сьогодні день пам,яті Голодомору....Цікаво, з цієї коммпанії що тут пише, багато родичів в 33 померло? В моєї бабусі, яка жила в той час на вулиці Скаженого колгоспника померля від голоду вся сімья....в 5 років вона залишилась сиротою. Весною пішла до Бабитню на батьківське поле пошукати колосків. Побачив голова колгоспу, і гнав пятирічну дитину нагайкою до самого села. Червоні гніди.... Знов Бандери голос чути в лiсi, Автомат захований у стрiсi, А москаль жене в колгосп отару Тьохнув постріл - москаля немає. Приспів: Ще не затупилися багнети Ще не заржавiли кулемети Ще не вмерла вільна Україна Від Владивостока до Берліна А учора хлопці коло броду Комсомольців кидали у воду, А вони усе пісень співали, Та з-під води бульбашки пускали Знову чути крики з-за сараю - То погибла комуністка Рая. Вітер тихо гілочку хитає Москаля в садочку тіліпає. Всюди буйно квітне черемшина Знову буде вільна Україна Москаля в лісочку В тихому куточку Жде повстанець, жде...
У мене- ніхто. Голод Галичину не зачіпив. Пам'ятаю тільки розповідь свого дідуся, який сторожив зерно на залізничній станції Потутори біля Бережан, яке зібрало його село. Зерна було дуже багато. Збирали усі села. Чекали, коли почне СССР пропускати ешелони з зерном. Так і не дочекались. Осінь, дощі, сирість... Зерно почало проростати і, в кінцевому рахунку, щоб не пропало, довелось його здавати для переробки на спирт.
Вітаю ! В мене в родині наче ніхто тоді не вмер . Материна родина із західної України то там голоду не було . Батькова родина вижила тільки завдяки моєму прадіду бо був комірником в колгоспі , то трохи крав збіжжя і носив додому . Але всеодно були пухлі від голоду .
Як вже було сказано в Галичині голоду не було. Але двоюрідний брат моєї бабусі під час ПСВ попав в російський полон, оженився і жив десь на Східній Україні ( де саме визначити не вдалося, знаю що прізвище його дружини було Суходольська). В ті голодні роки його дружина померла ( і здається ще двоє молодших дітей) а йому із двома синами 1922 і 1925 р.н. якось вдалося пробратися в Галичину. Самого діда я не запам'ятав, але його старший син розказував якось про ті жахіття, які йому залишились в пам'яті. Більше чув розповідей про голод 1947 року коли в село прибувало багато голодаючих із Бесарабії, кілька з них померли в селі. По сусідніх селах залишила дітей в бездітних сім'ях, щоб спасти їх від голоду.
Ім якраз і не треба , вони вже вилізли трохи по щаблям . А студентик із дипломом це самий низ і йому сруть на годову всі кому не лінь . Ну можливо в тебе є якась волохата лапа яка тебе відразу зробить головним лікарем чи накрайняк замом головлікаря .
старий. як я довго шукав цю пісню. я її чув одного разу ще у другій половині 80тих та і то не повністью. і оце вже скілько років хтів послухати або прочитати текст. дякую тобі з тебе відсотки.
а що до голодомору так не за всіх я знаю а запитати нема в кого. знаю що прабабця моя на весілля від хресного батька отримала у подарунок золото, зо то було за золото мені невідомо але відомо що вона відрубувала по невеличкому шматочку віт нього та несла до торгсіну цим і врятувала родину від смерті . прадід хоч і був писменний та працював у конторі нічого неміг принести крім пайка. дід мій непіднімав це питання ніколи, мабуть через те що спогади були дуже важкі. якось так.
а що теми у поминках ще нема? то чого нестворили поки мене небуло. постійно я все створюю. а ви лейдаки. отакоєот
Мій тутешній дід запам"ятав величезний урожай яблук в 33-му. Спочатку тут не вірили, вважали польською пропагандою. Лиш потім дехто став перебігати зі сходу, але кпзу говорили, що то провокація. Східні родичі жили по містах, лише в середині 70-их під дуже великим секретом дід говорив про це батькові.
дуже добре що той довбень у бані. лишень погано що свєта з своєю дрісірованаю собачкою вадзіком не у бані. бо то те ще курви кацапо-комуняцькі.
наче і субота вже кінчається і шабат теж а щось нікого нема. тихо якось. а ця тиша дуже підозріла. мать якусь капость замислили.
я в ночі теж хтів поматюкатись та дулі всім натикати. так теж недали, позбігались відразу. отакоєот а ви кажете
Вітаю ! Ну розповідайте як воно , що бачили , чули , що придбали цікавого і потрібного в господарстві ?
Родичам моеї половини вдалося втекти за Дністер до румунів,тіх румуньскіх прикордонников ,що їх не постріляли коли вони річку перетинали,вони до кінця своего жіття були вдячні.А ті,що залишилися у Балти,майже всі померли. Доречи,єсєсєрівці в них з кулемета шмаляли,алеж,слава Йису,не влучіли. А мої тоді ще на теренах Польскі перебували,голодомору не було...
