Російсько-Українська війна. Новини

Поверьте. 300 Камазов гуманитарки (я имею ввиду настоящую гуманитарку) - это капля для миллионного города.

А что по факту там - хрен знает....

 

Доброволець
Особисто для мене тиждень почався з супроводу «фольксвагена» Т4, призначеного для військового шпиталю в зоні АТО. Приємно було поспілкуватись з водієм, який визвався добу їхати через всю Україну, «бодатись» з ДАІ, щоб провезти напівлегальний бус на польських номерах і таким чином внести свій вклад в допомогу нашим військовим.
Саме про таких людей хочу написати в цьому пості.
Валентин з Харкова, пішов з керівної посади престижної фірми, щоб особисто збирати й доставляти допомогу в зону АТО;
Максим з Києва, менеджер великої будівельної мережі, всю свою літню відпустку «відкатав» тут волонтером (в кінці його авто було не менш брудне, як військова техніка, куди він їздив);
Андрій з Сум, перетворив офіс на склад, де щодня збирають, сортують, звідки відвозять допомогу…
І таких прикладів – купа. Десятки людей по всій Україні та закордоном щодня працюють щоб забезпечити наших бійців: жертвують та збирають кошти, речі, інформацію; роблять замовлення, проплати, сортують; координуються та доставляють на передову.
Підприємці, духовенство, студенти, службовці, навіть судді – кожен вніс часточку в нашу спільну справу. У Львові, Тернополі, Києві, Сумах, Полтаві та Харкові...
Не розразовуючи на державу, а часто - всупереч перепонам, які чиняться чиновниками та міліцією. Не чекаючи, що "хтось" зробить, а об'єднуючись в мережі, координуючись та покладаючись на власні сили, допомагаємо своїм бійцям.
Це вже не "гомо совєтікус" - це зовсім інші, вільні люди.
Саме завдяки їм цього тижня здійснені успішні поїздки в:
1) Тер батальйон Київщини;
2) 3-й батальйон НацГвардії «Донбас»;
3) БТО Тернопільщини;
4) БТО Львівщини;
5) 51-ша бригада;
6) 80-та;
7) Сумські артилеристи;
8) Житомирські;
9) СБУ Луганщини;
10) БТО «Айдар»;
11) Військові шпиталі в зоні АТО.
Зараз складається таке враження, що доставили все що можливо привезти: починаючи від води, продуктів харчування, засобів гігієни, медикаментів, й закінчуючи військовою амуніцією, тепловізорами та автомобілем.
Ця війна з Росією нас об’єднала як ніщо інше. Зникають дріб'язкові протиріччя; в такі моменти розумієш, що попри все ми таки єдині. В Торонто і Мюнхені, у Львові та Харкові – ми живемо одними почуттями.
«… В боротьбі перетворюється народ на Націю»

 

Примерно 300 фур, все камазы военные, за пару суток были перекрашены в белый цвет

http://inforesist.org/fakt-rossijsk...gruzkoj-300-kamazov-s-gumanitarkoj-v-ukrainu/

 

В Ростовскую область прибыли 15 грузовиков с помощью для Украины

Из Ростовской области в Донбасс уже готовы отправиться 15 грузовиков, рассказал РБК губернатор Василий Голубев.

Колонна с гуманитарной помощью уже находится в Ростовской области, утром 10 августа в ней было 15 грузовиков, но грузы из других регионов продолжают приходить, рассказал РБК губернатор Ростовской области Василий Голубев. По его словам, колонна сформирована под эгидой МИДа России и за ее доставку будет отвечать именно это министерство. Она отправится на восток Украины в сопровождении МЧС и Красного Креста. "Путь через Ростовскую область самый короткий, поэтому было принято решение формировать колонну у нас", - добавил губернатор.

Речь идет о десятках тонн продовольствия и предметов первой необходимости, рассказал Григорьев. По его словам, для сбора помощи задействованы многие общественные организации, но основная часть все же пойдет за счет госбюджета. Координировать работу по разгрузке грузов могут власти самопровозглашенных ДНР и ЛНР, а помощь должна быть не единовременной, а представлять из себя периодические поставки, считает Григорьев. Транспорт, используемый для поставок грузов, может использоваться для эвакуации в Россию детей, женщин и раненых и будет представлять своего рода гуманитарный коридор, говорит он.
http://conflict.rbc.ua/rus/v-rostovskuyu...-11082014224900

 

В Брестской крепости река была под боком - а меж тем люди от жажды умирали...

