Український гумор

А ви не помічали, що жіноче "Буду готова через 5 хвилин", і чоловіче "Через 5 хвилин буду вдома" — одне й теж!
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Операція. Хірург:
-Скальпель ... Зажим .... Тампон ... відсос ... ух йопт, сестра, відсос це інструмент такий!
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Три речі сказати найважче: ''я люблю тебе'', ''пробач'', ''я обісрався''.

 

Козацькому роду нема переводу!!!

 

- Доктор, я очень очень добрый. Помогите мне.
- А в чем это проявляется, голубчик?
- Если я случайно наступлю на муравьишку, то сразу везу его к ветиринару.
- Прекрасно! На что же вы жалуетесь?
- При слове "Путин" я всегда представляю себе картину как разьяренная толпа рвет его на части голыми руками и я в этой толпе.
- Голубчик, но за это много людей думает.
- Да, но я отрываю ему причинное место и просто его членом бью его по голове.
- Голубчик, а вы не рассматривали варианты чтобы засунуть ему оторванное в рот, в нос, в глаз?
- Нет (стыдливо)
- Чтож, будем лечить. Ложитесь на кушетку.

 

Монолог біженця, переселеного на Западенщину. (Майже за Орроуелом ) «Ну, я попал. Я так попал, шо і в кошмарном снє прєдставіть нє мог. Мнє і моєй сємьє сказалі, шо нас пересіляют у Сокольнікі. Так ми ж обрадоваліся, шо ето у Москву. А то оказивається – СокІльники … под Львовом. Нє … ну мєня, патріота Новоросії, настоящего мужика – у Львов - гнєздо фашизма і голубого разврата!!! Оні же 100 г нє випьют без кріка «Будьмо. Гей!» І поют прі єтом «Гей, наливайте повнії чари!» Нєнавідєл етіх бендеровцов усю свою сознатєльную жізнь. Іхняя фошістская фанатічность прєдєлов нє імєєт. Но то что я увидєл здєсь – ето даже в НКВД прідумать нє моглі. Іхній мєсний мілліонєр предложил нам свой дом. А сам каже: «Ми з жінкой у лєтнєй кухнє поживйом!» У йОго – віла у два етажа. Шесть комнат. У каждой комнатє - разниє картіни. У гостінной – ікони і большой партрєт Шевченка. І усьо - у вишиваних полотєнцах. Це у жон мєсних мілліонєров так прінято отдихать: корову подоїла, свинюшку накормила, птиці насипала, грядкі пополола – і пріконсуться к прекрасному - вишивать! Сарай со скотіной на 10 мєтров! Нє сарай – а хверма! Собака на цепу – Гітлєр викапаний! Чернявий. Ростом – малінькій. Только ми у двор вошлі – а он сразу лапу поднял і как залаєть: «Зік хай! Зік хай! Зік хай!» Жена моя за сєрце схватілася. Дєті заплакалі. А хазяйка іздєваться начала: «Та чого ви настрашіліся? Він ж вам лапку подає.» Я скріпнул зубамі і молчя продожил оглядивать мєсность. У сараї – трі свинюшкі размєром у «Запорожец» мого дяді Міті. Двє карови. Так їх, сволочі, по-імпортному зовуть. Нє шоп «Бурьонка» чи «Зорька». Одну назвалі - Бейжа. А другу – Хуаніта. (Жена, оказивається, буржуйські серіали любить.) Домашньой птиці – усенька, яка єсть у природє. У п’ять часов утра уже всьо орьоть – жрать проситься. Но самий протівний – ето пєтух. Він вискакує на забор і пойоть сразу по-бандеровскі: «Слава Украї-і-і-ні!» Псіна фошістская… вилазить із будкі і тут же лаєть: «Смерть ворогам!» Но са-а-амиє отвратітєльниє – ето індюкі! Ето – мєсниє ультрас! Іх у хазяїна штук з 15. От, представляєте картіну – стадо індюков по двору ходе і ето … ну … вопшем – ви понялі, да? «Путін - Лоло!!! Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла!»… А гусі!!! А гусі … єто вашЕ - нє птіца. Ето – скатіна в пєрьях! Как только пєсню індюков услишат – сразу «Га-га-га-га». Вопшем – тут бендеровци усі! Ну, ми понялі, шо папалі. А дєваться нєкуда. Ляглі спать. Нам прєдлагалі спальню на втором етажне. Но ми отказалісь. Єслі рєзать начнут – шо нам в окно со второго етажа пригать? На двєрную ручку Людка повісила погрємушку нашого младшенького. Тіпа – сигналізація! Спать сталі поочєрьодно: два часа – Людка, два часа – я. Намучаліся – жуть. Но ми сознатільниє: в тилу врага отдихать нє положено! Утром пєтух прокрічал фашистскую крічалку, і ми началі ждать, кагда бендеровці над намі іздєватся