Ребята не судите строго нахожусь в зоне АТО город Авдеевка рад бы помочь но незнаюк как что делать подскажите.
Привіт! Сьогодні Андрій поїхав у лікарню. Завтра йому будуть робити операцію. Проблеми з коліном виникли вже давно, оперування відкладати не можна було, інакше Андрій залишився кульгавим на все життя. Дякую всім тим, хто відгукнувся і допоміг зібрати кошти! Завдяки Вам він нарешті почне бузтурботно ходити і класно грати в баскетбол. Щиро дякую за підтримку! Андрій всім Вам передає привіт і величезне "СПАСИБІ". З повагою, майбутня наречена Андрія!))))
Ось він такий зараз, Андрюшка. Операція продовжувалась 5 годин, чекаючи на нього в палаті, чуть не посивіла. Але все пройшло успішно, лікарі говорять, що все заживає швидше ніж вони думали. Андрій передає всім велике дякую, і від себе скажу: "Круто, що Ви в нього є"!!!
ось нарешті зробив собі інтернет в телефоні. Дякую за підтримку друзі! Почуваю зараз себе краще, нога потихеньку відходить від операціі, нерви трохи задіті, тому німіє часто. Ще раз дякую, величезне дякую, райбертовці!!!
вже другий тиждень вдома і товариш нагадав зробити звіт, як все було. Отже: ліг в Бериславську районну лікарню 8 січня, раніше не міг, бо лікар був відсутній. 8 ліг а 9 вже операцію назначили. Здав всі аналізи, побрили мені ногу від бедра до голені і став чекати. До слова сказати цю лікарню класно відремонтували! Євровікна, кахля всюди, все новеньке, обладнання чотке. Мені з села таке було в диковинку. Знач 9 січня о 12:15 почали операцію. Ввели мені спинальний наркоз(між позвонками в районі копчика вкололи наркоз), поклали на стіл, розіп’яли руки як на хресті(в праву вкололи катетор з трубками, які вели до бутилок різних а до правої автоматичний тонометр, який мені кожні 5-7 хв міряв тиск), ще й прив’язали вірьовками, щоб не дригав руками, операційну ногу зафіксували намертво всякими тисками та фіксаторами обмазали дві ноги зеленкою та спиртом ну і понєслась! Від пупа до пальців я нічого не відчував. До слова сказати, що над моєю ногою товпились 2 хірурга+1 травматолог+2анестезіолога+3 медсестри, якого біса так багато я не знаю. Мене закрили синьою тряпкою, щоб нічого не бачив, а воно ж нудно так просто лежати, ну я то з анестезіологами побазікаю(вони більше біля моєї голови крутились, перевіряли мій стан, чи не боляче ну і там носа почухати, бо в мене руки прив’язані), то овечок порахую, вцілому нудота страшна, знав би що така веселка, якусь аудіокнигу взяв би. А вони все щось там ріжуть бурмотять, а час тянеться так повільно, що мені вже не по собі!Вже вони почали мене сверлити дрелем(дірку в кістці для фіксаторів готували), щось молотком стукали(донора до связки прикріпляли). Мені то не боляче, але я то всьо відчуваю. І тут мене починає відпускати від наркозу і я охрініваю від болю, який накатує, як німці під Києвом. КРичу анестезіологам, що все, гайки мені, а один мені такий, "ща все буде" і вприскує мені якусь рідину в вену і на вухо такий "це наркотик, зари легше стане". І секунд через 15 я поплив по молочним рікам та кисільних берегів! Я оцінив наркоту! Хоча після неї тоді ламало. АЛе вона швидко відпускає. От мені її 3 рази і вводили, аж поки я не заснув. Прокинувся я і бачу, що спектакль закінчено і мій травматолог щось возиться біля ноги. Я зирк до вікна, а там вже темно!!! - Котра година?-питаю. - 18:26 - кажуть. П’ЯТЬ ГОДИН РІЗАЛИ!!!! ТОді зрозуміло, чому мені додатково вводили наркоту! Я ще у відходняках, тому мене мужики переклали на каталку і покотили в палату, де вже чекала моя дівчина! На моє ліжко під ватяний матрац поклали деревляний щит, бо ліжко панцирне, туди мене переклали. В нозі перший день стирчали трубки з шприцями для відводу крові, ще й систему поцепили на праву руку і сечовий катетор впихнули гади, але я їх вмовив його витягти, бо боляче сильно і він не допомагав, краще в пляшечку дзюрити. Спати на тому щиту були не можливо, але радий був, що найскладніше позаду. І потянулись 2 тижні на одному ліжку...
Більше півроку пройшло, багато змінилось, вже ходжу, ще не бігаю нажаль, але навантажую ногу, як можу. Завдяки Вам, друзі, товариші, камради, я подолав таку страшну проблему! Зараз реабілітуюсь, хочу бігати. Вже і змагання по стрітболу організовував, і експозицію в музеї створив, дітей на Хортицю в археологічну експедицію звозив, намагаюсь робити добро. як можу. Дякую Вам друзі!