В городе с неработающей канализацией и очистными сооружениями вода моментально становится непригодной для питья... Да и стоять в очереди у колодца под бомбежкой или обстрелом как-то стремно.

 

Бійці, які повернулися із зони АТО: «Ми хоч сьогодні готові знову їхати на Схід»

Сьогодні до Львова з кордону з Росією повернулися військовослужбовці Західного регіонального управління. Два місяці вони провели під мінометними обстрілами з двох боків кордону, понад місяць були в повному оточенні. З ними та їх рідними вдалося поспілкуватися кореспонденту Galnet.
Прикордонники шикуються й готуються до нагородження, яке їм мають вручати найвищі обласні чини. Військова виправка, серйозні обличчя – усе, як в традиційних фільмах про армію. Тільки тут бійці справжні, і щойно вони повернулися зі справжньої війни.

Поки триває підготовка до офіційної частини, неофіційно спілкуюся з деякими бійцями. Майор Михайло Майкут, тримаючи на руках дворічного сина, радо відповідає на більшість запитань. Він розповідає, що зброю в руки взяв не вперше. «Я в погонах з 1991 року і звик до приказки, яка, щоправда, російською мовою: «Каждый солдат должен с достоинством переносить трудности и лишения походной жизни», – каже прикордонник.
Але про умови, у яких перебували бійці, Михайло, як і більшість прикордонників, з якими довелося поспілкуватися, воліє не розповідати подробиць. «Всі накази, які були перед нами поставлені, були виконані», – намагається перевести розмову він.
Попри те, що, вочевидь, хлопцям у зоні АТО довелося зазнати чимало труднощів, Майор М.Майкут не втрачає бойового духу. «Якщо навіть зараз скажуть «Треба», я готовий знову їхати на Схід, і всі військовослужбовці моєї групи готові хоч зараз сідати та їхати», – каже він. Натомість дружина, яка разом з сином чекала на повернення Михайла, не в захваті від його слів про можливе повернення «туди». Вона, звісно, хотіла б, щоб чоловік був поруч і в безпеці.

