Російсько-Українська війна. Новини

Форт

 

Со странички Псковской дивизии(обратите внимание на комментарий):

 

Бійці батальйону "Донбас" спільно з військовими Збройних сил України знищили значну кількість живої сили та військової техніки терористів.

"Бійці "Донбасу" відбили спробу терористичного угрупування "Восток" увійти до Іловайська з півночі, з підкріпленням (шість одиниць танків). В ході двохгодинного бою два танки терористів було знищено, два підняли білий прапор, два відійшло. Завдяки вдалій роботі батальйону "Донбас" та артдивізіону ВСУ було знищено половину особового складу супротивника", — повідомляє прес-служба батальйону "Донбас".

Крім того, на східній околиці Іловайська вівся запеклий бій з терористами "Оплоту", за результатами якого "Донбас" знищив двадцять терористів і три міномети.

Також українські військові відрізали постачання зброї та боєприпасів з боку Донецька і знищили КамАЗ та БМП терористів. "В результаті вибуху боєкомплекту тіла бойовиків ефектно злетіли у повітря; також захоплено велику кількість зброї і спорядження", — додають у прес-службі Донбасу.

 

Беда в том, что расплёскивание струи по броне было во времена панцерфаустов, когда формируемая кумулятивная струя имела очень маленький "рабочий" отрезок, т.е. по броне работал уже не пест, а продукты взрыва.
В современных РПГ кумулятивная струя может иметь длинный "пробег", в зависимости от изделия. Т.е. современные РПГ, условно говоря, имеют БЧ с короткофокусным ударным ядром, формируемым на ближнем расстоянии, потому имеющем небольшой (до 120см) боевой "пробег", и жестянка\проволока на первых сантиметрах практически никакого влияние не окажет на струю.
Полосы там не наклонённые, а строго параллельные. Задача не отклонить струю, а разрушить\деформировать боеприпас, что бы не не было условий для создания кумулятивного эффекта при сработке.

Тут всецело согласен.
Если есть желание продолжить дискуссию - милости прошу к себе в раздел: http://reibert.info/forums/vopy.43/

 

час публікації: 23:00
останнє оновлення: 23:05



Терористи з угрупування "ЛНР" обстріляли ще одну машину з біженцями. Загинула подружня пара та їх п'ятирічна дитина.

Трагедія сталася 20 серпня в районі селища Хрящувате, повідомляє informator.lg.ua.

За словами очевидців, машина їхала з великим білим прапором, але все одно була обстріляна. Бойовики стріляли з боку селища Самсонівського Краснодонського району.

В автомобілі перебувала подружня пара і п'ятирічна дитина. Чоловік і дитина загинули на місці. Жінка померла на руках у військових медиків.

Як повідомлялося, 18 серпня терористи обстріляли колону біженців, що виходила з селищ Хрящувате і Новосвітлівка Краснодонського району. Загинуло щонайменше 17 людей.

 

главный инфосайт Донецка сообщил в 21.30:
Батальон «Донбасс» продолжает успешный бой за Иловайск - уничтожены десятки боевиков, 22 попали в плен

http://www.62.ua/news/601940

 

Президент непризнанного Приднестровья объявил месячный призыв всех военнообязанных в запасе в "контингент миротворческих сил".

Об этом сообщает "Укринформ".

"Министерству обороны осуществить призыв военнообязанных граждан ПМР, находящихся в запасе и являющихся сотрудниками органов госвласти, на спецсборы в военный контингент миротворческих сил сроком на один месяц", - говорится в указе.

Целью сборов называют совершенствование боевой подготовки воинских частей и комплектование военного контингента миротворческих сил.

 

А где пленные, реальные (не придуманные) документы, много ссылок где и что взяли, а фактов нет. Стрелков рассказывал о неких неграх, наемниках в плену и тоже пока нет.Хочется увидеть. Сейчас смотрю аглицких товарищей рассказывающих о иностранцах в ,,Донбасе,, - реально и по документам и интервью, а остальное просто слова, да простят мой скепсис.

