозділу нашого батальйону, - танковій роті, було присвоєно почесне звання нашого побратима, героя АТО, підполковника Юрія Литвинського. Саме він був автором ідеї створення бронетанкового підрозділу, яка нині втілена в життя.

В пам’ять про інших наших побратимів-героїв цим же наказом були затверджені персональні назви всіх танків танкової роти. Машини отримали імена бійців добровольчого батальйону «Донбас», які загинули, боронячи українську революцію та незалежність країни.

В танковому підрозділі батальйону "Донбас-Україна" танки будуть довічно називатися:

№1 - «Монгол»
№2 - «Скіф»
№3 – «Карат»
№4 - «Орест»
№5 - «Утёс»
№6 - «ВДВ»
№7 - «Тур»
№8 - «Восьмий»
№9 – «Франко»
№10 – «Шульц»

На жаль, в нас ще не достатньо важкої бронетехніки, аби завдяки їй вшанувати всіх побратимів, які заслужили вічного місця в лавах батальйону. Але ми знайдемо способи, щоб їх позивні ніколи не стерлися з нашої пам’яті, і щоб вороги про них теж не могли забути.

Нам досі трохи дивно й незвично, що у наших побратимів були й звичайні прізвища та імена, якими їх називали рідні й друзі – в часи, коли країною не гуляла війна. Ми ж бо знали один одного лише по солдатським позивним. Ці псевдо – відлуння давньої військової традиції, згідно якої воїни після посвяти брали собі друге, таємне ім’я. Але смерть розкриває всі таємниці, то ж сьогодні ми вголос згадаємо кожного з наших славних десяти:

Юрій Литвинський – офіцер запасу, який давно закінчив армійську кар’єру, присвятив себе родині та садівництву, але коли прогриміли перші громи революції – вийшов на Майдан, пройшов київські барикади, був поранений на Інститутській, пішов добровольцем у батальйон «Донбас», служив на посаді заступника командира батальйону з озброєння. Загинув при штурмі Іловайська, залишившись у нашій пам’яті під іменем «МОНГОЛ».

Олександр Романенко – прапорщик, ветеран війни в Афганістані, з орденом Червоної Зірки на камуфляжі. Палко віруючий, по-дитячому скромний, у мирний час – голова селищної ради, у воєнний – розвідник, командир взводу, – «СКІФ».

Анатолій Ніколенко – ветеран Афганістану, вірний до кінця, відчайдушний, сивий кулеметник. Щоб не потрапити у руки ворога підірвав себе гранатою, але не здався. Твоє ім’я для нас назавжди – «КАРАТ».

Андрій Шевчук – винахідливий сапер, що так хоробро обороняв свою позицію в Іловайську. Який залишив по собі вічну усмішку й теплу згадку в усіх, з ким служив поряд. Для побратимів ти був і є - «ОРЕСТ».

Микола Балакшей – командир гранатометного відділення, принциповий та відчайдушний, вірний своїм ідеалам і вірний побратимам; навіть будучи пораненим, навіть отримавши прямий наказ командира на відхід не залишив взводу, бився до кінця і знищив ще немало ворогів, поки смерть не зупинила його. На пам’ятнику у тебе написано «Микола», але тут, в лавах батальйону, твоє ім’я – «УТЁС».

Віктор Дмитренко – командир роти охорони, розсудливий, спокійний і надійний, мов скеля. У твоїй душі жило небо, десантник, і для нас ти вічно будеш - «ВДВ».

Сергій Петров – усміхнений, хоробрий до відчайдушності капітан, командир штурмової роти, боєць, який завжди йшов попереду своїх солдатів. Навіть на фронт він поїхав і вступив в бій одним з перших у батальйоні. Для своїх хлопців ти назавжди – «ТУР».

Андрій Журавленко – старший солдат, відданий війні розвідник, командир відділення, зосереджений та активний, для якого служити Батьківщині і воювати було так природно, наче дихати повітрям. Ти був і залишаєшся для нас – «ВОСЬМИЙ».

Марко Паславський – розумний ідеаліст, успішний бізнесмен, українець, народжений в Нью-Йорку, майор армії США, випускник військової академій Вест-Пойнт, який відмовився від керівної посади у батальйоні та став рядовим штурмовиком. Для нас в житті і після смерті - «ФРАНКО».

