http://censor.net.ua/photo_news/249...nili_ostanki_voinov_ss_galichina_fotoreportaj Чур , без политики ! Харе с костями воевать ...
А модеры не дремлют ! Я в плане ... помянуть . Не смотря на то ( для нехороших товагищей) , что мой дед собсно там и воевал , но роли гвардии капитана СА . Смерть ВСЕХ уравняла .
Во время проведения Нюрбергского процесса, трибунал признал преступными организации СС, СД, гестапо. Это так. Но если я наткнусь во время своих, так называемых "точечных ударов по черноземью" (в смысле - точно там, где надо), на останки солдата СС (а у нас СС- Викинг были во множестве живыми)- неужели я буду топтать дряхлые кости своим сапогом? Нет, конечно. Он - уже не враг. Ему покой уже давно нужен. Сообщение поисковикам гарантируется. А перезахоронили - и ладно - все на том свете будем.
Українські вояки Дивізії "Галичина" ніколи не були членами SS! Спершу прочитайте хто міг належати до цієї організації, як це відбувалось і т.д., і не пишіть такі дурниці!
Все не так! Витяг з рішення Nürnberger Prozess gegen die Hauptkriegsverbrecher: "Трибунал оголошує злочинною, згідно з визначенням Статуту, групу, що складається з тих осіб, які були офіційно прийняті в члени СС і перераховані в попередньому параграфі, які стали членами цієї організації або залишалися її членами, знаючи, що ця організація використовується для здійснення дій, визнаних злочинними відповідно до статті 6 Статуту, або тих осіб, які були особисто замішані як члени організації в скоєнні подібних злочинів, за виключенням, тих осіб, які є призвані в цю організацію державним органом, при чому таким чином, що вони не мали права вибору, а також ті особи, які не скоювали подібних злочинів". Поясню - цим абзацом рішенням трибуналу була звинувачена не уся організація SS в цілому, а лише обмежена група осіб - причому вказані ознаки включення в цю групу, а також ознаки виключення з неї. Що це означає? Це означає, що трибунал у своєму рішенні максимально уникнув формальних ознак, уникнув ситуації, коли людина оголошується злочинцем лише тому, що належала до SS. Таким чином, трибунал чітко розрізнив формальне членство і реальне членство, що тягне за собою певні юридичні наслідки, перераховані в Статті 10 Статуту трибуналу. Більше того, трибунал спеціально підкреслив цей момент, відмітивши в преамбулі вироку : "Формальне членство не підпадає під дію цього рішення". А українські вояки Дивізії "Галичина", навіть не були формальними членами SS! Їх туди ніхто не приймав і не збирався приймати!
Після поразки під Сталінградом, коли німці почали програвати війну, Гіммлер, який командував формаціями СС (від німецького Schutz Staffeln - охоронні частини) і поліції, погодився на пропозицію Вехтера щодо створення української частини в лавах «Війська СС» («Waffen SS»). Це мала бути не охоронна, а суто фронтова частина, що їх німці організовували в окупованих і союзних країнах Європи з добровольців. Усі ветерани УСС, УГА, армії УНР і леґіону ДУН, яким дозволив вік і здоров'я, добровільно записалися (часто з синами) до дивізії «Галичина». Їх підтримали УЦК на чолі з колишнім воїном УГА Володимиром Кубійовичем та митрополит УГКЦ Андрей Шептицький. За ними пішла вся найсвідоміша молодь Галичини. Всі розуміли, що існує ризик і невідомо, як до цього кроку поставляться альянти, коли Німеччина програє війну, але гадали, що від цього українські позиції на батьківщині та у світі зміцняться, а реґулярне, добре вишколене й озброєне українське військове з'єднання за сприятливої ситуації може стати зародком національної армії, без якої немислима суверенна держава. Крім того, існувала ймовірність, що німці примусово мобілізовуватимуть українців до свого війська і тоді українці вже не зможуть ставити німецькій владі своїх вимог. За домовленістю німці мусили виконати низку вимог української сторони: дозвіл на духовну опіку, бо війська СС не мали священиків-капеланів; вишколення українських старшин, яких не вистачало; застосування дивізії тільки проти більшовиків; звільнення з тюрем українських політв'язнів (було виконано частково) та старшин леґіону ДУН («Дружини Українських Націоналістів»); збільшення прав української поліції; поширення української преси; забезпечення полегші в господарсько-економічному житті; опіка над родинами вояків. Була створена українська Військова Управа, що контролювала виконання цих вимог і допомагала в їхній реалізації. Членами Військової Управи були переважно колишні старшини УГА, а головою - полковник УГА австрієць Альфред Бізанц, який за часів Польщі мешкав у Галичині, а після війни був заарештований у Відні і страчений польськими комуністами. Подібна доля спіткала і почесного голову Військової Управи, колишнього генерала УГА Віктора Курмановича. Більшовики схопили його у Відні і, незважаючи на австрійське громадянство, перевезли до Одеської в'язниці, де він помер від знущань... Через нестачу вишколених українських військових кадрів, високі командні пости в дивізії займали німці. Командиром дивізії був призначений генерал Фріц Фрайтаґ, начальником оперативного відділу штабу - майор з Вермахту Вольф-Дітріх Гайке, прихильний до українців.«Галичина» отримала в комплексі дивізій «Війська СС» 14-й номер і мала за час свого існування різні офіційні назви. Перед битвою під Бродами вона іменувалася як «14-та Ґренадерська дивізія Війська СС (галицька Ч. І)», а після битви слово «галицька» в назві дивізії замінили на «українська». Під кінець війни «Галичина» стала Першою Українською Дивізією Української Національної Армії.Як відомо, на Нюрнберзькому процесі фронтові частини «Військ СС» теж визнано злочинними, але у вироку зазначено, що покаранню підлягають тільки ті вояки, причетність яких до військових злочинів доведена. Дивізіиників після війни перевіряли радянські комісії та суди, англійські комісії, а на вимогу єврейських організацій - канадська комісія судді Дешена, але ніхто з них не знайшов серед дивізійників військових злочинців. Радянські військові трибунали і суди репресували їх тільки як політичних злочинців за «измену Родины». Вояки дивізії «Галичина» служили в ній під своїми прізвищами, і після війни їхні родини, що залишилися в СРСР, були репресовані та дискриміновані.
