"Волосний зiбрав громаду. Кайдашенки почали кричати в громадi. - Панове громадо! - говорив Карпо. - Нехай нiхто з села не купує горiлки в жидiвських шинках. Посадiм коло шинкiв десяцьких та соцьких, нехай дрючками одганяють людей. - Я сам сяду з дрюком i буду одганяти хоч би й свою рiдню! - гукнув Лаврiн. - Нехай жиди посидять дурно цiле лiто над своїми барилами. Посидять та й пiдуть. - Добре Кайдашенки радять! - загула громада. - Посадiм людей та й не пускаймо нiкого в жидiвськi шинки. Громада порадилась i розiйшлась. Жид побачив, що непереливки, взяв вiдро горiлки, однiс волосному; друге однiс писаревi, зiбрав до себе в шинк десять чоловiкiв таких, що заправляли громадою, i поставив їм цiле вiдро горiлки. - Чого нам змагаться, - говорив хитрий жид, - нащо вам мене кривдить. Буду я заробляти, будете й ви. Я поставлю цiну в своїх шинках таку, як у вашому, ще й зараз заплачу в волость сорок карбованцiв одчiпного. - Чи вже заплатиш? - гукнули чоловiки. - Ой-ой, чом i не заплатить для добрих людей; ви думаєте, що я жид, то в мене й душi нема? Я ладен i на церкву дати. Ет, та що й говорити! От вам хрест, коли не ймете вiри. I жид перехрестився зовсiм по-християнськи. - Чи ти ба! Жид хреститься! - гомонiли люди. - Ви думаєте, що я не поважаю вашої вiри? Та я ладен жити з вами, як з братами, - пiдлещувався жид. - От вам ще вiдро горiлки! Суро! А винеси гостям оселедцiв та паляниць! - гукнув жид до жидiвки. Сура зiтхнула на всю кiмнату, так їй було шкода оселедцiв, але вона винесла й поклала перед людьми на столi. - Їжте, люди добрi! Ви думаєте, що я шкодую для вас? - говорила Сура. - Ой вей мiр, ой-ой! - прикинула вона вже тихенько, виходячи з хати. Люди пили, закусували та слухали Берка, а Берко неначе грав їм на цимбалах своїми облесливими словами. Давнi панщанники понаставляли вуха та слухали Берка. Його слова, пiдсолодженi горiлкою та приправленi оселедцями, так i влазили в їх душi. Вони не знали, що жид вибере тi сорок карбованцiв i за оселедцi, i за ту горiлку, що вони в його дурнички п'ють, з їх-таки кишень - то недоливками, то водою, пiдлитою в горiлку, то бiльшою платою. Люди розтали, як вiск, i почали хвалити жида. Декотрi вже були зовсiм п'яненькi. - Так що ж, панове, та ще й якi панове! Що тепер пан перед вами! Ви, Грицьку, тепер пан! От хто пан! Що схочете в волостi, те й зробите! Ви, Петре, тепер господар на все село, нiби князь! Тепер ви пани, а пани вже перевелись на Iцькову сучку, - пiдлещувався Берко до мужикiв. - Та що ж, панове, чи згодитесь громадою оддати менi й свiй шинк, i будете пускати людей в мої шинки? Я подарую сорок карбованцiв на волость, а за ваш шинк зараз покладу грошi на стiл! - А добрий жидi - гукнув один п'яненький мужик. - Ще й грошi зараз дає. Будемо стояти на сходi за його! Авжеж будемо, бо ще й на церкву покладе! Саме в той час Карпо Кайдаженко їхав з ярмарку, вглядiв коло панського шинку купу людей та й став. Берко знав, що Карпо горiлки не любить i на сходi йде все проти його. Вiн сховався в кiмнату. - Здоров, був, Карпе! - гукнув Грицько i почав обнiмать та цiлувать Карпа. Гостра неголена Грицькова борода колола Карпове лице, неначе голками. - Та здоров був... - говорив Карпо, одвертаючи лице. - Та годi вже! - Здоров був, соколе! Та зайди-бо а шинк та випий хоч чарочку з нами! - молов Грицько i знов ухопив Карпа руками за шию i цмокнув його в щоку. Грицькова борода подряпала Карповi щоку, аж кров виступила. - Та одчепись iк нечистiй матерi. Оце припало тобi цiлуватись! Аж кров виступила на щоцi! - Серце! Голубчику! Чи вже ти оце не вип'єш з нами хоч по однiй чарцi, хоч пiвчарки! Та тут же такий добрий жид! А! Що вже й казати! Грицько розвiв знов руки i наставив губи. - Та одчепись собi! Пiди, обнiми та поцiлуй мою коняку, коли вже припала охота цiлуваться, - говорив Карпо. - А нащо це ви горiлку п'єте в