Коллаборационизм и Православная церковь

Несколько фотографий могилы священника РОА протоиерея Александра Киселева и его матушки, похороненных в Донском монастыре. Автор - уважаемый Militarium:

http://reibert.info/forum/attachment.php?attachmentid=1325249&d=1331242066

http://reibert.info/forum/attachment.php?attachmentid=1325250&d=1331242066

http://reibert.info/forum/attachment.php?attachmentid=1325251&d=1331242066

 

И в догон к предыдущему посту -- 81 номер журнала Русское возрождение (2002 г.), основанный в свое время о. Александром, полностью посвящен его памяти. Есть (правда немного) и про РОА.

 

Сергей Павлович, это очень сомнительный источник. Столько ошибок у автора, в том числе в биографиях.

 

Еще одно фото.

 

По всей видимости, это 1 января 1942 года - мероприятия по случаю передачи немецким командованием чудотворной Тихвинской иконы Божьей Матери Управлению Псковской Миссии. Вероятно, на фото запечатлен прот. Кирилл Зайц.

 

никому случайно не встречались воспоминания Митрофана (Зноско-Боровского)?
они выходили в 1995 и 2006 гг.

 

именно так.

 

Дык я его и не идеализирую.
Тем более, насколько я понял из помещенных в этой книге биографий других лиц, о которых мне известно, автор просто слупил их откуда-то и без проверки включил в этот сборник.

 

Крестный ход в оккупированном Пскове.

 

Неуклюже списал, сказал бы так, и к тому же еще кое-чего додумал

 

Ещё по теме :

 

на втором фото генеральный комиссар Эстонии Литцман

 

Такої світлини ще не було. Хтось може прокоментувати?

 

Батюшки в СДК

 

Павлоград 1941 рік, вперше після часів совєтської влади відкрили церкву. Позаду батюшки стоять італійські солдати.

 