 

Батальон Шахтёрск

Что произошло под Иловайском. Сегодня нас в очередной раз кинули в самое пекло. Кинули на укреп район террористов в Иловайске, который они возводили месяцами. Этот укреп район представляет собой цепь ДОТов, вылитых из армированного бетона …на растоянии 400-500 метров друг от друга, соединённых между собой подземными ходами. Это та преграда, о которую мы спотыкаемся уже неделю.

Нас вместе со смежниками направили через поле подсолнухов прямо на ДОТы, в сопровождение дали 2 БМП, одна из которых заглохла, у второй заклинило оружие. У террористов работали снайпера. И да нам сегодня повезло, что профессионал среди них был только один, и только у него одного было серьёзное оружие 12+. Это на его руках кровь убитых и раненых в сегодняшнем бою. Остальные стреляли откровенно плохо, что позволило нашим снайперам и снайперам смежников отработать.

В ходе боя террористы решили брать нас в кольцо, учитывая наше расположение, когда мы у них как на ладони и явное их превосходство в технике и броне, которые они стянули к Иловайску, было принято решение отступать, выходя из окружения. Группа из 25 бойцов совершила обманный маневр, отвлекая внимания на себя. В результате чего открылось окно, через которое мы со смежниками смогли отойти.

Удачный ли сегодня день? Нет. Мы потеряли убитых и у нас раненые, а ДОТы и ныне там. Без серьёзной огневой поддержки штурмовать Иловайск мы будем долго.

Давайте все начнут просто говорить правду. Иловайск это крепость, которую взять сложно. Именно ту часть, которая интересна террористам как транспортная развязка, как склады их оружия. Давайте не кричать о великих победах и свершениях раньше времени.

Давайте просто разрабатывать тактически грамотные операции и выполнять их.

Давайте все просто будут дожидаться отчётов батальонов, пусть скупых, а не ждать развлекательных картинок с поля боя.
Каждая такая картинка - это чья-то невнимательность, это чьё-то ранение, чья-то смерть.

Слава Украине!

 

...

Вот это от сюда https://vk.com/club75857029
бабы там сначала зубоскалили, мол если бы их мужей отправили в Украину, то исчезла бы эта страна, а теперь после выложенных в сеть документов из захваченных БМД и отключенных моб.телфонов у мужей, у них истерика... чуть ли не собираются ехать в часть. Всё как у нас - почему мужиков отправили на войну?!

"Это украинцы просто панику на нас наводят"
"на карточку белый медведь обратили внимание, как в империале у нас"
"Лиза, сказали что все это ученья.Не договаривают.А мы толпой пойдем,покажем эти кадры и пусть об'яснят"




Не оттуда(как сказано со стороны), возможно вброс, но фраза от одной тетки, опубликованная на этом сайте жен псковских десантников: "Денис, я тебе говорю что знаю. Их погрузили в 8 ИЛ-76(часть его бригады,контрактников),с полной снарягой и боезапасом,ничего не сказали. Потом высадили на аэродроме,выдвинули к границе с ЛНР. Они там стоят уже третий день,ждут приказа. Командир сказал,что,скорее всего,пойдут 22-23 августа". - о вводе войск на территорию Украины"


Может встреча Порошенка и Утина 26 августа, специально для отвода глаз, а вторжение таки состоится и на пару дней раньше? Вот и я стал паникером

 

Константин Ильченко

Мои друзья сейчас находятся под Саур могилой, принимают участие в боях, отбивая бесчисленные контратаки противника.
Пишу об этом, потому что знаю, что о тысячах героях, самоотверженно и геройски сражающихся с врагом, страна никогда не узнает. Так уж у нас повелось, что о ратных подвигах солдат мы узнаем только после их смерти.
Два дня назад небольшой добровольческий отряд из подразделения Главного управления разведки, в количестве 11 человек, среди которых было 5 человек, представляющих славный шахтерский край, более четырех часов противостояли на подступах к Саур могиле 150-и боевикам, которых поддерживали 2 танка.
Добровольцы-ветераны, как они себя называют, умело организовав оборону не оставили ни единого шанса российским наемникам, все атаки были отбиты, они держали оборону вплоть до прибытия подкрепления.
Слава Богу все живи, но есть раненые, мой друг которого вывозили с поля боя уже в бессознательном состоянии, сейчас находится в госпитале, еще несколько человек получило контузию.
Это подразделение, в составе штурмовой группы участвовало в освобождении Саур могилы и имеет три трофейных стяга наемников, два из которых являются российскими триколорами.
По понятным причинам, в силу их причастности к вышеупомянутому ведомству, я не могу назвать имена этих воинов, но все же мы должны не умалчивать о тех геройских поступках, которые ежедневно совершают наши соотечественник на полях сражений.

