Та якось психанув шо в домi, гаражi, сараi та лiтньоi кухнi усьо завалено цим радiохламом, -ступити нiкуди - як альпинист по дому пересувався! А якраз металломщики приiхали -тож i полетiло усьо що на очi трапилось у брухт -генератори, осцилографи, характерiограф, купа магнiтол, старi рацii, монiтори, зомбоящики, старi системнi блоки, аудiусiлiтелi тощо. А зараз навiть паяльника знайти не можу, хоча точно знаю що iх в мене 3 штуки.. Щас жалкую що тодi деякi речi пiйшли в брухт. Бо зараз в мене хоббi слюсарка, а металлу зараз хрен знайдеш! Усьо треба покупати за скаженнi гроши...
а оце зря! я спочатку здав все що містить драгметалл(км-5,км-6,серии 564,149,125,133,142 і прочєє) купив монітора d17,а потім запросив друга з мішками і було це у 95 році
Усьо навпаки, - чим бiльш вареня тим бiльш мiкроампер в бiополi Бо шкала сопротивлений, та шкала току в рiзнi боки намальованi! Малдавне это вам не хухры-мухры!
Х1-59 лампово-транзисторно-микросхемный! Он уже старый был, его каждый раз перед работой приходилось пропаивать чтоб детали из него не выпадали
Вітаю, шановних. Дощ, холод, бридко... Я не сприймаю серйозно той фільм, відношуся до нього винятково як до комедії. На Західній Україні бувати доводилося (Львів, Стрий, Заліщики, Ужгород, Хуст) то ж трохи знаю як там люди жиють, виглядають і мислять. Так що мене агітувати не потрібно, я і сам кого хочеш загітую. Дякую, Ви зробили мій день.
Рыцарский крест Железного креста (нем.Ritterkreuz des Eisernen Kreuzes) Вчора була днюха в Еріха Хартмана, сьогодні в Адіка, вітаєм!
А в мене ще й досi десь золотi тразистори валяються КТ-920, 922,925 В металобрухт усьо полетiло десь роки два три тому, зараз зiр погiршився, а в хiрургичних окулярах довго працювати не можу бо довбешка починае болiти. Зараз мрiю кузню собi зробити, але це поки залишаеться тiкi мрiями, Наковальню не купив коли вони в нас по 100гривень продавалися, а зараз вона куштуе як автiвка...
..от скажіть мені хлопці.Гробки,поминальні дні,це зрозуміло.А відкіля взялася традиція вчиняти застілля на цвинтарі...?
Мене це вбиває-4 роки тому побачив,як одні ідіоти смажили м"ясо!!!Особисто моя сім"я бере смаколики і "сусідам" по цвинтарю роздає.пригублює вина і їдемо до дому на поминальний обід.
Тоже есть этой фигни. Все собираюсь сдать, да забываю. Ну и что??? Ео до состояния нового довести было- как 2 пальца об асфальт. Я щас юзаю с1-65А и ничего, хватает с головой. Хотел цифровой взять, но ценник на них (на более-менее нормальные)- космос. Пока хотелка отвалилась. Осталась мечта.
Мабуть, для того, щоб і померлі могли поїсти? Разом з тим, це далеко не у всіх регіонах України. Наприклад, на Черкащині обідають дома. А на кладовищі в основному цукерки-пасочки. Хоча, багато хто бере і пляшку та невелику закуску (але не повноцінну трапезу). А от на Київщині (Сквирський район) - там всі зібралися, посиділи біля могилок, а потім загальний обід.
І оце не розумію тих дітей ,хто збирає все підряд(цукерки,печиво).Ну хіба тобі мало 3-4 пакунки,це для себе.А інше?Ну хіба мало поїсти? Хай я буду тупим,але не розумію!Цілий пакет пасок і смаколиків,кому?!
Корни могучие и древние... Радуница. "...Поминальная традиция нашла свое отражение в весеннем языческом празднике Радуница («поминальная радость»), посвященном культу предков. Этим праздником, который приходился на начало марта и длился неделю, язычники отмечали окончание зимы и приход весны. Согласно древним верованиям, на Радуницу умершие покидают свои могилы и вместе с живыми радуются приходу новой жизни. Живые, в свою очередь, устраивают на могилах усопших праздничные игрища и трапезу, принося еду и вино на могилы..."
незвав. а коли позвав то все натхнення пройшло бо ви мені капость зробили. а потім я якзгадав що ти мене вя годину у руках тримати примусив бо ніяк неміг зазнімкувати бо в камерах нерозумієшся то в мене аж руки та поперек почали боліти від тої згадки
Вибачайте,але для мене це дуже хвора тема.Ми їздили у неділю-дощ,сніг-але не поминають,а бухають-тьфу!
...може воно й так,але мене то всьо дратує... ...я не вживаю спиртне,і прихожу на цвинтар до батьків просто поседіти,помовчати. ...і з року в рік,поруч на могилці,де похована бабуся в 1972 році,приходять певне її правнуки.Це сжоже на день народження скоріш чим на поминальний день,а бісить мене саме те,що вони не звертають ні на кого уваги.Тут і анекдоти і регіт на все горло... ..минулим роком зробив зауваження,так сказали що це свято кожен святкує по своему...