жидiвському шинку? - спитав Карпо. - Та бодай не казати... сказав Грицько, - тут такий добрий жид, такий добрий, чорт його знає, де вiн такий добрий взявся. Благодаренiє богу i всiм святим, вiн i на церкву дасть! Ото кумедiя! - А ви забули, що самi на громадi постановили? - Серце, голубчику, бiлий лебедику! - говорив п'яний Грицько, тикнувши колючою бородою Карповi в нiс. - Та не цурайся-бо нашого хлiба-солi. Карпо бачив, що з п'яним розмовлять - тiльки гаяти час, вдарив коняку батогом. Вiз покотився. - Карне! Карпе! Та зайди-бо та хоч по крапельцi, хоч пiвкрапельки! - гукав ззаду Грицько й бiг за возом. На другий день зiбралась громада. Прийшов Карпо i вдивився. Громада спiвала вже iншої; волосний та писар тягли за громадою i кричали, щоб оддати Берковi й громадський шинк, не тiльки що пускать людей по горiлку i в жидiвськi шинки... бо Берко зараз платить грошi... - Панове громадо! Погана ваша рада; я не пристаю на це! - сказав понуро Карпо й одiйшов од громади набiк. Громада оддала Берковi громадський шинк, хоч Берко на церкву грошей не дав, а тiльки дурив п'яних мужикiв. Громада дорого потiм заплатила хитрому жидовi... Берко приймав за горiлку не тiльки пашню, але навiть крадене сiно й солому. Понесли люди мiшками пашню в Беркову комору, а Берко тiльки гладив бороду бiлою рукою, дивився, як п'янi мужики валялись пiд його шинком, та зараз-таки пiдняв скажену цiну на горiлку в усiх шинках." І. Нечуй-Левицький, "Кайдашева сім"я. "
Ответ: Украинская литература - о евреях "Матушки й молодиці розспівались, а далі пішли в танець. До самого вечора вони співали й танцювали, доки не настав час вечеряти. Знов молодиці понаставляли на стіл усякої страви, й холодцю, й мнишків; знов десь набрались печені кури, гуси; знов принесли вареників у сметані та всяких пундиків; безкінечник-чарка так само ходила кругом стола. Погулявши та потанцювавши, гості знов сіли за столи. Тільки що скінчили вечерю, як під одним столом щось страшенно заревло та загарчало. Гості подумали, що під стіл влізла собака, й не звернули уваги. Але через хвилину знов щось заревло страшним голосом і вхопило Мельхиседека за ногу. Мельхиседек почутив, що в його ногу вчепились міцні зуби, скочив з місця й крикнув. Гості замовкли. Коли це з-під стола винирнула страшна, чорна, з рогами голова й лягла мордою на стіл. Роги були волячі, морда чорніла, як сажа, зуби й білки очей біліли. Голова загарчала. Всі крикнули. В одну мить з-під стола вискочив якийсь звір, скочив на стіл і став на чотирьох ногах. Постать була схожа на ведмедя, обросла довгою шерстю. На голові стриміли волячі роги. Кругом шиї висіли довгі чорні коси, неначе у лева. Чорна морда сердито мигала очима й вищиряла білі зуби та ревла, як ведмідь. Ефект був великий. Серед ночі, після важкої варенухи, при свічках ведмідь і справді-таки налякав гостей. Всі жахнулись знехотя. Дами завищали. Жиди перестали грати. 3вір повернувся двічі на столі, зарів, скочив з стола й кинувся через тік в другий засторонок на жидів. Жиди покидали скрипки, підняли гвалт і простяглись втікати. Ведмідь погнався за одним жидком, впіймав його зубами та давай смикать та рвати. "Ой вей! Ой гвалт! Ой вей!" — кричав боязкий жидок, знестямки тікаючи з усієї сили через тік. Ведмідь піднявся на ноги, жидок беркицнув на тік. — Чого ти, дурний, злякався? Та це я! — крикнув чайківський дяк, перебраний за ведмедя. — Ой вей мір! Ой вей, господи! — чути було по всій клуні, де розсипались перелякані жидки. Ведмідь взяв лапами жида за плечі й підвів його. Бідний жидок зблід, як смерть, і трусився. В клуні стало тихо, тільки було чути: "Ой вей мір! Ой гвалт!" Але незабаром дяк скинув причеплені роги, закинув за вуха коси, виліз з вивернутого кожуха й пішов в хату вмиватись. Музики насилу опам'ятались, поки могли знов грати." І.Нечуй-Левицький, "Старосвітські батюшки та матушки."