 

Псковская дивизия ВДВ - первая из всех комплектовалась полностью! контрактниками (ну может кроме рембатов и прочего обеспечения). А тут лапшу вешают о призывниках-срочниках. Поторопилось Х***о с орденом для этой дивизии, хотя если вскоре будет вторжение об этом инциденте все забудут-замнут.

 

Юрий Бутусов

Наконец-то Украина назвала "террористов" их настоящим именем - "кадровые российские военнослужащие". Когда четыре наших бригады потеряли сотни погибших и раненых от огня российской артиллерии, которая безнаказанно расстреливала нас - открыто, нагло, на глазах наших бойцов, когда уничтожена огнем российских гаубиц и РСЗО с российской территории боевая техника нескольких батальонно-тактических групп, было безмерно унизительно читать про "террористов". Террористы сидят в Кремле. А убивает украинцев российская армия.

Спустя 10 суток с начала прямого вторжения Российской федерации в Украину наше руководство признало этот факт. Слава Богу, очевидное наконец-то признается. А то просто унизительно читать про "Антитеррористическую операцию", когда "террористы" каждый день обрушивают десятки тонн боеприпасов из РСЗО "Ураган", "Град", гаубиц Д-30, "Гвоздика", Т-72.

Следующий шаг - разрыв дипломатических отношений. Хватит играть в этот цирке. Вести переговоры с Путиным надо через посредников. Пора называть вещи своими именами, а не играть дальше в кремлевскую сказку о "сепаратистах". Война - это война.

 

Юрий Бирюков
Ну что тут сказать...

 

Восточная война: бестиарий сепаратизма, снайперы в Донецке и артиллерийский ад Луганска (фоторепортаж) от 5 августа.
...ТАЙГА, ВАМПИР, ВИТЯЗЬ, АБХАЗ, ОБОРОТЕНЬ И ДРУГИЕ
Состав «армий» непризнанных «республик» пестр и многообразен. Например, на блокпостах, расположенных к югу от Донецка, стоят боевики батальона «Восток» — среди них есть как уроженцы Северного Кавказа, так и бывшие украинские «беркутовцы» и «альфовцы». В сведущих кругах поговаривают, что это подразделение было выпестовано на деньги Рината Ахметова. Однако сам олигарх сейчас вовсю открещивается от батальона и говорит, что он всей душой за единую и неделимую. Вот только, какую страну он имеет в виду, Украину или Россию, непонятно. Как бы то ни было, его резиденцию под Донецком охраняет именно «Восток». Правда, самого олигарха в Украине давно нет – видимо, слинял, когда запахло жареным.
На блокпостах ближе к Антрациту и Снежному я встретил боевиков из казачьей армии атамана Козицына. Эти ребята давно приобрели дурную славу беспредельщиков – они не подчиняются ни «правительству» ДНР, ни «правительству» ЛНР.
В самом Донецке окопались отряды РПА – «Русской православной армии». В большинстве своем это местные. Однако весь руководящий состав – спецы из России.
Есть и автономные подразделения, в основном «именные», вроде «Витязя», «Тайги», «Призрака» (по позывным командиров), которые как бы входят в «армии» ДНР и ЛНР, но на самом деле воюют самостоятельно и могут в любой момент как отойти с позиций, так и без приказа атаковать силы АТО.
В общем, сплошная неразбериха. По Донецку ездят машины с надписью «Полиция ДНР» и «Спецотряд ДНР «Беркут». «Полиция» составлена из бывших ментов и отставных СБУшников. А «Спецотряд Беркут» — это подразделение контрразведки ДНР, которую реконструктор Стрелков-Гиркин назвал «СМЕРШем».

