Та скоріше саломан той Консерватор . Та й Консерватора обікрали ( і в такий день ) , а не він . Чи то мо хто по відсотки приходив ? І взагалі тре тему зробити в курилці що обікрали Консерватора і фото тоі кришки від ящика мо хто буде продавати як раритет .
Маєте рацію. У вжитку в нас вистачає кацапських слів, та ми вже сьогодні говорили що в кожного регіону свій діалект, на Закарпатті то взагалі...
Та відчутної різниці не було. Відстань то в 200 км. Навіть національний одяг схожий. Кажу вам авторитетно- то всьо москаль з його ляптями і балалайками.
Взагалі-то давні привітання з часом міняються. У нас наприклад вже майже не зустрічається стародавнє привітання-запитання "Миром?" А ще яке століття назад воно було основним. А привітом "Слава Ісусу Христу" віталися тільки з священником, дяком чи вчителем.
А в нас в обласному цетрі і в Концерватора і в дядька Вітра теж вітаються переважно здрасті , рідше добрий день або й взагалі не вітаються . В сільській місцевості діло краще там вітаються добрий день рідко хто здрасті .
Ну чому не було. Греко-католицька церква прийняла як привітання переклад з латинського Ляудетур Єзус Крістус. В той час як на Хмельниччині була православна церква.
Навіть пару км різниці. По Збручу границя і все, а Слава Ісусу Христу я не пам'ятаю щоб в нас навіть старші люди віталися, компартія і за такі привітання можна було ліс валити 20 років.
Я просто мав на увазі історичні аспекти які привели до виникнення різних привітань. Скажу більше - колись привітання "Добрий день" в моєму селі вважалося образою. Існує навіть така історія пов'язана з двома родичами. Було це десь на початку 20 століття. Два родичі посварилися і один "зарікся" говорити з іншим. Як той інший не пробував підійти - і перепрошував, і дражнився у відповідь була мовчанка.... Одного разу перший вирішив використати останній аргумент - привітався "Добрийдень". Цього вже його суперник витримати не зміг - відповідь була приблизно така " К.... твоя мама була, ти за кого мене маєш?" от такі бували випадки
Так і на Тернопільщині православних церков багато. Але, ось це привітання "Слава богу!" у нас навіть за совка вживалось. Я дуже добре пам'ятаю, коли приїздив в село за тих часів, то привітатись з зустрічними "Слава Богу!" було якимось символом українськості. Це був якийсь внутрішній протест! Була гордість від цього! Чесно, без будь якого пафосу, ти відчував десь там далеко, на підсвідомому рівні, належність до якогось не до кінця зрозумілого, але національного спротиву. Саме національного!
Це вже напевне зараз дізнатись важко. Із розповідей тих хто жив ближче до описаного періоду, виглядало так, що це було звернення ніби не як до гуцула, а як до чужинця.
є хлопче. нащо той куйопал коли можна обійтись іншими не літальними але дуже дієвими методами. та і сірники ніхто не не забороняв
от ти темний. мижиочи та по зашийку то різні речі а крім тютюну я нічого не палю. ти кулемети мені вже вислав обіцяні? чи ти гадаєш що я з тебе відчиплюсь чи забуду що ти кулемети мені обіцяв