начнут. І, такі, началось. Жена хазяїна у 6 часов начала стучаться у нашу спальню. Я спрашіваю: «Чьо нада?» Она: «Я вам молочка праженого принесла.» Людка моя іспугано: «Слишал? Молочка зараженого І даже нє скриваєт, мразь бендеровская.» Сама бистро вскочіла, руку за двєрі протянула, кувшин з молоком взяла і двєрь бистро закрила. Молоко у коров породи «Бендеровская» імєєт особєнно пріятний аромат. Очєнь апєтітно-провокатівний. І дєті тут же закрічалі: Хочю молока-хочю молока». Но інстінкт матері презвозмог всьо. Людка открила окно і виліла молоко на зємлю. Сбежаліся двє хозяйскіє кошкі і трєтья сосєдская. Вилакалі молоко бєз остатка і ляглі на сонце отдихать. Ми с Людкой висунуліся в окно наблюдать, как оні в мучєніях будут умірать. Но кошкі умірать нє собіралісь. А нам от голода живот свело. Пока ми, голодниє, наблюдалі за ситимі бендеровскімі кошкамі, дєті, сняв погрємушку, пошлі гулять во двор. Хазяйка далі ім каждому по трі оладкі в ручку. І окрікнула нас к завтраку. Вишлі і ми во двор… і замерлі… Наш младшенькій Стасік сідєл на травє возле собачєй будкі і корміл «Гітлєра» той оладкой, которую йому дала хазяйка. Людка гордо заявіла:«Моя школа. Правільно, сина.» Но тут Стасік начал слєдующую оладку кушать сам. «Гітлєр» облізал Стасіку морду і стал перед нім на задніє лапкі. Ми так і нічого нє понялі, как нас вивєла із размишлєній слєдующая картіна: старшенькая наша, десятилетняя Тоня начала помагать хозяйке накривать на стол в бєседкє возлє дома. «Предатєльніца» - подумал я. Людка сквозь зуби траурно проізнєсла: «Крєпісь, Вадік! В семье не без урода!» І тут хазяїн проізньос: «Ну, дорога наша східна родино, чим хата багата! Сідайте, до столу, спожиймо, що Б-г послав. Почувайтеся як дома!» «Ну, да! - подумал я - Якби я пачувался як дома, то тут уже давно би апалчєнци билі!» Б-г в це утро послав оладкі з яблук, сирнічкі с творога, кофє з молоком, бутерброди з колбасой і сиром, яішніцу с ветчіной і компот із чьорной смородини. Ми покушалі. І тут хазяїн каже: «Ми зараз з тобою, Вадім, підемо на ставок москаликів ловити. А Людка твоя хай іде з моєю Марійкою на город колорадів травити! Бо в тому році їх розвелося як ніколи!» І тут Людка дрожащимі пальцямі полізла у бюстгальтер, винула георгієвскую лєнту і гордо прицепіла на грудь. Марійка на нєйо взглянула і каже: «Ти, Люда, не на параді. А колоради ваші там на Сході так жеруть нашу землю, як тут колорадські жуки бульбу. Не буде врожаю – не буде з чого жити. Не буде землі – не буде де жити! А ми от бачиш як живемо?» - і показала на свою вілу. «І бачиш – які врожаї маємо?» - і показала на стол. У нас тут, у бандерівців у неволі, хіба скотина живе. І то – тричі на день кормимо. І Хосе- Альберто на цепу сидить (і головой кивнула на «Гітлєра», а той услишав свойо ім’я, радосно гавкнув і завилял хвостом)… Так от – продолжила Марійка - ми його на цеп посадили, тільки, коли вас запросили. Знали – що з дітьми. Боятися будуть. Та схоже – не бояться. Треба пса з ланцюга зняти». І тут – гуси вдруг «Га-га-га-га-га»! І шо-то мені так не по сєбє стало. У мєня дома тока кошка била … да і та загуляла. А шо єй у нас жить? Корови нема .. магазінноє молоко – нє вкусноє. На огородє моя Людка била в послєдній раз, когда ко мнє через окно лазила, огродамі пробіраясь. Так ето ещьо до свадьби било. І такая меня таска взяла. Сволочі ви всьо-такі, бандеровци. Умєєтє чєловєка бєз обід до сльоз довєсті!

 

Клас ... !!!
НАРЕГОТАВСЯ !!!

 

Заходит в супермаркет раввин и видит черную мамашу с двумя детьми.
Дети каждый раз достают что нибудь с полки и кричат "Мама я это хочу!".
В ответ мамаша им кричит "Положи на место, Это не кошерное".
Раввин удивился и стало ему интерестно. Он подошел к мамаше и спрашивает "Скажите вы евреи?"
Мамаша, с удивлением отвечает "Нет". …
Тогда раввин спрашивает "Вы едите только кошерное?". Мамаша, с удивлением отвечает "Нет".

Тогда зачем вы говорите детям "Положи на место , это не кошерное?"