Ответ: Украинская литература - о евреях І.Нечуя-Левицького важко запідозрити в аитисемитизмі з таким призвищем. Такий собі тогочасний Є.Ходос...
Ответ: Украинская литература - о евреях Це чому? Прізвище україно-польське. Хіба що корень дещо "цікавий"
Ответ: Украинская литература - о евреях ето его псевдоним - двойная фамилия. Его настоящая фамилия - просто Нечуй, так что... Тем более что он из Стеблева родом, где были жидовские сахарные заводы, а простые люди там были к евреям ох как не расположены. Другое дело что слово "жид" часто встречается м у других литераторов - современников Нечуя. Например, у Старицкого (кстати именно он сделал ремейк на повесть Нечуя "На Кожумяках" и получилось всем известное "За двома зайцями").
Ответ: Украинская литература - о евреях ІМХО, слово "жид" стало вытеснятся словом "еврей" только годов с 20-х ХХ века. А до того - называли их - "жид", "юдей". В Польше "жид" - он и есть "жид". Просто название нации а не оскорбление.
Ответ: Украинская литература - о евреях Тарас Шевченко ГАЙДАМАКИ Конфедерати“Одчиняй, проклятий жиде! Бо будеш битий… одчиняй! Ламайте двері, пики вийде Старий паскуда!” “Постривай! Стривайте, зараз!” “Нагаями Свиняче ухо! Жартувать, Чи що, ти хочеш?” “Я? з панами? Крий боже! зараз, дайте встать, Ясновельможні (нишком — свині)”. “Пане полковнику, ламай!” Упали двері… а нагай Малює вздовж жидівську спину. “Здоров, свине, здоров, жиде, Здоров, чортів сину!” Та нагаєм, та нагаєм. А жид зогнув спину: “Не жартуйте, мості-пане!” “Добривечір в хату! Ще раз шельму! ще раз!.. годі! Вибачай, проклятий! Добривечір! а де дочка?” “Умерла, панове”. “Лжеш, Іудо! нагаями!” Посипались знову. “Ой паночки-голубчики, Єй-богу, немає!” “Брешеш, шельмо!” “Коли брешу, Нехай бог карає!” “Не бог, а ми. Признавайся!” “Нащо б мав ховати, Якби жива? Нехай, боже, Щоб я був проклятий!..” “Ха-ха-ха-ха!.. Чорт, панове, Літаню співає. Перехрестись!” “Як же воно? Далебі, не знаю”. “Отак, дивись…” Лях хреститься, А за ним Іуда, “Браво! браво! охрестили. Ну, за таке чудо Могоричу, мості-пане! Чуєш, охрещений? Могоричу!” “Зараз, зараз!” Ревуть, мов скажені, Ревуть ляхи, а поставець По столу гуляє. “Єще Польща не згінела!”— Хто куди гукає. “Давай, жиде!” Охрещений Із льоху та в хату, Знай, шмигляє, наливає; А конфедерати, Знай, гукають: “Жиде! меду!” Жид не схаменеться. “Де цимбали? грай, псявіро!” Аж корчма трясеться — Краков'яка оддирають, Вальса та мазура. І жид гляне, та нищечком: “Шляхетська натура!” “Добре, годі! тепер співай!” “Не вмію, єй-богу!” “Не божись, собача шкуро!” “Яку ж вам? Небогу?” “Була собі Гандзя, Каліка небога, Божилася, Молилася, Що боліли ноги; На панщину не ходила, А за парубками Тихесенько, Гарнесенько Поміж бур'янами”. “Годі! годі! це погана: Схизмати співають”. “Якої ж вам? хіба оцю? Стривайте, згадаю…” “Перед паном Хведором Ходить жид ходором, І задком, І передком Перед паном Хведірком”. “Добре, годі! тепер плати!” “Жартуєте, пане: За що платить?” “Що слухали. Не кривись, поганий! Не жартуєм. Давай гроші!” “Де мені їх взяти? Ні шеляга, я панською Ласкою багатий”. “Лжеш, собако! признавайся! А нуте, панове, Батогами!” Засвистіли, Хрестять Лейбу знову. Періщили, періщили, Аж пір'я летіло… “Єй же богу, ні шеляга! Їжте моє тіло! Ні шеляга! ґвалт! рятуйте!” “Ось ми порятуєм”. “Постривайте, я щось скажу”. “Почуєм, почуєм, Та не бреши, бо, хоч здохни, Брехня не поможе”. “Ні, в Вільшаній…” “Твої гроші?” “Мої!.. ховай боже! Ні, я кажу, що в Вільшаній… Вільшанські схизмати По три сем'ї, по чотири Живуть в одній хаті”. “Ми це знаєм, бо ми сами Їх так очухрали”. “Та ні, не те… вибачайте… Щоб лиха не знали, Щоб вам гроші приснилися.. Бачте, у Вільшаній У костьолі… у титаря… А дочка Оксана! Ховай боже! як панночка! Що-то за хороше! А червінців! хоч не його, Так що? аби гроші”. “Аби гроші, однаково! Правду Лейба каже; А щоб певна була правда, Нехай шлях покаже. Одягайся!” Поїхали Ляхи у Вільшану. Один тілько під лавою Конфедерат п'яний Не здужа встать, а курника, П'яний і веселий: “My zyjemy, my zyjemy, Polska nie zginela”.