Мати Михайла, за його словами, досі не знає, що її син був на Сході. «А дружині я мусив повідомити. Як би я зник з дому на два місяці і їй не сказав?», – посміхається майор.
Він розповідає, що спілкуватися з коханою вдавалося не частіше, ніж раз на три дні. Телефонувати йому він жінці заборонив з метою безпеки, лише сам набирав рідний номер час від часу. Проте й тоді доводилося «шифруватися». «Навіть спілкуючись з дружиною по телефону, я ніколи не казав напряму, де перебуваю й чим займаюся. Розмовляв я умовними фразами: «Відпочиваю нормально», – каже він.
Та й взагалі, Михайло не називає те, що відбувається на Сході, ані Антитерористичною операцією, ані війною. Говорячи про свою службу на Донбасі, він називає її «курортом»: «Зараз ми всі йдемо у відпустку, але якщо буде потрібно, я знову готовий повернутися «на курорт». І пояснює, що якщо він звідти повернувся засмаглим, то й був на «курорті».
Розмова плавно переходить до теми місцевого населення Донбасу. «Місцеве населення часто називає нас «бандерівцями», «карателями» й думає, що ми поїхали воювати, щоб отримати там 20 гектарів землі й будинок на Донбасі, а їх переселити в концентраційні табори», – розповідає М.Майкут. «Мій найулюбленіший вислів російського телебачення: «В Украине продолжаються бои между «ополченцями и украинскими карателями». Так ось ми, карателі, перед вами стоїмо», – жартує він.
Про можливі ж винагороди й преференції для учасників Антитерористичної операції Михайло також говорить з гумором: «Статус учасника АТО дає нам тільки посвідчення, яке ми потім зможемо показати синам і сказати: «Синку, ти сьогодні вчишся і живеш під мирним сонцем завдяки тому, що татку дали «корочку». І вже цілком серйозно додає: «Розумієте, ми добровольці й не за десятьма сотками землі чи статусом туди їхали».
Майор розповідає, що львівським прикордонникам дуже пощастило, адже серед них немає «двохсотих». Він переконаний, що це завдяки гарній підготовці, яку вони пройшли в Кінологічному навчальному центрі в м. Великі Мости на Львівщині. «На базі цього центру ми 64 дні готувалися до поїздки. Завдяки цим знанням, які ми тут отримали, ми всі змогли живими повернутися додому. Ми настільки добре познайомилися з бійцями своєї групи, що часто розуміли один одного без слів – достатньо було кивка, жесту», – ділиться прикордонник.
Михайло каже, що «вдячний тому «курорту, на якому був». «Там можна було перевірити, мужик я чи не мужик. Вуса є – то мужик», – посміхається він .
Майор кличе до розмови свого бойового побратима – старшого сержанта Вадима Михайлюка, який, рятуючи інших бійців, отримав осколкове поранення в руку.
На прохання розповісти про якісь визначні або драматичні моменти їх служби на кордоні Вадим відповідає, що краще розповість про веселий випадок. «Розвідка вкрала в тилу в сепаратистів міномет. Вони прийшли, а його нема. Ото було весело. Хотіли постріляти, а нема чим. Зате ми з нього постріляли», – каже боєць.
Однак, коли старшого сержанта починають розпитувати про те, як саме він отримав поранення, стає помітно, що він хоче оминути цю тему. «Що вам розповісти? Треба там побути, тоді все зрозумієте», – з долею суму відповідає Вадим. А далі починає розповідь.
«Кожна хвилина, кожна година там минає швидко, але почуття небезпеки там є завжди. Навіть якщо лягаєш відпочивати, не спиш, а, як заєць в полі, дрімаєш. Там постійно хвилюєшся за своїх друзів, бійців, командирів, за кожну людину, яка поруч з тобою. Це, можна сказати, війна. Ми на Схід прийшли, наче сліпі, без бойового досвіду. А там супротивники, які вміють воювати. Ми ж не вміли. Ми вміли лише воювати на полігонах і лише завдяки тим знанням, що отримали під час підготовки на полігоні, ми змогли швидко зорієнтуватися. Коли вже спробували війну на собі, тоді знали, що робити і як робити. Тоді сепаратисти зрозуміли, що вони не на тих натрапили», – розповідає В.Михайлюк.
Попри поранення, він хоче й надалі лишитися служити: «Я людина, далі живу, працюю й хочу захищати свою країну. Коли рука трохи заживе і, якщо війна не закінчиться до того часу, знову треба буде їхати на Схід».
Тим часом починається офіційна частина зустрічі героїв. Вносять державний прапор, на трибуні виступають військові командири, голова Львівської облдержадміністрації Ірина Сех, голова Львівської облради Петро Колодій, священики. Бійці, які найбільше відзначилися під час несення служби, отримують нагороди, іншим вручають грамоти, листи подяки й подарунки.


Кожного прикордонника, який прямує до трибуни за своєю нагородою, люди, що зібралися навкруги, зустрічають голосним «Слава героям!». Серед тих, хто прийшов привітати бійців, – рідні й близькі хлопців, які сьогодні повернувся додому, а також ті, чиї діти або чоловіки досі перебувають «там». Саме так, «там», називає зону АТО одна з жінок: «Сьогодні повернувся племінник. Слава Богу, що живий. А мій син досі «там». Але він теж скоро має повернутися», – ледь стримуючи сльози каже вона.

Жінки, які прийшли зустрічати своїх бійців, принесли прапори й плакати, на яких написали теплі слова на адресу прикордонників. Вони охоче діляться своїми переживаннями й почуттями. «Спілкувалися з чоловіком по телефону, коли він був на Сході. А зараз дуже раді поверненню», – розповідає Альона.
«Зустрічаю чоловіка, він у мене старший сержант. Зараз відчуваю полегшення, радість. А коли він був «там», було дуже важко, часом не було зв’язку», – ділиться Оксана, яка тримає в руках великий букет червоних троянд, дбайливо обгорнутий синьо-жовтою стрічкою. До речі, Оксана прийшла не сама. З нею маленький син, її батько та мати чоловіка, на повернення якого вони всі так чекали.
Поки я розмовляю з жінками, поруч хлопчик років двох постійно намагається вирватися з рук матері й побігти до батька, який стоїть в рядках прикордонників. «Скучив за татом, скучив за татом», – повторює він.

