Пропоную створити такий міні збірник, на тему: українскої визвольної війни. Не обов'язково сучасні твори. почну я: "Жити по новому" П'ятсот загиблих, п'ять живих, І на білборді напис "Жити по-новому" Серед районів міст спустошених,німих, Поранені вмирають "по-живому". По телебаченню я чую : все нормально, Рішучі дії на фронтах народ вражають, «Новини» успіхи звітують нам тотальні, а люди "по-новому" помирають. Один не встиг отримати диплома, а інший мріяв бути адвокатом, тепер він буде жити "по-новому" поранення щороку лікувати. Скалічених, я чую, з часом більше. Земля втомилась хоронити спецзагони Можливо, повоюють трохи інші? Можливо, з Ради назбирають батальйони? Вже досить мирних планів,перемовин, вже досить розмовляти з терористом, Вже треба діяти інакше,"по-новому" І не вертати матерям «груз 200» Автор: Владислав Маліцький
Русские идут, соображая на троих. Русские идут сквозь тьму угробленных своих. Русские идут тупой и злобною гурьбой, Русские идут толпой баранов на убой. Фарш, фарш, фарш, русский фарш, Собираем на фарш Новую орду тупых рабов. Фарш, фарш, фарш, русский фарш, Он забьет трюмы барж Тысячами цинковых гробов. Русские идут на четвереньках через грязь, Русские идут, ежесекундно матерясь. Русские идут мир голой жопою стращать, Русские идут громить, давить, порабощать. Фарш, фарш, фарш, русский фарш, Собираем на фарш Новую орду тупых рабов. Фарш, фарш, фарш, русский фарш, Он забьет трюмы барж Тысячами цинковых гробов. Русские идут, и вонь такая, что невмочь, Русские идут ворам с убийцами помочь. Русские плюют на свет америк и европ, Русские блюют и косо валятся в сугроб. Фарш, фарш, фарш, русский фарш, Собираем на фарш Новую орду тупых рабов. Фарш, фарш, фарш, русский фарш, Он забьет трюмы барж Тысячами цинковых гробов. Русские идут, мечтая всех загнать в ярмо, Русские идут назад в родимое дерьмо. Русские идут, плешивый карлик во главе, Русские идут средь азиатов по Москве. Фарш, фарш, фарш, русский фарш, Собираем на фарш Новую орду тупых рабов. Фарш, фарш, фарш, русский фарш, Он забьет трюмы барж Тысячами цинковых гробов.
Знамена ввысь! В шеренгах, плотно слитых, Украинцы идут, спокойны и тверды. Друзей, террористами и сепаратистами убитых, Шагают души, в наши встав ряды. Свободен путь для наших батальонов, Свободен путь для штурмовых колонн! Глядят на Родину с надеждой миллионы, День тьму прорвет, даст хлеб и волю он В последний раз сигнал сыграют сбора! Любой из нас к борьбе готов давно. Повсюду наши флаги будут реять скоро, Неволе длиться долго не дано! Знамeна ввыcь! В шерeнгах, плoтно cлитых, Украинцы идут, спoкойны и твeрды. Друзeй, террористами и сепаратистами убииых, Шaгают души, в нaши встaв pяды. Призыв — как громовой раскат, Как звон мечей и волн набат: «На Мариуполь, на Мариуполь, кто станет в строй Украинский Юго-Восток закрыть собой?» Спокоен будь, край отчий наш: Спокоен будь, край отчий наш: Твёрд и надёжен страж, на Юго-Востоке страж! Твёрд и надёжен страж, на Юго-Востоке страж! Зов сотни тысяч всколыхнёт, В их взорах пламень полыхнёт; И юный патриот рвётся в бой, Границу заслонить собой. Он взор подъемлет в небеса, Где душ геройских голоса, И клятва юноши тверда: «Украинским будет Мариуполь всегда!» Пока последний жив стрелок, И хоть один взведён курок, Один со шпагой сжат кулак, — На берег твой не ступит враг! И пусть я жизнь не сберегу, Ты не достанешься врагу. Богат, как твой поток водой, Геройской кровью край родной! Звучит присяга, плещет вал, Знамёна ветер полоскал: На Мариуполь, на Мариуполь, готов любой Украинский Юго-Восток закрыть собой! Так веди нас, ты надёжен; С верой в Бога хватай меч, Да здравствует Порошенко! Долой сепаратистов! И искореняй позор вражеской кровью!
Настала пора россиянам решить: Пустить ли на мясо Своих сыновей, или просто пришить Того пидараса. Кто ближе к нему там - банкир, генерал? Элит-биомасса... Хватай табакерку и бей наповал В висок пидараса. Европа, вот смерть уже в твой вошла дом, И это не фраза. Ведь мы не про геев тут речи ведем, А про пидараса. Машина войны набрала оборот И щелкает касса. Ее остановит лишь тот, кто убьет - Убьет пидараса...
Мій кращий друг ладнає кулемет. Над нами дим, немов би чорна хмара... У нас на двох один бронежилет, У нас на двох лише одна гітара. Мій кращий друг не знає слова біль, Чи може він такий характер має? Мій кращий друг стріляє точно в ціль – Патрони він дарма не витрачає. Мій кращий друг з дніпровських берегів, А я з Карпат, де гори й полонини. Мій друг, як я – не має ворогів, Та понад все він любить Україну. Мій кращий друг – гуляка із гуляк, А в мене є і діти, і дружина, Та знаю я, як щось піде не так, Мій вірний друг мене в бою не кине… І не моя, і не його вина, Що у руках нічого, окрім зброї, Іде війна - безжальна і страшна, Мій друг і я - ми два її герої... А нині в нас тяжкий позаду день. Є гарний чай і є стара гітара. Мій кращий друг – він знає сто пісень! І я завжди співаю з ним на пару. Анатолій Матвійчук, "Два герої"
Коли ви вмирали, вам дзвони не грали, Ніхто не заплакав за вами, Лиш в чистому полі ревіли гармати, А зорі вмивались сльозами. Коли хоронили вас в темну могилу, Від крові земля почорніла, Під хмарами круки стадами літали, І бурею битва шуміла. На ваших могилах хрести похилились, Берези схилились до долу Спіть, хлопці-соколи, сини України, Що впали за волю, за долю. Михайло Гайворонський
Повертайся живим Ти, головне, повертайся додому, Врешті знімай запилюжені берці І вчися наново жити потому З перепрошитою вірою в серці. Ти, головне, повертайся, здолавши Чистого зла непрожований стогін, І відпускай цю ненависть назавше Посеред мирної тиші густої. Ти, головне, повертайся тим шляхом, Що вбереже твої душу і тіло. Чорна земля із розпеченим пахом Тільки дощу, а не крові хотіла. Ти, головне, повертайся до мами. Десь там сивіючи за видноколом, Матері тужать і дружать домами, Що пахнуть ніжністю та корвалолом. Ти, головне, повертайся назовсім І народи-посади-споруди, а Вже у твоєму дітиську курносім Виросте радість, нова і правдива. Ні, ця війна не потрібна нікому. Так, ми її не пробачимо, себто Перемагай і вертайся додому. Просто живим повертайся, і все тут. (с) Ірина Цілик
Боже Великий, Творче всесвіту, На нашу землю поглянь! Ми були вірні Твому завіту, Вислухай нині наших благань. Люд у кайданах, край у руїні, Навіть молитись ворог не дасть… Боже Великий, дай Україні Силу і славу, волю і власть. Роман Купчинський
