Шапки были найдены в разные времена и уже давным-давно разошлись. Крайнюю шапку отдали новичку, ему в радость больше, чем нам. Не думаю, что он сюда ее выставит.
Зимний коп скоротечен, но по-своему красив, тих и спокоен. Воздух прозрачен и чист, селяне сами сбегаются, лишь только завидев прибор, и начинают рассказывать дивные истории про затопленные танки, на этот раз почему-то всего лишь Т-34, а не тигр. Под вечер эти же селяне, погрузившись в полный релакс, и не имея возможности и сил встать с телеги, провожают нас указывающе-благословляющими жестами и неразборчивым угуканьем-танк там, мэни батько казав. Только придя в состояние гармонии с самим собой, природой и прибором, можно достичь результата. Вот нащупали очередные позиции, кое-что попало в кадр. До этого были бесконечные глубокие окопы, заваленные черным эмгэшным настрелом. Также увезли домой две елочки, выросшие на той самой героической, политой кровью в ревущем 43-м, земле.
Пряга РИА найдена недалеко от траншей но никак к событиям декабря 43 го не относиться. Диски все пустые .
Просто пряга РИА - это ПМВ а это на много дальше на запад ! а линия фронта декабрь 43 года проходила восточнее
Камрады! Невероятно, но очень большая вероятность того, что танк, чей каток мы откопали, был изображен художником Георгием Малаковым! Прошу также обратить внимание на отсутствие передних полок над гусеницами, одна из которых также была найдена ранее!
Того ж літа, перебуваючи на хуторі Кевлич під Радомишлем, Георгій теж зробив кілька акварельних етюдів на "танкову" тему. Було що писати: просто на хутірській бруківці завмер "StuG" - штурмова, або по-нашому, - самохідна 75-мм гармата. Далі, на узліссі, стояв спалений німецький танк T-V "пантера". У лівому борту і башті зяяли отвори від влучень гармат, а броня, пофарбована в жовтий "африканський" колір, почервоніла від вогню. Місцеві хлопці розповідали, що "пантеру" поцілила із-за сосон "тридцятьчетвірка". На піску валялись німецькі бронебійні стрільні й розчавлені, як недопалки, гільзи. Коли хуторяни ховали тих танкістів, у "пантері" знайшли кілька єгипетських монеток. Поховали безслідно, як колись ховали злодіїв... А на протилежному краю хутора стояв спалений легкий радянський танк Т-70; кришка люка в якому так і прикипіла до броні. Ліворуч - шосе, що веде з Кочерева на Радомишль, там серед лісу була велика братська могила радомиських євреїв, розстріляних в 1941 році. А далі, край лісу стояли два німецькі танки T-VI "тигр" - в обох порозривало гармати.
Поруч, за умовною огорожею з колючого дроту, лежала купа гармат. Усе, що можна було здати на брухт, було демонтовано: двигуни, гусениці, колеса, люки... Тхнуло прогірклою соляркою, мастилом та іржею. (А колесо от пушки как раз недалеко и было!)
Від хуторян Георгій довідався, де ще залишилися танки, Але одного разу його потягли до сільради - перевірити документи! У Лутівці під Радомишлем він малював ще одну "пантеру", яка вперлася в землю гарматним жерлом зрушеної башти. А ще - Т-34. Поруч стояла червона пірамідка із зірочкою - над братською могилою екіпажу. Люди розповіли, що ті танкісти зайшли до хати поїсти борщу, аж раптом набігли німці. Екіпаж миттю заліз у танк, але не встиг зачинити люків і німецький офіцер розстріляв танкістів з пістолета, а танк запалив... На Рудні Георгій малював "тигра", що стояв поміж двох хат. Половину жерла в того танка селяни вже відрізали й здали на брухт.
Все,що було побачене й змальоване під Радомишлем було наслідками німецького контрнаступу на Житомир наприкінці 1943 р.