Ответ: Украинская литература - о евреях ШВАЧКА «Ой не п’ється горілочка, Не п’ються й меди. Не будете шинкувати, Прокляті жиди. Ой не п’ється теє пиво, А я буду пить. Не дам же я вражим ляхам В Україні жить. Ходім, батьки-отамани, У Фастов в неділю Та надінем вражим ляхам Кошуленьку білу. Ні, не білу, а червону... Ходім погуляєм Та в пригоді свого батька Старого згадаєм, Полковника фастовського Славного Семена. Ходім, брати: не згинете, Хлопці, коло мене». В Переп’яті гайдамаки Нишком ночували. До схід сонця у Фастові Хлоп’ята гуляли. Прийди з того Межигір’я, Наш славний Палію, Подивися, що той Швачка У Фастові діє! Добре діє! У Фастові, У славному місті, Прокотилось ляхів, жидів Не сто і не двісті, /134/ А тисячі. А майдани Кров почервонила. А оранди з костьолами, Мов свічки, згоріли. В самім замку невеличку Церковку святую Не спалено. Отам Швачка Співа «Алілуя». Хвалить Господа, веселий, І каже сідлати Коня свого вороного; Має погуляти У Бихові, славнім місті, З Левченком укупі, Потоптати жидівського Й шляхетського трупу. Тарас Шевченко
Ответ: Украинская литература - о евреях Саме так! Корень "леві" 100 відсотково єврейський. Це все рівно, що українець може бути з призвищем "Рабинович". Олексію, дякую за інформацію щодо псевдоніма. Цікаво, чому саме такий?...
Ответ: Украинская литература - о евреях Ах камрады, забыли вы о книге Н.В. Гоголя. вот что пишет он. ТАРАС БУЛЬБА Этим оканчивалась вся церемония. И вся Сечь молилась в одной церкви и готова была защищать ее до последней капли крови, хотя и слышать не хотела о посте и воздержании. Только побуждаемые сильною корыстию жиды, армяне и татары осмеливались жить и торговать в предместье, потому что запорожцы никогда не любили торговаться, а сколько рука вынула из кармана денег, столько и платили. Впрочем, участь этих корыстолюбивых торгашей была очень жалка. Они были похожи на тех, которые селились у подошвы Везувия, потому что как только у запорожцев не ставало денег, то удалые разбивали их лавочки и брали всегда даром. .......... Народ весь стеснился в одну кучу. - А вы разве ничего не слыхали о том, что делается на гетьманщине? - А что? - произнес один из куренных атаманов. - Э! что? Видно, вам татарин заткнул клейтухом уши, что вы ничего не слыхали. - Говори же, что там делается? - А то делается, что и родились и крестились, еще не видали такого. - Да говори нам, что делается, собачий сын! - закричал один из толпы, как видно, потеряв терпение. - Такая пора теперь завелась, что уже церкви святые теперь не наши. - Как не наши? - Теперь у жидов они на аренде. Если жиду вперед не заплатишь, то и обедни нельзя править. - Что ты толкуешь? - И если рассобачий жид не положит значка нечистою своею рукою на святой пасхе, то и святить пасхи нельзя. - Врет он, паны-браты, не может быть того, чтобы нечистый жид клал значок на святой пасхе! - Слушайте!.. еще не то расскажу: и ксендзы ездят теперь по всей Украйне в таратайках. Да не то беда, что в таратайках, а то беда, что запрягают уже не коней, а просто православных христиан. Слушайте! еще не то расскажу: уже говорят, жидовки шьют себе юбки из поповских риз. Вот какие