Підбірка по Туреччині.

Шановне товариство, вітаю всіх! Хочу запропонувати для Вашого
перегляду мою невеличку колекцію, присвячену Туреччині.

Питома частина колекції присвячена Оттоманській Військовій медалі
(тур.) Harp Madalyasi. В коментарях до світлин я буду інколи давати
посилання на книгу «Галлиполийская звезла или Орден
Железного полумесяца» автор – Константин Николаев,
2013. Це дуже цікава, добре ілюстрована і, як на мене,
найбільш повна, на сьогодні, книга-довідник по темі
Військової медалі.

Оттоманська Військова медаль Harp Madalyasi - нагорода в армії Османської імперії. Заснована султаном Мехмедом V Решад, 1 березня 1915 року. Відома також під англійською назвою Gallipoli Star (Галліполійська зірка) і німецькою - Eiserner Halbmond (Залізний Півмісяць).

Ця медаль була задумана як нагорода за військову мужність та хоробрість і не мала відношення до будь-якої конкретної військової кампанії. Хоча саме її появу пов'язують з успішним захистом Дарданелл в 1915 р від англо-французького десанту.

Медаль займала нижчу сходинку серед турецьких нагород того часу, однак її німецька назва Eiserner Halbmond (Залізний Півмісяць), вказує на те, що серед німецьких солдатів і офіцерів вона вважалася еквівалентом Залізного хреста.

Медаль являє собою п'ятикутну зірку діаметром 56 мм з невеликими кульками на кінцях променів. Промені мають срібний ободок і покриті червоною емаллю або лаком. Опуклий півмісяць, відкритий догори, оточує центральний медальйон, всередині півмісяця - тугра султана Мехмеда Решада V з датою «1333» (1915 г.). Реверс плоский, з горизонтальною шпилькою або з вертикальною шпилькою і двома вертикальними гачками.

Існує два варіанти цієї нагороди: для офіцерів і рядових. Офіцерський знак робився зі срібла або посрібленою бронзи і заливався червоною емаллю. Солдатський штампувався з білого (кольорового) металу і покривався червоною фарбою. Зворотний бік знака гладка і має горизонтальну шпильку для кріплення до мундира. Турки носили медаль на лівій стороні грудей; німці, австрійці та болгари - як правило, на правій.

Медаль мала стрічку шириною 29 мм - червоного кольору з двома білими смужками по краях у нагороджених за бойові відзнаки, і білу з двома червоними смужками у некомбатантів (осіб, які не брали безпосередню участь в бойових діях). Стрічку можна було носити на орденській планці або окремо, пропустивши через другу (зверху) петлю мундира.

Існували також трапецієподібні планки для носіння на стрічці з назвами різних кампаній або театрів бойових операцій: Чанак-кале, або Чанак (Галліполі), Кавказ, Канал, Сана, Кут-ель-Амара. Планки не мали офіційного статусу, але їх носіння широко практикувалося в роки війни.

Військова медаль 1915 була єдиною турецькою нагородою, що вручалася не від імені султана, а за наказом головнокомандувача Енвера-паші. Тому на нагородних документах відсутня султанська тугра. Однак після закінчення війни султан Махмуд VI офіційно затвердив всі нагородження - як вчинені з його волі.

Ця нагорода виготовлялася в Туреччині (Стамбульський монетний двір), а також у Німеччині та Австрії (у Німеччині та Австрії відомі лише приватні фірми-виробники цієї нагороди. Дуже часто турецькі офіцери замовляли собі виготовлення Військової медалі саме у німецьких або австрійських фірм-виробників, вирізнялися високою якістю.

Особам, нагородженим Військової медаллю, від імені султана, (в тому числі іноземцям-союзникам Туреччини - німцям і австріякам) вручалася барвиста грамота, віддрукована друкарським способом і, в середньому, що має розміри 230 на 420 мм. На грамоту ставилася печатка військового міністра Енвер-Паші. Військовослужбовцям союзних (німецьких, австро-угорських військ) в період Першої світової війни, нагородженим Військової медаллю, крім офіційного нагородного посвідчення турецькою мовою, вручали і посвідчення на рідній мові.

Відомо безліч фотографій періоду Другої світової війни, на яких військовослужбовці Третього рейху, в тому числі вищі офіцери Вермахту, Люфтваффе, Крігсмаріне, СС, запечетлени з Військовою медаллю на мундирі. Це говорить про те, що власник цієї нагороди брав участь у Першій світовій війні у складі військ - союзників Туреччини і був нагороджений турецьким урядом.

Військовою медаллю (тур. Harp Madalyası, нім. Eiserner Halbmond - Залізний півмісяць), був в тому числі, нагороджений і Герман Герінг.