«ГУМАНИТАРНЫЕ» НАЕМНИКИ

Во всех отрядах боевиков много добровольцев из России, в некоторых подразделениях их больше половины. Есть абхазы и осетины. Но чеченцев, что бы там ни говорили, — единицы.
«Да, некоторое количество кадыровцев дерется. Но массово они сюда не едут, так как они привыкли воевать за деньги. Для чеченов война – это бизнес и работа. А бесплатно работать они не желают. Вообще-то большинство наших – это добровольцы. Ехали сюда не зарабатывать, а воевать – защищать русских. И нам платят лишь денежное содержание – на бытовые нужды. Это копейки», — утверждает один из боевиков с позывным «Оборотень».
Один из моих российских друзей, с которым я познакомился еще в начале 1990-х в Приднестровье, рассказал мне о процедуре вербовки в «добровольцы ДНР»:
«Все наши (россияне, – Авт.) приехали сюда, завербовавшись в российских военкоматах. В военкоматах есть базы данных тех, кто принимал участие в чеченских войнах, был в Карабахе, в Приднестровье. Таких ребят приглашают на собеседование и предлагают ехать на Донбасс, «защищать русских». Если есть согласие, то отправляют на сборный пункт, где предлагают подписать контракт с «волонтерскими» организациями. По документам, все мы волонтеры, которые оказывают гуманитарную помощь братской стране. В графе «место работы» – пусто. В случае смерти на поле боя там напишут какой-нибудь Магадан: мол, погиб от землетрясения или укуса медведя. Всех волонтеров везут через Ростов-на-Дону, где расположен сборный пункт и что-то вроде учебки. В лагере добровольцы проводят несколько дней, восстанавливая войсковые навыки по специальности. Зарплата – от 3000 до 10 тысяч рублей в сутки.
Чем «интереснее» военная специальность, тем больше платят. Самые востребованные – это спецназеры, танкисты, наводчики, операторы ракетно-зенитных установок и артиллеристы. Командиры – это отдельная статья. У них «именные» контракты с серьезными суммами. Но беда в том, что наниматели кидают добровольцев в «полный рост». Семьям «двухсотых» не достается вообще ничего, кроме бесплатных похорон. Даже те деньги, что боец заработал еще будучи живым, не попадают в семью. Раненых лечат бесплатно, но если человек становится инвалидом, то ему никаких компенсаций и льгот не видать – в российских военкоматах говорят, что никаких бесед и приглашений не было. А наниматели «теряют» контракт. Тех, кто начинает возмущаться, могут даже упаковать в ФСБ. А там быстро затыкают рот – за наемничество в УК РФ есть соответствующая статья…»
http://dumskaya.net/news/vostochnaya-vojna-bestiarij-separatizma-snajpery-037999/

 

Graham Phillips - https://twitter.com/GrahamWP_UK
Стешин - https://twitter.com/kp_steshin
Коц - https://twitter.com/sashakots

Снова главные журнализды работающие на Кремль пробрались на Донбасс.

 