Урочистості тривають доволі довго, тому встигаємо поспілкуватися й з командуванням мотоманеврених бригад.
Підполковник Віктор Явтушенко не приховує радості від того, що всі його бійці лишилися живими. «Тепер усе буде добре. Головне, що всі повернулися. Найскладніше було спочатку, коли ми тільки приїхали в зону АТО й не розуміли, що відбувається, хто є ворогом – чи це сепаратисти, терористи, чи з нами воює Російська Федерація. За деякий час все стало на свої місця, і ми чітко зрозуміли, проти кого ми воюємо», – пояснює він.
«Наша сьома мотоманеврена група було повністю забезпечена всіма засобами захисту. В оточенні були більше місяця. Часом не вистачало тих чи інших продуктів або речей. Хоча ми зорієнтувалися своєчасно, і у нас був резерв їжі. А от хлопці з 72-ї бригади не мали практично нічого», – розповідає підполковник. Зате і в тих, і в інших був постійний мінометний і артилерійський вогонь і з боку бойовиків, і з боку Росії.
Заступник начальника Західного регіонального управління генерал-майор Олександр Книр каже, що найскладнішим для нього було зберегти життя бійців. «Жили в лісі , викопали бліндажі. Боролися з диверсійними групами, неодноразово потрапляли під обстріли», – наголошує О.Книр. І додає, що дуже вдячний волонтерам з Харкова, Львова, Чернівців та інших міст, які постійно підвозили їм необхідні речі й продукти. Допомагало військовим і місцеве населення.

Урочистості добігають кінця. Прикордонників вітають піснями самодіяльний колектив і діти. Дівчата роздають бійцям пряники у формі голубів миру та паперові серця з побажаннями. Хлопці стискають листівки в руках. Помітно, що для них це набагато більше, ніж клаптик паперу.


Тим часом журналістів і операторів навколо себе збирає начальник прес-служби Чернівецького прикордонного загону Сергій Бровко, якому довелося проміняти крісло в прес-службі на БТРи в зоні АТО. Він тримає в руках тримісячне цуценя німецької вівчарки з пораненим носом. Сергій розповідає, що поранення молодий «боєць» отримав на кордоні під час мінометного обстрілу. Як з’ясувалося, пса звуть Сепаратистом або, скорочено, Сепою. Сергій не знає, чому цуценя так назвали, але каже, що попри таке ім’я пес дуже розумний і вихований. «Коли навколо поля, ліси й міномети, хочеться просто посидіти з ним поруч», – ділиться С.Бровко й додає, що Сепа, як справжній воїн, найбільше любить їсти консерви, особливо кільку в томаті.

Поки бавимося з грізним тримісячним Сепаратистом, завершується невеликий концерт і прикордонників запрошують до спільного фото. Хлопці, попри те, що їм довелося пережити протягом останніх двох місяців, охоче позують перед камерами, спілкуються з журналістами й запитують, де можна буде потім почитати або подивитися сюжет про їх мотоманеврену групу.
Сьогодні всі вони поїхали по домівках, де на них давно чекають рідні. Бійці матимуть сім днів вихідних і місяць відпустки. А далі, імовірно, буде друга поїздка на Схід, «якщо війна до того часу не закінчиться».

 

Ще один наш полонений....

 

Сергей Тригубенко
Армия недовольна развитием событий в зоне АТО. Солдаты и офицеры недовольны безразличием к ним со стороны командования. Но присяга превыше всего! Солдаты и офицеры верны присяге. Никто и ничто не может поколебать их уверенность в своей военной работе. Україна понад усе!

 

В каких условиях спят бойцы...
Кому не безразлична судьба наших ребят прошу поддержать нажмите а этот текст и помогите ребятам.

