А оце вже порушення . В мене підлеглі коли розносили повістки і їм ніхто не відкривав . То писали на звороті що ніц нікого дома і я ті повістки ніс назад у військомат . Ні то не я
Ага , і здав у прийомку , а виручені кошти вніс на рахунок на відновлення сінагого ( бо вже соромно за тебе було в тебе ж заборгованість за останні 25 років ) .
В нас ходять два військових і участковий, сьогодні 4 неодруженим хлопам вручили, а то дообрі пияцюри, і що їм в армії робити, таким булочки маком посипати.
знов ти все переплутав. то в тебе заборгованість та ще ти небажаєш здати гроші на відновлення сінагога
Звичайно ті, хто прослужили більше часу вихід знаходили - вода була на посудомийці, в санчастині і т.д. А от для тих хто проходив карантин це було справжнє пекло - відлучитися не можна було навіть на кілька хвилин. В казармі воду пускали тільки вночі, тоді ж пили вдосталь, якщо попадався нормальний черговий сержант. Казали, що таким способом нас "васпитьівают", для мене після студентських гуртожитків хоча б не була великою проблемою нестача їжі, бо звик харчуватися нерегулярно ( правда за два тижні вага зменшилася з 74 кг до 59).
По селах дальше носять працівники сільської ради, бо ні військкоматівські, ні міліція не ризикує показуватись в села. З першої черги 19 повісток у мене в селі вдалося вручити 2 - тим, хто офіційно працює. Решту або подались в біги, або вже давно (по кілька років) - за кордоном.
Всяке чув,сам у ТуркВо служив,але щоб солдатам не давали пити....Наш генерал дуже не любив коли знущаються над солдатом.Якось побачив що старлэй гоняэ роту в жару по плацу.Солдат видправив у клуб,а старлэя заставив марширувати по при штаб дивизии.
Доброго утра! спечіть 3 - 4 хлібини і ми припхаємось самі до Вас,і в нагрузку щє приготуйте отого кулемета,що обіцяли комусь, ще сала,бо варення ми візьмимо своєми теж добрі хлопці!
Не знаю як у Артборсука,а у мене був ось такий випадок-Якос прибалт не памьятаю вже звидки вин саме,назвав мене бендеровцем,я його в видповидь хвашистом,побилися,а вин на пов голови выщий за мене був-десь пид 2 метри и кремезний такий,але як уси прибалти трохи тормознутий.Побэдила дружба,тобто я-накрив чайником чувунним по голови.Писля цего мене БенДероВцем називали тико поза очи.
Прийде дядько Борсук то розповість докладніше . Пам"ятаю декілька років тому розповідав що в нього забрали отой металевий гребінець із гострим руків"ям , і те руків"я відламали із словами що він може рускоязичних вночі порішити тим гребінцем - поважали .
Знали-де собака порився.Ничого,незабаром вин отой скорострил мадьярский видкопаэ(той що циганка йому за груби гроши нагадала)Буде им всим и Бабушка и Юрьэв день!
