Камрады, после прочтения тем форума озадачился вопросом: а каким нормативным документом урегулирован вопрос судьбы ценных предметов, найденных в ходе работ по поиску жертв войны? Простой пример: поисковый отряд (не археологи, естественно) находит в поле останки военнослужащего по ВОВ, личность которого установить нельзя. При последнем, скажем, несколько царских десяток. Личные вещи? Вроде как и нет, деньги вышедшие из обихода, хоть и дорогие. Находка? Так не терялось - вон он, хозяин. Клад? Но никто специально не прятал. Может, кто подскажет специальный нормативный документ по данному вопросу именно относительно деятельности ПО или же объяснит, какова практика. Привожу текст общих норм из Гражданского кодекса: Стаття 338. Набуття права власності на знахідку 1. Особа, яка знайшла загублену річ, набуває право власності на неї після спливу шести місяців з моменту заявлення про знахідку міліції або органові місцевого самоврядування, якщо: 1) не буде встановлено власника або іншу особу, яка має право вимагати повернення загубленої речі; 2) власник або інша особа, яка має право вимагати повернення загубленої речі, не заявить про свої право на річ особі, яка її знайшла, міліції або органові місцевого самоврядування. 2. Якщо особа, яка знайшла загублену річ, подасть органові місцевого самоврядування письмову заяву про відмову від набуття права власності на неї, ця річ переходить у власність територіальної громади. 3. Знайдені транспортні засоби передаються на зберігання міліції, про що робиться оголошення в друкованих засобах масової інформації. Якщо протягом шести місяців від дня опублікування цього оголошення власник або інша особа, яка має право вимагати повернення транспортного засобу, не будуть виявлені або вони не заявлять про свої права на транспортний засіб, міліція має право продати його, а суму виторгу внести на спеціальний рахунок у банку. Якщо протягом трьох років колишній власник транспортного засобу не вимагатиме передання йому суми виторгу, ця сума переходить у власність територіальної громади, на території якої було знайдено транспортний засіб. Стаття 343. Набуття права власності на скарб 1. Скарбом є закопані у землі чи приховані іншим способом гроші, валютні цінності, інші цінні речі, власник яких невідомий або за законом втратив на них право власності. 2. Особа, яка виявила скарб, набуває право власності на нього. Якщо скарб був прихований у майні, що належить на праві власності іншій особі, особа, яка виявила його, та власник майна, у якому скарб був прихований, набувають у рівних частках право спільної часткової власності на нього. 3. У разі виявлення скарбу особою, яка здійснювала розкопки чи пошук цінностей без згоди на це власника майна, в якому він був прихований, право власності на скарб набуває власник цього майна. 4. У разі виявлення скарбу, що становить культурну цінність відповідно до закону, право власності на нього набуває держава. Особа, яка виявила такий скарб, має право на одержання від держави винагороди у розмірі до двадцяти відсотків від його вартості на момент виявлення, якщо вона негайно повідомила міліції або органові місцевого самоврядування про скарб і передала його відповідному державному органові або органові місцевого самоврядування. Якщо скарб, що становить культурну цінність, був виявлений у майні, що належить іншій особі, ця особа, а також особа, яка виявила скарб, мають право на винагороду у розмірі до десяти відсотків від вартості скарбу кожна. 5. Положення цієї статті не поширюються на осіб, які виявили скарб під час розкопок, пошуків, що проводилися відповідно до їхніх трудових або договірних обов'язків. А вот тут о личных вещах, коими деньги не являются (постановление утратило силу, но другого нет): http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1652-2001-п
А тепер увага питання: якщо речі загублені а не сховані (ст.343,п.1 ГКУ) та не підпадають під ст.338.п1/1(строки). То все це не регулюється ані чим окрім здорового глузду. Доречі, питання про елементи уніформи та екіпіровки, до чого відносяться вони?
Ви, мабуть, не зовсім зрозуміли механізм визначений ч. 1 ст. 338. Він такий: той хто знайшов - повідомляє міліцію, чи органи місцевого самоврядування, які приймають на зберігання. Якщо через 6 місяців ніхто не заявив прав на річ - вона Ваша, і якщо, навіть, з"явиться колишній хазяїн - він може хіба що вирвати собі волосся на різних місцях . Я розумію, що з елементом уніформи - це сміх. Однак, часто знаходяться досить цінні речі. Елементи уніформи та екіпіровки: Вещевое имущество - определенная номенклатура материальных средств, поступающих на обеспечение личного состава ВС по линии вещевой службы. По предназначению вещевое имущество делится на имущество личного пользования (обмундирование) и инвентарное (постельные принадлежности, предметы хозяйств. обихода, спецодежда и др.). EdwART. Толковый Военно-морской Словарь, 2010
ПО должен работать только с дозволу Держкультспадщины. Вот передомной дозвил-выдан и выбеган за месяц до снега. Цытирую-" Предмети і колекції , здобуті під час проведення робіт повинні бути передані на постійне зберігання до:фондів відповідних музеїв області".
То бишь, те же царские десятки передаются в музей (по инструкции). З.Ы. А по поводу снега - не переживайте раньше времени. В прошлом году, помнится, до середины января можно было копать смело.
Згідно логіки та законів, все знайдене у посадках та полях (всіляка жбонь, металобрухт, монети, фольга від цигарок та горілчані кришки треба здавати державі?