Сергій Шкарівський – інтелігентний та веселий капітан, зневажливий до небезпеки, завжди в гуморі, завжди без тіні страху на обличчі, чий бадьорий силует на самій першій лінії вогню пам’ятають всі, хто хоч раз бачив атаку батальйону «Донбас» – твоє ім’я «ШУЛЬЦ», і поки існуємо ми, воно завжди буде з нами.
Ми пам’ятаємо вас, хлопці, і ви на небесах не забувайте про своїх. Коли вже ви випередили нас на шляху до вічності, замовте слівце янголам за тих танкістів, що підуть у бій з вашими іменами на бортах.

 

Сегодня, 5 июля, в Одессе отмечают День Военно-Морских Сил Вооружённых Сил Украины.

В торжественных мероприятиях на морвокзале приняли участие министр обороны Степан Полторак, командующий ВМС, вице-адмирал Сергей Гайдук, губернатор Одесской области Михеил Саакашвили, мэр Одессы Геннадий Труханов, депутаты, в частности, нардеп Алексей Гончаренко, ветераны, духовенство, одесситы и гости города.

Как уже сообщалось, Саакашвили подчеркнул, что Одесса станет главной базой ВМС Украины, и уже решено, что штаб разместиться в Доме профсоюзов. Также он акцентировал внимание на проблеме квартир для моряков.
Официально празднование началось с церемонии поднятия Военно-морского флага Украины и флагов расцвечивания на фрегате «Гетман Сагайдачный» и кораблях ВМС.
После этого в море вышел специальный катер, с борта которого на воду были спущены венки в память о погибших моряках. Правда, катер ушел на столько далеко, что увидеть церемонию с берега было невозможно. Однако в это время собравшиеся могли наблюдать другое действо — из пролетающего мимо вертолета, прямо в воду прыгали парашютисты, а прочие службы — устроили небольшую выставку своих специальных инструментов и вооружения.

 

Подполковник 79 ОАЭМБр Дмитрий Марченко рассказал о ситуации в Широкино по состоянию на субботу.

«По многочисленным просьбам дам ответ на часто задаваемые вопросы по поводу ситуации в Широкино! На настоящий момент там тихо и спокойно, вчера работал сепарский снайпер. Сегодня уже не работает, уволили)) Все село находиться под контролем украинских войск, арта молчит, работают ОБСЕ!» - написал Марченко.
При этом он опубликовал фото разрушенных зданий детских лагерей
«Очень жаль разбитых детских лагерей. Восстанавливать их будут долго!» - добавил Марченко.

 

Лис боевой, ручной с отремонтированной лапкой и всеми прививками на поводке у подразделения "Белый Воробей". Нашли в разрушенном доме. Мать бросила. Они подобрали.

 

Роман Донік

Хотите новости о работе "обновленной" ВСП(военная служба правопорядка)?
У меня их есть. Капитан ВСП Дмитрий Григорьев, отжал Митсубиши L200 у взвода снайперов 93 ОМБр.
Взял поездить на два дня и пропал с концами, уехав на ротацию. У снайперов в районе ДАП! С передка, Карл!
ВСПшникам конечно нужнее, чем снайперам. Они дело большое делают. Кстати, автомобиль пригнали Львовские волонтеры (Ирина Вовк, если не ошибаюсь).

 

ВСУ заняли еще один небольшой участок Горловки.

Как сообщают местные жители Горловского поселка Зайцево, Украинские военные закрепились на территории самого поселка.

Так называемая "Бахмутка", территориально входящая в поселок Зайцево, но расположенная в трех километрах от центра поселка в сторону Артемовского района, контролируется солдатами ВСУ.

Вероятнее всего, данные действия произошли не по причине наступления ВСУ на Горловку, с целью ее освобождения от рашистов, а в целях пресечь проникновения ДРГ террористов в глубь территории контролируемой Украиной.

Напомним, что также, под частичным контролем ВСУ, продолжает находиться и поселок Майорский, где еще с лета 2014 года, стоит украиский блокпост.

 

Кировоград. Сын провожает отца на фронт.

 

Бойцы Чеченского батальона имени Шейха Мансура.