На что мамаша отвечает "О, этому я научилась у евреев. Когда детям это говорят, они никогда не спорят с родителями и тут же кладут на место".

 

Чьотки паcаны

 

- Куме, ви, кажуть, сепаратистські газети читаєте?
- Та читаю...
- Куме, та ви шо?
- Так я раніше читав проукраїнскі газети - така тоска! Все пропало, нас Європа продала, Росія нас захопить, газу зимою не буде, банки збанкротують... Почав читати сепаратистські - і там так приємно, так гарно! Хохли подчінілі вєсь Восток, хохли нас унічтожают, хохлам помогаєт Амєріка, хохли бесчінствуют на Донбассє, нікто нє может дать отпор зарвавшимся хохлам, - аж серце радіє!

 

Что видит ватник на тесте Роршаха

 

Щось ви не вмієте читати... !!!
Назва теми - "Український гумор", а Ви нам
перероблені москалями анігдоти тут постите,
адже в оригіналі він звучить так:

"В роддоме немка, украинка и еврейка. Все в один день родили и каждая сына. Медики перепутали детей, матери стали выяснять, где чей ребёнок.
Подходит немка к детям, говорит "Хай", один ребёнок приподнял ручку и крикнул "Гитлер". Забрала своего ребёнка. Украинку молча подходит и берёт другого, еврейка возражает
-Как ты узнала, что он твой, может он мой.
Украинка
-Нет мой, когда сказали "Хай Гитлер" мой ребёнок сжал кулачки, а твоя дитина всралася."

... читайте, товариш, хороші анегдоти, ось цей наприклад !!!

"В клас заходить новий вчитель:
- Доброго дня! Мене звати Петро Петрович, я росіянин.
Діти, по черзі представляйтесь так як я…
- Мене звати Маша, я росіянка…
- Мене звати Рома, я росіянка.
- Мене звати Вовочка, я бандерівець.
- Вовочка, чому ти бандерівець?!?!
- Моя мама бандерівка, мій тато бандерівець, мої друзі бандерівці і я теж бандерівець.
- Вовочка, а якби твоя мама була повією, твій тато – наркоманом, сестра – шлюхою, а друзі – геями, ким би ти був тоді?!
- Тоді б я був МОСКАЛЕМ."

 

KAISERLEMBERG -

 

KAISERLEMBERG -

 

(c)
В оголошенні сказано: "Вілла на березі моря, 3 поверхи. З басейном і садом. Вартість 1$ ".
-Марення, буркнув бомж і відкинув папір. Йдучи по вулиці в пошуках їжі, він побачив на стіні оголошення: "Вілла на березі моря, 3 поверхи. З басейном і садом. Вартість 1$ ".
"Помилка напевне?" сказав бездомний і пішов буркочучи далі. Виходячи на проспект, він звернув увагу на величезний транспарант: «Вілла на березі моря, 3 поверхи. З басейном і садом. Вартість 1$ ".
Зупинився, безхатько. Йому було цікаво, що за божевільний може таке написати і він вирішив перевірити. Втрачати йому і так нічого, за винятком останнього долара в кишені. Коли він прийшов, то побачив шикарну віллу. Боязко постукав. Красива жінка відчинила двері.
-Вибачте, я по оголошенню. Це не розіграш?
-Що ви?! Все вірно.
-Я про вартість: 1 долар? Це так?
-Така. 1 долар. Якщо вас цікавить, ви можете оглянути будинок.

В захваті від побаченого він віддав свій останній долар і став власником шикарної вілли. Але все ж, вирішив з'ясувати, чому така низька ціна? Жінка, посміхаючись, сказала: «мій чоловік перед смертю заповів, щоб я продала нашу віллу, а гроші перевела на рахунок його коханки. Як я могла не виконати його останню волю?! Оголошення проовисіло шість місяців і ви є єдиний, хто відгукнувся на нього. Всього вам доброго ". І пішла.

Мораль: Всі отримують шанс! Ви тільки повинні вірити, що неможливе – може стати можливим.

 

Свіже.
Російська гуманітарна допомога.
"Вась, ёклмн, миномет с моей ноги убери", - послышалось из ящика с надписью Сухое молоко. "Разговорчики!", - перебил соседа контейнер Соль.

 

"Я русскій би виучіл толька за то,
Шо нада допитувать плєнних!"

 

"2014-й рік піймали окупанти бендерівця і проводять профілактику.
- Ось тобі американець, ось тобі русский. Кого будеш стріляти?
- Та певно що москаля !!!
Відлупцювали і знов питають.
- Ось тобі американець, ось тобі русский. Кого будеш стріляти?
- Та певно що москаля !!!
Знову били тай питають третій раз.
- Кого будеш стріляти?
бандерівець питає ДНРівця:
- А ти кого?
ДНРівець:
- Я канешно американца !!!
Бандерівець каже:
- Ти диви мені знов москаль залишився…"

 

Наберіть на youtube "Темношкірий бандерівець" ... усцятися можна