Бичок викинув за сарай і не глянув,а біля його копиця сіна була.Десь із рік палієм харківським називали.Слави Герострата я не хотів,так вийшло.
Я теж не сумував. Роблячи вилазки з пацанами,натрафили на рівчак між полями,куди колись поскидали всякі дарунки війни з полів.Порох пішов на невеличку гармату-заклепана труба з однієї сторони і отвір для запалу.Набивали порох,пиж-з газети,дроб- з підшипників шари.Ну і хто влучніше. Але з часом надумали подивитись,як воно у війну було.Довго і здалеку розпитував діда(всю війну пройшов),та бабцю на рахунок властивостей толу.Дізнався,що він плавиться і горить і ним пічки розтоплювали.І ще,що він просто так не взривається.Йому треба,щоб у ньому щось взірвалось. На "щось" виготовили трубу з закруткою,набили порохом і закрутили, зробили фітіль з проселітрованного паперу. Далі треба було дістати з снарядів тол.Вияснивши,знову у дідуся,як той детонатор виглядає і як снаряд без нього,знайшли трохи підходящих,загорнувши парочку у мішковину,спинили рейсовий автобус і привезли до міста. Наколупали шлямбуром з одного трохи у сірниковий коробок і спробували-результат не задовільнив-не взірвався.Відтак вияснив дещо про критичну масу,і спробу вирішив повторити. Дочекавшись,коли родини вдома не було,використавши алюмінієву мильницю,з одного тол переплавили в підходящі на наш погляд бруски. З другого не встигали-кухню провітрили,протерли, та через вікно побачив небезпеку-діда з бабцею.У підвал вже не було часу виносити снаряди,тому іх було заховано під ліжком(таким з панцерною сіткою),в стару коробку з під чогось.Толові шашки розпихали по кішенях і гайда на вулицю.Подались на стару залізну дорогу,щоб спробувати підірвати колію і бути готовим на випадок нападу фашистів. По вім правилам мінерної справи прикопали чотири бруски,посередині закріпили детонатор старої конструкції,але з нововведенням-через отвір під кришку запхали обережно розтовчену лампочку від ліхтарика,з приєднаними дротами.Приєднали до того і пласку батарейку.Гепнуло,але тол знову не вибухнув. Може тол старий,може детон заслабий-треба пробувати ще.Значить завтра-позавтра. Дійшли до двору і побачили толпу народу,ще не знаючи що і як якось холодком повіяло. У дворі була на той час гора сміття-підвали чистили.І ось огородивши те звалище щільним кільцем міліціянтів і солдат,обережно розтягуючи ящики,старі стільці і т.п.,працюють спавжні САПЕРИ!!! Додому йшов пізно вночі, вкотре чувши вигуки із своїм їм"ям.Але обійшлось невеликим прочуханом за спізнення-батькам мене не здали.Обмежелись дуже істотною бесідою,про можливі наслідки для будину,його мешканців і повною відсутністю нашої квартири. Дід добре кричав"Всю війну пройшов,тількі ранений був...а тут..а як би..." і вперше дізнався,що він зає такі слова,про які я ще навіть не чув. Як з"ясувалось потім-дідусь поліз за чимось під ліжко і по вазі коробки вирішив подивитись.Відкрив ...і зараз можу уявити його легке здивуваня. Виніс нікому нічого не кажучи в газеті,на смітник.Бабця при цьому стояла "на атасі".Потім з парочкою колег затіяв розмову і якось притащив всіх до смітника.І ніби випадково штурхнув пакет як би поблищче до загальної гори.Ну всі побачили снаряди(ветерани,пояснювати не треба було),двоє лишились стерегти,а дідо побіг телефонувати до військомату.Сапери і менти прибули в лічені хвилини і сумлінно перелопатили весь мотлох,нічого більше так і не знайшовши. Місце з снарядами виказано не було,а ось бруски вибухівки прийшлось віддати. Так була врятована стара гілка залізниці.
вітаю панство. +2 похмуро, дощ. а все сусід винен. бо то йому африки захтілось от і маємо вогкість замість снігу.
В часи коли трохи підріс був у нас один ізобретатель (донині його Манліхером зовуть) який з бронзової чи латунної трубки (ствол), віконного шпінгалета (затвор), куска резини від камери, цвяхів і дерева майстрував зброю під малокаліберний патрон. Бойок втрапляв по капсулю десь 50х50. Найулюбленішою розвагою було дірявити туалети в дворах. Поки один раз не прострілили "заклад" разом із клієнтом. Слава Богу, що тільки руку в передпліччі зачепило...
я вам скажу більше. зараз мабуть послідовники або прямі нащадки того манліхера окопались на одному форумі саморобників і ліплять самопали майже по тій самій системі але замість латунної трубки використовують металопластік і роблять самопали під мисливські набої. посилання приводити не буду бо давно загубив його але те що я там побачив мене вразило. до речі система запирання в них теж з шпінгалетів та іншої столярної фурнітури. ось знайшов світлини. до іспитів і після
а от таке і я робив. років пять чи більше витратив увесь вечір та половину ночі згадуючи як жеж це працювало і що саме треба було зрізати щоб воно працювало. так і не згадав. вже згодом знайшов світлину.
Слава Ісу ! На вулиці вогко ( вночі був дощ ) + 4 , ляпота , скоро бануни квітнути почнуть . Оце почитав про ваші підривні витівки . То я теж не віставав у цьому ділі . Ми використовували проселітрені газети скручені і тверді такі гавани і запалючи їх запихали у скляні пляшки , швиденько загвинчували кришку і кидали - і від наповненням димом пляшку рвало на шматки , іноді в руках ( маю шрами на руках від тих забав ) . Також робили так звані карбітки . Вінцем всього був підрив газового балону ( ото такі маленькі ) . Запхали ми його в покришки і підпалили - гепнуло добре розкинувши шмаття горілої гуми . Також полюбляли донімати чоловіків одинаків . Чіпляли їм картоплю на місині до вікна і барабанили у шибку , підпалювали килимки біля дверей , мастили шмаровидлом ручки дверні і т.д.
от бандит малолітній. картоплина то дрібниці. а от коли у раму голку поряд з склом втикають з дратвою і потім по тій дратві каніфоллю водять ото де веселощі. а сілітрований папір ми у балончики з під діхлофосу чи лаку для волосся запихували та заклепували а з зворотнього боку робили отвір в який всували гнот з того ж паперу та підпалюавли. а от карбітом пляшки не наповнювали. багато в точ час калітцв в дітей було через той карбит у пляшці тому ми якось побоювались таке робити.
Всім Доброго ранку!!!!!!!!!!!!!! Оце ви тут пане Консерватор натикали за ніч. Ще трішки й прийдеться в темі назву міняти на " Будні та побут Консерваря"
коли є гарна компанія то цікава тема для розмови то чому б ото і не погомоніти. а ви я бачу таки злякались ревізії і почали відвідувати наш клюб частіше.