 

Ще одна фотки тих п'ятьох, що їх сьогодні взяли. Кажуть, деяких з них не перший раз, але інфа не підтверджена.

 

Гуманитарная помощь исключает вооруженный эскорт, — Красный Крест.

Международный Комитет Красного Креста (МККК) подтверждает готовность содействовать доставке гуманитарной помощи в Украину, но такая помощь исключает любой вооруженный эскорт
Об этом говорится в заявлении Красного Креста, которое цитирует Укринформ.

«В ответ на недавние инициативы со стороны властей Российской Федерации о передаче гуманитарной помощи в МККК с целью помочь людям и районам, пораженным конфликтом в восточной Украине, МККК готов содействовать такой операции с привлечением и поддержкой всех заинтересованных сторон. Сегодня МККК встретился с представителями власти Украины и России и передал документ, который определяет способ, которым может быть осуществлена такая операция», — говорится в заявлении.

Отмечается, что такие предпосылки должны включать согласование всех сторон, что МККК будет предоставлена возможность доставить помощь с уважением к фундаментальным принципам нейтральности, беспристрастности и независимости.

Документ содержит положение о том, что среди других предпосылок, Красный Крест без всякого промедления должен получить от властей РФ все необходимые детали о помощи, включая количество и тип предметов, которые будут передаваться, а также потребности в транспортном обслуживании и складировании.

Все стороны, участвующие в операции, должны также гарантировать безопасность персонала Красного Креста и его транспортным средствам в течение всей операции, с учетом того, что организация не воспринимает вооруженный эскорт.

«Практические детали этой операции должны быть выяснены до того, как мы можем двигаться вперед с этой инициативой», — отметил глава операций МККК в Европе и Центральной Азии Лоран Корба.

Напомним, в понедельник Президент Украины Петр Порошенко выступил с инициативой о направлении в Луганскую область международной миссии гуманитарной помощи. Кроме грузов, подготовленных украинской стороной, миссия будет включать также и международный компонент, в частности, гуманитарную помощь, предоставленную Международным Комитетом Красного Креста, США, ЕС, а также Россией. Инициативу поддержал президент США Барак Обама.

Ранее президент России Владимир Путин заявил, что Российская Федерация во взаимодействии с представителями Международного комитета Красного Креста приняла решение направить в Украину «гуманитарный конвой».

В Международном комитете Красного Креста в Киеве возразили, что задействованы в отправке российского «гуманитарного конвоя» в Украину.

 

Це вже другий літак з допомогою від Канади. Мають бути ще.

 

Ще відео із полоненими солдатами. Терористи вже заспівали нову пісню - "мі нє русскіє, мі нє чєчєни, ми - украінци домбаса"...

 

Юрий Бирюков
Не писалось. Не хотелось. Как-то не шло и не выплескивалось. Я как-то “потух” от увиденного, но нет времени на душевные терзания.
Нам, мирным жителям, не понять и не оценить подвиг пацанов. Не осознать и не ощутить ужас вывода колонны по чужой территории, под постоянным обстрелом. Но вышли. Не сложили оружие, не убежали поджав хвост в Россию (рассказывая трогательные истории о нелегком выборе - погибнуть за Родину или стать предателем) - выстояли. Отработали сколько смогли, сцепив зубы, теряя друзей. Выстояли. Вышли.
О да, встреча в городе - это большая часть психологической реабилитации. Я видел это, видел своими глазами - сгорбленные плечи, потухшие глаза… И вдруг - подали ток по венам: крики радости, гимн, извечно любимая песня про хуйло. Постоянные слова благодарности. Они оживали на глазах. Хотя многие из них ночь после приезда провели под кроватью, а не на ней - привычка забираться поглубже, в щели. Попробуете? Нет, не надо.
Я оставил бригаду лишь на сутки, надо было сгонять в Киев. И вот - я снова тут и могу вам сказать один простой факт: дух бригады не разбит и не сломлен. Но мы отброшены назад в апрель: нет техники, нет средств связи, мало оптики. Завтра будет известно по каскам и броникам, но там ситуация не самая печальная - броник и каска “на себе”, так что это не сгорело.
Когда говорят про “голых-босых” ведь часто утрируют, я это знаю по собственным наблюдениям. В данном случае - многие бойцы действительно голые и действительно босые. Нет-нет, ну конечно сегодня мы уже потихоньку их начали одевать, ведь есть крошки несгоревших запасов, ведь у кого-то два комплекта, а в ВДВ делятся с братом последним.
Но техника… Оптика… Связь…
Через какое-то время бригада вернется в АТО. Это есть факт, грустный и печальный для родственников, но факт. Их вернули в Николаев для отдыха и восстановления боеспособности. У нас очень мало времени. Очень.
Для помощи восстановиться нашим ребятам из 79й отдельной АЕМБР, которые после отдыха отправляются опять в зону АТО нажмите на этот текст

