Будні і побут копаря

та ні. той молодший був, десь такий як я. а мені тоді років 12-13 було.

 

я так подивлюсь то тут одні властєліни марєй© зібрались. кожен у мандрувати хтів обов'язково водним шляхом.

 

ще пригадую як мене поклали у кієві у дітячий санаторій який знаходився на місці дачи хрущова. від дачи залишився великий парк з різними руїнами башень та фортець. чи то дізайнери зробили чи дійсно то було ще з старожитніх часів незнаю бо років тоді мені було приблизно 7. кожен поверх того санаторія а було там чи 9 чи 14 був ізольований від інших. бо на кожному поверху окрему болячку лікували, але нічого там не лікували а були ми як оті миші піддослідні як після виявилось.ну не в тім річ. так от якось ми вирішили що треба нам тікати. заготовили сухарів під матрацами, хліб той що у столовій давали, розробили плян втечи. ходили чутки що в котрогось з хлопів були відмички від ліфта та від східців. що східці що ліфт заперався бо мабуть вже траплялись випадки втечі. незнаю чого я погодився тікати, мо мені просто набридло сидіти у чотирьох стінах та інколи виходити на прогулянку у той парк, але я погодився. плян був простий. спуститись чи то ліфтом чи то сходами на нульовий поверх, тобто підвал, відшукати верхню одежу бо був чи то березень чи то початок квітня але було ще холодно і всі ходили у пальтах та шапках. та вилізти через вікно і двинути у бік вокзалу. ну а там потягом додому. але коли вже все було готове і була призначена дата втечи того хлопця перевели до іншого відділеня на інший поверх а без нього верніш його відмичок ми нікуди немали змоги дістатись. так і прийшлось добувати увесь термін "лікування"
це вже після, коли я виріс трохи згадуючи ту нашу авантюру я розумів що нічого б з тої втечи не вийшло і максимум нас спіймали б десь у дворі. а от клопіту б було б дуже багато і в першу чергу рідним. бо заплутати у кієві хоч він тоді був і не такий як зараз було дуже легко малим дітям. або б дійшли б до першого вартового який би нас і завернув спочатку у відділок а після назад до санаторія. от така сумна розповідь про невдачну втечу. а ви кажете.

 

От тут я пас... Люблю завжди оспорювати російського поета, який чомусь впевнений, що "Рожденньій ползать - летать не может". НЕ ХОЧЕ !!!

 

я теж хтів дельтаплана збудувати але то вже було на початку 90стих. щось мені тоді захотілось спробувати політати. тим більш що в тестя був гарний крутий схил до річки з якої можна було стартовати. але за браком матерялу щоб будувати та грошей щоб купити та задумка сама собою погасла.

 

так я ото непойняв, ну тобто незрозумів. ти тілько серпи кидати хтів чи ще і у кібітці мандрувати? мо ти дійсно циган прихований. щось схоже є і у рисах обличча і у кольору волосся

 

та спитай мене. це було 35 років тому якщо не більше. але чогось в мене це пов'язано з інстітутом педіатрії на імя сєчєнова.

 

ну от сам подивись, серпи ти кидаєш? кидаєш! на гітарі граєш? граєш! співати танцювати вмієш? вімєш! постійно в мандрах? і знов ж таки так! так що викопаний циган. а те що волосся русяве так воно в тебе волністе а пофарбувати то справа двох хаилин заразом і смаглявий кольор шкіри зробимо. і будеш ти в нас будулай бишівський, похабний.

 

Плоти і я з товаришами будував , спочатку і дощок , але вони швидко розповзалися , потім був у нас пліт із здоровецького куска пінопласту ( товщиною сантиметрів 30 і десь метра півтора на два ) гарний пліт був але перевертався часто . І вінцем корабльобудування був пліт із 4 пустих пропанових балона і зверху набитий плац із дощок , то ми на ньому по річці ходили будь здоров . Ще була в нас камера від к-700 , але то не пліт . Але найбільшою забавою в нас було паління очерету . Одного разу так горіло що перепалили високовольтну лінію . Ну і всілякі там луки , рогатки , арбалети і на велосипеді цілий день туди сюди . У футбола ми чомусь не грали . Зате шастали плавнями і луками , цупили ятіра і всілякі принади роболовні , знали де в очеретах всі мисливські засідки на качок .

 

до самопалів не дійшов. зупинився на так званій пініцілінкє. то була звичайна трубочка з міді один бік якої був заклепаний та зігнути літерою Г туди сіра від сірників а після цвях теж такої форим і шматочок гуми з камури. зарядив, взвів та кинув чи об паркан чи хату чи просто об землю. воно гепнула. така собі совєтська петарда. а покинув я ту пєнєцілінку після того як вона в мене у руці коло вуха спрацювала так що у вусі дзвеніло десь півгодини. ятоді закинув її і самопала майстрювати вже не став. а от лук мені вітчим зробив з двох прутків 65г прикалених які у руків'я вставлялись. руків'я було деревяне і швидко тріснуло бо я хотів стриляти далеко.

 

Доброї ночі,бачу сьогодні самі чавели зібралися

 

вітаю. та ні. тут одна чавєла. старий та похабний. ніяк не хоче признатись що він таємний циган. чи зараз по модньому треба казати рома?

 

для мене був шок коли однокласнік мого друга, ми в різних школах навчались хоч і жили поруч, помер на операції при видалені апендіксу. і це при том що мати його працювала в тій самій лікарні. це десь у класі 5 чи 6 було. ми він хоч і жив не поряд але грали ми разом. не переніс наркозу який йому зробили. а ще кажуть що видалення апендіксу то сама льогка операція.

 

ми у 7 класі усі в кіно віткли з урока завуча. залишилось дві чи три зубріли. ото було.
а як я у тому ж 7 класі перший раз у джинсах прийшов то мене ледь ні сіломіць спробували відправити додому перевдягатись. але я сказав що штани шкільні постірані і якщо піду то вже не вернусь і винні будуть вчителя бо не дають дитині вивчитись та стати образованою людино. так і ходив я півроку у джинсах, до самих літніх канукул. на мене просто махнули рукою))) а ще мода тоді була щоб джемпер ледь не до колін доходив і курточка коротенька з плащевки. а джінси були мальтійські FUS

 

Шкідливі ми були всі,я ото у років шість курив і тітці своїй пів сарая спалив.Зате відстроїли більший.

 

а нащо ви його спалили? чи через те що тре було нового та великого збудувати. гаяваспитаю