Існує велика кількість різновидів медалі, виготовлених німецькими та австрійськими приватними фірмами в період з Першої світової війни до утворення Третього рейху, зокрема цю медаль виготовляли такі фірми, як BecoFabrikate; WilhelmDeumer,Ludenscheid; Godet,Berlin; PaulMeibauer; Otto Schickle, Pforzheim; A.WernerundSohne (AWS), Berlin та багато інших відомих та невідомих фірм.Основна частина замовлень на цю медаль припадає на період Веймарської республіки та Третьго Рейху.

Знаки, які виготовлялись німецькими та австрійськими фірмами, могли бути срібними, бронзовими, алюмінієвими, з різноманітними шпильками, гвинтами на зворотному боці і навіть з вушком для носіння на стрічці. Були марковані та немарковані знаки.

Відомі також знаки більшого, ніж звичайно, розміру, виготовлені приватними німецькими та австрійськими фірмами за індивідуальним замовленням.

 

Медаль турецького виробницьтва (Стамбульський монетний двір), посріблений кольоровий метал,медаль вкрита червоним лаком, розмір 56мм.

У книзі К.Ніколаєва цей тип показаний на стор. 104 (артикул 1.0)

 

Приклади носіння:
Перше фото - Мустафа Кемаль Ататюрк;
друге фото - генерал Єсат Паша;
третє фото - Ліман фон Сандерс (в центрі) з групою турецьких
офіцерів (Галіполійський фронт).

 

Медаль зі стрічкою та планкою «Чанаккалє».
Медаль вироблена з кольорового металу, на реверсі
має маркування «B.B. & Co», це найпоширюваніше
маркування на маркованих медалях Галіполіської зірки.

 

Дуже рідкісний варіант Галіполійській зірки невстановленого
німецького виробника. Медаль срібна, немаркована, в книзі
К.Ніколаєва, цей тип медалі показаний на стор. 217
(артикул 17.1А.)

 

Приклади носіння:
Перше фото - Кайзер Вільгельм II під час перебування у Стамбулі;
Друге фото - турецький офіцер;
Третє фото - німецький вояк з медаллю Eiserner Halbmond (Залізний Півмісяць),
саме так німецькі вояки називали цю відзнаку;

 

Медаль Eiserner Halbmond (Залізний Півмісяць).
Виготовлена з бунтметалу.
Реверс саме цієї медалі показаний на стор. 302 (артикул 26.1.2.)
книги К.Ніколаєва «Галлиполийская звезла или Орден
Железного полумесяца».

 

Хорошая коллекция, хоть и скромненько)))).

 

Владимир И, дякую Вам! Це ще не все, далі буде)

 

Капенабцайхен австрійського виробницьтва для XV турецького корпусу
(тур. 15 nci Kolordu, On Beşinci Kolordu). Матер'ял - бронза. Маркування
на реверсі: ENTW.U.AUSGEF ATEL. G. GURSCHNER WIEN VII / 2.

XV турецький корпус Османської імперії сформований в роки Першої світової війни.
Бойові дії корпус вів разом з німецькими та австро-угорськими підрозділами проти військ
Російської імперії у 1916 році на території Галичини, зокрема під Золотою Липою, де
разом з турками, німцями та австріяками воювали також вояки українського легіону УСС
(в той час він входив до складу 55-ї австрійської піхотної дивізії). Втрати XVтурецького
корпусу в Галичині склали близько 25 тис. чоловік.

 

Модель цієї пряги прийнята після 1909 року. Так званий тип «В».
Виробник Німеччина. Відомо, що Туреччина теж виробляла
такі пряги за ліцензією.
Надпис арабськими символами, в турецькій транскрипції :
Asakr -i Shahaneh що в перекладі означає «Імперська армія».

 

Люблю не типичные коллекции! Лучше бы чаще народ собирал экзотику =)

 

Чапайтис, згоден з Вами. Тим більш, що їсторичні шляхи
України та екзотичної Туреччини досить часто перетиналися

 

Медаль вироблена з кольорового металу, на реверсі
має маркування «B.B. & Co», це найпоширюваніше
маркування на маркованих медалях Галіполіської зірки.

 

Приклади носіння:

Перше фото - Фрідріх Кресс фон Крессенштайн (нім. Friedrich Siegmund Georg Freiherr Kreß von Kressenstein; 24 квітня 1870, Нюрнберг - 16 жовтня 1948, Мюнхен) - німецький військовий діяч, генерал. Під час Першої світової війни входив до групи німецьких генералів і офіцерів, які командували в армії Османської імперії. З початком Першої світової війни в Туреччину була направлена група німецьких офіцерів і генералів на чолі з Лиман фон Сандерсом для допомоги союзній турецькій армії. Кресс фон Крессенштейн був направлений в армію Джемаль-паші, яка перебувала в Палестині.
Друге фото - льотчик, приймавший участь в боях на території Туреччини.
Третє фото - медсестра з офіцером Кайзермаріне.