 

Наші Герої 79....

 

Российские самолёты стали чаще летать у границы США.

На фоне ухудшающихся отношений между Российской Федерацией и Соединёнными Штатами Америки есть опасения возникновения полномасштабных боевых действий. Свидетельством тому стало обнаружение российских самолётов, летающих в приличной близости от границы США. По крайней мере, именно такую информацию предоставляет украинский новостной сервис iPress.

Замеченными самолётами были российские бомбардировщики Ту-95 или же, как их называют американцы, «Медведи». В боекомплект данного самолёта помимо обычного оружия может включаться даже ядерное. В ответ в воздух были обязаны подниматься американские истребители. Кроме Ту-95, американской разведкой был обнаружен российский беспилотник, который осуществлял разведку местности. Однако о том, что можно было разведывать над Аляской, пояснено не было.

 

Бій батальйону "Дніпро" під Донецьком. Щільний вогонь з танку.

 

Автоколонна МЧС России выехала для доставки гуманитарной помощи на юго-восток Украины

http://itar-tass.com/obschestvo/1374303

 

Отдыхают пацаны-

 

Зорян Шкиряк
З нашим побратимом, командиром батальйону МВС "Донбас" Семен Семенченко, на передовій. Приїхав підтримати і вислухати наших бійців у цей нелегкий час... Вчора, під Іловайськом загинули чотири бійці "Донбасу", двоє з котрих кадрові офіцери, а також два бійці батальйону "Азов", серед котрих мій товариш Микола Березовий, чоловік Тетянки Чорновол. Це дуже важка втрата для всіх нас. Вічна пам'ять Героям!
Поспілкувалися з комбатом, обговорили проблеми. Міністр МВС Арсен Аваков, приділяє цьому надзвичайно багато уваги, завжди реагує і підтримує воїнів. Також, з'ясували деталі вчорашнього бою. Коротко. Семен переконаний, що вчора проти наших передових загонів воювали регулярні підрозділи спецназу ГРУ ГШ ЗС РФ, професійні снайпери. Власне, я також у цьому не сумніваюся, про що вчора завив. В майбутньому, просто потрібно враховувати цей фактор і підсилювати штурмові батальйони МВС та ЗС, нашими спецназівцями, що підготовлені для боротьби з терористами. Ну і звичайно, підсилити бронітехнікою. Втім, наші бійці тримаються мужньо, а бойовий дух на високому патріотичному рівні. Комбат Семеченко налаштований дуже рішуче. Готові до бою, щоб звільнити Україну і помститися російським бойовиками за смерть своїх побратимів.
— с Семеном Семенченко.

 

Ход АТО: последний шаг боевиков к "героической капитуляции" в Стаханове




Ситуация в зоне АТО по итогам 11 августа.

1. Пока ВВХ примеряет на себя лавры миротворца, украинские войска в плановом режиме готовятся к "кардинальному решению проблемы Донбасса". Тактические группы выходят в новые районы сосредоточения, разворачиваются и занимают рубежи на новых направлениях, укрепляют уже занятые позиции и интенсивно восстанавливают свою боеспособность.