ЯК ЖИВУТЬ БІЙЦІ ДОБРОВОЛЬЧОГО БАТАЛЬЙОНУ "АЙДАР"
Я ЖИВУ В 31-Й СОТНІ БАТАЛЬЙОНУ "АЙДАР". Сплю в наметі на старому пружинному ліжку. Решту доби проводжу на кухні. Мені неприємна зброя, тому допомагаю годувати солдатів.
Біля мого ліжка нині пахне медовими пряниками. Їх передали батальйону звідкись із мирної частини України. Кожен може підійти і взяти собі.
Біля кухні є ванна, у якій полощуть посуд. Вона стоїть прямо над вигрібною ямою. Іноді, коли я сплю, начальник кухні відкриває у ванні пробку, і звідти до моєї голови починає витікати прожитий день.
П'ята ранку, світанок. У Києві я, бувало, в цей час лягав спати. А тут – пора вставати, варити бійцям кашу на сніданок. Експерименти з їжею тут не потрібні. Мою ідею зварити молочну кашу зі згущенки затюкали. А коли запропонував промивати макарони після варки – тільки засміялися: тут не ресторан.
Але під кінець першого тижня я все ж таки домігся права зварганити тушковану капусту з м'ясом.
Продуктів на кухні вистачає: волонтери допомагають. Печиво, чай, фрукти, солодощі стоять прямо на великому столі – підходь, бери.
Чистити картоплю і мити котли допомагають "нарядчики" та "зальотчики": перші потрапили на кухню в рамках черги, а другі – бо проштрафилися.
– От тут на кухні бачиш, хто сам усе робить, а хто весь час хоче скинути свою роботу на іншого, – ділиться спостереженням один "зальотчик". – А тепер уяви, як мені з ними буде на передовій?
НІХТО НЕ НИЄ Й НЕ ДЕПРЕСУЄ. Солдати переважно спокійні та веселі. Правда, інколи веселі до істерики.
Бородатий чоловік їсть на кухні кашу, коли в нього дзвонить телефон.
– Да, лапочка. А я в "Айдаре". Нет, я не с тобой воевать буду! Я тебя освобождать буду! Как это от кого? От бандитов и хулиганов.
Тим часом його сусід розповідає іншому:
– У нього всі груди в медалях – такий герой Росії. А моя куля йому всю голову відірвала.
Таких досвідчених вояків на цій базі, в селі Половинкине Старобільського району на Луганщині, мало. Всі, хто постійно їздить "на передок" – тобто передову, живуть на другій базі, у місті Щастя біля самого Луганська. А тут переважно молодняк, який тільки готується до бойових дій, щодня курсує на стрільби або на заняття з тактики.
– Пристреляйте мою девочку, мою сучку! – просить "афганців" молодий луганянин, погладжуючи автомат.
Є літній чоловік, який просить називати себе "Дід Микола".
– В "Донбасі" мені сказали: "Діду, йдіть до внуків". А тут, в "Айдарі", взяли, – починає вдвадцяте оповідати свою історію.
Він мріє про бої. Ходить табором у повному спорядженні. Понабирав у рюкзак гранат і патронів, які полишали хлопці, вигнані з батальйону за п'янство.
– З таким запасом можна довго триматися, це запас для смертника, – каже.
– У мене в наметі є один хлопчина, він лейтенант, – розповідає нарядчик. Перепочиває, попиваючи напій із розкалатаного в холодній воді абрикосового варення. – І от він прийшов до військкомату, а там подивилися спеціальність: робота з паливно-мастильними матеріалами. Кажуть: ні, не треба таких. Бо це ж грошовите місце. То він до нас рядовим прийшов служить.
Надвечір з'являється боєць, у якого сьогодні день народження. Просить чогось смачного – друзів пригостити.
– Нappy birthday! Можу тобі гранату подарувать, – жартує один із кухарів.
КРІМ "ДВОХСОТОГО" ВАНТАЖУ – ЗАГИБЛОГО, ТА "ТРЬОХСОТОГО" – ПОРАНЕНОГО, В "АЙДАРІ" Є ПОНЯТТЯ "П'ЯТИСОТОГО". Це – боєць, який випив півлітра горілки.
Мій перший день у батальйоні припав на День повітряно-десантних військ. У схованці троє солдатів тихенько розливають по чашках півбанки спирту.
– Ти не подумай, вони не щодня так, – каже їх сусід по намету. – Тим більше що вони тут від самого початку – це ж не такі салабони, як ми.
