Субота 23 листопада 2013 року. 80 років після голодомору- геноциду українського народу.

Багато колишніх радянських республік пережили жахливі історичні події. Україна певно, постраждала найбільше. І йдеться не лише про Голодомор як символічну, унікальну трагедію.

Глави двох традиційних українських Церков - УПЦ Київського Патріархату і Української Греко-Католицької - звернулися до вірних та всіх людей доброї волі із закликом долучитися до всеукраїнської громадської ініціативи – Всенародного дня пам’яті з нагоди 80-х роковин Голодомору.
Цей заклик – солідарність з ініціативою Громадського комітету із вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні, до якого увійшли відомі громадські, мистецькі діячі, науковці та представники українських Церков.
«Просимо вас проявити власну добру волю і долучитися разом із прихожанами вашого храму до нашої всеукраїнської спільної справи», - йдеться у Зверненні.
Людей закликають організувати у своїй церковній громаді роботу із впорядкування місць масових поховань загиблих у роки Голодомору, які переважно знаходяться на території сіл України (поставити, наприклад, дерев’яний хрест із рушником; а також організувати проведення поминальних заходів у своїй церкві до 80-х роковин Голодомору, 23 листопада 2013 року).
Глави українських Церков закликають вірних і людей доброї волі взяти участь в організації Всенародного дня пам’яті в Києві. «Делегувати представників від церковної громади, аби віддати шану загиблим родичам і землякам, на акцію вшанування пам’яті жертв Голодомору 23 листопада з 14:00 по 17:00 біля Національного музею «Меморіал пам’яті жертв Голодоморів в Україні» у столиці», - мовиться в документі.
«Єднання суспільства навколо духовних ідеалів, громадська самоорганізація та взаємна підтримка — добрий захист в умовах політичних та економічних криз», - переконують автори Звернення.
Особливо Предстоятелі Церков звертають свій заклик до тих, хто має авторитет і повагу людей, мудрість і життєвий досвід.
Цього року Україна та світ вшановуватиме 80-ті роковини пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років. Пам’ять про мільйони втрачених життів, біль сотень тисяч родин об’єднує громадян України, які щороку в четверту суботу листопада запалюють свічку пам’яті та приходять до пам’ятних знаків у Києві та у своїх містах і селах.

Чому до цього звернення не приєдналась московска церква в Україні зрозуміло- Росія, як правонаступниця СССРу повинна була б взяти всю відповідальність за цю трагедію- на себе. Але північний сусід, коли йде мова про відповідальність- воліє брехати, перекручувати і тасувати. Особливо, коли відповідальність фінансова.
Зате, коли мова йде про пошану, скажімо таку, як перемога в 2 Світовій війні- він перший і єдиний, хто цю перемогу здобув.
Чому не приєднались жидівська релігійна громада- те ж зрозуміло. Не може бути українська трагедія, більшою за жидівську. А якщо подивитися ще на персоналії, то стає зрозумілим, що основними натхненниками і основними виконавцями цього геноциду- є як раз і жиди.

Андреа Ґраціозі (Andrea Graziosi) – професор історії Неапольського університету "Федеріко II", дослідник історії Радянського Союзу та Східної Європи, член Італійської асоціації з вивчення України. З-поміж історичних праць відома його книжка "Листи з Харкова. Голод в Україні та на Північному Кавказі у повідомленнях італійських дипломатів 1932-33 років". Італійський історик є кавалером ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня "за вагомий внесок у дослідження голодоморів в Україні, привернення уваги міжнародної спільноти до визнання Голодомору 1932-33 років актом геноциду українського народу".