В преддверии решающих боёв проводится интенсивная доразведка противника, уточняется количественный и качественный состав противостоящих украинским войскам группировок НВФ, проводятся с целью создания благоприятных условий для активных действий ряд мероприятий, включая рейдовые действия и нанесение массированных авиационных и ракетно-артиллерийских ударов. В течении дня весьма успешно этим занимались несколько рейдовых групп украинских высокомобильных десантных войск, несколько огневых подразделений группировки РВи А и штурмовая авиация. Как результат, накрыта часть террорской бронегруппы, отходившей из Горловки (уцелевшие успели, по слухам, добежать аж до Антрацита, вовсе не задерживаясь ни в каких Макеевках и Енакиево), кроме того, уничтожен ударом с воздуха вместе с боевым расчётом мобильный ЗРК (по некоторым сведениям "Стрела -10") в районе Суходольска.

В свою очередь "боевые обезьяны Путина" продолжали свои ужимки и прыжки с целью сорвать готовящийся им локальный Аппокалипсис. Так, из района Харцызска в сторону Зугрэса и на рубеж Вербовка - Холмистое выдвинулись очередные партии металлолома в виде нескольких бронеединиц с целью попугать бойцов украинских добровольческих формирований и подпереть "с тылу" шатающуюся бригаду Козыря в районе Шахтёрска. Особого впечатления на командование украинских войск это не произвело, так как оно продолжило создание ударных группировок на выбранных направлениях, а дальнейшее продвижения террористической бронетехники пресекло подавляющим огнём артиллерии. На том противоборствующие стороны в этом секторе и успокоились.

2. На центральном направлении амвросиевской группировки украинских войск их передовые подразделения внедрились в Торез, в районе Тернового и продолжили блокирующие действия в Шахтёрске в районе Т-образного перекрёстка, а также Молодецкого, обменявшись с "козырными пацанами" дежурными огневыми налётами.

Тактические подразделения украинских войск, ведущие бои за Красный Луч, вышли на северо-восточные окраины Дьяково и на рубеж Садовый - Есауловка, укрепив таким образом свой правый фланг от всяких неожиданностей со стороны дороги Е50 - М03.

3. Отдельные группы украинских войск в Западном секторе вели интенсивную разведку в сторону Александровка - Кременец от Марьинки и в Петровском районе Донецка вдоль улицы Петровского. Кроме того, действующие с рубежа Старомихайловка - Лозовое украинские группы неоднократно вступали в огневой контакт с "защитниками донецкой цитадели", в результате чего имели незначительное продвижение в Кировском районе города.

4. "Горловский сектор" сделал решительный и широкий шаг к окончанию своего существования. После зачистки Пантелеймоновки украинскими войсками всякое передвижения террористического транспорта по 4-х полосной дороги вблизи и по направлению Ясиноватой прекратилось.

Три дебила (наверняка из состава группы прикрытия, которую терроры вчера оставили в Горловке, уходя на Енакиево) днём 11 августа, видимо, не поверив в эту реальность, на вазовском корыте решили рвануть из Горловки прямо на Ясиноватую и дальше на Донецк. Естественно, все трое умерли, как только решили пострелять из автомата в сторону замаскированного украинского блок-поста. Кроме 20 кг пластической взрывчатки и кучи оружия, в машине были обнаружены 2 буханки хлеба, гранатомёт РПГ-18 и странный пропуск ДНР "на вывоз готовой продукции", размером в А-4. Какую именно продукцию, откуда и куда собирались вывозить эти идиоты - история умалчивает.

5. Наконец-то определилась конкретная "Бресткая крепость" для высокоинтеллектуальных парней из формирования Монгола и остатков бригады "Призрак" Лёхи Мозгового, оперировавших в Первомайско-Алчевской кишке. Скорее всего, это будет город Стаханов. Судя по всему, основная масса этих идиотов так и не смогла убежать через Перевальск-Петровское в сторону Красного Луча.

Учитывая тот факт, что в течении последних суток их весьма существенно потрепала боевая авиация "укров" (как минимум нанеся 2 мощных авиационных удара по скоплениям этой "читающей публики"), а наземные тактические группы из левофланговой группы Дебальцевской группировки и из состава правого крыла северной Луганской группы весьма однозначно обозначили начало своих активных действий навстречу друг другу, то их недавние попаснянские истерики в скором времени вылезут им боком. Украинским войскам будет достаточно добраться до Алчевска. И неважно, кто из них будет первым, - ребята со стороны Вергулёвки или суровые муСЧины со стороны Весёлой Тарасовки, которые в край обозлены перманентными обстрелами своих блоков на протяжении минувшей недели. Результат для этих Первомайских интеллектуалов будет одинаковый - героическая капитуляция в городе Стаханове.