дела водятся на Украйне, панове! А вы тут сидите на Запорожье да гуляете, да, видно, татарин такого задал вам страху, что у вас уже ни глаз, ни ушей - ничего нет, и вы не слышите, что делается на свете. ....... И САМАЯ ЖЕСТЬ: Всколебалась вся толпа. Сначала пронеслось по всему берегу молчание, подобное тому, как бывает перед свирепою бурею, а потом вдруг поднялись речи, и весь заговорил берег. - Как! чтобы жиды держали на аренде христианские церкви! чтобы ксендзы запрягали в оглобли православных христиан! Как! чтобы попустить такие мучения на Русской земле от проклятых недоверков! чтобы вот так поступали с полковниками и гетьманом! Да не будет же сего, не будет! Такие слова перелетали по всем концам. Зашумели запорожцы и почуяли свои силы. Тут уже не было волнений легкомысленного народа: волновались всь характеры тяжелые и крепкие, которые не скоро накалялись, но, накалившись, упорно и долго хранили в себе внутренний жар. - Перевешать всю жидову! - раздалось из толпы. - Пусть же не шьют из поповских риз юбок своим жидовкам! Пусть же не ставят значков на святых пасхах! Перетопить их всех, поганцев, в Днепре! Слова эти, произнесенные кем-то из толпы, пролетели молнией по всем головам, и толпа ринулась на предместье с желанием перерезать всех жидов. Бедные сыны Израиля, растерявши все присутствие своего и без того мелкого духа, прятались в пустых горелочных бочках, в печках и даже заползывали под юбки своих жидовок; но козаки везде их находили. - Ясновельможные паны! - кричал один, высокий и длинный, как палка, жид, высунувши из кучи своих товарищей жалкую свою рожу, исковерканную страхом. - Ясновельможные паны! Слово только дайте нам сказать, одно слово! Мы такое объявим вам, чего еще никогда не слышали, такое важное, что не можно сказать, какое важное! - Ну, пусть скажут, - сказал Бульба, который всегда любил выслушать обвиняемого. - Ясные паны! - произнес жид. - Таких панов еще никогда не видывано. Ей-богу, никогда! Таких добрых, хороших и храбрых не было еще на свете !.. - Голос его замирал и дрожал от страха. - Как можно, чтобы мы думали про запорожцев что-нибудь нехорошее! Те совсем не наши, те, что арендаторствуют на Украйне! Ей-богу, не наши! То совсем не жиды: то черт знает что. То такое, что только поплевать на него, да и бросить! Вот и они скажут то же. Не правда ли, Шлема, или ты, Шмуль? - Ей-богу, правда! - отвечали из толпы Шлема и Шмуль в изодранных яломках, оба белые, как глина. - Мы никогда еще, - продолжал длинный жид, - не снюхивались с неприятелями. А католиков мы и знать не хотим: пусть им черт приснится! Мы с запорожцами, как братья родные... - Как? чтобы запорожцы были с вами братья? - произнес один из толпы. - Не дождетесь, проклятые жиды! В Днепр их, панове! Всех потопить, поганцев! Эти слова были сигналом. Жидов расхватали по рукам и начали швырять в волны. Жалобный крик раздался со всех сторон, но суровые запорожцы только смеялись, видя, как жидовские ноги в башмаках и чулках болтались на воздухе.
Ответ: Украинская литература - о евреях интересно, что будет в фильме Тарас Бульба? Этот эпизод оставят? Фильма уже 2. И выходят они летом. Нашего и российкого режисера. Хотя видел как снимали наши ... ну скажем ... невпечатлило... Хоть бы не повторение "Роксоланы"...
Ответ: Украинская литература - о евреях Снят был в Голливуде в свое время и штатовский Тарас с Илом Бриннером (Великолепная Семерка) в главной роли. В этом фильме Тарас- чистый Чингачгук, даже оселедець в виде ирокеза
Ответ: Украинская литература - о евреях То вы наверно еще Анну Каренину в голливудской постановке не видели