 

Поддерживаю! Мне кажется такие коллекции и собирать труднее... Вопрос к автору темы. Уважаемый kelt, скажите, почему Галлиполийская звезда носилась так низко? (пост №6). Интересно для общего развития.

 

Чому так низько носить Галіполійську зірку цей вояк не знаю, але
судячи з багатьох світлин, німці любили таким чином носити відзнаки
(в цьому пості наводжу приклад, як це також робив Герман Герінг).
Вважаю це був для них своєрідний "шик".
Галіполійську зірку за статутом турки носили на лівій стороні,
німці, австрійці та болгари - як правило, на правій, хоча є багато
фотографій на яких турецькі офіцери теж носять цю медаль на
кшалт німців, на правій стороні мундиру. Наприклад, на фото (пост №3)
генерал Єсат Паша носить медаль "по-німецьки", а на цьому фото,
де він же з офіцерами свого штабу, носить медаль "по-турецьки"
Слід приймати до уваги той факт, що Туреччина того часу була зорієн-
тована на Німеччину, багато турецьких офіцерів закінчували німецькі
військові заклади, тому німецький вплив відбився і на правилах носіння
відзнак турецькими військовими.

 

Спасибо! Будем знать. А то до сих пор думал, что только незабвенный Леонид Ильич носил награды в районе пупа, но там другая причина - груди не хватало. Приятных Вам пополнений! С уважением.

 

Дякую і Вам, vinnichanin

 

Срібна медаль. Дуже рідкісна. Згідно з книгою К.Ніколаєва,
це не встановлений виробник №10 (дивись стор. 347, артикул 34.0)

 

Приклади носіння:

Перше фото - Josias Georg Wilhelm Adolf zu Waldeck und Pyrmont
наслідний принц Вальдек-Пирмонт, один з вищих офіцерів СС (6 жовтня1938 року - 8 травня 1945 року),
вищий керівник СС і поліції «Фульда-Верра» (Кассель), командувач оберабшніта СС «Фульда-Верра»
(1 січня 1937 року - 8 травня 1945 року), глава Будинку Вальдек і Пирмонт (26 травня 1946 року -30 листопада 1967 року),
обергруппенфюрер СС (30 січня 1936 року), генерал поліції (8 квітня 1941 року), генерал військ СС (1 липня 1944 року)

Друге фото - Кавалер нагороди Eiserner Halbmond - Jakob Grimminger, почесний прапороносець "Прапора крові",
воював з літа 1917 в Палестині до кінця війни (до цього з початку війни був механіком у військовій авіації).
Його партійний номер в НСДАП - 759

Третє фото - Erzherzog Josef Franz (Leopold Anton Ignatius Maria) та Augusta von Bayern.
Після закінчення середньої школи в Будапешті і певної базової підготовки в кадетському інституту він
почав вивчати право в університеті Будапешта. З початком Першої світової війни він був відправлений
на навчання в академії Людовика, у військовій академії Угорщини Гонвед і призначений в гусарський
полк №7 18-го березня 1915 року. Більш, ніж 100 років тому .

 

Медаль вироблена з кольорового металу, на реверсі
має маркування «B.B. & Co», це найпоширюваніше
маркування на маркованих медалях Галіполіської зірки.

 

Приклади носіння

Перше фото - болгарський генерал-майор Стефан Богданов, 1917 р.;
Друге фото - унтер-офіцер поліції (щодо звання не впевнений);
Третє фото - Моряк Австро-Угорщини з трьома медалями "За хоробрість",
Карлтруппенкройцем і Галіполійською зіркою;
Четверте фото - оберлейтенант Міллер, який входив в групу німецьких
військових, допомагавших турецьким військам.

 

Очень интересно. Спасибо.
Правила ношения награды, действительно, загадочны.

 

GIRIT MADALYASI
Медаль заснована султаном Абдул-Азізом в 1869 році.

Медаль призначена для нагородження відзначившихся в придушенні
грецького повстання на Криті проти Османської імперії в 1866-1869 роках.
Критське повстання 1866-1869 років зазвичай називають «Великою
критською революцією».
Медаль срібна, 36 мм в діаметрі, на аверсі тугра султана Абдул-Азіза над
півмісяцем. На зворотньому боці слово "Girit" (Крит) та панорамний вид на
острів Крит. У нижній частині реверса є дата 1285 рік за мусульманським
календарем, або 1869 рік від Різдва Христового. Кількість нагороджених
цією медаллю - близько 50000.