В "Айдарі" немає тупої муштри, в солдатів лишається багато вільного часу. Допоки чиєсь п'янство не впадає в око – на нього не сильно зважають. Хіба що сотник зробить зауваження. Але якщо боєць "не просихає" чи своєю поведінкою зганьбив батальйон – можуть вигнати додому. І це, мабуть, найстрашніше покарання. Адже тут майже всі – з доброї волі.
Начальника штабу Валентина Лихоліта "айдарівці" називають "Батя". Зранку та ввечері він проводить шикування. У промові в середньому двічі згадує: "У нас в Афгані". До війни виховував підлітків у спортивно-патріотичному клубі. Тепер виховує солдатів.
Цього разу "Батя" розповідає, що добивається в міністерстві змінити назву батальйону з "територіальної оборони" на "штурмовий". Аплодисменти.
– А шеврони дадуть? – уточнює хтось із солдатів.
Вечірній гімн – момент колективного катарсису. Потім тричі кричиш "Слава Україні!", "Слава нації!" та "Путін – х… ло!"
У ПІДВАЛІ, В КОЛИШНІХ МОРОЗИЛЬНИХ КАМЕРАХ, ОБЛАДНАЛИ ТЮРМУ ДЛЯ ЗАТРИМАНИХ "СЄПАРІВ". Буває, назбирується їх до 20. Потім вимінюють на наших вояків. Є домовленість із керівництвом "ЛНР", що вони наших теж тримають у нормальних умовах. Але бувають ексцеси.
– Сєпар один 7 годин у комі пролежав, поки йому інсулін знайшли. Хто ж знав, що він – діабетик? – каже патрульний.
Кухарі регулярно носять до підвалу їжу.
– Вас тут сколько? – зазирає охоронець до однієї камери.
– Мы тут с армянским братом, – відповідає бородатий козак.
Інколи їх ходить годувати "Француз". Він недавно втік із полону. Пробув там півтора місяця. Розповідав, що спершу били страшенно. Пальці хотіли відрізати, ногу прострелити. Показували чийсь член у банці з водою. Казали, і його туди кинуть. На третій день "Француз" зізнався, що він – "айдарівський" розвідник. Його одразу перевели в кращі умови. Місяць тримали в камері. Потім, коли в Луганську закінчилася їжа, полонених повезли в "Метро" на вантаження продуктів. На третій день "Француз" визволився.
– Я через паркан стрибнув – і тікати, – розповідає. – Коли почали стріляти – я метрів 400 чи 500 пробіг. Це вже кінець Луганська, іду полем, щоб на них не напоротися. Голий по пояс, десь найшов майку, що бомжі лишили, одів. Уночі 4 години передрімав. Потім добрався до порожньої шахти. Сепаратистів там уже нема, вони всі в місті засіли. Десь добу йшов, поки побачив машину з українськими прапорами. Вони мене забрали, привезли до Щастя. Комбат показав карту, і я сказав, де йшов і де сєпарів нема. На завтра наші туди заїхали. Так що навіть по дорозі з плєну я развєдку провів.
– ЯКБИ НАС, ТРЬОХ ДІВОК, КЕРУВАТИ БАТАЛЬЙОНОМ – МИ БИ ТУТ БИСТРО ПОРЯДОК НАВЕЛИ! – каже під наметом "айдарівська" медсестра, накалатавши собі кави.
– Слиш, ти мені тиждень не можеш штани в стіралку віднести, а кажеш "порядок", – говорить її чоловік-водій.
Заходжу до намету взяти картуза, щоб закритися від сонця. Постовий, який наглядає за периметром, підзиває пальцем: мовляв, подивися поки що навколо. Відповідає на виклик із мобільного.
– Альо! Доця? Папа уже соскучился!
Біля намету сотник розпікає молодого братка з Миколаєва: три дні не можна на чергування виперти. За кілька хвилин його приводять на кухню:
– Наказ зі штабу: заї… ти його тут сьогодні до смерті.
Матюкатися й говорити російською в "Айдарі" з часом починають навіть львів'яни. Дехто, правда, опирається: трапляються вперто інтелігентні галичани. Але один хлопець – його обличчя пам'ятаю з Майдану – уже говорить матюками на дві третини.
Вечоріє. До кухні знову сходяться бійці потеревенити.
– Ти знаєш, почім квартири у Старобільську здають для біженців? 400 гривень на день! – обурюється вояка з місцевих.
Молоді рвуться в бій, порівнюють, скільки хто з них назбирав набоїв. А старі хитають головою:
– Перемогти цих уродів і, блін, більше ніколи сюди не вертатися.