80 років тому були страчені через повішання бойовики УВО-ОУН Василь Білас та Дмитро Данилишин. "Вранці о 6:30 засуджених виведено на тюремне подвір'я під шибеницю. В цей самий час роздалися звуки дзвонів з українських церков у Львові... Данилишена повішено першим, а після кільканадцяти хвилин - Біласа. Вийшовши на ешафот Данилишин заявив: "В цій хвилині я не маю жодних бажань. Мені тільки дуже жаль, що я можу лише раз умерти за Україну!" Білас попрощався з життям окликом: "Хай живе Укр..." На знак прокурора кат затулив йому уста. У день їхнього страчення на західних українських землях майже не було села, в якому не дзвонили б дзвони, чи не відслужено поминальних Богослужень." (Петро Мірчук, "Нарис історії ОУН") Олена Теліга ЗАСУДЖЕНИМ /Біласові й Данилишинові/ Як ми можемо жити, сміятись і дихать? Як могли ми чекати — не битись, а спать В ніч, коли у в'язниці спокійно і тихо Ви збиралися вмерти — у шість двадцять п'ять. І коли приволікся заплаканий ранок, Вас покликала смерть у похмурій імлі — А тепер наші душі і топчуть, і ранять Ваші кроки останні по зимній землі. А тепер в кожнім серці пожежу пригаслу Розпалили ви знову — спаливши життя. І мов гимн урочистий, мов визвольне гасло, Є для нас двох імен нерозривне злиття. Над могилою вашою тиша і спокій, Та по рідному краю — зловіщі вогні. І піти по слідах ваших скошених кроків Рвучко тягнуться сотні окрилених ніг. Василь Білас та Дмитро Данилишин були одними з перших мучеників за Ідею. Їх геройська постава на процесі й на ешафоті запалила до боротьби тисячі молодих патріотів. Їхні імена вписані в молитву українського націоналіста "...щоб пімстити ганьбу неволі, стоптану Честь, глум катів Твоїх, ...смерть Біласа, Данилишина..." Слава Україні! Героям Слава! PS Приїхав з вшанування пам'яті Героїв у Львові на Янівському кладовищі, де вони поховані, а також у Городку.
В.Білас і Д.Данилишин герої-революціонери на них рівнялись і брали приклад всі в ОУН (р). На місті де зловили Біласа і Данилишина в с.Верин, в 40-х роках молоді хлопці та дівчата збирались в річницю їхньої стари і клялися що здобудуть Українську державу і бралися до зброї проти Гітлера і Сталіна та їх прихвостнів. І зараз в цьому селі на тому ж місті при дорозі стоїть памятний хрест. Біля памятного хреста завжди майорять синьо-жовтий і червоно-чорний прапори. Вічна память героям. Слава Україні !!!
