Українська дивізія Військ СС / 14. Waffen-Grenadier-Division der SS (ukrainische Nr. 1)

та де там - не роздивитися...
такий розгардіяш

а є портретне фото Сірського, аби можна було порівняти?

 

Подивлюсь, в якомусь одному з номерів Вістей Комбатанта за 2002 або 2004 мав бути некролог (Obituary) там має бути його пару фоток

 

Это переведенная с небольшими неточностями надпись из книги Мельника (стр 132)
На будущее - давал бы перевод, не все ж французским владеют)))
Перевод английской надписи:
Нойхаммер 14 апреля 1944 года, ваффен-унтерштурмфюрер Дигдалевич с его унтерофицерами из 3 роты саперного батальона. Начиная с третьего слева: Бенцаль, Качмарчук, Дигдалевич, Вильшинский (частично скрыт), левее Дигдалевича, спереди Богдан Кутний (во французской тексте добавление - с МП-40). Дигдалевич погиб во время Битвы за Броды, когда Швиммваген,на котором он ехал, был уничтожен прямым попаданием советского танка в районе села Пидхиртцы.

К слову, кроме Вильшинского и Дигдалевича, все упомянутые пережили войну.

 

село Підгірці

 

Христос Народився! В моїй родині був дивізійник . Хочу розказати вам ту історію. Звали його Гнатів Степан,мого діда дядько. Народився і виріс в селі Словіта., Золочівського р-ну. Коли прийшли німці , пішов на роботу зварювальщика на станцію Ожидів., коли був призов в дивізію, він і ще один хлопець із села Гнатів Георгій ( однофамілець є в списках загиблих), були прийняті і відправлені на вишкіл. В 1944 Степан прорвався із оточення і був поранений в руку. Із спогадів мого діда : його на бронетранспортері привезли в Словіту його товариші., де він і залишився. Коли рука загоїлася вступив у місцеве УПА, де вчив хлопців стрільби, як згадує мій дідо, він був вправний кулеметником. У 1946 році коли повертався з лісу потрапив на облаву і був поранений снайперським вогнем, відстань досить велика 700-900м., куля потрапила в живіт і пішла на виліт, він притримуючи рану почав бігти через сади , віддав сусідам свій светр, сказав ,шоб передали мамі. Поранений він добрався до монастиря і ліг в жолоб з сіном накрився листям , і взяв гранату в руки.... Так він і помер , не знайшли його, Поховали на другий день вночі на цвинтарі. Ось і все , що мені відомо , на щастя знайшлася знимка де він є з своєю родиною. він вгорі .

 

Антон Дигдалевич здається 1904 р.н.
Другий, не менш відомий Іван Рембалович (про нього Роман Коваль пише книгу)

 

Коваль знайомий із його справою з ГДА СБУ, тому можна сподіватися, що напише щось толкове, бо про Рембаловича до сих пір пишуть різні дурниці (про його перебування в УПА і т. п.)...

 

Броди, приїзд Ганса Франка та Отто Вехтера 1943
Взято з Польського архіву

 

Але ж його справді НКВД-исти заарештували в Саніславській обл в 1950 чи 49

 

Фото похорон, скажіть будь-ласка чи це часом не похорони Отто Бауера у Львові 9 лютого? Написано що це похорон перших 2-х дивізійників які загинули в Гуті Пеняцкій ,aле на мою думку , це за гучні похорони для рядових, так як в мене в колекції є фото похорону в 1945 Гяйхенбкергу одного рядового, то там набагато все скромніше !
Напишіть ваші роздуми по цій темі , дякую !

 

так, його заарештувало МДБ 6 листопада 1949 р. в с. Космач, 17 квітня 1950 р. засуджено до розстрілу і 8 вересня 1950 р. розстріляно, але жодного відношення до УПА він не мав (підтримував якісь ситуативні контакти із підпіллям ОУН, але не більше) - Коваль про це знає, але що і як він напише поки під знаком питання...

тим більше, його під Бродами було важко поранено, після чого ампутували ногу...

 

все правильно написано - це саме вони і є...

 

детальніше: фото із похорону О. Бобака та Р. Андрійчука, який відбувся 2 березня 1944 р. в Бродах на т. зв. "Цвинтарі Героїв" (Heldenfriedhoff); обоє вони служили в 2-му батальйоні 4-го галицького добровольчого полку СС і загинули 23 лютого 1944 р. під Гутою Пеняцькою...

в тому ж бою було також 12 поранених, двоє із яких пізніше померли від ран у шпиталі - Ю. Ганусяк (24 лютого 1944 р.) та С. Андрусяк (3 березня 1944 р.)... С. Андрусяка похоронили 7 березня 1944 р. на Стрийському цвинтарі у Львові...

до речі, комусь відомо чи існують ще ці цвинтарі і чи є на них згадані поховання?

 

в тому ж бою було також 12 поранених, двоє із яких пізніше померли від ран у шпиталі - Ю. Ганусяк (24 лютого 1944 р.) та С. Андрусяк (3 березня 1944 р.)... С. Андрусяка похоронили 7 березня 1944 р. на Стрийському цвинтарі у Львові...

до речі, комусь відомо чи існують ще ці цвинтарі і чи є на них згадані поховання?

Стрийській цвинтар "Освободітєлі" зрівняли з землею,поставили там памятник-ахінею ''в перемозі над фажизмом' ( там немає ЖОДНОГО похованого бійця РККА) тобто це було просто "символічно" встановлено,
за тим памятником діти бавляться маленькі адже ззаду парк ( і я там в дитинстві гуляв) в 2001 році німецькі пошуковці по можливості повикопували кости цих покійних і вивезли ,решта знаходяться під гранітними плитами які не дозволяють підняти, шоб забрати решта людей чи то що від ниж залишилось
Міжінишим там був і цивильний цвинтар ще при Австро-Угорщині але і його зруйнували, там при совку був музей (Советській армії)
В 1990 році музей закрили, а всі німецкі речі по приватним колекціям порозтягували, один внучок енкаведістіка хвалився мені як він з одним прапорщиком деребанили деякі речі які вони успішно через багато років на зльоті в Києві продавали!!!!!

PS як приїдеш покажу тобі це місце

 

Дорога- відступ залишків Вермахту і Ерзац Бат. Дивізії Галиччина після Бродівського котла в 1944
На фото видно Церкву Анни, де за нею були військові касерні ще з Австро-Угорщини,які збереглись до сьогодні

 

ще пару фото по темі

 

зрозуміло, на тому цвинатір був похований також Яким Лукасевич із 1-го батальйону 4-го галицького добровольчого полку СС, який загинув 8 квітня 1944 р., а також багато іноземних службовців німецьких ЗС - кавказців, козаків і т. д.

до речі, на Личаківському цвинатрі 4 грудня 1943 р. було поховано одного офіцера ДГ, який загинув в результаті нещасного випадку.. цікаво було б його могилу відшукати...

 

На протилежній вулиці від Городоцької був підчас війни Військовий Шпиталь

 

Обратили внимание, что Вехтер дабы не раздражать Франка не одел свой эсэсовский мундир?

 

Яка класна була бруківка тоді на вулицях Львова - рівненька, гладенька!
А тепер не те що проїхати не можна, а і пройти - ноги зламаєш...

 

коллеги, мостовые и улицы можно обсудить в курилке