Формально так. Якщо юридично хочете закріпити своє право власності на ці предмети - оформляйте як знахідку, і через 6 місяців воно Ваше. Зрозуміло, що на практиці включається здоровий глузд, і процедура виконується лише стосовно цінних предметів.
Згідно логіки та законів пошук та розкопки мае право проводити людина в якої е дозвіл з міністерства культури. все інше від лукавого)))) На практиці ж всяку жбонь ми роздаем по шкільнім музеям. бо дівати його ніде, продавати совість не дозволяе а викинути шкода. В державному музеї , якщо ви принесете відро хвостів від літух та ргдхи, гільзи каски-пошлють вас . в кращому разі про себе.ще , як вихід-почпать робить новий музей з нуля. http://poiskuk.mybb.ru/viewtopic.php?id=211#p4573 Золото та срібло не находили ніколи, а от монетки радянскі, особисті речі-музей або родичам.
Давайте посмотрим правде в глаза ? Покажите пару примеров . Документально , кто сдавал как подобает государству свои находки ?? (копии или опись документов как оно протоколируется??) Я что то не нашел таких нормативных документов и примеров для наглядности ? Ну и коль пошла такая тема правильная . Ждем в теме поисковые отряды ??? И еще момент . Иногда бывает приносят люди в музей находки ,а они - мол хлам принять не можем . Хотя должны ? Как быть ?
Я сдавал.Сейчас последний акт передачи мобилой сфоткаю за тот год реально около 400 єкспонатов.и то я позно додумался, когда начали спрашивать-а куда ві всё єто деваете?
Саша Тарасюк очень много сдает по школам .всё остальное-в єкспозиции, которые потом выставляются по музеям и школам.очень классная задумка. http://forum.violity.kiev.ua/viewtopic.php?t=478815&highlight=
А куда его еще девать как не в музей ? Если домой тащить,то это никаких площадей не хватит,чтобы это все складывать.Да и зачем ? Ну день,ну два эта железяка будет радовать глаз - а потом это железо уже приедается,да и самому в нычку любоваться как то скучно становится.А так пусть люди смотрят. Я бы на твоем месте еще вспомнил как мы в обед еле с 43ей школы вырвались,пионеры разрывали по классам - то дядька дай форму потрогать,то пилотку померять,то дай винтовку подержу.Скажу по правде,старшим классам как то не очень интересно было,одна красавица прямо так и сказала:"мне интереснее Б52" Это пойло такое в кабаках есть кто не знает. А вот в классах помладше,пятые и шестые - слушали с открытыми ртами Так что не все еще потеряно ребята
Таких людей как Старик Похабыч с реальными документами о сдаче находок в этой теме будет не много . А куда девают ? Можно посмотреть разделы продаж у нас и у соседей на Виолити . Хабар это святое и что бы взять да отдать - это не мыслимо для нашего минталитета . Его можно только найти с целью продать и заработать . Копать без цели заработать - таких альтруистов можно на пальцах наверно пресчитать .
Да хватает таких людей,которые сдают находки в музей.Лично знаю некоторых.Здесь в том числе.Думаю отпишутся если захотят.
А я скажу что если копать для зароботка, то только с учетом затрат на топливо в корне убыточный бизнес. А подобные разговоры о зароботке развивают, журналисты и белые археологи, которые не имеют представления о раскопках. У журналистов такая работа, белые трындят ради пиара.
Да задумка хорошая поддерживаю, но есть одно очень большое НО. Пару лет назад, большенство копанного метала для своих экспозиций он покупал на слете - прямо спонсируя черную археологию и мародеров, которых он так ненавидит, но любит пиариться на их имени ведя с ними войну в СМИ.
Документы о сдаче находок специально не фотографировали, но все же в кадр они попали... - в верхнем правом углу фотографии - Акты приема-передачи экспонатов в музей ОАО "Мотовилихинские заводы". Поехали наши находки по обозначенному на переднем плане фото маршруту - в Пермский край. Если интересно - подробности здесь. Тема получилась длинная по времени, но оно того стоило: http://forum.poiskdnepr.com/viewtopic.php?f=19&t=332
Царские десятки можно расценивать как обнаружение клада, оформить добровольную сдачу государству и соответственно по закону получить 25 % от стоимости клада. Ну и еще конечно объяснить государству наличие трупа или его останков и на каком основании они подверглись мародерским действиям...
Любой мало-мальски подготовленный юрист в такой ситуации будет судиться годами. Основания изложены в посту № 1 темы. Кстати, обратите внимание, там же есть статья из кодекса. Не 25%, а (если не поисковик) 100 %.
Подписанная копия акта уехала вместе с отчётом и дозволом в Минкульт. Осталась такая. И один акт за этот год. Проводили в школе урок патриот.воспитания, ну и захватили для местного музея пару железок. Только сейчас заметил ошибку с годом) Сори за качество, фотик сдох
Мы тоже отдаём в школьные музеи находки. Но без всяких бумаг о передаче (грамоты дают, у нас в отряде уже 6 таких имеется). Бывает просто для экспозиций люди обращаются тоже отдаём. А себе я только стекло оставляю, нравится оно мне. Жена конечно скоро меня из дома выставит, но пока терпит. Потом может и стекло в музей отдам. Но опять же музей музею рознь. Серьёзным музеям наши находки не нужны, а вот школьные даже гильзам рады. Дети пока не испорчены реалиями жизни.