Звернення до павлоградців на Різдво


Український народе
"Різдво було завжди найбільш зворушливим святом. Ми переживали його з почуттям, ніби в той час розкриваються нам найглибші почуття нашої душі. Це є свято народження світла святої віри перемоги світла і правди. Більше як 20 років вкривала чорна ніч українську землю і український нарід. 20 років гостювали у вас нужда і переслідування, здається ні один дім, ні одна родина не вбереглися від кривди і страхіття. Незчисленні міліони наших чоловіків і синів загнано до примусових лагерів праці в Сибірі, або проти їх волі примушено йти в ряди червоної армії, що вже гарантувало загибель. Більшовицькі комісари десятки років сіяли в цілому краєві страх та переполох, розривали родини, в матерів забирали батьків та сині, щоб найстрашнішими тортурами зламати їх тілесно і душевно та зробити з них безвольні знаряддя своїх злочинних цілей. Багато міліонів впали жертвою голоду, або були змучені на смерть. Український нарід був призначений московськими владиками на поталу та знущання. Але цієї цілі ваші кати не досягли. Їх чортівські сили розбились об незламну силу українського народу, об дивовижну здібність цього народу протистояти лиху. Світова історія вчить нас, що лише ті народи призначені до знищення що самі здаються. Життєва воля українців була більша за силу смерті і того червоного терору що хотів їх роздавити. Під час всіх життєвих завірюх, що пройшли над вами, ви не втратили віри в свої власні сили і тому ви стали переможцями. Коли дивитися в очі людей того краю, то можна побачити що на всіх горе залишило сліди. В наслідок страждань багато з вас засмутилися та передвчасно постарілися. Але тепер, коли над Україною повіває прапор зі свастикою, відживає у ваших лицях надія і певність. Свастика це символ розбудженого життя, це знамено спасіння і перемоги нордійця та символ його раси. Над берегами Дніпра більше, як півтори тисячі років тому, заложили остготи германську державу. Багато українців являються нащадками тих готів, тому то ви можете далеко краще як інші народи зрозуміти німецьку душу.
Німецькі солдати прийшли до вас на Україну як приятелі і визволителі, прийшли, щоб зробити кінець панщині й червоному теророві на Україні. Ви з вдячним серцем виходили назустріч солдатам Адольфа Гітлера, з довір'ям до права, що його ми вам принесли. Шлях більшовизму відзначився розбоєм, террором та руїною. Страшні ті сліди, що їх більшовизм залишив за собою. Він не лише змінив поверхню землі, але залишив глибокі борозди на лицях змучених і затравлених людей, що були жертвами насильства більшовицької системи. У вас забирали не лише чоловіків і синів, але спалили та понищили
також всі харчові запаси, що забезпечили б вас на довгі роки. Зроблених шкод не вдасться виправити за один день. Це є остання помста ваших колишніх катів, вони хотіли по своєму відступі віддати вас на поталу голоду. Німецька Армія не має змоги цілком усунути вашу нужду, але однак буде робити все, що буде в її силах, щоб допомогти вам. Не забудьте, що перший раз в цьому році можна святкувати вільно Різдво, і що вас за вашу будучність і свободу полягли десятки тисяч німецьких солдат. Дивіться тому з довір'ям на Німецьку Армію та приєднуйтесь до лав мужніх сердець. Дорога до будови нової Європи стоїть відкрита. Як весела різдвяна новина надійшла до вас вістка, що до боротьби та співпраці держав осі включився ще один могутьній союзник. Включення Японії до війни дозволяє сподіватися, що час воєнного лихоліття буде скорочений і що перемога прийде скоріше, як це дотепер передбачали. Провидіння цей раз вирішило трохи інакше, як це собі думали воєнні затравлювачі Рузвельт, Черчиль і Сталін. Благословення Боже вже ясно сходить на велике діло Фюрера. Він є великим форматором нової, кращої європейської будучини. Хто йде за ним і за його прапорами, той буде брати участь у благах нового часу. І коли він сьогодні не може дати українському народові матеріальної допомоги в широкому масштабі, то все ж таки повернув він вам, українці духовну свободу. Духовні кайдани більшовизму вже опали і ви одержали знову свободу релігійної думки і почуттів. І коли ви тепер знову зберетеся на Різдваяні дні, так як колись у великих святочних громадах і будете молитися Богові, то незабудьте про подяку тому мужові що спричинив зміну вашої долі, та, що вчить вас, що на цій землі є щось більше, як сила руїни, це є ваша віра."


Газета "Українець" №10 середа 24.12.1941, м. Павлоград

 

Місцева хроніка. Газета "Українець" 5.09.1942, м Павлоград

Велика допомога


Віруючі нашого міста проявили свою любов до благородного діла. Вони багато помогли своїми щедрими зносами хворим, полоненим, безпритульним сиротам, переселенцям. Прихожани Спаської церкви зібрали багато тарілок, мисок, ложок, пляшок для міської лікарні. Сипнотіфозним приносили білизну та ліжкову приналежність. Для бідних, полонених та безпритульних прихожани зібрали 8500 крб.
Зараз йде ремонт церкви, який коштує 50000 крб. прихожани забезпечують своїм харчуванням робітників. Слід відмітити, що за короткий час існування Спаської церкви відбулося 723 хрещень, 25 повінчань і 63 погребінь. Церкву відвідують багато віруючих.

 

На всякий случай дублирую инфу:
Книги по истории Русского освободительного движения. Каталог. Books.

 

Дико повезло. Купил групповую фотографию Общества Русских Студентов Латвийского Университета 30-х годов, а на ней, помимо трёх известных русских профессоров, священник Алексей Васильевич Ионов. За качество извините, сами понимаете. В добавок фото с хорошего сайта http://www.russkije.lv/ru/lib/read/pskov-mission.html

 

отсюда
http://humus.livejournal.com/2430215.html

 

далее

 

Новая книга по теме: Михаил Шкаровский, свящ. Илья Соловьев Церковь против большевизма.
http://www.bogoslov.ru/biblio/text/3695329/index.html