6. В течении дня украинские войска также активизировались в районе самой столицы Лугандонии. Как показала практика, болотовские выкормыши при более-менее организованном напоре предпочитают переодеваться по примеру недодиктатора Керенского в женское платье и чесать в сторону Краснодона (шутка), самые мужественные из них рвут когти в "полевую ставку" сержанта запаса в район Ровеньки - Свердловск. А если серьёзно, то командование АТО отмечает уже вторые сутки вполне отчётливое желание части болотовской пехоты испариться "с места событий" под любыми благовидными предлогами, например, отогнать в Россию отжатую на Донбассе тачку.

Командование украинских войск, по-видимому, решило в районе Луганска форсировать события, чётко обозначив своё стремление всё-таки взять Новосветловку и свернуть позиции террористов восточнее города. Думаю, это в принципе реально (тем более учитывая тот факт, что подразделения украинских войск, обороняющие Луганский аэропорт, в последнее время весьма оживились и стали регулярно терзать пока основную "живительную магистраль" Лугандонии на Краснодон, периодически, аки махновцы, сжигая идущие со стороны фатерлянда караваны "гуманитарной бронетехники и миротворческих боеприпасов").

Однако, Станицу Луганскую я всё-таки не упускал бы из виду, учитывая её нависающее положение над тылом и левым флангом наступающей к Новосветловке группы войск.

7. Интересная интрига завязывается в районе Красного Луча. По всей видимости, именно тут и произойдёт "решающая битва людей и эльфов с орками и гоблинами", которая и решит окончательно судьбу всего "летнего проекта а-ля НовоДуроссия". Центральная группа дебальцевской группировки украинских войск упрямо пробивается со стороны Фащеевки вдоль дороги Е50 - М03 в сторону Вахрушево, туда же устремлены помыслы тех, кто "брал Миусинск", ко всему прочему, сюда же со стороны Круглика подбираются Лутугинские "бандеровцы", которые между прочим успевают расширять свои фланги усилением нажима в районе Успенки - Иллирии и Ушаково.

Однако, вожди лугандонского и донбабвийского племён УЖЕ сообразили (сами, али кто подсказал), что значение этого сравнительно невеликого поселения под названием Красный Луч в общей системе их обороны непреходяще. И потому, именно сюда устремились сегодня все, "кто выжил" из них, включая тех, кто выбрался из Горловки, кто не захотел разделить будущую незавидную судьбу Козыря и кто решил, что набегался по луганским проспектам. Район Антрацит - Ровеньки - Свердловск, как я и предсказывал, стал местом "сбора всех погибших частей". У меня нет сомнений в том, что вся эта уцелевшая кодла захочет "опять попытать счастья" в боях за Красный Луч. Ведь должанский и краснопартизанский коридоры они себе расчистили, можно таскать теперь через кордон всякую стреляющую гадость, а при случае прикинуться донскими кизяками и свалить в Ростовскую область.

Общие тенденции

- Пока всё идёт по плану. И вносить какие-либо значительные экстремальные изменения в свой план, судя по всему, украинское командование не собирается. Но в свете последних "гуманитарных поползновений" сопредельного великого кормчего, оно всё-таки заготовило план действий и на этот случай, а так же готово ускорить или замедлить ход проведения АТО. По крайней мере, внешне это выглядит именно так...

- Что касается, Хероических дегенератов, упёршихся в придуманную великим кормчим идею новоДУроссии, то они делают ровно столько, сколько могут. А именно, таскают с места на место последние работоспособные образцы боевой техники, угрожают новым "широкомасштабным наступлением", под шумок решают свои коммерческие вопросы и заготавливают запасные "документы отхода" для эксфильтрации обратно в фатерлянд.

И да свершится справедливость...

Константин Машовец, эксперт Центра военно-политических исследований

 

Старая фотка - начало июля. Их тогда в районе Славянска или Краматорска приняли.