Він вважає Голодомор геноцидом українських селян і називає трагедію одіозним символом радянської системи, яка забрала в українців, особливо у чоловіків, можливість самовираження та самореалізації. І при цьому зазначає, що на Заході досліджують Голодомор в Україні 1932-33 років, але переважно у порівняльному контексті з подібними трагедіями в інших країнах.
"Мушу наголосити, що нині в наукових колах спостерігається великий інтерес до дослідження політичних голодоморів 20 століття, - повідомив Ґраціозі. - З'ясувалося, що найбільший голод був у Китаї 1960 року, який спровокував Мао Дзедун. Там механізм трагедії дуже нагадував радянський стиль. Нині влаштовують різні конференції і дебати, де порівнюють голодомор в Україні із тим, що був у Казахстані, Китаї чи Ірландії".
На думку історика, Голодомор зруйнував підвалини в усіх сферах життя українського суспліьства, у тому числі, у приватних відносинах.
"Йдеться загалом про руйнування селянської родини, сільського підприємництва, про неможливість ведення сімейного бізнесу. Це все спричинив репресивний режим, де Голодомор виступає як показовий символ. Сама репресивна система забрала у чоловіків можливість самовираження і самореалізації, - розповів істрик. - Протягом десятиліть радянський режим унеможливив для багатьох чоловіків вести активний спосіб житття за їхнім бажанням,адже все диктував режим. Окрім Голодомору, інше символічне явище - алкоголізм. Хіба ж це нормально, коли в пострадянських країнах середня тривалість життя чоловіка на 20 років коротша, ніж в італійця чи у француза? Тож, Голодомор як одіозний символ одіозної радянської системи завдав більше шкоди чоловікам, ніж жінкам. Жіноцтво також постраждало, але жінкам вдалося утримати зв'язки з родиною".
На сьогодні лише понад 20 країн, у тому числі Італія, визнали трагедію масовим убивством українських селян. Проблема міжнародного визнання трагедії 1932-33 років актом геноциду підіймає цілий пласт важливих і деліктаних питань, вважає Ґраціозі.
"...Визнання якоїсь події актом геноциду має правове значення і несе за собою дуже серйозні юридичні наслідки. У випадку з Україною ситуація дуже складна, оскільки правонаступницею Радянського Союзу є Росія. Так сталося на прохання міжнародної спільноти у 1991 році. Якби тепер у світі визнали український Голодомор геноцидом, тоді Росія як спадкоємниця СРСР повинна б була фінансово розплачуватися за трагедію. Це одна з головних перешкод на шляху до визнання Голодомору геноцидом. Я не беру нині до уваги і делікатні політичні моменти. Та якби навіть у Росії був уряд налаштований на визнання трагедії, це однак неможливо зробити... Якби факт визнання не ніс за собою правових наслідків для Росії, тоді було б набагато легше. Але йдеться не лише про моральну оцінку, а про важкий злочин, за який слід нести відповідальність. І це є серйозна перепона. Потім існують інші причини: десятиліттями не знали правди, і досі панує суперечливе ставлення до тих подій. Але з часом цих перешкод значно поменшало."

Галичина не постраждала від голоду 32-33 років, але я добре пам'ятаю розповіді свого покійного уже діда, як у нас по селах збирали зерно. Люди віддавали всі лишки. Я добре пам'ятаю, розповідь діда про те, які гори зерна було зібрано, і як він, молодим тоді чоловіком сторожував це зерно на станції Потутори декілька неділь, в надії на те, що Росія почне пропускати ешелони з хлібом з Галичини. Я добре пам'ятаю, як він розповідав про те, що зерно в кінцевому рахунку почало проростати (була пізня осінь і почались дощі) і його переробили на спирт. А скільки людських життів воно могло врятувати? Я добре пам'ятаю слова батька про те, що навіть самі жорстокі і дикі африканські республіки ніколи не відмовлялись від допомоги під час голоду...

 

..............................................

 

....

 

Голодая смерть - это страшная смерть

............................................

Царствие Небесное , вечный покой .................................


Это нельзя забывать

 

.......................................

 

..........................................

 

...........................................................

 

.............................................

 

...................................

 

...........................................

 

......................................

 

...........................................................

 

.........................................................................
Помним

 

...............
Таке не забувають, не пробачають.

 

Не забудем,не простим.

 

.......................

 

Вечная память замученным.

 

.......................................

 

........

 

.....................................................

 

...